Проектування гальванічного відділення

   Для розрахунку річного об’єму робіт  з ТО і ремонту визначаємо трудомісткості окремих видів технічних втручань. Для визначення трудомісткостей технічних обслуговувань користуємося формулами:

    

               (12)

   де t_ТО-3, t_ТО-2, t_ТО-1, і t_СО – трудомісткість відповідноТО-3, ТО-2, ТО-1, і СО, людино-год. ([1] ст. 43).

   Підставляю необхідні значення у рівняння (12):

   

   Річна трудомісткість робіт з поточного ремонту визначається:

             (13)

   

   де  t_пр – трудомісткість ПР, яка відповідає 1000 мотогодин роботи автомобіля ([1] ст. 43).

   Підставимо  необхідні значення у рівняння (13):

   

 людино-год.

   Загальна  трудомісткість робіт з ТО і ремонту визначається за формулою:

            (14)

   де  К_доп – коефіцієнт, який враховує трудомісткість допоміжних робіт (обслуговування і ремонт засобів ТО і ремонту, транспортні і завантажувально-розвантажувальні роботи, які пов’язані з ТО і ремонтом, прибирання виробничих, службово-побутових та допоміжних приміщень ремонтно-обслуговувальної бази тощо. Приймемо К_доп = 1,2; ([1] ст. 41).

   Тоді  загальна трудомісткість рівна:

   

 людино-год. 

   1.4 Визначення річної виробничої програми агрегатного відділення 

   Річна виробнича програма з виконання ТО і ремонту визначається виходячи із того, що на конкретній зоні ТО чи відділення виконується певний обсяг робіт, який, зазвичай, беруть у %. Для визначення трудомісткості робіт, які повинні виконуватись на заданій у завданні відділення, слід користуватись формулою:

    ,    (15)

   де і - сумарна трудомісткість робіт відповідно з ТО і ПР, які виконуються на проектованому пості;

       і - доля конкретних видів робіт відповідно з ТО і ПР на проектованому пості згідно додатку Д ([2], ст. 44), = 7, = 18.

   Сумарна трудомісткість з ТО визначається за формулою:

           людино-год. (16)

   Сумарна трудомісткість робіт з ПР визначається за формулою:

          , людино-год. (17)

   Значення  величин трудомісткостей по ПР, ТО-2, ТО-3, СО знаходимо з таблиці-додатку 3 додаванням відповідних величин трудомісткостей для заданих автомобілів та тракторів.

   Отже,

   

 людино-год;

           людино-год; 

   Отже,

   

 людино-год.

   

   

   1.5. Розрахунок чисельності робітників для виконання ТО і ремонтів 

         Після визначення річної виробничої програми з технічного обслуговування і ремонтів на заданому відділені, чисельність  робітників для її проведення визначаються за формулою:

          (18)

   де  Ф_р – дійсний річний фонд робочого часу штатного робітника, год.

   Визначення  дійсного річного фонду робочого часу робітника здійснюється за формулою:

   Ф_р = (D_к – D_вих – D_св – D_від – D_пп)^.t_зм – D_псв ^.1,   (19) 

   де D_від – тривалість відпустки робітника, рівна 24 дні;

   D_пп – число днів пропуску роботи з повноважних причин, рівне 7 днів;

   D_псв – число суботніх та передсвяткових днів у році, рівне 0 днів;

   Отже,

   

год;

   

 чол.

   Приймаємо: Р = 5 чол. 

   1.6. Розрахунок потрібної площі та вибір обладнання 

   Площа відділення розраховується за формулою:

    ,      (20)

   де Д_к і Ш_к – відповідно довжина і ширина кузова автомобіля МАЗ-509, з технічної характеристики Д_к = 4,965 м, Ш_к = 2,36 м.

   Отже,

   

 м².

   Приймаємо: S_ППТО = 12 м².

   Кінцева площа поста визначається графічним методом з урахування сітки колон і вимог (ДСТУ Б А.2.4-4-99).

   Вибираємо основне і допоміжне обладнання.

   Таблиця 1

   Обладнання  для пересувного пункту технічного обслуговування

 

   

 
2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРОЕКТНА  ЧАСТИНА 

   2.1. Організація технологічного процесу виконання операцій на ППТО 

   Пересувний  пункт технічного обслуговування використовується для міжзмінного зберігання, передпускової  підготовки, заправки паливо-мастильними  матеріалами, охолоджуючою рідиною  та технічного обслуговування  машин і обладнання.

   В залежності від розміщення майстерень ділянок, особливостей експлуатації техніки, виду та протяжності транспортних зв'язків  зі стаціонарними об'єктами вони призначаються:

   Заправка  машин паливо-мастильними матеріалами, охолоджуючими рідинами та змащування здійснюється за допомогою причіпних заправних агрегатів.

   Заправка  бензомоторних інструментів повинна  проводитися з штатних бачків.

   ТО  лісозаготівельних машин здійснюється в ППТО з використанням пересувних майстерень.

   Якщо несправна машина піддається буксируванні, то для усунення відмов вона доставляється на ППТО.

   Запасні частини, матеріали на ППТО доставляються  вантажними автомобілями.

   

   За  допомогою засобів ППТО усуваються відмови і несправності, які потребують спеціального обладнання чи розбирання.

   ТО  здійснюється у відповідності з  графіком і обов'язковим виконанням повного переліку операцій, передбачених інструкціями. 

   2.2. Планування ППТО 

   Планування  ППТО розпочинаємо з вибору розмірів кузова автомобіля, виходячи із розрахункової площі.

   Довжину і ширину поста (L і B_ППТО) приймаємо з пункту 1.7.:

   L = Д_к = 5 м;

   B_ППТО = Ш_к = 2,4 м.

   Товщину каркасу кузова приймаємо рівною - 50 мм.

   Ширину  і висоту дверей приймаємо рівною – відповідно 1 і 2,4 м.

   Після нанесення габаритів поста виконуємо розміщення технологічного обладнання у відповідності з послідовності технологічного процесу із дотриманням основних вимог щодо віддалей між обладнанням, а також між обладнанням, стінами та перегородками.

   Біля  основного обладнання вказуємо робочі місця у вигляді круга наполовину заштрихованого. Світла частина круга позначає обличчя робітника і повинна бути направлена в сторону обладнання.

   На  плануванні показуємо: підведення електроенергії, стиснутого повітря, води (холодної і гарячої), пари, місцевої вентиляції, відвід у каналізацію.

   Все обладнання на листі пронумеровуємо. Нумерацію проводимо зліва направо і зверху вниз.

   На  плані вказуємо основні габарити та розміщувальні розміри.

   Планування  проекції відділення має бути пов’язане  з іншими дільницями, зонами та відділеннями.

   Креслення плану починаємо з нанесення координаційних осей. Відстань між координаційними осями беремо за модульною схемою. 

   2.3. Розрахунок освітлення 

   2.3.1. Розрахунок природного освітлення 

   Природне  освітлення здійснюється за допомогою встановлення вікон. Його розрахунок зводиться до визначення сумарної площі вікон.

   Сумарна площа вікон визначається за формулою:

    ,      (21)

   де  – питома площа вікон, яка припадає на 1 м² підлоги, = 0,1 ([1], ст. 25);

     – коефіцієнт, що враховує  втрати світла на забруднення  вікон,  = 0,9 ([1], ст. 25).

         Отже,

   

 м².

         Кількість вікон  визначається за формулою:

   

          , (22)

   де  S_вік – площа одного вікна, м².

   Площа одного вікна визначається за формулою:

   S_вік = h_в^.b,      (23)

   де  h_в – висота вікна;

   b – ширина вікна, рівна 0,25 м ([1], ст. 25).

   Висота  вікна визначається за формулою:

         h_в = h-(h₁+h₂) = 2 - (1,4 + 0,3)=0,3 (24)

   де  h – висота проектованого приміщення, приймаємо h= 2 м, ([1] ст. 25);