Зміцнення та розширення законодавчої бази з туризму

антимонопольного законодавства;  
- забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та майна;  
- підтримка розвитку туризму в реґіонах, визначення статусу окремих туристичних центрів, створення умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії;  
- організація та розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів;  
- розвиток співробітництва з зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, участь у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання міжнародних двосторонніх і багатосторонніх договорів у галузі туризму та визначення механізму їх реалізації.  
    Державне регулювання в туристичній галузі здійснюється шляхом:  
• прийняття нормативно-правових актів щодо процедур здійснення туристичної діяльності;  
• ліцензування туристичної діяльності, сертифікації послуг та контролю за дотриманням вимог чинного законодавства в цій сфері;  
• виділення бюджетних субсидій на розробку і реалізацію державних програм та фінансування заходів з пропагування туристичних можливостей України;  
• сприяння просуванню національних туристичних послуг через участь вітчизняних суб'єктів туристичної діяльності в міжнародних заходах.

    Нинішній і майбутній розвиток туризму потребує активнішої підтримки з боку урядів у плані інформації та просування туризму, а також забезпечення інфраструктури; необхідно освоювати нові ринки, робити кроки щодо забезпечення співпраці в усіх сферах - державних і приватних - в інтересах максимального заохочення сектора туризму.

    Обєктом дослідження даної курсової роботи є роль державної політики в галузі туризму, її сучасний стан та перспективи її розвитку у майбутньому.

1. Державна політика розвитку  туристичної галузі в Україні

1.1 Правова сторона державної підтримки розвитку туризму

    Так, правову базу діяльності туристичної галузі країни закладено Законом України "Про туризм". Він є основоположним законодавчим актом, що визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики в галузі туризму, всебічно регламентує туристичну діяльність в Україні, створює умови для стимулювання ділової активності суб'єктів туристичного підприємництва, забезпечує оптимальний рівень державного регулювання процесу розвитку вітчизняного туризму. Закон України "Про туризм" став правовим підґрунтям для розробки цілого комплексу галузевих нормативно-інструктивних документів, що регламентують конкретні аспекти туристичної діяльності. З великої кількості юридичних актів, які регулюють всі напрямки діяльності туристичного підприємства, визначальними є також Закон України "Про підприємства в Україні", статут підприємства, а також узгоджений з чинним законодавством колективний договір, що регулює відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.

    Регулювання туристичної діяльності в Україні здійснюється різними шляхами, одним з найважливіших державних регуляторів є правове регулювання розвитку туризму. Важливим кроком у створенні правових засад туристської діяльності стало прийняття 15 вересня 1995 р. Верховною Радою України Закону України “Про туризм” (першого на теренах колишнього СРСР), який накреслив стратегічну лінію і конкретні завдання розвитку туристичної сфери, став свідченням посилення уваги з боку законодавчої та виконавчої гілок влади до туристичної галузі, її проблем і перспектив.

    Цей Закон визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму. Метою Закону є створення правової  бази для становлення туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного розвитку громадян, забезпечення зайнятості населення, збільшення валютних

надходжень, захист законних прав та інтересів  туристів і суб'єктів туристичної діяльності,  визначення їх обов'язків і відповідальності. Дія цього Закону поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм  власності, фізичних осіб, діяльність яких пов'язана з наданням туристичних послуг, а також на громадян, які їх отримують.

    Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної культури  та економіки і створює сприятливі умови для туристичної діяльності. Державна політика у галузі туризму визначається на політика у галузі туризму визначається Верховною Радою України [8].   

    Основними напрямами державної політики в галузі туризму є: 

• залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного  дозвілля, ознайомлення з історико-культурною спадщиною, природним середовищем,  організація оздоровлення населення;
• забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення  туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи  туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму; 
• створення та вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного  законодавства України, міжнародних норм і правил;
• захист прав та інтересів держави в галузі туризму; 
• створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного,  прикордонного та інших видів контролю; 
• створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму в Україні; 
• запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей,  підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення; 
• заохочення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної

         індустрії;

• встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму; 
• впровадження системи статистичної звітності суб'єктів туристичної діяльності; 
• визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму; 
• створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг для суб'єктів підприємництва  незалежно від форм власності, сприяння розвитку конкуренції, забезпечення дотримання у цій галузі антимонопольного законодавства; 
• забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та майна; 
• підтримка розвитку туризму в регіонах, визначення статусу окремих туристичних центрів,  створення умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії; 
• організація та розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів; 
• розвиток співробітництва з зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, участь  у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання міжнародних двосторонніх  і багатосторонніх договорів у галузі туризму та визначення механізму їх реалізації.

    Про визнання вагомості туризму, його впливу на розвиток життя країни свідчать останні Укази Президента України від 02.03.2001 року "Про підтримку розвитку туризму в Україні" та від 14.12.2001 року "Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму". 
В цілому ж державна політика в галузі туризму визначається Верховною Радою України. Згідно із Законом України "Про туризм" основними напрямами державної політики в цій сфері є:

    - залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення з історико-культурною

спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення; 
- забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму;  
- створення та вдосконалення нормативно-правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України, міжнародних норм і правил; 
- захист прав та інтересів держави в галузі туризму; 
- створення сприятливого для розвитку туризму податкового, 
- валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю; 
- створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму; 
- запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення; 
- заохочення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної індустрії; 
- встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму; 
- впровадження системи статистичної звітності суб'єктів туристичної діяльності; 
- визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму; 
- створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг для суб'єктів підприємництва незалежно від форм власності, сприяння розвитку конкуренції, забезпечення дотримання у цій галузі антимонопольного законодавства; 
- забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та майна; 
- підтримка розвитку туризму в регіонах, визначення статусу окремих туристичних центрів, створення умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії; 
- організація та розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму,

 підготовки, перепідготовки та  підвищення кваліфікації туристичних  кадрів; 
- розвиток співробітництва із зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, участь у міжнародних програмах розвитку туризму, розробка та укладання міжнародних двосторонніх і багатосторонніх договорів у галузі туризму та визначення механізму їх реалізації.

Про визнання вагомості  туризму, його впливу на розвиток життя  країни свідчать останні Укази Президента України від 02.03.2001 року «Про підтримку  розвитку туризму в Україні» та від 14.12.2001 року «Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у  галузі туризму». В цілому ж державна політика в галузі туризму визначається Верховною Радою України. Згідно із законом України «Про туризм»  основними напрямами державної  політики в цій сфері є :

• залучення громадян до раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, ознайомлення із історико – культурною спадщиною, природним середовищем, організація оздоровлення населення.
• Забезпечення раціонального використання та збереження туристичних ресурсів, становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього та іноземного туризму.
• Створення та вдосконалення нормативно – правової бази в галузі туризму відповідно до чинного законодавства України.
• Захист прав та інтересів держави у галузі туризму
• Створення сприятливого для розвитку туризму податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів контролю.
• Створення економічних умов, які стимулюють розвиток туризму.
• Запровадження пільгових умов для організації туристичної та екскурсійної роботи серед дітей, підлітків, молоді, інвалідів та малозабезпечених верств населення.
• Заохочення національних та іноземних інвестицій в розвиток туристичної

індустрії.

• Встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування в галузі туризму.
• Впровадження системи статистичної звітності суб’єктів туристичної діяльності.
• Визначення порядку управління державною власністю в галузі туризму.
• Створення рівних можливостей на ринку туристичних послуг для суб’єктів підприємництва незалежно від форм власності, сприяння розвитку конкуренції забезпечення дотримання у цій галузі антимонопольного законодавства.
• Забезпечення безпеки туристів, захист їх прав, інтересів та майна.
• Підтримка розвитку туризму в регіонах, визначення статусу окремих туристичних центрів, створення умов для пріоритетного розвитку туристичної індустрії.
• Організація та розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів.

    Закон України "Про туризм" констатує, що центральним органом державної виконавчої влади в галузі туризму є Державний комітет України по туризму, повноваження якого визначаються цим законом та положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Але у зв'язку з неодноразовою реорганізацією структурних підрозділів уряду Державний комітет України по туризму було реформовано, спочатку у Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму шляхом об'єднання з іншими комітетами, а з 2002 року створено Державну туристичну адміністрацію України, яка є правонаступником вищевказаних формувань, реалізує державну політику в галузі туризму і несе відповідальність за подальший його розвиток. 
Орган державної виконавчої влади в галузі туризму бере участь у підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів з питань туризму. В межах своїх повноважень він розробляє і затверджує нормативні акти, узагальнює

практику застосування законодавства  та вносить пропозиції щодо його вдосконалення; 
- визначає перспективи та напрями розвитку внутрішнього та міжнародного туризму, його матеріально-технічної та соціальної бази, забезпечує їх виконання; 
- координує діяльність міністерств і відомств, туристичних підприємств та організацій незалежно від форм власності у питаннях, пов'язаних з прийомом та обслуговуванням туристів в Україні та організацією туристичних поїздок за кордон; 
- організовує інформаційну, рекламну та видавничу діяльність з питань туристичної діяльності;

    Разом із Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації встановлює державні стандарти у сфері туристичних послуг, проводить сертифікацію та атестацію туристичних підприємств, контролює виконання ними умов та правил прийому і обслуговування туристів; 
- організує підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації туристичних кадрів, проведення науково-дослідних робіт у галузі туризму; 
- бере участь у зовнішньоекономічній діяльності в галузі туризму, представляє інтереси України з питань туризму в інших країнах та міжнародних організаціях, укладає відповідно до чинного законодавства міжнародні угоди, відкриває туристичні представництва за кордоном.

    Нормативно-правова база туристичної діяльності регулюється як спеціальним, так і загальним законодавством. До норм загального законодавства належать:

• Конституція України, якою закріплені основні права і свободи людини, їх гарантії;
• Закони України  "Про захист прав споживачів", що є основою державного регулювання безпеки товарів і послуг з метою захисту людини, її майнового та природного середовища;