Організація транспортних подорожей і перевезень туристів та координація їх роботи з готельно-ресторанним бізнесом

Київський національний університет культури і мистецтв

Вінницький факультет

Кафедра менеджменту

ЗАТВЕРДЖУЮ

Зав.каф. _______________________

«_____»_________________200__р.

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Готельно-ресторанні та рекреаційні комплекси в індустрії туризму »

на тему: «Організація транспортних подорожей і перевезень туристів та    координація їх роботи з готельно-ресторанним бізнесом»

                                                     Виконала:

                                                       Перевірив:

                                                             -2010- 

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ I : Організація перевезення туристів повітряним транспортом:

1.1.           Правові засади державного управління повітряним транспортом України;

1.2.           Правове регулювання повітряних перевезень;

1.3.           Відповідальність сторін за договором повітряного перевезення.

Розділ II: Організація перевезення туристів морським транспортом:

1.1.           Система управління морським транспортом України;

1.2.           Договірні відносини на морському транспорті;

1.3.           Перевезення туристів морським транспортом.

Розділ III: Організація перевезення туристів залізничним транспортом:

1.1.           Правові основи державного управління залізничним транспортом України;

1.2.           Правове регулювання залізничних перевезень;

1.3.           Залізничні подорожі.

Розділ IV: Організація перевезення туристів автотранспортом :

1.1.           Державне управління автомобільним транспортом і правове регулювання дорожнього руху;

1.2.           Договір перевезення вантажів, пасажирів і багажу автотранспортом;

1.3.           Автотранспорт в туризмі.

Висновок

Література

ВСТУП

  Транспорт - одна із найважливіших складових частин матеріальної бази,   економіки будь якої країни. Це  сукупність засобів, призначених для переміщення людей, вантажів, сигналів і інформації з одного місця в інше.

Основою організації транспортних подорожей є організація пасажирських перевезень. Перевезення пасажирів здійснюються автомобільним, залізничним, водним (морським, річковим), повітряним, міським електричним, спеціальними видами пасажирського транспорту та спеціальними видами транспорту, які складають єдину транспортну сітку.

Розвиток транспорту як складової частини  інфраструктури  постійно приділяють  велику  увагу  уряду практично всіх країн. У колишньому СРСР була створена потужна транспортна система, що істотно збільшилася за останні 10 років. Протяжність мережі повідомлення усіх видів транспорту збільшилася з 2500 тис. км до 4800 тис. км:

- автомобільні дороги - із 500 тис. км до 1250 тис. км;

- повітряні лінії - із 850 тис. км до 2 млн. км;

- залізниці  - із 110 тис. км до 165 тис. км;

- внутрішні водяні шляхи - із 110 тис. км до 175 тис. км;

  Транспорт    забезпечує   розвиток   міжнародних   економічних відношень,   сприяючи   здійсненню  взаємовигідного   обміну   між різноманітними країнами.

Транспорт є головним чинником розвитку туризму. Велика   роль  транспорту  у  вирішенні  соціальних   проблем, забезпеченні ділових, культурних і туристських поїздок  населення, розвитку  культурного  обміну  як  у середині  країни,  так  і   за

кордоном, у використанні вільного часу трудящіх країни. Важливу роль у розвитку туризму, культури, науки, економіки  і техніки  грають міжнародні транспортні організації, число  яких  у даний час перевищує 150.

Транспортні  послуги - один з основних видів обслуговування  в туризмі.  На них припадає основна частка ціни туру. У залежності від тривалості, дальності  подорожі  ця  частка  (у більшості випадків) коливається від 40 до 60%.

Різноманітні  види  транспорту  використовуються  туристськими установами  для організації подорожей. Основна частка в  загальній масі  транспортних  послуг належить авіаційному транспорту.  Проте свою  нішу  в  структурі обслуговування займає  і  залізничний,  і автомобільний  транспорт.  Останній  можна  назвати   "транспортом загального  застосування", тому що використовується він  повсюдно:

від  трансферів  до  екскурсій.  Водяний  транспорт  (річковий   і морський),   сам  по  собі уже викликає уяву  туристсько-круїзного обслуговування і використовується в туризмі достатньо активно.

Мета курсової роботи: ознайомитися з різними видами транспорту та перевезення туристів.

Розділ I :  Організація перевезення туристів повітряним транспортом

Правові засади державного управління повітряним транспортом України

Повітряний транспорт — найшвидший і в той

же час найдорожчий вид транспорту.

Це ж можна сказати і про авіаперевезення в туризмі. І цьому є ряд причин:

- по-перше, авіація - найшвидший і зручніший вид транспорту при переїздах на далекі відстані;

- по-друге, сервіс на авіарейсах нині має привабливий для туристів вигляд;

- по-третє, авіаційні компанії безпосередньо і через міжнародні мережі бронювання і резервування виплачують туристським агентствам комісійні за кожне заброньоване в літаку місце, мотивуючи їх тим самим вибирати авіаперевезення.

Вантажні і пасажирські перевезення, що здійснює вітчизняний повітряний транспорт, займають незначне місце у загальному обсязі транспортних послуг. Але головна перевага повітряного транспорту полягає в швидкості доставки пасажирів і термінових вантажів на великі відстані (середня відстань доставки 1 пасажира повітряним транспортом у 10—15 разів більша від аналогічної на залізничному транспорті) .

Головними проблемами повітряної підгалузі транспорту є: комплектація парку, будівництво і реконструкція об’єктів авіаційно-виробничої інфраструктури, структурна реорганізація керування авіаційним транспортом, підвищення конкурентноздатності вітчизняних авіакомпаній.

Повітряний транспорт України є складовою системи транспорту України. Основні засади функціонування повітряного транспорту закладено в Законі України «Про транспорт» та в спеціальному кодифікованому нормативному акті — Повітряному кодексі України.

Авіаційний транспорт — це усі види підприємств, організацій та установ, діяльність яких спрямована на створення умов та використання повітряного простору людиною за допомогою повітряних суден. Сукупність правових норм, що регулюють відносини між цими підприємствами та споживачами транспортних послуг в сфері авіації, утворює Повітряне право України.

Особливістю державного управління цивільною авіацією є те, що воно здійснюється не через Міністерство транспорту та зв’язку України, а через Державну службу України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державіаслужбу), яка створена у 2004 році замість ліквідованого Державного департаменту авіаційного транспорту.

Державіаслужба є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Вона виконує функції головного (провідного) органа у системі центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики в галузі цивільної авіації та у сфері використання повітряного простору України.

Взаємодія органів виконавчої влади України щодо нагляду за безпекою польотів повітряних суден здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державне управління в сфері авіаційного транспорту зазнає значного впливу так званого «іноземного елемента» — міжнародних організацій та відповідних міжнародних угод. З метою реалізації Угоди про цивільну авіацію і про використання повітряного простору, а також здійснення роботи Ради з авіації та використання повітряного простору створено постійно діючий виконавчий орган — Міждержавний Авіаційний Комітет (МАК), утворений незалежними державами (державами-учасницями). МАК взаємодіє з Державним департаментом авіаційного транспорту Міністерства транспорту України в галузі нормування льотної придатності і процедур сертифікації авіаційної техніки відповідно до делегованих МАК функцій та міждержавних угод між ними. У структурі МАК створено Авіаційний регістр МАК (Авіарегістр) — орган МАК, що здійснює діяльність у галузі льотної придатності і процедур сертифікації повітряних суден, їхніх компонентів, виробництва авіаційної техніки, придатності міжнародних і категорійних аеродромів і їхнього устаткування до експлуатації, охорони навколишнього середовища від впливу авіації.

Особливе місце у правовому регулюванні у сфері авіатранспорту займають авіаційні правила, які визначають порядок діяльності авіації України з метою забезпечення безпеки польотів і екологічної безпеки.

Основними елементами інфраструктури (матеріальною складовою) повітряного транспорту є повітряні судна, аеродроми і аеропорти.

Авіаційне транспортування здійснюється спеціальним транспортним засобом — повітряним судном.

Повітряне судно — це літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимірному просторі (ст. 15 Повітряного кодексу України).

Повітряні судна поділяються на:

-         державні;

-         цивільні;

-         експериментальні.

Повітряне судно є державним, якщо воно використовується на військовій, митній, прикордонній та міліцейській службах і внесене до реєстру державних повітряних суден.

Повітряне судно є цивільним, якщо воно внесене до державного реєстру цивільних повітряних суден.

Повітряне судно є експериментальним, якщо воно призначене для проведення випробувань, дослідно-конструкторських і науково-дослідних робіт. Експериментальне повітряне судно до реєстрів не заноситься.

Повітряні судна підлягають сертифікації, зокрема, повітряне судно нової конструкції (нового типу) повинно бути сертифіковане на відповідність його діючим в Україні нормам льотної придатності і мати сертифікат типу. Сертифікат типу видає державний орган із питань сертифікації та реєстрації (Держстандарт). Власником сертифікату типу є розробник повітряного судна. Кожний виготовлений в Україні екземпляр цивільного повітряного судна повинен бути сертифікований на відповідність його конструкції, характеристик та експлуатаційно-технічної документації вимогам, передбаченим правилами сертифікації цивільних повітряних суден України.

Цивільні повітряні судна підлягають обов’язковій реєстрації згідно з вимогами ст. 25 Повітряного кодексу України та Правил реєстрації цивільних повітряних суден в Україні (затверджених Наказом Міністерства транспорту України 07.09.1999 року № 434) і можуть бути зареєстровані тільки в одній державі. Цивільному повітряному судну, занесеному до державного реєстру повітряних суден України, видається реєстраційне посвідчення, що є фактом визнання його національної належності. Із моменту занесення повітряного судна до державного реєстру повітряних суден України всі записи, зроблені раніше стосовно цього повітряного судна у реєстрах повітряних суден інших держав, не визнаються Україною.

Державні повітряні судна підлягають включенню до реєстру державних повітряних суден України. Правила реєстрації державних повітряних суден України встановлює Міністерство оборони України (Наказ від 02.12.1998 року № 435 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації державних повітряних суден України» й «Положення про порядок перевірки стану льотної придатності державних повітряних суден України та про видачу і припинення чинності посвідчень про придатність до польотів», зареєстровано в Мінюсті України від 28.01.1999 року № 48/3341).

Повітряне судно виключається з відповідного державного реєстру повітряних суден у разі: зняття повітряного судна з експлуатації; передачі повітряного судна належним чином іншій державі, іноземній юридичній чи фізичній особі. При виключенні повітряного судна з відповідного державного реєстру повітряних суден України реєстраційне посвідчення втрачає силу.

Після реєстрації повітряного судна в державному реєстрі цивільних повітряних суден України власник такого судна повинен отримати в державному органі з питань сертифікації і реєстрації відповідне посвідчення (сертифікат) про придатність його до виконання польотів як бортовий документ. Державний орган з питань сертифікації та реєстрації може делегувати право на видачу та продовження строку дії посвідчення про придатність екземпляра повітряного судна до польотів іншим державним та відомчим органам у порядку, передбаченому правилами сертифікації.

Встановлено порядок допуску до експлуатації («Положення про порядок видачі дозволів, що регулюють доступ експлуатантів до ринку авіаційних перевезень та робіт», Наказ Мінтрансу № 487 від 07.10.1999 року) за яким Цивільне повітряне судно, яке має сертифікат типу, допускається до експлуатації, якщо воно зареєстроване у державному реєстрі цивільних повітряних суден України і має посвідчення про придатність до польотів, видане державним органом з питань сертифікації і реєстрації повітряних суден України або іншої держави, і якщо вимоги, на підставі яких було видано це посвідчення, відповідають вимогам, встановленим в Україні.