Становлення та розвиток сільського туризму на Закарпатті

4.5. Становлення та розвиток  сільського туризму на Закарпатті  Автоматический перевод на русский  язык 

 

 

У зв’язку з нерівномірністю  регіонального розвитку, Постановою КМУ від 21 липня 2006 р. № 1001 було затверджено  Державну стратегію регіонального  розвитку на період до 2015 p., яка спрямована на створення умов для підвищення конкурентоспроможності регіонів —  як основи їх динамічного розвитку та усунення міжрегіональних диспропорцій. У цьому плані як стратегічний напрям визначено розвиток сільського туризму.

 

Сільський туризм є винятково  важливим для Закарпатської області. Закарпатська область має стійкий  імідж одного з найпривабливіших, найпрестижніших туристич-

 

них рсминш дсржаьи, де ьжс t ліаммии. ди^шд шіриьоджснті ^иіьськши іури^му. Сільський туризм в області, як новий вид діяльності, поступово  стає одним з чинників пріоритетних напрямів туристичної діяльності.

 

Пріоритетність розвитку сільського туризму в Закарпатті зумовлена такими чинниками:

 

— вражаюча недоторкана природа;

 

— область володіє значним  рекреаційним потенціалом, що потребує пошуку альтернативних ефективних стимулів для його раціонального використання у відпочин- ково-туристичних цілях;

 

— географічна близькість до потенційно важливих ринків Центральної  Європи;

 

— прекрасні міста з  історичною спадщиною;

 

— значна кількість прекрасних сіл зі зразками місцевої архітектури;

 

— збережена екокультурна самобутність краю;

 

— розвиток сільського туризму  стимулює мале підприємництво, важливе  для відродження традиційного господарського укладу й оздоровлення економіки  краю;

 

— поширення практики організації  агрорекреаційного сервісу вирішує  низку напружених соціальних проблем, зокрема, масового безробіття, закордонного заробітчанства, складного соціального  клімату;

 

— практика організації для  туристів відпочинку на селі сприяє зміні  екологічної свідомості сільського населення, тому здатна відігравати  важливу роль у збереженні довкілля;

 

— ця форма рекреації сприяє вихованню національно-патріотичних почуттів.

 

Крім цього, діяльність сільських  громад з організації агрорекреаційного  сервісу

 

стимулює облаштування сільських  осель та благоустрій сільської  місцевості, створює додаткові шляхи  наповнення місцевих бюджетів, перетворюється на вагомий чинник перспективного розвитку сільських територій.

 

Пріоритетними напрямками та завданнями у сфері сільського туризму  регіону можуть бути: дослідження  існуючих і визначення потенційних  можливостей для розвитку сільського туризму; розробка стратегії розвитку сільського туризму в області  та подальший її моніторинг; розробка та впровадження пілотних проектів по створенню об’єктів сільського туризму  в районах; залучення фінансово-економічних  ресурсів райдержадміністрацій, сільських  та селищних рад, спеціалізованих фондів для реалізації пілотних проектів сільського туризму; стандартизація і сертифікація послуг суб’єктів сільського туризму; створення інформаційно-консультаційного центру розвитку сільського туризму; інформованість населення про розвиток сільського туризму в регіоні; кадрове забезпечення агросадиб кваліфікованими фахівцями; лобіювання інтересів суб’єктів  сільського туризму в органах  влади; маркетингова та рекламна діяльність в сфері сільського туризму; юридична консультація та правова допомога суб’єктам  сільського туризму.

 

Позитивний вплив сільського туризму на Закарпатті полягає передусім  у тому, що він розширює сферу  зайнятості населення, дає селянам  додатковий заробіток. Зростання потоку туристів сприятиме розвитку малого підприємництва та приватної ініціативи, розбудови інфраструктури села (доріг, транспорту, очисних споруд, засобів  зв’язку, стоянок, місць для відпочинку та розваг тощо), активізуватиме

 

діяльність громадян у  відродженні та збереженні культурної і архітектурної спадщини. Сільський  туризм повинен сприяти вирішенню  багатьох соціально-економічних проблем  села. Разом з тим, сільський зелений  туризм не може існувати і без громадських  організацій — спілок, осередків, центрів, кластерів сприяння. Саме місцеві  влади можуть клопотати про забезпечення додаткових пільг при одержані державних  дотацій (з місцевих бюджетів) особам, які надають послуги у сфері  сільського туризму. При розвитку сільського туризму селяни більше переймуться  проблемами збереження сільських ландшафтів та чистоти довкілля. Сільський туризм також може допомагати лісництву, урізноманітнюючи джерела його доходів.

 

Необхідність розвитку сільського туризму в Закарпатській області  викликана реаліями сьогодення, бо саме вона сьогодні доступна широкому загалу. Найактуальнішим напрямком  розвитку туризму на Закарпатті є  відновлення сільського туризму. Історичний розвиток сільського туризму в області  розпочався ще у 30-ті pp. XX ст., коли любителі сільської екзотики приїжджали на відпочинок у сім’ї заможних селян з Праги, Братислави, Будапешта та інших європейських міст. Мальовничі місця регіону, самобутня  культура, неповторні мальовничі краєвиди в поєднанні з оздоровленням  цілющими джерельними водами та чистим гірським повітрям дозволяють вибрати  відпочинок за вподобанням.

 

Інтенсивний розвиток туризму  на Закарпатті розпочався з 1960 р. У 1970—1980-х pp. це був край активних видів відпочинку, а у 90-х pp. спостерігається значний  занепад рекреаційних баз. Тому ініціатива громадських організацій і місцевих органів щодо розвитку осередків  сільського туризму була досить актуальною. Окремі туристичні акції організовувались для туристичних груп із Угорщини, Словаччини, Румунії. На сьогодні успішно  відроджується досвід ознайомлення шкільних груп із різних регіонів України  з природою, історією та культурою  краю. Звичайно, не кожна сільська оселя  відповідає високим запитам вибагливих «дітей міської цивілізації».

 

Обласна рада по туризму та екскурсіях, враховуючи побажання туристів та з метою кращого збереження природи, разом з Державною інспекцією охорони природи, обласною організацією Українського товариства охорони природи, дирекціями Карпатського державного заповідника  і виробничого лісозаготівельного об’єднання «Закарпатліс», в останні  роки змінила траси більшості  автобусних, гірськолижних і всіх пішохідних маршрутів. Це спричинилося не лише будівництвом турбаз у Хусті, в селах Жденієво, Кострині та в  сусідній Івано-Франківській області, а також створенням заповідників, заказників і мисливських господарств.

 

Сільський туризм, в рамках Закону про вільну економічну зону «Закарпаття», є важливим чинником розвитку, стимулом до інвестицій, які  здійснюватимуть як індивідуальні  мешканці, так і сільські громади. Потрібне розуміння і підкріплення цієї справи відповідною копіткою організаторською роботою органів державної влади  і самоврядування, голів сільрад, господарських керівників на місцях, усіма закарпатцями гошо.

 

Відомо, що у 1996 р. зареєстровано  Всеукраїнську громадську організацію  — Спілку сприяння розвитку «сільського  зеленого туризму», а в грудні 1997 р. облдержадміністрацією прийнято розпорядження № 468 «Про сприяння розвитку сільського туризму в області», яким зобов’язано відповідні обласні  управління, районні державні адміністрації  й органи місцевого самоврядування створити необхідні умови

 

для перетворення його в один із важливих важелів соціального  і культурного розвитку сільських  населених пунктів. Тим більше, що Закарпаття має значний потенціал  для розвитку сільського туризму, а  саме: лікувальні мінеральні води, цінні  історико- пізнавальні, освітні, культурні  й духовні особливості краю, чарівні  рекреаційні зони. Якщо приділятиметься  належна увага створенню певної інфраструктури (медичне забезпечення, транспорт, зв’язок, проживання), застосовуватиметься  відповідна реклама, функціонуватиме  необхідний штат працівників, то цей  вид туризму дістане широкого розвитку на даній території. Відкриваються  можливості сполучного розвитку туристично-рекреаційної галузі з іншими секторами економіки. Таким чином, необхідно приділяти  значну увагу популяризації місцевого  етнографічного колориту серед туристів, для іноземців, особливо для вихідців з цих територій. Розвиватиметься  конгресований та елітний туризм.

 

Однак, під впливом численних  факторів — і зокрема, економічних, пов’язаних з реорганізацією організаційно-економічних  форм виробництва, припиненням діяльності великої кількості підприємств  лісопромислового та агропромислового комплексів, появою безробіття, в середині дев’яностих років почалася інтенсивна експлуатація природних ресурсів, а  також соціальних та духовних чинників, спричинився занепад місцевої культури, традицій, ремесла і традиційних  форм господарювання. Саме тому у вересні 2005 р. в м. Рахові відбулася Міжнародна науково-практична конференція на тему: «Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат». Конференція  організована Міністерством охорони  навколишнього середовиша України, Карпатським біосферним заповідником, швейцарсько-українським проектом розвитку лісового господарства в Закарпатті (FORZA) за підтримки неурядових організацій  «Наш дім» та екологічного клубу «Карпати». На цій конференції обговорено цілу низку актуальних проблем збереження цієї спадщини, що має безпосереднє значення і для розвитку сільського туризму.

 

Сільський туризм є важливим для Закарпатської області. В  області є давні традиції, а  можливість займатися сільським  туризмом на базі сільської садиби — цілорічна. 83 % населених пунктів  Закарпатської області — це сільські поселення, в яких проживає 63 % населення (по Україні — 32%). Сільське господарство забезпечує близько 30 % валового суспільного  продукту краю. Тому відкриваються  широкі можливості для впровадження на Закарпатті сільського туризму

 

Згідно моніторингу, проведеного  у 2005 р. управлінням з питань європейської інтеграції та туризму і курортів, у Закарпатській області нараховується  близько чотириста садиб, які  готові прийняти на відпочинок. Сім  садиб отримали екологічний сертифікат та знак «Зелена садиба». Зростання  числа сертифікованих садиб сприятиме зростанню привабливості сільського туризму як для внутрішнього, так і для зарубіжного туриста.

 

Власники агросадиб можуть за додаткову плату організовувати екскурсії по історично-культурним, природним місцевостям, організовувати катання на конях, бричках (в зимовий  час на санях). Доцільним є проведення культурних вечорів з фольклорно-інструментальними  виступами. Влітку пропонуються піші прогулянки горами, іноді навіть на декілька днів.

 

У межах адміністративно-територіальних одиниць сільський туризм найбільш розвинутий у: Берегівському районі — 43 садиби, Хустському — ЗО, Перечинському  — 19, Половецькому та Свалявському по 18 садиб. Найнижчі показники розвитку даного виду туризму зафіксовано  в Тячівському (2), Рахівському (6), Міжгірському (6), Великоберезнянському (8) районах.

 

Найбільш динамічно сільський  туризм розвивається у традиційних  туристичних зонах: Рахівщині (смт. Ясіня, с. Кваси), Великоберезнянщині (с. Вишка, с. Ужок), Міжгірщині (с. Пилипець), Свалявщині, Берегівщині. Періодично приймають  відпочиваючих у своїх оселях близько 600 господарств.

 

До того ж, у сільській  місцевості Закарпаття є багато цікавих  екскурсійних об’єктів, пов’язаних з  народними промислами: ткацтвом, вишиванням, гончарством, лозоплетінням, різьбленням  по дереву, які розкривають витоки та джерела народної культури. Є  серед них унікальні, чи не єдині  в Європі, такі як: музей ковальської  справи «Кузня Гамора» в селі Лисичеві Іршавського району та музей лісосплаву на річці Чорна Міжгірського району. Це надає широкі можливості у розробці і реалізації цікавих програм  для гостей сільських садиб.

 

Закарпатське село з його мальовничою природою, специфічною  формою життя, гостинністю та здоровою їжею з кожним роком приваблює  все більше туристів. Багато жителів  українських міст — це вихідці  із села, і для них сільський  туризм може бути поверненням до батьківської хати, або ж навпаки, корінні жителі міст хочуть спробувати дещо незвичне для них життя. Основними споживачами  такої форми відпочинку є мешканці міст з відносно скромними вимогами, для яких відпочинок на селі привабливий  завдяки прийнятному рівню цін  та відмінному від міста стилю  сімейного життя. Крім мешканців  міст України, відпочинком у закарпатському селі цікавляться також іноземні туристи із ближніх держав, таких, як: Чехія, Німеччина, Польща, Словаччина та інших.

 

Переваги сільського туризму  на Закарпатті оцінили громадяни  сусідніх прикордонних держав. Наприклад, з Угорщини до одноплемінників та родичів на Закарпаття майже щодня  приїздять гості. Приймаюча сторона  забезпечує цікаві автобусні екскурсії  з відвіданням місць, що згадуються у народних легендах та переказах. Так, на Берегівщині та Виноградівщині наданням послуг за такою програмою займаються близько двохсот сімей. Всі вони пройшли спеціальну підготовку, мають сертифікати.

 

Розглянемо розвиток сільського туризму в різних природно-економічних  зонах Закарпаття.

 

Низинна природно-економічна зона охоплює територію у 3,4 тис. км2 (26,6% від загальної площі) і  включає Ужгородський, Мукачівський, Берегівський, Виноградівсь- кий райони. Населення тут становить 596 тис.чол. (46,3% від загальної чисельності).

 

Ужгородський район розташований у західній частині області, межує  з Угорщиною та Словаччиною. Завдяки  вигідному геополітичному положенню  район має можливість розвивати  туристично-рекреаційну галузь з  метою залучення для оздоровлення та відпочинку туристів з усіх регіонів України та інших держав. Пріоритетними  напрямками туризму в Ужгородському  районі вважають сільський туризм. На Ужгородщині разом із власниками сільських садиб свої послуги  пропонують такі туристично-рекреаційні  комплекси, як: ранчо «Золота гора»  в с. Барвінок, мотель

 

«Камелот» в с.Кам’яниця, фермерське господарство «Золота Підкова», яке знаходиться у мальовничому куточку біля Андріївського озера  в с. Андріївка Ужгородського  району.

 

Фермерське господарство «Золота підкова» засноване у 1993 р. на площі 52 га як господарство по збереженню генофонду гуцульської породи коней. У 2000 році саме на базі цього господарства науковці з Австрії та Швейцарії  проводили дослідження по збереженню генофонду стад різних зникаючих  тварин. Є в господарстві й дикий  кінь тарпан, і мул, і в’єтнамські  свині, буйволи. Підприємство бере участь у різноманітних міжнародних  конкурсах. Так, виграно два гранти, перший (2 тис. дол. США) — на розвиток екотуризму, другий (4 тис. дол. США) —  на збереження куль- турно-історичної спадщини Карпатського краю. Мається  на увазі відродження ковальського ремесла, домоткацтва, ручного хліборобства. Це дасть змогу забезпечити роботою 64 чоловік, 21 з яких працюватиме в  екологічному таборі, так як на сьогодні ФГ «Золота підкова» здійснює також  програму економічної освіти та виховання  молоді.

 

Місто Ужгород, що будувалося на семи пагорбах протягом кількох  століть, відображає архітектурні уподобання багатьох народів. Ужгородський замок, будівля Ратуші, греко-католицький  кафедральний собор, Горянська ротонда XII ст., найдовша в Європі липова алея — це далеко не повний перелік родзинок, на які такий багатий обласний центр Закарпаття. На території району розміщені та діють 5 музеїв на громадських  засадах: хата-музей с.Анталовці, народний етнографічний музей-хата в с.Пацканьово, історичний музей бібліотеки — філії  в с.Гайдош, історичний музей школи  с.Паладь-Комарівці, історичний музей  середньої школи с.Великі Лази.