Аналіз зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД

9. угоди комерційної компенсації

10.авансовие закупівлі;  

- Торгівля в рамках  промислового співробітництва або кооперуємою продукцією  

11. компенсаційні угоди;

12. зустрічні поставки

        Зазвичай у міжнародній торговельній практиці, класичну основу якої складають експорт і імпорт, виділяють два методи торгівлі.

Існує два основних методи торгівлі:

1) прямий експорт - вчинення міжнародної торгової  угоди безпосередньо між виробником і продавцем, покупцем і споживачем.

2) непрямий експорт  - вчинення міжнародної торгової  угоди через посередника. 
Під методом слід розуміти принципово відокремлений спосіб досягнення мети міжнародної торгівлі, в яку втягується її учасник. Метод міжнародної торгівлі - це спосіб здійснення торгового обміну, товарної операції чи торгової угоди між її учасниками, які є резидентами як різних, так і однієї країни.

Однак, беручи до уваги  реальності сучасного міжнародного бізнесу виділяють третій метод, який, зародившись у сфері малого і середнього бізнесу займає середнє положення між класичними. Це кооперативний експорт - вчинення міжнародної торгової угоди через особливого посередника, котрий представляє собою деяку організаційну форму бізнесу, створену групою ініціаторів цієї оборудки, вчинення якої кожним окремим учасником вказаної групи представляється неможливим, занадто ризикованим або економічно неефективним.

Якщо відокремлення  перших трьох методів обумовлено, в першу чергу ступенем причетності до безпосереднього виконання експортно-імпортних операцій чи тим, як ведуться ці основні операції власними силами, силами посередника або сукупними зусиллями зацікавлених сторін, то наступний, четвертий метод - це зустрічна торгівля, яка виділяється як метод в силу особливостей підготовки, супроводу та завершення таких міжнародних комерційних угод, оплата за якими проводиться з використання твердої валюти або лише частково покривається валютою, тобто помітно відрізняється і відокремлюється способом і процедурою здійснення міжнародних угод.

Історія міжнародної  торгівлі довела життєздатність такого п'ятий методу, який передбачає проведених операцій через спеціальні інститути: міжнародні аукціони, біржі та торги. Враховуючи той факт, що перераховані інститути мають об'єднуючу їх функцію встановлення якості та ціни й них товарів, виходячи зі співвідношення попиту і пропозиції та оцінок учасників-покупців, ми пропонуємо називати цей метод інституційно-конкурсним.

Шостий метод отримав  розвиток лише в останнє десятиліття XX в., Коли дозріває і зазнає якісних змін такий основний ресурс або достатня умова глобалізації, як глобальні комунікаційні системи, інформаційна частина яких реалізувалася у створенні Всесвітньої павутини - Інтернету. Це - електронна торгівля або е-торгівля.

Зауваження про інформаційну частини глобальної мережі комунікацій  зроблено з тим, щоб підкреслити  той факт, що електронна торгівля як іманентно міжнародна, або глобальна, торгівля може існувати не в теорії, а на практиці тоді і тільки тоді, коли її віртуальному середовищі відповідає реальна, логістична середу . Іншими словами, ефектне і ефективне рішення віртуальних угод, де відбуваються укладення контракту і платіж, чим забезпечується титульна передача власності, можливе лише за існування в реальному світі адекватно відповідної частини цих угод тобто при здійсненні фізичної поставки товару від продавця покупцеві. Тому якщо віртуальний простір міжнародної торгівлі безмежно за визначенням, то реальне обмежується рівнями соціально-економічного розвитку тих країн, регіонів, районів, міст, фізичними резидентами яких є продавці і покупці.

Таким чином шість  перерахованих методів міжнародної  торгівлі можна сформулювати наступним  чином:

1) прямий;

2) непрямий;

3) кооперативний;

4) зустрічний;

5) інституційний;

6) електронний.

Для характеристики стану  і розвитку міжнародної торгівлі використовуються показники:

- Вартісної і фізичний  обсяг товарообігу;

- Загальна товарна  і географічна структура світового  товарообігу;

- Рівень спеціалізації  і індустріалізації експорту;

- Коефіцієнти еластичності  міжнародної торгівлі, експорту, імпорту  та умови торгівлі;

- Експортна та імпортна  квоти;

- Сальдо торговельного  балансу.

Розвиток міжнародної  торгівлі супроводжується збільшенням  світового багатства. Після закінчення другої світової війни міжнародний обмін був однією з основних рушійних сил економічного зростання. З початком 90-х років динаміка зростання міжнародної торгівлі в два рази перевищила зростання обсягів світового виробництва. Рух товарів і послуг між окремими країнами пов'язує в системі єдиного ринку національні ринки і, відповідно, підсилює економічну взаємозалежність країн. Це свідчить про прогресуючу інтеграцію економік у глобальному масштабі і визначає об'єктивні передумови до посилення ролі міжнародної торгівлі в світовій економіці та зовнішньоторговельних зв'язках.

 

РОЗДІЛ  2 ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНІ ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ СНД

 

2.1. Оцінка та аналіз зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД

 

Геополітичне  розташування України об'єктивно зумовлює її велику увагу в налагодженні тісних і взаємовигідних зв'язків, в першу чергу з країнами-членами СНД, які мають з нею спільні кордони, - Росією, Білоруссю та Молдовою. Безумовно, основні напрями зовнішньої політики України і концепція розвитку відносин України з країнами СНД є пріоритетними і визначають відносини України з Російською Федерацією. Для України вони є стосунками особливого партнерства, оскільки від їх характеру значною мірою залежить доля прогресивного демократичного розвитку як України, так і в Російській Федерації, стабільність в Європі і в усьому світі. [6]           

Зовнішньоторговельний оборот України в 2010 році збільшився порівняно з 2009 роком на 32% і склав 112 170 400 000 доларів, у тому числі експорт - на 30% (51 430 500 000 доларів), імпорт - на 34% (60 739, 9 млн доларів). Торговельне сальдо склалося від'ємним - 9 309 400 000 доларів.       

Обсяг зовнішньоторговельних  операцій з державами - учасниками СНД  в 2010 році в порівнянні з 2009 роком  збільшився на 37% і склав 45 441 900 000 доларів, експорт - на 39% (18 744 500 000 доларів), імпорт - на 36% (26 697 400 000 доларів), дефіцит торгового балансу з державами - учасниками СНД - 7,9 млрд доларів.         

Частка недорогоцінних металів та виробів з них у  загальному обсязі експорту в держави - учасники СНД становила в 2010 році 21,9% (у 2009 році - 23,7%), машин, устаткування та механізмів - 16,8% (21,2% ), засобів транспорту - 14,7% (7,9%), мінеральних продуктів - 10,3% (7,8%), готових харчових продуктів - 9,6% (10,9%), продукції хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості - 8,8% (9,7%), продукції рослинного походження - 4,9% (5,3%).           

Збільшилися поставки в держави - учасники СНД в 2010 році бензину автомобільного у 2,2 рази, газойлів (дизельного палива) - на 54%, палива рідкого (мазуту) - в 2,9 рази, електроенергії - у 2,3 раза, чорних металів - на 38%, автомобілів  легкових - на 81%, скоротила постачання злаків на 43%, вугілля кам'яного - на 54%.

 

          На частку держав - учасниць СНД довелося 86% експорту бензину автомобільного, 76% газойлів (дизельного палива, 34% палива рідкого (мазуту), 71% електроенергії, 13% чорних металів, 99% автомобілів легкових.         

Зросли обсяги імпорту з держав - учасниць СНД  в Україну в натуральному вираженні  нафти сирої на 8%, бензину автомобільного - на 31%, вугілля кам'яного - на 45%, чорних металів - на 84%, автомобілів легкових - на 42%; скоротився імпорт рідкого палива (мазуту) на 41%, газу природного - на 4%. У загальному обсязі імпорту питома вага поставок з держав - учасниць СНД нафти сирої, продуктів переробки нафти (дизельного палива і мазуту) та газу природного склав 100%, вугілля кам'яного - 87%, чорних металів - 75%, бензину автомобільного - 45%, автомобілів легкових - 19%. 

Основними торговельними  партнерами серед держав - учасниць СНД були Білорусь, Казахстан і  Росія.

Питома вага Білорусі в загальному обсязі експорту України до держав - учасниць СНД склав в 2010 році 10,1% і в загальному обсязі імпорту з держав - учасниць СНД - 9,6%, Казахстану - 6,9 і 2,9% відповідно, Росії - 71,7 і 83,1%.

Обсяг експорту з Росії в Україну в 2010 році склав 23,1 млрд доларів, що на 67% більше, ніж у 2009 році, обсяг імпорту з України в Росію - 14 млрд доларів (на 54% більше). Питома вага України в товарообігу Росії склав в 2010 році 5,9%.

Обсяг торгівлі з країнами далекого зарубіжжя в 2010 році збільшився порівняно з 2009 роком  на 28% і склав 66 728 500 000 доларів, експорт товарів збільшився на 25%, імпорт - на 32%. Зовнішньоторговельні операції проводилися в 2010 році з партнерами більш ніж з 200 країн світу.

Питома вага експорту мінеральних продуктів  у загальному обсязі експорту України  в країни далекого зарубіжжя збільшився в 2010 році порівняно з 2009 роком на 4,2% і склав 15,1%, продуктів хімічної промисловості - на 1% (7,6%), недорогоцінних металів і виробів з них - на 4,6% (41,3%); зменшилася питома вага продуктів рослинного походження на 7,5% (11,2%).

Чорні метали залишалися найважливішим експортним продуктом. У 2010 році їх поставки в країни далекого зарубіжжя збільшилися в порівнянні з 2009 роком на 2%. Україна збільшила  також експорт вугілля кам'яного  на 29%, бензину автомобільного - на 69%, палива рідкого (мазуту) - на 15%, автомобілів легкових - в 2,2 рази. Скоротила експорт злаків на 46%, газойлів (дизельного палива) - на 43%, електроенергії - на 61%.

В країни далекого зарубіжжя з України поставлено 98,9% загального обсягу експорту злаків, 94% вугілля кам'яного, 66% палива рідкого (мазуту), 87% чорних металів, 29% електроенергії, 14% бензину автомобільного.

Найбільші обсяги експортних поставок здійснювались  до Туреччини (на 42% більше, ніж у 2009 році), Італії (на 96%), Польщу (на 48%), Німеччину (на 20%), Єгипет (на 31%), Індію (на 24%). На 8% скоротилися поставки в Китай.

Структура імпорту  з інших країн світу в Україну  в 2010 році не зазнала істотних змін. Частка машин, устаткування та механізмів у загальному обсязі імпорту країн далекого зарубіжжя в Україну незначно зменшилася і склала 19%, продукції хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості - 24%, продукції рослинного походження - 8%, готових харчових продуктів, алкогольних та безалкогольних напоїв і тютюну - 6%, деревини і виробів з неї - 5%, текстильних матеріалів та текстильних виробів - 5%; незначно збільшилася частка засобів транспорту і мінеральних продуктів і склала за 9%.

Україна збільшила імпорт з країн далекого зарубіжжя в 2010 році бензину автомобільного на 23%, чорних металів, крім чавуну та феросплавів - на 61%, автомобілів легкових - на 84%, вугілля кам'яного - у 2,6 раза. З країн далекого зарубіжжя поставлено 81% загального імпорту автомобілів легкових, 55% бензину автомобільного, 24% чорних металів, 13% кам'яного вугілля [7].

Табл. 2.1 Зовнішньоторговельні операції України в 2010 році

Торгові операції	Млн. дол.	2010 рік у % до 2009 року
Загальний об’єм торгових операций експорт імпорт	112 170,4 51 430,5 60 739,9	132 130 134
Торгівля країнами-участниками СНД експорт імпорт	45 441,9 18 744,5 26 697,4	137 139 136
Торговля з країнами далекого зарубіжжя експорт імпорт	66 728,5 32 686 34 042,5	128 125 132

 

Україна, ставши на шлях ринкової трансформації, виявилася в конкурентній зовнішньому середовищі, до якої її економіка виявилась не дуже підготовленою. Незбалансованість структури виробництва, недостатнє врахування споживчого попиту, відсутність стимулів до підвищення конкурентоспроможності та ефективності виробництва при високому рівні монополізму є основними ендогенними факторами, які обумовлюють незадовільний стан зовнішньої торгівлі України та обмежують можливості протидії іноземним конкурентам на внутрішньому ринку.

Посилення сировинного  перекосу в структурі виробництва  та експорту, деградація переробних галузей, пасивне сальдо торговельного та платіжного балансів, невиправдана втрата традиційних ринків збуту української  продукції та інші негативні явища  свідчать про те, що стан зовнішньоекономічних відносин України не відповідає потреба стабілізації та  розвитку національної економіки. 

 

2.2. Характеристика режимів співробітництва Україны з країнами СНД

 

На сьогодні домінуючим вектором з боку валової  потужності зустрічних товарних потоків в українських міжнародних економічних зв'язках є співпраця з Російською Федерацією, а також з іншими країнами СНД. За цією констатацією стоїть все ще значна енергетична залежність України, порівняно інтенсивні кооперативні зв'язки, ринково-збутові чинники.      

Торговельні відносини  України з іншими державами СНД  в короткі терміни були переведені з адміністративного режиму на загальноприйняті в світовій торгівлі принципи тарифного  регулювання. Причому в плині  перехідного періоду виникла досить помітна неузгодженість національних законодавств. У 1993 році країни СНД підписали угоду про створення Економічного союзу (Україна є його асоційованим членом). Договір про створення Економічного Союзу в СНД ставив своїм завданням послідовне і узгоджене економічне зближення колишніх радянських республік через створення системи вільного переміщення товарів, послуг, капіталів і робочої сили, а також узгодження бюджетної, грошово-кредитної, зовнішньоекономічної, митної та податкової політики. На базі договору було підписано велику кількість угод, які не змогли бути в подальшому реалізовані, оскільки не відповідали новим національним законодавчим актам молодих держав. Після укладення договору про створення Економічного Союзу було складено план інтеграційного розвитку, у рамках якого передбачалося створення платіжного та митного союзів країн СНД. За виниклих проблем у справі платіжно-розрахункових та митних відносин повноцінної реалізації цих ідей досягнуто не було. Нездатність і неможливість реалізувати інтеграційні плани у рамках СНД пояснювалися не лише внутрішніми труднощами кожної з держав СНД, але й недостатньою обгрунтованістю та опрацюванням самих концепцій нових механізмів. У зв'язку з цим взаємини України з країнами СНД протягом 90-х років будувалися і продовжують будуватися на основі двосторонніх торговельно-економічних відносин.