Рекреаційно-туристські ресурси АР Крим

Рівнинний Крим

Рівнинний Крим розташований у межах Скіфської платформи, утвореної сильно зім'ятими в  складки палеозойськими гірськими  породами. Їх перекривають у вигляді  чохла відносно мало дислоковані  осадові відкладення крейдяний, палеогенової, неогенової і антропогенової систем. Палеозойський фундамент платформи знаходиться і різних частинах рівнини на неоднаковій глибині. Він роздроблений тектонічними розломами на великі блоки, які зміщені, але вертикалі відносно один одного. Так, розташованим і середній частині півострова Сімферопольсько-Євпаторійський блок піднятий настільки високо, що його розкривають буровими свердловинами на глибині від декількох сотень до 1600 м. Блоки ж, що утворюють фундамент Альмінській западини на південно-заході і Сиваської на півночі Криму, глибоко занурені. Ще глибше, очевидно на 5-7 км, опущений фундамент північної частини Керченського півострова, яка знаходиться у межах Індоло-Кубанського передгірного прогину.

Таким чином, під чохлом крейдяного і кайнозойського віку осадових порід, що утворюють сучасну майже плоску рівнину Криму, знаходяться палеозойські складчасто-брилові гори, що перевищують по перепаду висот нинішні хребти Великого Кавказу. Чи не дивно? Широко поширені в рівнинному Криму жовто-бурі суглинки, плащем перекривають більш древні форми рельєфу, додатково надають їм М'якість обрисів.

 

 

Керченський півострів

Грядово-хвилясто-рівнинний  Керченський півострів за походженням  пов'язаний, з одного боку, з близько розташованим мегантиклінорним гірським Кримом, а з іншого, з складчастими утвореннями Великого Кавказу. У його межах знаходиться і частина загального для гір Криму та Кавказу Індоло-Кубанського передгірного прогину. У зв'язку з цим за характером рельєфу і геологічної будови Керченський півострів поділяється на дві частини. Південно-Західна, якій відповідає занурена частина Кримського мегантиклинорія, складена зім'ятими в складки майкопськими глинами. Вони утворюють слабохвилясту рівнину. Північно-східна, велика за площею, частина півострова має дрібно розчленований рельєф. Його утворюють різні породи численних невеликих коротких антиклінальних і синклінальні складок елліпсовідних обрисів. Краї складок складаються з міоценових шаруватих вапняків, мергелів, пісковиків і утворюють пагорби твердих мшанкових рифових вапняків. Ядра складаються головним чином з майкопських і сарматських глин. Через розмив цих податливих глин утворилися антиклінальні улоговини з кільцеподібними грядами з більш твердих порід. У багатьох синклінальні складках накопичилися залізорудні відкладення, лесовидні суглинки. Оригінальні форми утворюють сопки грязьових вулканів [5].

 Гірський  Крим

 Гірський Крим розташований  в межах єдиної великої тектонічної  структури - Кримського мегантіклинорія.  Основним рельєфним освітою, що  розташовується в межах ядра мегантиклинорія, є Головне пасмо Кримських гір і її південний схил - Південний берег Криму. На південному краї Скіфської платформи, що лежить в основі рівнинного Криму, розташовуються Внутрішня і Зовнішня передгірні пасма і зниження між ними. Як вважають, південна і південно-західна частини ядра, а також південне крило мегантиклинорія не збереглися. Вони занурені на дно Чорноморського басейну [2].

У геологічній історії  півострова можна виділити п'ять  великих етапів.

Перший з них - докембрійський і палеозойський (по 14 грудня згідно з прийнятим нами річного календарем) - залишив надзвичайно мало фактичних даних. За ними можна неповно відновити лише окремі моменти з життя першого складчастого поверху Криму, в основному фундаменту Скіфської платформи.

 У другий етап - раннемезозойскій (завершився приблизно в 19 годин 17 грудня) – відбулося накопичення осадових порід, які складають великі підняття гірського Криму. На початку цього етапу на місці сучасного рівнинного Криму була гірська країна, яка стала поступово занурюватися, а до кінця в її межах утворилися западини.

 У третій етап - среднемезозойскій (що закінчився  на початку доби 23 грудня) - в процесі  сводового підняття гірського  Криму сформувався третій складчастий  поверх і повністю занурилася  нижче рівня моря Скіфська платформа.

 У четвертий етап, що охоплює час від середини  крейдового періоду і майже  до кінця міоцену в неогені  (тобто приблизно до кінця доби 30 грудня), в основному сформований  мегантиклінорій гірського Криму  був ускладнений більш дрібними складками і численними розломами; на Керченському і Тарханкутському півостровах утворилися складки в осадовому покриві гірських порід.

У останній етап - період новітньої геологічної історії  Криму (в останню добу року) - сформувалися сучасні ландшафти півострова - їх рельєф, ґрунти, рослинність та інші компоненти [6].

 

РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНІ І СОЦІАЛЬНО-ІСТОРИЧНІ  РЕКРЕАЦІЙНО- ТУРИСТСЬКІ РЕСУРСИ АР КРИМ

 

2.1 Природні  рекреаційно-туристські ресурси

 

2.2.1.Природно-географічні рекреаційно-туристські ресурси

 

Автономна Республіка Крим розташована на півдні країни, в межах Кримського півострова, який глибоко вдається в Чорне море і зі сходу омивається Азовським морем. Він простягається з заходу на схід на 324 км (між мисами Кара-Мрун і Фонар), а з півночі на південь - на 207 км. (від Перекопського перешийка до мису Сарич). На західному узбережжі частина суші виступає далі в море, утворюючи Тарханкутський півострів, а на східному - Керченський. На півночі Крим з'єднаний Перекопським перешийком завширшки 7 км із сусідньою Херсонською областю.

 Кримський півострів  лежить приблизно на однаковій  відстані як від екватора, так  і від Північного полюса -5000 км. Довжина берегової лінії перевищує  1 тис. км. Вона розчленована затоками  та бухтами, особливо численними  на півночі і сході. Найбільші затоки: в Чорному морі -Каркінітська, Каламітська, Феодосійська; в Азовському -Сиваш, Казантіпська та Арабатська. Сиваш відокремлений від Азовського моря піщаною косою - Арабатською Стрілкою [4].

Крим приваблює відпочиваючих  передусім субтропічним кліматом на Південному березі Крима, вузькій смузі землі шириною 2-8 км, що тягнеться від мису Айя до мису Іллі.

Гірський Крим, вкритий  лісами, являє собою зовсім інший  природний комплекс, відмінний від  узбережжя як за своїми кліматичними умовами, так і за складом місцевої флори.

Кримські гори з найвищою точкою Роман-Кош (1545 м) мають переважно карстовий рельєф із великою кількістю печер (їх налічується 900), серед них найдавнішою є Червона (13,7 км), а найглибшою - Солдатська (508 м) (рис. 2.1.).

У Криму прокладено рекреаційні  стежки, серед яких найвідомішими  є Голіцинська (Новий світ), Боткінська, Тарахташська, Штангеєвська (Ялта), Карадагська (Щебетівка).

Клімат рівнинної частини  Криму (близько 70% площі півострова) помірно континентальний, у горах перехідний від степового до субтропічного, що характерний для Південного берега Криму [3].

Територію півострова перетинають 257 річок, здебільшого небагатоводних. У гірській місцевості водні потоки утворюють глибокі ущелини-каньйони, водоспади. Популярним екскурсійним об'єктом є Великий каньйон. Водоспад Учансу падає з південного схилу Ай-Петринської яйли майже прямовисно з висоти 98,5 м, нижче утворюючи ще три водоспади.

В області понад 50 солоних  озер, що належать до 5 груп - Тарханкутської, Євпаторійської, Перекопської, Чонгаро-Арабатської та Керченської. Вони мають значні запаси лікувальних грязей (бл. 24 млн. м2). Найбільші з кримських озер - Сасик, Сакське, Донузлав, Узунлар.

Перший грязьовий курорт країни - Саки. Про лікувальні властивості  Сакського озера писав ще давньоримський учений Пліній Старший.

Вода Мойнакського озера  в Євпаторії дає лікувальний  ефект при м'язових, кісткових, нервових захворюваннях [7].

Туристично-рекреаційні  ресурси Криму - це надзвичайно сприятливі кліматичні умови (особливо на Південному березі), мальовничі ландшафти, тепле море з піщаними і гальковими пляжами (загальною довжиною 450 км, тривалий купальний сезон (понад 4 місяці), джерела мінеральних вод і лікувальні грязі солоних озер. Освоєння в курортно-рекреаційних цілях двох останніх розпочато з середини XIX ст. Сьогодні в Криму налічується понад 700 лікувально-оздоровчих закладів, у тому числі 128 санаторіїв (таб.2.2). В Криму зосереджено 36% санаторно-курортного фонду, понад 30% будинків відпочинку, близько 20% туристських закладів України.

 

2. Природно-антропогенні рекреаційно-туристські ресурси

 

На території України  налічується близько 146 природно-антропогенних  об'єктів (таб.2.1).

У Кримських горах  багато природно-заповідних територій. Частка природно-заповідного фонду майже втричі більша, ніж в цілому в Україні.

Великим природним багатством Кримських гір є лісові ресурси. В лісових районах, на які припадає близько 40% площі гір, створено природоохоронний фонд різного рівня заповідності.

Основним завданням  природних заповідників є збереження природних комплексів і явищ, спостереження за станом навколишнього природного середовища, розробка рекомендацій з охорони природи, поширення природоохоронних знань, екологічне і естетичне виховання громадян.

Найбільшим природно-заповідним об’єктом Кримських гір є Кримський природний заповідник, створений у 1991 р. на базі Кримського державного заповідно-мисливського господарства. Кримський природний заповідник має велику площу. Охороняються ліси, які мають водоохоронне значення, а також луки яйл. Більша частина площі заповідника розміщена в межах Головного пасма. До складу заповідника входять також рівнинні території й частина акваторії Каркінітської затоки з Лебедячими островами. Найбільшими є площі дубових і букових лісів [8].

Загальна площа Кримського природного заповідника становить 44 175,0 га. До його складу увійшли гірсько-лісова частина (34 563,0 га) та орнітологічна філія "Лебедині острови" (9612,0 га), розташована біля північно-західних берегів Криму, у Каркінітській затоці Чорного моря. У заповіднику охороняються найцінніші в Криму дубові, букові й кримськососнові ліси, унікальні реліктові угруповання тиса ягідного, ялівцю високого, а також місця оселення водоплавних і водно-болотних птахів.

Національні природні парки  відрізняються від заповідників набором функціональних зон: заповідної, регульованої рекреації, стаціонарної рекреації, господарської. На території останніх трьох зон забороняється будь-яка діяльність, що призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території. Національні природні парки є установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення й ефективного використання території та об’єктів, які становлять особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Регіональні ландшафтні парки створюють для охорони  типових для певної місцевості ландшафтів та організованого відпочинку населення. В Україні їх майже 50. Ландшафтні парки створюються за рішенням органів влади областей України та АР Крим.

Заказники створюються  з метою збереження та відтворення  природних комплексів чи їх окремих  компонентів, але, на відміну від  заповідників, без вилучення земельних  ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів, які беруть на себе зобов’язання забезпечувати режим їх охорони та збереження [6].

Заказники бувають загальнодержавного та місцевого значення. За об’єктами  охорони їх поділяють на ландшафтні, лісові, ботанічні, загально зоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні, карстовоспелеологічні.

Біосферні заповідники. Це природоохоронні науково-дослідні установи міжнародного значення. Вони створюються для збереження у природному стані типових природних комплексів біосфери, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних чинників. Біосферні заповідники створюють на базі природних заповідників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій та земель.

На території України  діють чотири біосферні заповідники: Асканія-Нова, Карпатський, Дунайський і Чорноморський.

Чорноморський біосферний заповідник був заснований 14 липня 1927 року Декретом Ради Народних Комісарів УРСР № 172 як складова частина Надморського заповідника, у 1933 році став самостійною природоохоронною і науково-дослідною установою. Як біосферний заповідник затверджений Указом Президента України від 26 листопада 1993 р. № 563. Сесією Координаційної Ради з програми ЮНЕСКО "Людина та біосфера" заповідник включений до міжнародної мережі біосферних резерватів, відповідний сертифікат видано у 1998 році.

Дендрологічні парки  створюють з метою збереження та вивчення в спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного їх використання.

Зоологічні парки діють  у Криму, Одесі, Ялті.

Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва – антропологенні ландшафти рекреаційного призначення, що потребують постійного догляду. Вони є в багатьох населених пунктах.

Пам’ятками природи оголошуються як окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне й пізнавальне значення, із метою збереження їх у природному стані. Пам’ятки природи теж бувають загальнодержавного та місцевого значення, а за призначенням – комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні, геологічні.

Заповідними урочищами  оголошуються лісові, степові, болотні  та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення, із метою збереження їх у природному стані [6].