Управління сучасним готельним комплексом

МІЖРЕГІОНАЛЬНА  АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

Кафедра менеджменту організацій

Дисципліна  «Управління готельним бізнесом і туристичною діяльністю» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Управління сучасним готельним  комплексом»

Виконала  студентка Камєнєва А. О.

Група М-12-07 Б1МГТ

Термін  навчання 4,6 р.

Перевірив: Левченко М. О. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ  – 2011

Зміст

Розділ 1. Організаційна функція.

1.1. Методи керування  менеджера туристичного комплексу.  

1.2. Стилі керівництва  менеджера туристичного комплексу.  

Розділ 2. Вимоги до  роботи менеджера.  

2.1.Влада й  особистий вплив. 

2.2.Авторитет  менеджера. 

2.3. Підходи до  прийняття рішень.  

Розділ 3. Організація  роботи менеджера туристичного комплексу.

3.1. Основні напрямки  раціональної організації праці .

3.2. Оплата і  стимулювання праці.

3.3. Преміальна  оплата праці.  

3.4. Поділ управлінської  праці. 

3.5. Департменталізація.  

3.6. Технічне  забезпечення і механізація роботи  менеджера. 

3.7. Нормування  праці.  

3.8. Сприятливий  режим і умови праці.  

Висновок. 

Список використаної літератури. 

  

 

Вступ

Ми вступили в ринкове господарство в той  період, коли на міжнародному

ринку уже відбулися  істотні зміни у відношенні туризму. Туризм в усьому

світі став одним із самих значних економічних галузей, а для деяких

держав, що розвиваються - основою їхнього існування (Таїланд, Кіпр,

Малайзія й  ін.). Крім того, у багатьох країнах  світу туристська галузь

надає робітники  місця і можливості для фахового росту приблизно 350 млн.

робітників та службовців. При цьому обсяг зайнятості в дане галузі

зростає майже  в два рази швидше, чим в інших  сферах послуг.

Туризм - явище, відоме кожному. За всіх часів нашу планету перетинали

численні мандрівники  і першопрохідники. Але лише нещодавно  туризм виник як специфічна форма діяльності людей, котрою обов'язково потрібно

управляти.

Міркування про  те, що таке туристський менеджмент, в остаточному

підсумку зводяться  до однієї з найважливіших функцій  менеджменту -

мотивації подорожі. Чому люди відправляються в подорожі? Що вони шукають під час відпустки? Які чинники впливають на пропозицію туристських послуг і їх кількість? Чи залишаються мотиви подорожі і потреби в ньому стабільними або ж вони змінюються? Можна задати ще багато питань, так чи інакше пов'язаних із менеджментом у туристській індустрії. На розвиток менеджменту в туризмі за всіх часів впливали економічні, соціальні і техніко-технологічні чинники. З одного боку, незадоволена потреба в подорожах пов'язана з бажанням усунути перешкоди на цьому шляху. 

Саме тому подорожі повинні бути забезпечені купівельною  спроможністю. З

іншого боку, подорож може дозволити собі тільки той, хто розташовує для

цього необхідними  засобами. Це варто розуміти так: без  прибутків, що дає

розвита економіка, не можна досягти масового туризму, а, отже, і немає

предмета керування.

Крім економічних, у туризмі дуже важливі і соціальні  чинники. Як відомо,

у Конституції  законодавчо закріплене право кожного  громадянина на

відпочинок, а  щоб це право реалізувати, необхідно  вирішити ряд проблем

соціальної спрямованості: транспорт, дороги, організація нічлігу,

харчування, проживання і багато чого іншого - усе те, чим  користується

споживач туристських  послуг на визначеній території. Мова йде про

створення відповідної  туристської інфраструктури, що ми визначаємо як

туристський продукт. Оскільки є туристське місце як кінцева  ціль

подорожі або  туристський продукт, що користується попитом у населення,

то варто визнати, що складні туристського продукту потребують керування

ними. Там, де менеджменту  туристського місця приділяється особлива роль,

гарантується  високий результат у конкурентній боротьбі. Успіх приходить

до того, хто  може здійснити стратегічний менеджмент у такій складній

галузі, як туризм. Це нелегко, проте навіть маленький  крок вперед у

цьому напрямку може означати великий крок стосовно   конкурентів.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Організаційна  функція

У будь-якому  плані, складеному в туристській  фірмі, завжди є присутнім

організаційний  етап, тобто етап створення реальних умов для досягнення

запланованих  цілей. Організаційна функція керування  забезпечує

упорядкування технічної, економічної, соціально-психологічної  і правової

сторін діяльності будь-якого туристського підприємства (організації).

Вона націлена на упорядкування діяльності менеджера  і виконавців.

Оскільки всю  роботу виконують люди, то за допомогою  цієї функції

визначається  той, хто саме повинний виконувати кожне  конкретне завдання

з великої кількості  таких завдань і які для  цього будуть потрібні

засоби.

Через організаторську  діяльність, тобто розподіл і об'єднання  задач і

компетенції, повинно  цілеспрямовано відбуватися керування  відношеннями

на підприємстві. Організація - це засіб досягнення цілей  підприємства. З

економічної точки  зору організаційна діяльність веде до підвищення

ефективності  роботи підприємства, із погляду керування  персоналом вона

передає зміст  роботи і розподіляє її по виконавцях.

На прикладі організації роботи турменеджерів  можна більш наочно уявити

собі організаційну  функцію керування туризмом. Так, турменеджер вирішує

виробничі, торгові, інформаційні задачі, задачу освоєння нових регіонів

і ін. По кожній із них менеджер розподіляє обов'язки і установлює

відповідальність, тобто мова йде про встановлення постійних і тимчасових

взаємовідносин  між усіма підрозділами фірми, визначенні порядку й умов

її функціонування. Це процес об'єднання людей і засобів  для досягнення

поставлених фірмою цілей.

Як уже відзначалося, важлива ціль планування - це якимось  способом

вирішити проблему непевності. Потреба в пристосуванні  до змін - один із

чинників, що надають  плануванню таке важливе значення. Проте, яким би

важливим не було планування, це тільки початок. Організація, що має

багато різних планів і не має суцільної схеми (структури) перетворення

їх у життя, приречена на неуспіх. Справа в тому, що функція планування й

організаційної  функції тісно пов'язані між  собою. У деякому змісті

планування й  організація як би об'єднуються. Планування готує сцену для

того, щоб реалізувати  цілі організації (організує структуру  системи,

створює апарат, що буде «грати» на сцені), а організація  як функція

керування створює  робочу структуру, головним компонентом  якої виступають люди. Мова йде про привнесення людського чинника в щось наявне на папері (план), у щось неживе.

Оскільки функція  організації складається в зведенні воєдино всіх

спеціалістів  фірми, задача в тому, щоб визначити  місію, роль,

відповідальність, підзвітність кожного з них. Процес організації

структурує роботу і формує підрозділи виходячи з розміру  підприємства,

його цілей, технології і персоналу. Існує ряд елементів, що необхідно

структурувати для того, щоб організація змогла виконати свої плани і тим

самим досягти  своєї цілі. Незалежно від типу і масштабів своєї

діяльності кожна  фірма повинна бути деякою уявою  організована. Існує ряд

принципів, яких варто керуватися в процесі виконання  організаційної

функції:

• визначення і деталізація цілей фірми, що були виявлені в ході

планування;

• визначення видів діяльності, необхідних для досягнення цих цілей;
• доручення різноманітних задач індивідуумам (поділ праці) і об'єднання їх у керовані робітники групи або підрозділу;
• координація різноманітних видів діяльності, доручених кожній групі, за допомогою встановлення робочих взаємовідносин, включаючи чітке визначення того, хто здійснює керівництво (в одного підпорядкованого не може бути двох начальників), тобто кожний член групи повинний знати, що він повинний зробити й у які терміни, а також того, хто їм керує (управляє) ;
• єдність цілі - кожний член організації працює на загальне благо, тобто ніхто не повинний працювати проти цілей організації;
• розмах контролю, або розмах менеджменту, - кожний менеджер відповідає за кероване їм число робітників.

Щодо останнього принципу можна міркувати по-різному. Нелегко визначити

ідеальне число  співробітників, який повинний керувати один менеджер. У

реальному житті  це число сильно варіюється від організації  до

організації, від  одного управлінського рівня до іншого. Так, що вищі

керівники управляють не більш ніж десятьма підпорядкованими, тоді як

керівники нижчого  рівня керування можуть контролювати набагато більше

число співробітників.

У зв'язку з цим  можна виділити два важливих чинники, що визначають норми керованості (кількість співробітників, який може ефективно управляти

один менеджер), - час і частоту, тобто скільки  часу менеджеру потрібно

проводити з  кожним співробітником і як часто  це робити. Природно, що цей

критерій багато в чому залежить від уміння менеджера  спілкуватися з

підпорядкованими, складності розв'язуваних задач, інтересу.

Таким чином, організація  процесу - це функція керування. З  усієї множини

значень терміна  «організація» у змісті управлінської  функції частіше

усього використовуються два визначення:

• організація - це структура системи у виді взаємовідносин, правил, цілей, ролей, видів діяльності й інших чинників, що мають місце тоді, коли люди об'єднані спільною працею;
• організація - це процес, за допомогою якого створюється і зберігається