Становлення та розвиток сільського туризму на Закарпатті

 

Наявність гір відкриває  можливості для всіх видів гірського  туризму (альпінізм, спелеотуризм, піші походи, рафтинг по гірських ріках, гірськолижний туризм, маун- тинбайкинг, польоти на дельтоплані), а також  курортного лікування в місцях, де є джерела мінеральних вод. Види активного дозвілля в рамках сільського туризму в гірському регіоні  Закарпаття відображено в додатку  П.

 

В сільському туризмі господарі  агросадиб пропонують туристам нічліг, харчування, відпочинок на лоні природи, прогулянки екологічними краєзнавчими маршрутами, збір грибів та ягід. Найдопитливіші туристи стають учасниками старовинних  обрядів, знайомляться з народними  ремеслами. Ночівля в сільській  садибі в горах обходиться в середньому 20-25 грн. Сніданок і вечеря — 40-45 грн. Якщо турист вирушає в похід на цілий день, то проживання і дворазове  харчування в сільській домівці  обходиться у 60—70 грн.

 

Рахівщина є «піонером» запровадження  в Україні сільського туризму. У 1995 р. рада директорів Фонду розвитку Карпатського Єврореґіону (Кошице, Словаччина) схвалила проект «Створення передумов  для екологічно зорієнтованого сталого  розвитку гірських населених пунктів  Рахівського району Закарпатської  області». Показовим для Рахівщині  є досвід громади с. Кваси, яка  у 2000 р. здобула приз за кращий досвід інноваційної діяльності органів місцевого  самоврядування Карпатського Єврореґіону. Квасівська сільська громада в співпраці  з громадською організацією —  Карпатським агентством регіонального  розвитку представили на конкурс  інноваційний проект на тему: «Відродження гуцульських традицій у громаді  с. Кваси — як передумова комплексного розвитку гірського села». Проводилась  ціла низка заходів, зокрема, фестиваль  «Гуцульська бринза», метою якого  є відродження славних традицій вівчарства і розвиток сільського туризму. Були представлені унікальні гуцульські вишиванки місцевих народних умільців, не обминули увагою й цілющі мінеральні джерела. Співробітництво здійснюється з міжнародною благодійницькою  фундацією «Хайфер Проджект Інтернешенл» у Центральній та Східній Європі. Реалізовано проект створення регіональної школи сільського туризму «Смерекова хата».

 

Слід зазначити, що в рамках формування сучасної ринкової інфраструктури гірських населених пунктів на базі Карпатського біосферного заповідника  створено центр еколого-культурологічної інформації, Агентство агро- і екотуризму, асоціацію підприємців, модельні кредитні спілки. За допомогою Львівського центру підтримки бізнесу передбачається залучення асоціації фермерів району до програми «Україна- Австрія», отримання мікрокредитів через різні міжнародні фінансові інституції.

 

На сьогодні в Рахівському  районі основними населеними пунктами, де розвивається сільський туризм, є смт. Ясіня, с.Кваси, околиці м. Рахова. Послуги гостинності пропонують близько 150 сільських господарів Ясіня. Організацією відпочинку тут займається турагенство «Німс-Тур». Тільки під  час новорічно-різдвяних свят у  приватних садибах відпочиває більше 1000 приїжджих із Києва, Львова, Херсона, Росії, Білорусі та інших.

 

На Рахівщині у мальовничий  долині річки Чорна Тиса розміщений санаторій «Гірська Тиса», який не тільки надає лікувальні послуги відпочиваючим, а й орга-

 

нізовує різні екскурсійні  походи, наприклад такі, як: автопіший  маршрут «На Говерлу», пішохідні  маршрути «По Свидовцю», «На Перелісок», «У Кобиляцьку Галявину», «На Близницю», тренувальний похід-прогулянка «По  околицях Ясіня» та багато інших екскурсій.

 

Великоберезнянський район  знаходиться у північно-східній  частині області, західна межа є  кордоном з двома зарубіжними  державами — Словаччиною та Польщею. Територія району — це вишукана естетичність гірських ландшафтів, лісові гори, квітучі полонини, швидкоплинні ріки, джерела цілющих мінеральних  вод. Основні мінеральні ресурси  району представлені 4-ма родовищами мінеральних  вод різних типів — Арзні (вуглекислих  гідрокарбонатно-хлоридних, натрієвих): Костринське, Сольське, Чорноголово-Пастильське  і нарзанами Келечинського типу: Ужоцьке і Чорноголово-Пастильське  родовища.

 

Понад 48% території району (39 159 га) займає Ужанський національний природний парк. Район належить до найбільш екологічно чистих куточків України. В районі повністю відсутні екологічно небезпечні підприємства. На одній із найвищих гірських вершин району — г. Красія (1036 м н. р. м.), знаходиться  найбільший гірськолижний осередок з відповідною інфраструктурою. В зимовий сезон на території  району функціонує 15 гірськолижних  підйомників.

 

Популярними туристично-рекреаційними  об’єктами району є: турбаза «Дубовий гай» (околиці с. Кострино), гірськолижна база «Красія» (с. Кострино), спортивно- оздоровча база «Щербин» (с. Волосянка), гірськолижна база «Ужок ГЛБ», пансіонат  «Урочище» (с. Вишка), ТОВ «Олімпія-Красія», база відпочинку «Лісковець» (с. Ставне) та понад 20 приватних будинків для  прийому туристів.

 

Розвиткові готельного, кемпінгового бізнесу сприяє відкриття у 1995 р. державного митного переходу «Малий Березний» на кордоні з Словаччиною. Пожвавився взаємний обмін товарами, налагодили спільні виробництва  і партнерства.

 

По території району прокладено декілька десятків туристичних пішохідних та велосипедних маршрутів. Успішно  функціонує високогірне фермерське господарство «Полонинське господарство», яке розводить унікальну рідкісну породу коней «Гуцульські», з метою  їх подальшого використання для запровадження  кінного високогірного туризму.

 

Особливе надбання району — це шедеври народного дерев’яного  зодчества — триверхі шатрові  церкви. Дерев’яні храми, що збереглися до сьогодні, відносяться переважно  до XVII—XVIII ст. Найбільшу цінність мають  дерев’яні церкви і храми —  Миколаївський (с. Гусний), Миколаївський (с. Вишка), Покровський (с. Кострино), Предтеченський (с. Сухий), Василівський (с. Сіль), Миколаївський (с. Чорноголова), Ганни (с. Буківцеве). Окремо пам’ятками архітектури оголошено  дзвіниці Ужоцького Михайлівського, Гуснянського, Миколаївського та Чорноголівського Миколаївського храмів.

 

Поміж мальовничих смарагдових  гір, у долинах швидкоплинних  річок Уж та Тур’я розташувалася  коштовна перлина Закарпаття — Перечинський район. Заворожуючою красою довкілля, щедрими дарами природи, багатою  історією, самобутньою культурою, цікавою  говіркою місцевих жителів, різноманітною  і смачною кухнею Перечинщина  приваблює численних гостей, відпочиваючих, туристів. їм завжди раді

 

готові організувати належний прийом в наступних туристичних  об’єктах: мотель- ресторан «Берізка», спортивно-оздоровчий комплекс «Воєводино», лікувально-оз- доровчий комплекс «Полонина», база відпочинку «Лумшори», мотель «Тур’янська  долина», оздоровчо-лікувальний комплекс «Дубриничі», готельно-туристичний  комплекс «Мисливська садиба», турбаза  «Зв’язківець» та дитячий оздоровчий заклад «Барвінок».

 

Мінеральні ресурси Перечинського  району широко використовуються в сана- торіях-профілакторіях, пансіонатах  «Едельвейс» (Сольське), «Ужок» (Ужоцьке). Періодично розливалася мінеральна вода Сольського родовища як «Яворницька» (лікувально-столова вода), зараз  розливається мінеральна вода нарзан «Пастильсь- ка», збагачена вітаміном  С.

 

На Перечинщині початок  розвитку сільського туризму закладено  в с Зарічово, осередок якого становлять понад тринадцяти господарів садиб. Зарічівців наслідують також у Вільшинках та Лумшорах. У 2001 р. на Перечинщині  проведено два рекламні тури, завдяки  яким представники з Вінниці, Дніпропетровська, Донецька та Києва ознайомились з  турисгячно-рекреаційними можливостями району. На базі полонини Рівна розглядається  ідея створення високогірного осередку та центру зимової рекреації і спорту на базі лікувально-оздоровчого комплексу «Полонина».

 

База відпочинку «Воєводино»  пропонує незабутні враження в усі  пори року — це ресторан-бар, колиба, сауна з басейном, російська лазня, тенісний корт, ставки з фореллю, рибальство, більярд, фітнес, стайня, екскурсії  Закарпаттям, транспортні послуги  та інше. Влітку «Воєводино» пропонує — туристичні походи з інструктором, катання на гірських велосипедах, прогулянки на племінних/породистих конях (для  початківців та професіоналів), взимку — гірськолижна траса в селі Лумшори (25 км, довжина траси — 300 м) або  на горі Красія (50 км, довжина трас — 300, 1200 та 2100 м.)

 

До того ж, на території  району знаходиться єдиний у світі  пам’ятник листоноші (пам’ятник  Ф. Фекете, у с. Тур’я Ремети), унікальна  дерев’яна церква у селі Лікіцари та музеї «Лемківська садиба»  та музей «Ромська колиба» у с. Зарічево. Також знаходиться заказник «Соколові скелі», де охороняються унікальні види рослин та птахів.

 

Свалявщина славиться  своїми санаторно-курортними закладами. Цьому сприяють всі природні фактори, основним з яких є цілющі мінеральні води. Наявність мікроелементів у  складі мінеральних вод дає повне  право віднести цілий ряд родовищ  до унікальних, а їх води — до високоефективних і цінних при використанні для  лікування та профілактики захворювань  різних органів людини. На базі цих  унікальних джерел цілорічно функціонує багато санаторіїв: «Сонячне Закарпаття», «Поляна», «Квітка полонини», «Поляна», реабілітаційний центр «Професіонал», оз- доровниці «Кришталеве джерело», «Квасний потік». Рекреаційно-туристичні послуги надають бізнес-клуб «У Тараса», мотель «Фортуна», пансіонат «Латориця», мотель «У Газди».

 

Нікого не залишить байдужим самий молодий «Свято-Троїцький-Кирило-Мефодіївський» монастир Закарпаття, Михайлівська православна  церква XVI—XVIII ст. У районі знаходяться  унікальні дерев’яні церкви у  Сваляві та Уклині, а також діє  жіночий православний монастир у  с. Драчино.

 

Половецький район — це гірським район північної частини  Закарпаття. І ірські хребти простягаються  з північного-заходу на південний-схід, в цьому напрямі збільшується їх висота, змінюється вигляд. Окрасою  і багатством району є рослинний  і тваринний світ, що відзначається  різноманітним видовим складом. Багатими є мінеральні води. Так, мінеральні води району представлені окремими виходами вуглекислих мінеральних вод  типу нарзанів у вигляді джерел. Наприклад, у с.Занька їх застосовували  як нарзанні ванни. В даний час  використовуються населенням як прекрасні  столові води.

 

Саме на території району починалася європейська історія  угорського народу. У районі знаходяться  унікальні дерев’яні церкви у  селах: Гукливий, Ялове, В. Гра- бівниця, Тишів, Задільське, а також чоловічий  православний монастир у с. Тишів. Також  на території Воловеччини розташовані  кілька унікальних заказників, де охороняються унікальні рослини та тварини  Карпат.

 

У Воловецькому районі здійснюється ціла низка заходів, спрямованих  на підготовку та проведення щорічного  конкурсу «На кращий об’єкт туристично-рекреаційної галузі району», у т. ч. й з питань розвитку сільського туризму. Поставивши цю важливу галузь на належну основу, можна успішно вирішувати загальну проблему зайнятості населення, підвищення його добробуту. Відпочинок в сільських  оселях туристам забезпечує асоціація  сприяння розвитку туризму «Шипот». У туристів значною популярністю користуються: лікувально-оздоровчий комплекс «Форель» (с. Жденієво), лікувально-оздоровчий комплекс «Плай», лікувально-оздоровчий комплекс «Пікуй» та інші.

 

Міжгірський район — один із наймальовничіших куточків Карпат. Значний при- родно-ресурсний та історико-етнографічний потенціал  Міжгірщини сприяє розвитку туристично-рекреаційної галузі. Найбільш розповсюджений зимовий  гірськолижний, лікувально-оздоровчий, сільський туризм. До послуг туристів належать гірськолижні підйомники та кілька трас для спуску різної складності. По справжньому туристи в змозі  відпочити в зручних номерах  баз відпочинку «Едельвейс», «Теребля», «Боржавська ялина», «Подобовець-2000». Також ТзОВ «Боржавські полонини»  запрошує на гірськолижний туризм: на схили гори Гимба, на найдовший  в Карпатах швидкісний бугельний  витяг довжиною 1500 м, трасами спуску 2000 м та 2100 м, старт на висоті 1163 м  н. р. м. До послуг відпочиваючих у  ТзОВ «Магура» (с. Пилипець): бугельний  підйомник довжиною 1 км, прокат спорядження, тури і прокат снігоходів, екстрим-польоти  на мотодельтаплані.

 

У Міжгірському районі серед  вуглекислих мінеральних вод, що тут називають «буркутами», найбільш широко представлені залізисті нарзани  Келечинського типу (5 родовищ), а  також вуглекислі хлоридно-гідрокарбонатні  натрієві типу Есентуки-17 (2 родовища). Основними родовищами мінеральних  вод є: Сойминське, Вучковське, Квасовецьке, Колочавське, Речковське, Голятинське, Келечинське, Майданське, Верхньобистрянське.

 

Найважливішим природоохоронним об’єктом являється національний природний  парк «Синевир». До пам’яток природи  належить озеро Синевир, водоспад Шипіт, болота Глуханя та Замшатка, озеро  Озерце, а також 500-річиий дуб в  центрі смт. Міжгір’я. У підніжжя Боржавської  полонини (с. Келечин) знаходить-

 

ся унікальне джерело  залізистої мінеральної води та багато інших мінеральних джерел.

 

На території району знаходяться 14 пам’ятників архітектури —  старовинні церкви в селах, побудовані в період XVII—XIX ст. в традиційних  формах народного дерев’яного зодчества. Найдавніша з них — Миколаївська церква (1757 р.) в с.Подобо- вець. У Віденській церкві (1757 p.), яка знаходиться в с. Розтока, присутні фрагменти іконостасу XVII ст., а ікона «Благовіщення» датується 1709 р. До історичних пам’ятників належить лінія Арпада часів Другої світової війни. У районі знаходяться унікальні дерев’яні церкви у селах Буковець, Присліп, Пилипець, Верхній Студений, Колочава-Горб, Колочава-Імшадь, Синевирська Поляна, Торунь, Подобець, Ізки, Репинне, Нижній Студений.

 

Таким чином, важливою особливістю  розвитку сільського туризму в області  є те, що розбудова туристичної  інфраструктури стимулює появу нових  сільських осель, які пропонують різноманітні туристичні послуги. Гостинність  та доброзичливість господарів краю, національна кухня, домашній хліб, бринза, токан забезпечують приємний відпочинок у будь-яку пору року. Садиби з  затишними кімнатами дарують  гостям краю відчуття комфорту.