Організація транспортних подорожей і перевезень туристів та координація їх роботи з готельно-ресторанним бізнесом

   Фрахтувальник сплачує судновласнику фрахт у порядку і терміни, передбачені договором фрахтування судна на певний час.

   Інший поширений договір — договір лізингу судна, згідно з яким власник судна (лізингодавець) зобов’язується передати фрахтувальнику (лізингоодержувачу) судно без екіпажу для використання з метою торговельного мореплавства на визначений термін, після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно.

   Лізингоодержувач зобов’язується сплатити лізингову плату, в яку включаються плата за користування судном і його вартість за договором морського лізингу.

   Договір лізингу українського державного судна може бути укладено лише з дотриманням вимог, передбачених ст. 17 Кодексу торговельного мореплавства України.

   Договір лізингу повинен бути укладений у письмовій формі. У ньому повинні бути вказані найменування сторін, мета договору, назва судна, рік побудування судна, його клас, вантажопідйомність або вантажомісткість, потужність двигунів, швидкість ходу і витрата пального, термін користування, після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно, розмір і термін внесення лізингової плати, місце і час передачі судна лізингоодержувачу та інші необхідні дані.

   Лізингодавець зобов’язаний передати судно лізингоодержувачу в стані, придатному для використання його з метою, передбаченою договором лізингу судна. Лізингодавець несе відповідальність за будь-які недоліки судна, що існували в момент його передачі лізингоодержувачу і про які він не заявив під час передачі судна.

   Лізингоодержувач зобов’язаний підтримувати судно у справному стані і нести витрати, пов’язані з його утриманням та ремонтом.

   Ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження судна переходить на лізингоодержувача після передачі судна.

   Лізингоодержувач вправі відмовитися від договору лізингу судна і вимагати відшкодування збитків, якщо лізингодавець не передав судно лізингоодержувачу протягом обумовленого договором лізингу судна терміну або якщо внаслідок вказаних у ч. 2 ст. 218 Кодексу торговельного мореплавства України недоліків судно не може бути використано лізингоодержувачем відповідно до договору лізингу судна.

   Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу судна і вимагати повернення судна, якщо лізингоодержувач не вніс лізингової плати протягом трьох місяців після настання терміну платежу.

   У разі повернення судна лізингодавець має право на частину лізингової плати, належної за користування судном. Внески, сплачені лізингоодержувачем у рахунок договірної ціни, підлягають поверненню лізингоодержувачу.

   Лізингоодержувач зобов’язаний повернути лізингодавцю судно в тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу. У разі погіршення стану судна лізингоодержувач відшкодовує лізингодавцю спричинені збитки. Зроблені лізингоодержувачем удосконалення на судні, якщо їх можна відділити, можуть бути вилучені лізингоодержувачем, у разі незгоди лізингодавця останній відшкодовує їх вартість лізингоодержувачу.

   За договором морського буксирування власник одного судна зобов’язується за винагороду відбуксирувати інше судно чи плавучий об’єкт на певну відстань або буксирувати його протягом певного часу чи для виконання маневру.

   Кожна із сторін договору морського буксирування зобов’язана завчасно привести своє судно або інший плавучий об’єкт у стан, придатний для виконання передбачених договором морського буксирування робіт.

   Буксирування поділяється на два види — портове і міжпортове буксирування (ввід у порт або вивід з порту суден та інших плавучих об’єктів, виконання маневрів судна тощо, або з одного порту до іншого). Договір портового буксирування може бути укладено в усній формі, а договір міжпортового буксирування укладається у письмовій формі. Договір повинен містити умови про порти (пункти) відправлення і призначення, про час буксирування, про права і обов’язки сторін, про відповідальність за порушення договору, про особливості об’єктів, що буксируються і можуть впливати на безпеку буксирування, про інші обставини, які сторони вважають за необхідне обумовити окремо. Буксирування між портами України може здійснюватися виключно суднами під прапором України.

   Особливим видом зобов’язань на морському транспорті є зобов’язання, які виникають у зв’язку з майном, яке затонуло в морі. Цей вид зобов’язань виникає з позадоговірних підстав, встановлених Кодексом торговельного мореплавства України.

   Право на майно, що затонуло у внутрішніх водах або у територіальному морі України, а також відносини, що виникають у зв’язку з цим майном, визначаються законодавством України. Щодо майна, яке затонуло у відкритому морі, а також до вантажів та речей, що знаходяться на них, застосовується законодавство держави, під прапором якої плавало судно.

   Майно, що затонуло, — це судна або інші плавучі засоби, що зазнали катастрофи, будь-які споруди, здатні здійснювати плавання, літальні апарати, їх уламки, обладнання, вантажі та інші предмети незалежно від того, знаходяться вони на плаву чи під поверхнею води, опустилися на дно чи викинуті на мілководдя або на берег.

   Особливе правове регулювання застосовується щодо відносин з приводу: а) підняття, віддалення або знищення військового майна; б) підняття майна культурного характеру, археологічного або історичного значення.

   Власник майна, що затонуло, зобов’язаний:

— повідомити про це найближчий морський порт України протягом одного року з дня, коли майно затонуло (якщо він має намір підняти це майно);

— негайно повідомити про те, що сталося, (коли майно, що затонуло, створює перешкоду судноплавству, морським промислам, гідротехнічним або іншим роботам, загрожує життю або здоров’ю людей чи забрудненням навколишнього природного середовища), найближчий порт і на вимогу останнього віддалити або знищити це майно у встановлений портом термін.

   Порт зобов’язаний:

— за погодженням із заінтересованими державними органами встановити достатній при даних обставинах термін для підняття майна, порядок проведення таких робіт і довести це до відома власника майна;

— повідомити про майно Державну інспекцію охорони Чорноморського (Азовського) моря, Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України;

— вчинити інші дії, передбачені ст. 120—127 Кодексу торговельного мореплавства України.

   Власник майна, що затонуло, втрачає право на нього у випадку, якщо не зробить заяви або не підніме майно у встановлені терміни, передбачені ст. 122, 123 Кодексу торговельного мореплавства України, і це майно стає державною власністю. Майно, підняте портом згідно зі ст. 124 Кодексу торговельного мореплавства України, а також майно, підняте портом внаслідок того, що воно становило безпосередню загрозу безпеці судноплавства, життю і здоров’ю людей або забрудненням навколишнього природного середовища (ст. 123 Кодексу торговельного мореплавства України), може бути затребуване його власником протягом двох років з дня, коли майно було фактично піднято. Випадково підняте майно, що затонуло, повинно бути здане найближчому морському порту України. У цьому разі особі, яка доставила майно у розпорядження порту, виплачується винагорода у розмірі однієї третини вартості цього майна.

   Правове регулювання відносин страхування на морському транспорті здійснюється у відповідності до Закону України “Про страхування” та Кодексу торговельного мореплавства України.

   За договором морського страхування страховик зобов’язується за обумовлену плату (страхову премію) у разі настання передбачених у договорі небезпечностей або випадковостей, яких зазнає об’єкт страхування (страхового випадку), відшкодувати страхувальнику або іншій особі, на користь якої укладено договір, понесені збитки. Наявність і зміст договору морського страхування можуть бути доведені виключно письмовими доказами.

   Об’єктом морського страхування може бути будь-який пов’язаний з мореплавством майновий інтерес, як-то : судно, у тому числі і таке, що будується, вантаж, фрахт, плата за проїзд, орендна плата, очікуваний від вантажу прибуток і вимоги, що забезпечуються судном, вантажем і фрахтом, заробітна плата, інші види винагороди капітана, інших осіб суднового екіпажу, цивільна відповідальність судновласника і перевізника, а також ризик, взятий на себе страховиком (перестрахування). Об’єкт страхування повинен бути вказаний у договорі морського страхування.

   Договори морського страхування із страхувальниками-резидентами та договори обов’язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, що виникають під час морського перевезення, укладаються страховиками, які визнані такими відповідно до законодавства України, одержали в установленому порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами Морського страхового бюро.

   Морське страхове бюро здійснює координацію діяльності страховиків у галузі страхування морських ризиків та представляє їх інтереси у міжнародних об’єднаннях страховиків. Морське страхове бюро створено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

   Страхування здійснюється на загальних правилах з урахуванням вимог ст. 239—276 Кодексу торговельного мореплавства України.

Перевезення туристів морським транспортом

Перевезення туристів водним транспортом включає:

- морські перевезення і круїзи;

- річкові подорожі і круїзи;

- подорожі на поромах, катамаранах, яхтах;

- морські і річкові прогулянки (екскурсії) та ін. види водних подорожей.

Переваги водних туристських подорожей:

> високий рівень комфорту;

> значний обсяг одночасного пасажирозавантажсння;

> можливість реалізації різних видів і цілей туризму (пізнавальний, бізнес, учбовий та ін.);

> можливість повноцінного відпочинку;

> повний комплекс життєзабезпечення.

Недоліки:

> невисока швидкість руху;

> обмежена мобільність;

> синдром «замкнутого простору»;

> схильність до «морської хвороби» частини людей;

> в ряді випадків високі тарифи та ін.

Організацією морських і річкових подорожей та круїзів займаються спеціалізовані туристичні компанії і бюро, більшість з яких створюється при пароплавствах або комерційних судноплавних компаніях.

Морські подорожі. Найбільш поширений вид водних подорожей — круїзи.

Поняття круїз охоплює організацію морських і річкових подорожей з відвіданням портових міст кількох країн. Круїзи використовуються для спеціалізованих бізнес-шкіл, семінарів, конференцій, шоу-програм. Серед ділових людей користуються попитом круїзні конгрес-тури, учбові тури, інтенсив- програмні мовні тури. Для їх організації на теплоходах обладнуються конференц-зали з повним набором

технічних засобів і оргтехніки.

Ще в 1970 р. чисельність круїзних компаній була невелика і число пасажирів становило 500 тис. чол. В 1980 р. круїзи здійснили 1,4 мли. чол., а в 1990 році - 4 млн. З 1980 по 1986 pp. З млрд. дол. було витрачено на будівництво кораблів для круїзів, що подвоїло світовий флот круїзних кораблів.

Круїзний флот сьогодні нараховує понад 162 круїзних кораблі різних типів і розмірів більш як на 130 297 місць (Додаток 9). Круїзні судна сертифікуються за 6 категоріями (зірками). До категорії 6* (супер-люкс) належить всього 4 судна в світі. Вартість круїзу даного класу — 8-10 тис. дол. США за тиждень. Розміщення лише в апартаментах. У вартість входить все (включаючи чайові). Судна такого класу розраховані на 200 пасажирів і 150 членів екіпажу. Харчування лише індивідуальне з урахуванням конкретних запитів, звичок і традицій. Тут реалізується елітний клубний відпочинок, де немає категорії пасажирів, а є термін — гості.

Новий круїзний теплохід Crown Prince, спроектований італійським архітектором Рейцо Ріано важить 70 т, здатен перевозити 1596 пасажирів і коштує 200 млн. дол.США. Його форма нагадує голову дельфіна, над передньою части пою палуби, за розмірами більшу ніж два футбольних поля, піднімається, так званий, «Купол» — розважальний комплекс загальною площею 364 кв.м, де розміщені танцювальна зала, казино, бар, кімната відпочинку з вікнами для огляду.

Компанія Radion Hotel International вийшла па круїзний рийок, збудувавши величезний катамаран, який приймає 354 пасажирів. Будівництво такого лайнера, який отримав назву Radion Diamond (Перлина Радіссон) коштувало 125 млн. дол. (1992 p.). Перебування на ньому коштує близько 600 доларів за добу і його справедливо вважають одним з найдорожчих в круїзній індустрії.

Сьогодні в світі нараховується понад 60 круїзних ком1 паній, найкрупнішими з яких є «Карнівел груп», «Холлапд Америк лайп», «Клостер Клуз лтд», «Роайал Каррібієн круз лайн», «Пі енд оу» та інші. Основними компаніями є європейські: англійські, грецькі,, італійські, норвезькі, датські. Російські компанії проникли на круїзний ринок, пропонуючи нижчі ціни, ніж європейські та американські фірми.

Основним районом круїзів в світі є Північна Америка, включаючи Карибский басейн (близько 75% всього світового ринку круїзів), інші 25% майже наполовину поділяються між Європою та іптими регіонами. Найбільш популярними маршрутами на світовому ринку круїзного туризму є:

♦ по Карибському морю (Гренада, Антільські острови, Вірджинські о-ви — в зимовий період);

♦ по Середземному морю (травень-жовтень);

♦ по Балтійському морю і навколо Скандинавії (травень-серпснь);

♦ на Далекому Сході, в Індійському океані (до Антарктиди), навколо Австралії, Аляски.

Круїзи поєднують морський та береговий відпочинок, в т.ч. екскурсії. Пасажири морських круїзних суден не користуються послугами готелів і ресторанів і вважаються екскурсантами з особливим імміграційним паспортним режимом. В більшості випадків для країн транзиту, де пасажири виходять на берег, віза не вимагається, однак строк їх перебування, як правило, не перевищує 72 години.

Всі круїзи пропонують гнучкі ціни, знижки для туристів (поза сезоном, завчасне бронювання подорожі, повторне звернення тощо). Основними факторами, які впливають на ціну, є тривалість круїзу, сезон, розміщення та розмір каюти, оснащення корабля, відпочинкові програми. На багатьох кораблях співвідношення клієнтів та обслуговуючого персоналу становить 1:2.

За період з 1970 до 1990 pp. цей ринок збільшився більш ніж в 5 разів. Однак, слід враховувати, що круїзні кораблі мають найвищі оперативні видатки в індустрії туризму. Щоб покрити витрати, кораблі мають мати завантаження не менше 80-90%, авіалінії — 60-65%, готелі 50-60%. Тому круїзні послуги залишаються одними з найдорожчих в сфері туристичного обслуговування. Наприклад, вартість перебування коливається від 195 дол. за добу на теплоході компанії Carnival Cruie Line, до 600 на Diamond Radion. Певну специфіку має і сегментація ринку круїзів: