Звіт з практики на туристичній фірмі

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….....................3

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика туристичних послуг у Львові ……..............5

       1.1Сучасні види та форми організації туризму…………………………………5

       1.2. Туристичні ресурси Львівщини……………………………………………11

       1.3. Туристичні оператори і агенти……………………………………………..16

       1.4. Заклади розміщення………………………………………………………...17

       1.5. Заклади харчування…………………………………………………………21

РОЗДІЛ 2. Характеристика підприємства проходження практики……………..22

       2.1. Утворення підприємства, форма діяльності, ліцензія…………………….22

       2.2. Основний вид діяльності підприємства…..……………………………….24

       2.3. Допоміжні види діяльності ………………………………………………...25

       2.4. Організаційна структура підприємства …………………………………...25

       2.5. Партнери філії на внутрішньому та зарубіжному ринку…………………26

РОЗДІЛ 3. Аналіз тенденцій розвитку туристичного підприємства…………….27

       3.1. Маркетингова цінова політика ПП «Вир Мандрів»………………………27

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………..29

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………….30

 

ВСТУП 

      Туризм  в Україні як галузь, як сектор економіки, який формує позитивний імідж країни, почав розвиватися на початку 90-х.

      Успішна діяльність і динамічний розвиток кожної організації незалежно від її форми власності та галузевої  приналежності залежить від ефективної системи менеджменту.

      Метою розвитку туризму в Україні є  створення сприятливого організаційно-правового  й економічного середовища для розвитку цієї галузі, формування конкурентноспроможного на світовому ринку вітчизняного туристичного продукту на основі використання природного та історико-культурного потенціалу України, забезпечення її соціально-економічних інтересів і екологічної безпеки.

       Метою практики є здійснення загального аналізу стану туристичної фірми.

       Мета  діяльності підприємства це отримання  прибутку.

       Предметом діяльності ПП «ВИР МАНДРІВ» є:

• надання туристичних послух по внутрішньому і міжнародному туризму: екскурсії по Україні, тури в країни Європи.
• послуги по відпочинку на морі та екзотичному відпочинку в країнах Південно-Східної Азії.
• надання візової підтримки в країнах шенгенської угоди, дитячі тури, допомога у підготовці документів для візового оформлення
• організація навчання за кордоном

       Даний звіт складається з вступу, 3 розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел з найменувань.

       У першому розділі розглянуто загальну характеристику туристичних послуг у Львові.

         У другому розділі ми проаналізували діяльність туристичної фірми «Вир мандрів»: її спеціалізацію, посади, основні напрямки діяльності, екскурсійні послуги які пропонує фірма, допоміжні види діяльност, партнери на внутрішньому і зовнішньому ринку.

       У третьому розділі ми проаналізували маркетингову цінову політику підприємства.

 

Розділ 1

Загальна  характеристика туристичних  послуг у Львові 

       1.1.Сучасні  види та форми  організації туризму

       Туризм - найдинамічніша галузь сфери послуг. Потреба у відпочинкові стимулюється урбанізацією, науково-технічною революцією, загальним підвищенням життєвого  рівня тощо.

       З економічного погляду туризм - це особливий вид споживання матеріальних та духовних благ, послуг і товарів, що виокремлюється в самостійну галузь господарства.

       У деяких країнах туризм став вагомою  статтею доходів держави і  належить до найперспективніших галузей  національної економіки. В Україні  туризм визнано однією з галузей, що потребують пріоритетного розвитку.

       У законі України «Про туризм» зазначено, що туризм - це тимчасовий виїзд (подорож) осіб з постійного місця проживання з пізнавальною, оздоровлювальною, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою на термін від 24 годин до одного року поспіль, без зайняття оплачуваною діяльністю в місці тимчасового перебування.

       Для територіальної організації та планування туристського господарства важливе  значення мають класифікації туризму, сутність яких полягає у виокремленні класів, форм і видів туризму за найрізноманітнішими напрямами.

       Досі  немає чіткої загальноприйнятої  класифікації туризму. Це пояснюється  насамперед тим, що практично неможливо  виокремити чисті форми і види сучасного туризму.

       Туризм  можна класифікувати за найрізноманітнішими показниками: за метою, засобами пересування, характером, термінами і тривалістю подорожі, засобами розміщення тощо. У класифікації туристських подорожей і розподілі їх на види вирішальне значення має їхня мета. Щоправда, мандруючи, турист ставить перед собою не одну мету. Втім, залежно від індивідуальних потреб туриста, одна з них переважає.

       Форми і види туризму різноманітні. Вони залежать від низки чинників:

• наявності й тривалості вільного часу;
• віку, статі, стану здоров'я, рівня духовного розвитку, особистих смаків людей і їхнього матеріального добробуту; розмаїтості природних умов і сезонності;
• наявності певних засобів пересування.

       З огляду на мету та умови можна виокремити форми і види туризму.

       Залежно від виду, туризм поділяють на:

• внутрішній або національний - подорожі у межах своєї країни;
• іноземний або міжнародний - подорожі поза межами країни.

       Розгляньмо  їх докладніше.

       Внутрішній  туризм обслуговує переважно громадян своєї країни, іноземний - туристів з-за кордону. Для кожної країни здійснення туристських подорожей її громадян за кордон буде пасивним туризмом, а приїзд іноземців - активним.

       Іноземний туризм перебуває під впливом  політичних обставин, наприклад, загострення  відносин між державами може призвести  до скорочення або навіть згортання туристських зв'язків. За таких умов, коли сповільнюється або скорочується обсяг іноземного туризму, внутрішній туризм є «амортизатором» для туристського господарства загалом.

       У Законі України «Про туризм» подається інший поділ. Вказано, що туризм є іноземний, внутрішній та зарубіжний. До першого належать іноземці, котрі подорожують територією України, до другої - особи, котрі подорожують в межах своєї країни, і до третьої групи належать громадяни України, які подорожують за кордоном. Вважаємо цю класифікацію (за напрямом здійснення туристичної подорожі) недостатньою для законодавчої бази, хоча цілком виправданою з погляду держави, адже пріоритетним видом туризму для України залишається іноземний (в'їзний) туризм як вагомий чинник поповнення валютними надходженнями державного бюджету та створення додаткових робочих місць.

       За  характером організації туризм поділяють  на:

• плановий (організований);
• самодіяльний (неорганізований).

       Плановий  туризм - це внутрішній туризм за маршрутами, розробленими і організованими відповідними туристичними організаціями, з наданням туристам певного комплексу послуг (екскурсійне обслуговування, транспортне перевезення, забезпечення місцями проживання, харчування тощо).

       Подорожі  груп або окремих туристів, що здійснюються не за планом, передбаченим туристичними організаціями і підприємствами, є самодіяльним (неорганізованим) туризмом. Туристи самі вибирають і розробляють маршрути своїх подорожей. Самодіяльний туризм об'єднує на добровільних засадах аматорів пішохідних, велосипедних, автомобільних, гірських та інших походів різної кваліфікації. Відпочинок під час самодіяльних походів не обмежується оздоровленням і відновленням сил, а спрямований також на активне пізнання довкілля, охорону природи, вивчення пам’яток історії та культури, ознайомлення з минулим і сучасним місця подорожі. Усі самодіяльні походи відбуваються згідно з правилами проведення туристських спортивних походів.

       За  кількістю учасників виокремлюють:

• індивідуальний туризм;
• груповий туризм.

       Подорож окремої сім’ї і або однієї людини за власним планом - це індивідуальний туризм, подорож групи людей - груповий. Хоча деякі теоретики виділяють подорож окремої сім’ї як сімейний туризм.

       За  термінами і тривалістю подорожей  туризм поділяють на:

• короткочасний (туризм «вихідного дня»);
• тривалий.

       Короткочасний туризм передбачає перебування людей  у туристичній подорожі не більше трьох діб. Він є масовою формою, тому що в нього втягнуті широкі прошарки населення. Зростає значення короткочасного туризму, особливо серед  молоді. У цих умовах короткочасний, але багаторазовий відпочинок наприкінці тижня в туристичних подорожах буде конкурувати з тривалим, але одноразовим відпочинком.

       За  територіальною ознакою внутрішній туризм поділяють на:

• місцевий;
• дальній.

       Місцевий  туризм передбачає організацію туристичних подорожей у межах рідного краю, а дальній - за його межами. За інтенсивністю туризм поділяють на:

• постійний;
• сезонний:
• односезонний;
• двосезонний.

       Під постійним туризмом розуміють рівномірне відвідування туристських районів  і населених пунктів упродовж року, а під сезонним - у певний час року. Сезонний туризм поділяють на односезонний і двосезонний. Односезонний туризм поширений у тих районах, які відвідують у певний час року, переважно влітку або взимку, а двосезонний туризм характеризується туристичними потоками і влітку, і взимку.

       Залежно від мети подорожі туризм поділяють на:

• •пізнавальний (екскурсійний) - відвідування та ознайомлення з пам'ятними місцями та пам'ятками культури, історії, природи;
• оздоровлювально-пізнавальний - поєднання цілей оздоровлення і пізнання;
• •курортно-лікувальний - пересування людей, зумовлене потребою поліпшити стан здоров’я;
• спортивний - участь у спортивних заходах;
• вихідного дня - перебування кілька днів за межами міст, також у спеціалізованих зонах відпочинку;
• діловий - відвідування об'єктів за професійним інтересом;
• релігійний;
• зелений;
• аматорський - мисливство, рибальство тощо.

       Курортно-лікувальний  туризм вважають одним із найстаріших  видів туризму, який розвинутий у країнах з найвигіднішим географічним розташуванням та сприятливими кліматичними умовами, що мають бальнеологічні та кліматичні літні й зимові курорти (в Україні, Росії, Італії, Франції, ФРН, Чехії, Словаччині, Австрії, Швейцарії, Болгарії, Угорщині, Румунії тощо). Для організації курортно-лікувального туризму важливим є цілющий клімат, лікувальні джерела і грязі, мальовничі природні й садово-паркові ландшафти. Розвиток курортно-лікувального туризму зумовлює появу великих і малих туристичних центрів і навіть цілих туристичних комплексів.

       Відомими  міжнародними курортами і місцями  масового відпочинку є Ялта (Україна), Сочі (Росія), Капрі (Італія), Ніцца (Франція), Вісбаден (Німеччина), Карлові Вари (Чехія), Давос, Лозанна (Швейцарія), Інсбрук (Австрія), „Золоті піски" (Болгарія), район озера Балатон (Угорщина) та ін.