Страхування, як предметна галузь

      Фонд  є єдиним розпорядником коштів, акумульованих  у процесі його діяльності. Фонд має право придбати та орендувати майно, необхідне для виконання його функцій, у межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою і погодженого з Міністерством фінансів України і Національним банком України. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України. 

      Порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб затверджується адміністративною радою Фонду. Фонд набуває право кредитора щодо банку – учасника (тимчасового учасника) Фонду на всю суму, що підлягає відшкодуванню, з дня настання недоступності вкладів.

      Відшкодування за вкладами здійснюється в готівковій або безготівковій формі. Фонд за запитом ліквідатора банку – учасника (тимчасового учасника) Фонду у письмовому вигляді надає необхідну інформацію про розмір відшкодованих коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. 

      Виплата Фондом гарантованої суми відшкодування через визначені банки-агенти здійснюється протягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладів. У разі ліквідації системоутворюючого банку цей термін може бути продовжено до шести місяців. 

      Відшкодування за вкладами можуть сплачуватися іншим  особам згідно з законодавством України (за довіреністю, заповітом тощо). Термін позовної давності щодо звернень вкладників становить три роки. 

      Варто зауважити, що національну банківську систему страхування депозитів  в Україні необхідно постійно удосконалювати. Це зумовлено перш за все особливостями сучасного економічного розвитку нашої держави, і, звичайно, необхідністю залучення банками все більшої кількості клієнтів в умовах зростання конкуренції в банківській сфері України. 

Виновок

          Ефективне управління страховою компанією потребує системного підходу до економічного аналізу господарської діяльності на базі аналітичних і синтетичних показників оцінки результатів роботи страховика.

            Фінансовий стан страхової компанії  як комплексне поняття, що є наслідком взаємодії усіх елементів системи фінансових відносин команії, визначається сукупністю господарських факторів і характеризується системою показників, які відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Тому під фінансовим станом компанії розуміють її спроможність фінансувати свою діяльність. Оптимізація фінансового стану є однією з умов успішного розвитку компанії у майбутньому, а погіршення фінансового стану свідчить про загрозу її можливого банкрутства.

                  Таким чином, специфіка діяльності страхової компанії обумовлює необхідність визначення системи певних показників, які характеризують особливості діяльності страхової компанії.

         Розвиток страхової справи у нашій країні передбачає вивчення та зважене використання досвіду промислово розвинутих країн, що мають багатолітні традиції в організації страхового ринку, законодавчому регулюванні діяльності страховиків і диверсифікації різних видів страхування. 
         Тепер в Україні в цілому сформований правовий фундамент функціонування страхового ринку. Реально страхові правовідносини закріплюються в різноманітних правилах і умовах страхування, що містяться у страхових полісах різних страхових компаній. Досвід створення різноманітних ринкових інструментів у галузі страхування і практика їх застосування визначають шляхи подальшого розвитку системи регулювання страхових відносин.

Список  використаної літератури

1. «Страхування: підручник»; керівник, автор С.С. Осадець, 2-ге вид.перероб. і попов. – К. КНЕУ 2002 – 599 с.

2. «Страхова справа»: Базилевич В. Д., Базилевич  К. С. Товариство «Знання», КОО, 1998, - 216 с.

3. Заруба  О.Д. «Страхова справа» : підручник  – К.: Товариство “Знання”, 
   КОО, 1998. - 321 с.

4. «Страхова справа»: Навч. Посібник. Горбач Л.М. – 2-ге вид. виправлене-К. Кондор 2003 – 252 с.

5. «Страхування»: термінологічний словник, Анатолій Загордний, Геннадій Вознюк, Львів, 2002, - 104 с.