Батурин- Гетьманська столиця

Контрольний текст

Методичні вказівки

      До складу  заповідника “Гетьманська столиця”  входять й пам’ятки XIX-XX ст. Це, передусім,  могила основоположника сучасного  бджільництва, винахідника першого  у світовій практиці рамкового вулика Петра Прокоповича. Неподалік від Батурина у с.Пальчики він заснував школу бджільництва, яка значною мірою прислужилася розвиткові цієї важливої галузі сільськогосподарського виробництва в Україні. Тут же він помер і був похований. У 1954р. на могилі бджоляра встановлено пам’ятник

Петро Іванович Прокопович — основоположник вітчизняного бджолярства, науки про бджільництво, винахідник рамкового вулика народився у 1775 році в с. Митченках теперішнього Бахмацького району в сім’ї священика.

         З нагоди 104 річниці смерті П.І.Прокоповича у 1954 році згідно з рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів на його могилі встановлено пам’ятник великому землякові(мал.25).

        Поряд з музеєм Кочубея висадили  яблунево-вишневий сад і розмістили пасіку – саме бджолам музей зобов'язаний своїм відкриттям. Ще в 1975 р., коли згадувати про Батуринську трагедію ніхто не вирішувався, а Мазепа беззастережно числився в зрадниках, в старому парку була відтворена пасіка Петра Прокоповича (мал.26). Ця людина зробила мед солодким. До Прокоповича для виїмки меду з вуликів знищували бджіл і отримували гіркуватий мед, до того ж змішаний з личинками, а він придумав розбірною вулик з рухливими рамками.

        Прокопович був справжнім подвижником:  на свої гроші він створив бджільницьку школу, виписував насіння медоносних рослин з-за кордону, садив сади і. позбавив земляків залізниці. Взнавши, що через Батурин повинна пройти дорога Москва – Курськ, він звернувся до уряду: «Прошу відвести залізницю від моїх пасік, оскільки бджола боїться зайвого шуму, запаху гару і кіптяви. Всі витрати по переробці проекту і по подовженню залізниці беру на себе». І представте, прохання задовольнили. Дорога пройшла через Конотоп і Бахмача , а Батурин залишився до нашого часу екологічно чистим. Обнесена плетеним тином, прикрашена дерев'яною скульптурою св. З осами, потопаюча в кольорах пасіка з історичними вуликами – один з найцікавіших тур об’єктів Батурина.

       . Ще один пам’ятник П.Прокоповичу у 1975р. прикрасив одну з алей парку В.Кочубея в Батурині. Крім того, у заповіднику зберігаються особисті речі П.Прокоповича, вулики з його пасіки та інший бджолярський реманент. На перший погляд навіть не зрозуміло що це за пам`ятник – стоїть селянин в брилі, тримає якусь коробочку.

Насправді в руках  у Прокоповича - магазинна рамка  для вулика - його винахід, що зробив революцію у бджільництві.

Прийом панорамного  показу

Прийом руху навколо об’єкту 

Рух навколо  об’єкта 

Прийом екскурсійної довідки

Прийом пояснення

Прийом екскурсійної довідки

Контрольний текст

Методичні вказівки

        Приблизно в десяти кілометрах  від Батурина, на околиці села  Осич розташований Свято-Миколаївський Крупинський Батуринський жіночий монастир(мал.27).

        Точна дата заснування цього  монастиря невідома. Церква вважає, що заснований він був ще  в домонгольський період. Але  ніяких документальних згадок, ні  в світських, ні в церковних  архівах про цей монастир немає аж до XVII століття - часу заснування Батурина.

       В  церковних брошурах про монастир, описується таке чудо:

“...словесно из престарелых  нашего монастыря монахи и мирские  старики сказывают, что оный монастырь  Крупицким называется потому, что во время разорения Батыева монахи и многолюдство мирского народа укрывались от нападения в монастыре, кой ныне именуется ветхим, и гладом истаевали; в тогдашнее де время столь столь множество круп с неба спало, что все могли в гладе себя довольствовать и те крупи содержани были в серебряном ковчежце даже до времени гетмана Мазепы. Как по измене г.Батурин разорен, то монастырь в разорении ж был и кем те крупы взяты, неизвестно” – Справи монастирського архіву 1767 року.

        Хочте вірте в це чудо, а хочте не вірте. А ще можете вірити, або ні в те, що монголо-татари захопивши майже всі княжі міста та фортеці Русі, не змогли взяти монастир над Сеймом.

        Розповідаючи про цей монастир, все ж потрібно висвітлювати  його історію з використанням в тому числі й церковних джерел.

        Отже почнемо. Спочатку тут  був скит. Навіть не на місці  нинішнього монастиря, а за  декілька кілометрів від нього,  в густому й болотистому лісі. Там явилась ікона святителя  Миколая. Коли і як з’явився цей образ ніхто толком не знає, але місце признали святим й заснували там скит.

Потім цей скит розрісся до монастиря й отримав назву  Св.Миколая. В другій половині XVI столітті тут жила відома пустельниця –  інокиня Мокрина. За неї монастир значно розширився. Споруди в тому монастирі всі були дерев`яними.

        Після заснування Батурина й  надання цих земель у володіння  коронному канцлеру Польщі, Оссолінському,  останній в 1636 році видає монастирю  грамоту, в якій підтверджує  довічне володіння Миколаївського  Крупинського монастиря прилеглими землями. До цих володінь входили – село Обманів, млин з усіма угіддями, землями, сінокосами, озерами, Красним бором, ліс Осіччя до озера Усорочі й перевіз на ріці Сейм. Монастир переноситься на нинішнє місце, а скит стає місцем затворництва найбільш ревностних монахів.

        Богдан Хмельницький своїм універсалом  від 20 квітня 1655 року дарує монастирю  село Хмелів. В подальшому цар  Олексій Михайлович, гетьман Іван  Мазепа та імператриця Єлизавета  Петрівна також дарували монастирю  землі та села. Монастир поступово розбудовується й набуває все більшого культового значення на черніговсько-сіверських землях. Розквіт монастиря припадає на період Гетьманщини.

        В 1680 році був осв`ячений головний  храм монастиря – Свято-Миколаївський  собор. Він був побудований завдяки коштам Генерального Судді Івана Демонтовича. Собор був споруджений у візантійському стилі,(мал.28) мав 5 куполів, всередині був встановлений п`ятиярусний різний позолочений іконостас. Довгий час це була єдина кам`яна споруда монастиря.

        В 1691 році Іван Мазепа передає  в монастир з Батурина частину  мощей Св.Варвари. В Батурині  вони опинились після того  як їх забрав з Києва в  1651 році Януш Радзівіл й вони  деякий час кочували по Україні.

        В 1692 році Дмитрій Ростовський, зарахований пізніше до кагорти св`ятих, будує на місці скиту “келію новую в пустуне, для спокойного писания житий святых...”.

        Здавалось ніщо не предвіщує  біду. Монастир мали захищати  й образ св.Миколая й мощі  св.Варвари й численні цінні церковні книги, що дарувались українськими гетьманами й московськими царями. Але князь О.Меншиков був атеїстом. Після Батуринської різанини 1708 року, монастир був спалений, а отець Гедеон – настоятель монастиря був засланий на Соловки. Потрібно відзначити, що церква й понині обурюється діями Меншикова відносно монастиря. Основний довід приводиться той, що настоятель монастиря Гедеон Одорський конфліктував з Мазепою, а значить був на стороні Москви. А Меншиков, такий-сякий, все ж зруйнував монастир, незважаючи на те, що монахи не любили Мазепу. Ну а конфлікт Мазепи з Гедеоном заключався в тому, що гетьман універсалом 14 березня 1708 року забрав 15 монастирських селян і приписав їх до свого двору...

        Відновлюватись монастир почав  з 1740-х років. Допомагали монастирю й імператриця Єлизавета й останній гетьман України Кирило Розумовський. Правда граф, жертвуючи гроші монастирю, потрохи обскубував земельні володіння монахів для розміщення своїх чисельних заводів і економій.

До 1803 року монастирська церква Преображення Господнього була дерев`яна. Але на пожертви віруючих в 1804 році був осв`ячений новий кам`яний Свято-Преображенський храм.

        Форми цього храму трохи незвичні  й нетипові для православної  церкви. Мені говорили, що схожа  архітектура була у дерев`яної церкви на місці де був розташований скит. От і вирішили монахи спорудити її збільшену муровану копію.

        В 1823-1825 роках будується нова  мурована дзвіниця. Але побудована  вона була дуже не якісно, пізніше  вона була розібрана й зведена  нова дзвіниця, яка пережила всі інші споруди монастиря. На дзвіниці розмістили 7 дзвонів, найбільший з яких важив 100 пудів.

        В 1834 році був побудований настоятельський  корпус. Зсередини він був прикрашений  портретами архіпастирів та ктитора  монастиря.

Монастир жив спокійно й розмірено. Володів великими угіддями. Навіть вкладав капітал в комерційні банки. Але грянув 1917 рік.

        Після громадянської війни, в  1922 році Крупинський монастир  був закритий, а монахи розігнані.  Миколаївський собор, господарські будівлі, цегляний паркан розібрали до фундамента. Криниця була засипана сміттям і різним хламом. Церковні книги та ікони порубані й спалені. 200 голів монастирської рогатої худоби застрелили, а туші спалили. Останній факт, то вже прояв найвищої стадії атеїстичного дибілізму.

        В церкві Преображення Господнього  був влаштований клуб, але після  вбивства в ньому дитини він  був закритий. Невдовзі з церкви  зробили зерносховище. Споруда церкви  дуже скоро перетворилась в  руїни й повільно розвалювалась. Але настінні росписи можна було побачити навіть на початку 2001 року

В 1930-ті роки був повністю зруйнований скит з дерев`яною церквою  Св.Миколая.

        Під час війни дзвіниця монастиря  витримала два вибухи, які влаштовували  радянські та німецькі війська – дуже зручна була позиція для коректування вогню артилерії. Недаремно її перемуровували в ХІХ столітті. Дзвіниця вистояла.

       Після  війни в вцілілому братському  корпусі була влаштована школа,  але в 1999 році через аварійний  стан будівлі вона була переведена в інше місце.

Монастир майже вмер.

        Але в 1999 році монастир повернули  православній церкві. В Осич прибувають  дві монахині з Свято-Успенського  Євецького монастиря.

30 травня 2000 року обителі  повертають статус монастиря.  Настоятельниця монастиря, матушка Дорофея - жінка надзвичайно активна. За короткий час територія монастиря була очищена від сміття й мотлоху. Почались активні роботи по відновленню монастирських споруд і храмів.

        Коли ми відвідали монастир  весною 2004 року, вже були відновлені Домова й Спасо-Преображенська церкви(мал.30).

        Нажаль при відновленні Спасо-Преображенської  церкви були знищені старі  настінні розписи. Як на мене, то слід було б залишити  хоча б частину з тих розписів )найбільш вцілілих), що пережили розруху монастиря. Вони б, навіть, в тому стані, викликали більше захвату й поваги, ніж сучасні картинки, виконані яскравими фарбами.

        Нажаль, ті оригінальні розписи  зараз можна побачити лише  на фотографіях.

         На сьогодні, навколо монастиря, зводиться новій паркан з в`їздною брамою. Планується впорядкувати господарський двір. Вже облаштовані помешкання послушниць й господарські споруди.

        До монастиря можна добратись  автодорогою через село Осіч. А можна потрапити й з другого  боку Сейму, через Батурин. Після с. Обчіво  через Сейм є понтонний міст. Але по ньому можна проїхати тільки влітку і восени, коли спадає вода. Є ще паром. Але він також не завжди працює.

        Без автомобіля можна перебратись  через Сейм набагато простіше. Можна вплав, а можна й з комфортом – на човні. Цей спосіб на Чернігівщині називається – перевіз. Для цього потрібно вийти до берега річки й якщо перевізник знаходиться на протилежному боці, голосно крикнути: перевозу. Вас неодмінно перевезуть. Подорож займе не більше 5 хвилин. В травні “перевіз” через Сейм коштував 50 копійок з носу в один кінець. Зворотний шлях коштував стільки ж і бажаючих переправитись через Сейм таким чином було досить багато.

Прийом екскурсійної довідки

Прийом літературного  монтажу

Прийом руху навколо об’єкту 

Прийом екскурсійної довідки

Прийом панорамного  показу

Прийом зорової  реконструкції 

Прийом екскурсійної довідки

Прийом інтеграції

Прийом руху навколо об’єкту

Прийом екскурсійної довйдки

Прийом руху навколо об’єкту 

Прийом зорового порівняння

Прийом екскурсійної довідки

Проживання  двохмісний номер„стандарт”

               550грн

В вартість входить:

        Проїзд Київ-Батурин-Київ

        Екскурсійна  програма, обслуговування

      Проживання в готелі 2дня/1ніч

        Харчування (Сніданок, обід, вечеря: згідно з програмою тура)

        Страхування 

Додатково сплачеться:

       Особисті витрати

       Всі(алкогольні  та безалкогольні) напої