Організація технічного обслуговування автомобіля ГАЗ – 3307

- коефіцієнт використання робочого часу поста ПР (0,8…0,9);

Кількість постів ПР для даного АТП:

= = 3,5 =4

Характерний одиничний метод ТО, бо роботи по ЩО, ТО-1, ТО-2 виконуються на універсальних постах.

Вводимо всі розрахунки щодо постів ЩО, ТО, ПР у таблицю:

Отже, передбачено проведення робіт ЩО на 1-му універсальному пості; ТО-1 проводимо також на 1-му універсальному пості (добова програма ТО-1 передбачає менше 5-6 обслуговувань);ТО-2 проходитимуть теж на 1-му універсальному пості, (добова програма ТО-2 передбачає менше 12-15 обслуговувань).

Поряд з робочими постами визначимо кількість місць очікування перед ТО і ПР. Вони призначені для підвищення ефективності використання робочих постів за рахунок скорочення часу пошуку автомобілів на території АТП та їхнього перегону, забезпечення можливості почати роботи відразу після постановки автомобіля на пост, особливо взимку. Кількість місць очікування приймається з розрахунку – 20% кількості робочих постів ТО і ПР:

(1+1+1+4) 0,2=70,2=1 робочий пост.

Кожен з універсальних постів має по одному місцю очікування.

4.3 Обґрунтування і вибір методу поточного ремонту автомобілів

Ремонт – відновлення справності, працездатності рухомого складу або його складових частин.

Як відомо, розрізняють 2 методи ПР автомобілів:

- індивідуальний;

- агрегатний

Дане АТП має 100 вантажних автомобілів ГАЗ – 3307, які працюють 365 днів на рік, потребує безперервного виробничого процесу, то краще роботи ПР здійснювати агрегатним методом – несправні агрегати, агрегати, що потребують капітального ремонту, замінюють справними, взятими з обмінного фонду АТП.

Поточний ремонт включає постові (розбірно-складальні) роботи та виробничо-цехові. Постові роботи виконують на універсальних постах – ремонт виконує одна бригада робітників, яка скомплектована виконавцями різних спеціальностей, вона має своє місце, універсальне обладнання, запас обігових агрегатів та деталей. Пости оснащені оглядовими канавами і обладнані підйомно-транспортними пристроями й інструментами. Перевагою такої організації є бригадна відповідальність за якість проведених робіт ПР.

Для забезпечення виробничо-цехових робіт у АТП створені допоміжні виробничі дільниці: агрегатна, слюсарно-механічна, ковальсько-ресорна, кузовна та ін. У них відповідно до їхнього призначення виконують ремонтно-відновні роботи агрегатів і механізмів автомобілів.

4.4 Обґрунтування організаційних форм побудови технологічного процесу обслуговування і поточного ремонту автомобілів

Організація технологічного процесу – важливий елемент управління діяльністю АТП, без якого неможливе його ефективне функціонування.

виділяють 4 організаційні форми побудови технологічного процесу ТО і ПР. Це:

- типова;

- агрегатно-дільнична;

- комплексна;

- спеціалізована.

Врахувавши те, що дані вантажні автомобілі у кількості 100 шт. обслуговуються одиничним методом ТО та агрегатним методом ПР, ТО-2 автомобіль у середньому проходить на четверте ТО-1, то можна обрати операційно-постову форму організації ТО і ПР даного АТП.

Комплекс робіт певного виду ТО (в основному ТО-2), включаючи й ремонтні роботи, поділяють на частини (не більш як шість), які виконують послідовно у різні дні одного тижня на спеціалізованих, незалежних один від одного, робочих постах. Роботи тут ведуть у міжзмінний час з метою збільшення випуску автомобілів на лінію. На відміну від комплексної, за операційно-постової форми організації виробництва обслуговування здійснюється одиничним методом, що підтверджують розрахунки, виконані вище. Автомобілі на робочі пости надходять своїм ходом. Операційно-постова форма організації виробництва дає змогу спеціалізувати устаткування, механізувати виробничі процеси, підвищити продуктивність праці, поліпшити якість і культуру обслуговування та використання площ. Недоліки операційно-постової форми — у складній організації її здійснення, а також, у необхідності маневрування автомобілів при заїжджанні на пост і з'їжджанні з нього, що спричиняє непродуктивні втрати часу і загазованість виробничих приміщень відпрацьованими газами.

Рівень організації ТО і ПР істотно впливають на продуктивність рухомого складу та собівартість перевезень. Вияв недоліків допомагає намітити шляхи поліпшення роботи технічної служби АТП.

4.5 Визначення площ виробничих приміщень підприємств

Площа приміщень характеризує організацію усього виробничого процесу АТП. Правильно розрахована площа забезпечує раціональне використання обладнання та правильну організацію роботи самого підрозділу.

Площі основних і допоміжних приміщень мають бути компактними, але достатніми для забезпечення нормальних умов. Існує кілька методів визначення площ. Методи розрахунку приймаються в залежності від особливостей компонування дільниць, також від методу організації роботи на зонах - потокова лінія або універсальний пост.

Площа зон зберігання, ТО, ПР визначають за формулою:

(14)

де х – кількість постів ТО, ПР або місць для зберігання автомобілів;

f – площа горизонтальної проекції автомобілів, м2;

К – коефіцієнт щільності розставлення автомобілів (К=4,5 для постів, К=2,5

для місць відкритого зберігання автомобілів).

Таблиця 15 Розрахунок площ виробничих і допоміжних приміщень, кв. м.

Площі складських приміщень визначаються за площею, яку займаються складське устаткування, проходи і проїзди, а також за масою матеріалу, що припадає на одиницю площі.

Fскл. можна визначити за формулою:

Fскл. = 10-6 ∙ Lp ∙ Aоб. ∙ f ∙ К1 ∙ К2 ∙ К3 ∙ К4 (15)

де Lp – середньорічний пробіг автомобіля (4197,5 тис. км.);

Aоб – облікова кількість автомобілів (100 шт.);

f – питома площа на 1млн. км пробігу автомобіля (17,3 м2);

К1 – коефіцієнт який враховує кількість технологічно сумісного рухомого складу (К1=1,2);

К2 – коефіцієнт який враховує тип рухомого складу (К2=0,8);

К3 – коефіцієнт який враховує висоту складування (К3=1,35);

К4 – коефіцієнт який враховує категорію умов експлуатації (К4=1,05);

Fскл. = 10-6 ∙ 4197,5 ∙ 100 ∙ 17,3 ∙ 1,2 ∙ 0,8 ∙ 1,35 ∙ 1,05 = 99 м2.

Площі технічних приміщень даного АТП вказані в таблиці 16:

Таблиця 16 Площі технічних приміщень, кв. м.

Площі санітарно-побутових, адміністративно-громадянських приміщень визначаються за формулою:

(16)

де - - відсоток приміщень, що одночасно використовуються;

- пропускна здатність одиниці устаткування або площі (для аміністративно-громадянських приміщень =1);

fр – санітарна норма площі на одного виконавця;

Р – кількість виконавців робіт, які використовують це приміщення;

м2

м2

Площі громадських приміщень даного АТП вказані в таблиці 17:

Таблиця 17 Площі громадських приміщень, кв. м.