Батурин- Гетьманська столиця

                                   ЗМІСТ

 

ВСТУП.........................................................................................................4

РОЗДІЛ 1 ТЕОРИТИЧНА ЧАСТИНА

1. 1.1 Тема та мета екскурсії ……………………………………………...9
2. Маршрутний лист……………………………………………………….9
3. Обґрунтування теми екскурсії «Батурин - гетьманська столиця» ….10
4. Контрольний текст……………………………………………………..12
1. Батурин…………………………………………………………….12
2. Палац Кирила Розумовського………............................................16
3. Цитадель………..............................................................................19.
4. Воскресенська церква, Пам'ятний Хрест ……………………….21
5. Будинок генерального судьї Кочубея, парк Кочубея………….22
6. Гончарівка – заміська резиденція І. Мазепи …...............33
7. Видатний бджоляр-Прокопович………………………………...35
8. Крупенський жіночий монастир………………………………...37

     РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Комплектація «Портфеля  екскурсовода»……………………………43

2.2 Складання кошторису  екскурсії……………………………………...73

     РОЗДІЛ 3. БЕЗПЕКА ЕКСКУРСІЇ

     ВИСНОВКИ………………………………………………………………...76

     ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ...........................................................................78

     ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

                                      Вступ

 

        Батурин – місто Бахмацького району Чернігівської області , розташований у центральній частині Лівобережної України, на високому лівому березі р. Сейму (притоці Десни), за 25 км  на пн. сх  від залізничної станції Бахмач.

        Населення 3,5 тисяч  мешканців (1959) Площа 700 км

        Місто –фортеця  Батурин заснований в 1575р. польським королем Стефаном Баторієм як північний форпост запорізьких козаків, для захисту північно-східних кордонів держави. Точний час заснування Батурина не встановлений, але перші посилання згадуються в документах, датованих 1625 роком. За археологічними даними Батурину нараховується 900 років, тобто він був заснований приблизно в ХІ— ХІІ столітті.

        На початку ХVІ ст. територія Батурина потрапляє під владу Речі Посполитої. В 1625 р. на місці давнього поселення за наказом короля Стефана Баторія під керівництвом українського архітектора Матвія Стахорського було збудоване укріплене місто, яке король надав коронному канцлерові Речі Посполитої Ю.Оссолінському, і тому місто отримало ім’я Батурин, тобто той, що належить Баторію. Тут було закладено потужну фортецю, місто з трьох боків було захищене валом з дубовим палісадом. Під час національно-визвольної війни українського народу у вигнанні з Батуринської фортеці польської шляхти під проводом Б. Хмельницького 1648-1654 роках Батурин стає сотенним містечком Стародубського Чернігівського полку, а згодом з 1649 року він входить до складу Ніжинського полку. В 1654 році Батурин отримує привілеї Магдебурзького права.

        На політичну арену Батурин виходить в 1663 році при підписанні Батуринських статтей представниками Московського уряду Башмаковим і Фроловим та гетьманом І. Брюховецьким як додаток до основних Переяславських статей 1659 року. Батуринські статті підтверджували Березневі статті 1654 року, але містили додаткові пункти, за якими гетьманська адміністрація зобов'язувалась:

- утримувати коштом  місцевого населення російське  військо в Україні; 

- повертати до Росії  втікачів;

- упорядкувати козацький  реєстр, визначений попередніми  договорами;

- заборонити українським  купцям продавати збіжжя на Правобережжі;

- вивозити горілку  й тютюн в російські міста,  аби не порушувати державної  монополії тощо.

        Після тривалих дискусій уряд Брюховецького був змушений погодитися з умовами Москви, та у 1665 році Батуринські статті були замінені Московськими статтями 1665 року.

        У 1669 році Д. Многогрішний переносить гетьманську резиденцію з Чигирина до Батурина. Многогрішний не дуже користувався популярністю у населення, тому і переніс столицю до Батурина, на який вказала йому Москва. І вже у 1672 році на козачій раді в Козачій діброві гетьманом Лівобережної України було обрано Івана Самойловича. При Самойловичі Батурин значно розбудовується, але справжнього визнання в якості гетьманської столиці Батурин набуває за часів правління Івана Мазепи (1687-1708 рр.). тоді Батурин перетворюється на центр політичного життя Гетьманщини. Тут перебувала вища державна адміністрація - Генеральна військова канцелярія, Генеральний Суд Лівобережної України. В Батурині в цей час живе і працює політична, військова та культурна еліта України.

        Також видатною постаттю в Батурині був Генеральний суддя Василь Кочубей, який оселився в будинку Генерального суду зі своєю численною родиною, та чий будинок стоїть до цих пір, де в даний час знаходиться історико-краєзнавчий музей. До найближчого оточення В. Кочубея належав і канцелярист Самійло Величко - автор славнозвісного козацького літопису. На його честь у 1991 р. на будинку було встановлено меморіальну дошку. Довкола оселі В. Кочубей облаштував великий парк, що займав близько 130 десятин, з мальовничим ставом у руслі Чорної річки, яка впадала у Сейм. На сьогодні річка пересохла, а територія парку займає лише 10 га. Саме тут у романтичній місцині зустрічались на таємних побаченнях Іван Мазепа та Мотря Кочубей. Відновлено «Алею кохання», якою красуня Мотря ходила на побачення до гетьмана, а також встановлено пам’ятний на місці дуба, дупло якого слугувало поштовою скринькою у листуванні Івана Мазепи та Мотрі Кочубей.

        А от палац гетьмана Мазепи не зберігся, тому що за наказом царя Петра І Меншиков бере штурмом Батурин та руйнує його дощенту, тому що Іван Мазепа в своїх намаганнях звільнити Україну від Московського втручання та панування обирає протекцію Шведського короля Карла ХІІ та априкінці жовтня 1708 року Мазепа приймає доленосне рішення і вирушає на зустріч з королем, який уже підійшов з військами до Новгорода – Сіверського. В листопаді 1708 року резиденцію Івана Мазепи зрівняли з землею, спалили дотла, а всіх мешканців, не дивлячись на вік і стать, жорстоко вбили. Загинуло 21 тис. мужніх захисників та жителів столиці Гетьманщини. Ще довгий час за царським наказом було заборонено оселятись в Батурині, а гетьманську резиденцію перенесли до міста Глухова.

        Після обрання гетьманом Кирила Розумовськьго в 1750 році Батурин знову стає столицею України. Разом із Розумовським виїхав на Україну і його колишній учитель Григорій Теплов. Йому приписували великий вплив на гетьмана і вважали, що він трохи чи не сам правив поза плечима Розумовського Україною. Складена ним записка "Про непорядки в Малоросії", де Теплов дуже різко критикував політичний і суспільний устрій Гетьманщини і була основним приводом для цариці Катерини ІІ щодо скасування гетьманства і взагалі автономії України. Тому зараз на Батуринщині район палацу Розумовського називають Тепловка.

        Тут Розумовський відразу розпочав  будування цілого комплексу споруджень. У цей час в Батурині активно  розвивається промислове виробництво.  З з 1751 року почав діяти цегельний  завод, 1757 року працює завод воскових свічок, на річці Сейм задіяно 44 млини. До будівельної справи були залучені видатні архітектори такі, як Антоніо Рінальді, Джакомо Кваренгі, Олександр Квасов, але перший проект палацу Антоніо Рінальді так і залишився проектом, тому що у 1764 році імператриця Катерина ІІ усунула Розумовського від справ на Україні та скасувала гетьманство. Батурин з того часу втрачає статус адміністративного центру України.

        Але 1776 році Кирило Розумовський повертається до Батурина, де зводить вишуканий палац над Сеймом за проектом Ч.Камерона та Воскресенську церкву за проетом невідомого архітектора, де він був похоронений у 1803 році.

         Ще одна видатна постать, що  асоціюється з містом Батурин  – це Прокопович Петро Іванович (1775 - 1850) – славнозвісний український бджоляр, засновник вітчизняної науки про бджільництво, в 1814 винайшов перший у світі рамковий вулик. Народився 12 липня 1775 в селі Мітченки на Чернігівщині в родині священика. У 1828 організував у с. Мітченки першу в світі бджільничу школу. В 1830 школу було переведено до сусіднього села Пальчики, і вона проіснувала 50 років. За цей час з неї вийшло більш ніж 700 кваліфікованих бджолярів. Прокопович опублікував 60 статей в газетах та журналах. Тут навчалися не тільки місцеві мешканці, а здобувати науку приїжджали з різних кутків світу з Грузії, Угорщини, Італії, Німеччини, Польщі. Пасіка Прокоповича налічувала біля 10000 вуликів, це була найбільша пасіка в світі. Поховано його в селі Пальчики на садибі його бджільничої школи. А в Батурині йому встановлено пам’ятник та його імям названо інститут бджільництва України.

        З 1669 року Батурин стає офіційною  резиденцією лівобережних українських  гетьманів - Дем’яна Багатогрішного (1669–1672), Івана Самойловича (1672–1687), Івана Мазепи (1687–1708). Це був розквіт міста і фортеці. Будувалися багато споруд, процвітала торгівля і ремесла. Батурин мав більше 20000 населення, близько 100 га території, 40 церков і 2 монастирі.

        Сама різанина, як показали розкопки, які ведуться зараз в Батурині, була біля гетьманського палацу і будинків козацької старшини. На цьому місці встановлений величезний гранітний хрест.

        У 1750-1764г. Батурин, що воскрес, знову став резиденцією останнього (за часів Російської імперії) українського гетьмана - Кирила Розумовського. З 1760року Батурин став власністю Кирила Розумовського , який мав намір повернуті сюди гетьманську столицю.   А вже 1764 році, після відміни гетьманства в Україні, Батурин був дарований графові Розумовському в довічне володіння.

        Герб Батурина був  розроблений в 1859 році по правилах,  Б.Кане

        В 1994р. був створений державний  історико-культурний заповідник  “Гетьманська столиця”, до складу  якого увійшло 39 об’єктів унікальних  пам’яток історії, архітектури,  археології та природи. Заповіднику “Гетьманська столиця” належить провідна роль в збереженні унікальних пам’яток Батурина, у вивченні та популяризації історії Гетьманщини, яка стала ключовим явищем в історії національного державотворення.

        Столиця козацької України з XVII-XVII ст. Статус міста з 2008 року

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. Тема та мета екскурсії

Тема: «Бутурин- гетьманська  столиця»

Мета:  навчальна – розвивати у екскурсантів усвідомлення величності історії

України доби     Гетьманщини для історії Батурина

            виховна – розповідь екскурсовода має пробуджувати патріотичні

 почуття, спонукати  екскурсантів на роздуми;

            розважальна – розповідь екскурсовода повинна бути цікавою і захоплювати

екскурсантів.

                                 1.2 Маршрутний лист

          День 1:

7:00- Виїзд з Києва  (автобус)м. Дружби народу 

10:30-Прибуття до Батурина

10:30-11:00-Розміщення в  готелі

11:00-12:00Сніданок(швецький  стіл)

12:00-17:00 Початок Оглядової екскурсія (Архітектура Батурина , Палац Розумовського, Цитадель, Пам’ятник жертвам Батуринської  трагедії, дерев’яна замкова Воскресенка церква, Парк Кочубея , Будинок Генерального судді Кочубея ,музей бджільництва П. Прокопович, резиденція Мазепи).

17:00-Вільній час

18:30-Вечеря

          День 2:

9:00-10:00-Сніданок

10:00 13:30-Екскурсія ( Музей  археології, Покровська церква,

Свято- Миколаївський Крупинський Батуринський жіночий монастир).

14:00-18:00-Святковий обід біля р. Сейм, з приготуванням шашлику.

18:30 Від’їзд до Києва

22:00-Прибуття до Києва, м. Дружби народів

 

                     1.3 Обгрунтування теми екскурсії

                             Батурин - гетьманська столиця

     Українська козацька держава - Гетьманщина стала ключовим явищем в історії національного державотворення. Майже півстоліття столицею Лівобережної України, офіційною резиденцією її гетьманів був Батурин. Зруйнований у листопаді 1708 р. каральним загоном російського війська, Батурин відродився і вдруге й востаннє став столицею козацької держави за гетьмана Розумовського, але назавжди залишився символом національної державності.

    Я обрала цю тему тому що  сама була неодноразово в місті Батурин,  мені там дуже подобається ,адже воно має велике історичне минуле, гарний краєвид , було  столицею трьох гетьманів; та власними історіями палкого кохання. Побувавши в Батурині  ви дізнаєтесь про історію вірного, палкого кохання ціною в життя, про "Мотрину пустинь" Пантелеймона Куліша.

    Видатні майстри слова, як Іван Драч присвячували Батурину вірші, ось

один з них:

 

 

                 БАТУРИН

Пасуться кози на твоїх руїнах,

Батурине, мій орле сивих сліз.

Це з круч твоїх гетманська Україна

Пішла на чорториї під укіс,

Це з крил твоїх скривавлена  пір"їна 

Летить і досі міражам  навкіс.

Батуринці не стали на коліна -

І їх змісили в огняний  заміс.

Буяють картоплі довгасті, як поліна,

По тінях Чечеля над  ними стогне віз.

Бедрате плем"я вавилонських кіз

Тобі, Вітчизно, порипнуто  до віна.

Кричать в мені твої затяті душі.

Тут Розумовський клином був проріс,

Тут бур"яни, мов ліс, гудуть на виднокружжі,

Й немає кіс на цей захланний ліс.

В косах дівочих плахкочуть ружі.

Жалобниці - о Чорне  море кіс!

Дві чорні грушки з  Мотриної груші

Тобі на чорну пам’ять  я привіз...

                                                              . Іван Драч

 

        Колись занедбаний Батурин сьогодні  зусиллями Президента України  повертається до життя та історичної  пам’яті.