Аналіз зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД

      Найбільшим бар'єром для розвитку зовнішньої торгівлі в Україні є регуляторна та правова середу. Імпортери, так само як і експортери стикаються зі складними тривалими митними процедурами. Відсутня стабільність у законодавстві, навіть після вступу до СОТ. Введення і подальша скасування 13% надбавки до мита є гарною ілюстрацією такої нестабільності.

 2. Корупція

    Україна багато років займає місце в другій, нижній половині списку з 163 країн відповідно до Індексу поширення корупції, що публікується організацією «Transparency International». Українські посадовці норовливо застосовують ліцензійні та реєстраційні процедури, що дозволяє в потрібних випадках прискорювати або сповільнювати експортно-імпортні операції. Саме тому корупція названа однією з найбільших перепон розвитку зовнішньої торгівлі.

  3. Сертифікація

       Обтяжена складними процедурами система сертифікації імпорту створює одну з серйозних проблем для імпортерів. Міжнародна практика, згідно з якою продукція, сертифікована акредитованим органом в країні-партнері згідно визнаної на міжнародному рівні процедурі акредитації, має визнаватися в країні імпорту, не діє в Україні. Процедура сертифікації на відповідність українським стандартам продукції агропромислового комплексу, продуктів харчування та фармацевтичної продукції особливо ускладнена.

4. Складнощі  в отриманні відшкодування ПДВ

     Це одна з найбільших проблем експорту з України. Проблема полягає в корумпованості схеми відшкодування податку на додану вартість, що становить 20%. Держава перманентно затримує повернення, орієнтовно 18 місяців або податкові органи оспорюють правомірність вимог експортерів про відшкодування.

     Разом з тим з урахуванням багаторічного світового досвіду розвиток зовнішньоторговельних зв'язків України, українського внутрішнього ринку, на якому більшість виробників не витримує конкуренції з іноземними компаніями, можна тільки поступово і поетапно, тому державне регулювання на такому етапі розвитку набуває величезного значення. Необхідно знайти оптимальне співвідношення заходів регулювання для вирішення даних проблем, захистити стратегічні інтереси країни, що сьогодні є однією з найважливіших цілей зовнішньоекономічної політики держави [10].

 

3.2. Пути улучшения внешнеторговых связей Украины со странами СНГ

 

Основною метою  поліпшення ефективності зовнішньої торгівлі є створення сприятливих умов для розвитку всередині країни. У  процесі реалізації спостерігається  суперечливе поєднання протекціонізму і лібералізму. Протекціонізм - державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції та сприяння національним компаніям у проникненні на зовнішній ринок. Лібералізм - державна політика, спрямована на зниження митних тарифів та інших обмежень у зовнішній торгівлі.

У червні 1997 р. США  на підставі помилкової методики визначення вартості виробництва, не визнаючи на той момент Україну державою з  ринковою економікою, встановили антидемпінгове мито на різні сорти української  сталі відповідно на 100, 177 і 238%, чим фактично закрили доступ цього товару на американський ринок. Тому держава д повинно раціонально поєднувати політику протекціонізму та лібералізму.              

Для поліпшення зовнішньоторговельних зв'язків  в Україні необхідно:

- Обмежувати ввезення продукції чорної металургії, покращувати якість металу, зменшувати масу готових виробів, значно збільшувати обсяг номенклатури відливок, домагатися міжнародних сертифікатів на свою продукцію;

- Визначити  пріоритетні напрями розвитку  експортної спеціалізації, переорієнтуватися на виробництво наукомісткої продукції і ресурсозберігаючих технологій у сфері верстатобудування, літакобудування, ракетно-космічної техніки, створення надтвердих матеріалів;    

- Виготовляти  в Україні аналоги імпортної  продукції: зернові, кормо-і картоплезбиральні комбайни, тролейбуси, автобуси, холодильники, автомобілі, тканини та ін У той же час, експортуючи переважно товари паливно-енергетичної групи, слід значно поліпшити обробку сировини: титану, рідкоземельних елементів, будівельних матеріалів, граніту, урану, сільськогосподарської продукції. Глибина переробки сільськогосподарської сировини в Україні становить лише до 50% від рівня розвинутих країн, враховуючи низьку конкурентоспроможність продукції в Україні, слід проводити зважену політику в експортно-імпортних відносинах, не допускаючи невиправданої лібералізації. Йти таким шляхом можна, лише зміцнюючи конкурентоспроможність товарів. Навіть у США понад 35% товарів захищені нетарифними бар'єрами;       

- Налагодити  надійний митний контроль. У розвинених країнах світу держава бере на себе облік і всебічно контролює експорт та імпорт товарів. В Австрії, зокрема, їй відома адреса кожного постачальника, ціни його товару, обсяг, сертифікація товарів. Цей процес супроводжується контролем податкових і банківських установ [11].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3 Можливості України у сучасних умовах

Світ змінюється щодня. З’являються нові виклики, на які необхідно реагувати, і нові можливості, які потрібно використовувати. «Лідер сьогодні — це не той, хто стоїть на вершині, а той, хто йде вперед» (Шимон Перес).

Кожна країна намагається знайти найбільш ефективну стратегію підвищення добробуту та якості життя людей, актуальність якої зростає в умовах нестабільності ситуації на світовому ринку, збільшення ризиків у політичній, фінансовій, військовій сферах, складнощів у розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення інвестицій. Питання конкурентоспроможності національних економік  на першому місці в глобальному порядку денному.

Україна повинна дотримуватися принципу національного прагматизму у відносинах з усіма партнерами. Саме такий підхід дасть можливість повною мірою розкрити і реалізувати потенціал країни. В сучасних умовах вибір стратегічного напрямку очевидний  - держава рухається в бік Европейського Союзу. Однак, незважаючи на європейські прагнення, Росія є  важливим стратегічним партнером для України. Україна значно активізували відносини з КНР, поперед усе в економічній сфері. Міжнародні рейтинги високо оцінюють природний, трудовий та інтелектуальний потенціал України, але оцінка сфери управління цими ресурсами на останньому місті рейтингів. З цього можна зробити висновок, що управлінська система не відповідає викликам часу та лежить в основі більшості стратегічних невдач України. Послідовне підвищення якості державного управління, починаючи від вибудовування дієвої системи планування та прогнозування до збільшення результативності бюджетної політики   дасть відчутні економічні результати.

На тлі тієї обставини, що в найближчі роки у розвинених країн дуже обмежені можливості і від них не можна очікувати значних темпів зростання, У країна має всі шанси за найближчі 10—15 років перетворитися на нову точку зростання на карті Європи. На сьогоднішній день економічне зростання в Україні — 5%. У порівнянні, наприклад, із середнім зростанням країн єврозони в 2011 році в 1,4—1,8% показник України виглядає непогано. Але відмінність в якості цього зростання колосальна. Україні необхідно рухатися набагато швидше.

У непростих умовах глобальної конкуренції очевидна необхідність радикальної модернізації української економіки. Україні потрібні науково-технічні новації в промисловості, сільському господарстві, системі державного та корпоративного управління. Тільки на базі підвищення конкурентоспроможності українських товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках можливо підвищити економічну стійкість країни. У тому числі до нових хвиль нестабільності, які продовжують генерувати системні проблеми основних економічних центрів світу. Необхідна модернізація промислових потужностей, впровадження новітніх технологій, підвищення енергоефективності всіх без винятку галузей. Україна має вийти на траєкторію сталого зростання. І це мають бути не короткострокові коливання збільшення доходів населення, викликані зовнішньоекономічною кон’юнктурою або залученням коротких кредитів, а довгострокова тенденція збільшення реального випуску продукції на душу населення. Українські економісти планують вийти на середньорічні темпи зростання ВВП у 6—8%. Без економічного зростання неможливо досягти збільшення загального добробуту населення, у тому числі підвищення тривалості життя, якості медичного обслуговування, рівня освіти, забезпечення високих соціальних стандартів.

Уряд України продовжує процеси стабілізації і зменшення державного боргу, а також зниження дефіциту державного боргу. У поточному 2013 році планується виплата 93 млрд. грн. зовнішніх боргів. У 2012 році планується витримати дефіцит на рівні 2,5% від ВВП, в 2013  - 2%. Надалі зростання бюджетних видатків має забезпечуватися за рахунок більш швидкого зростання доходів. 22 вересня Верховна Рада прийняла за основу Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2012 рік та основні напрямки розвитку на 2013—2014 роки. Вперше влада створила систему пріоритетів державного розвитку. Програма соціально-економічного розвитку України на 2012—2014 роки грунтується на вищезгаданих стратегічних документах, служить інструментом їх конкретизації. Вона містить механізми для забезпечення економічного зростання при збереженні фінансової стабільності.

Першим пріоритетом, передбаченим програмою, є створення сприятливого інвестиційного клімату. Нові інвестиції –це фінансові ресурси для розвитку економіки, та нові технології, ноу-хау, робочі місця, маркетингові стратегії, можливості освоєння нових ринків. Цей ресурс знаходиться поза бюджетними видатками. Приміром, на сьогоднішній момент скасовано 35 тис. з 58 тис. раніше діючих місцевих регуляторних актів, які були визнані бар’єрами для ведення бізнесу в країні. Це дуже показовий приклад.

Другим пріоритетом програми є підвищення частки інноваційних і високотехнологічних виробництв, створення нових перспективних галузей, тобто імпортозаміщення та нарощування експортного потенціалу.

Третім приорітетом  є зміцнення енергетичної безпеки України. Економіка країни надто енергоємна. Ціна на російський газ надзвичайно висока.  Треба приділяти максимальну увагу енергозбереженню в усіх без винятку галузях економіки. Практично всі пріоритетні інвестпроекти з модернізації підприємств містять у собі енергоефективну складову, яку треба розвивати.

Четвертим пріоритетом  є максимальне збільшення видобутку вуглеводнів — власних нафти, газу, вугілля. Ведеться активна робота з низкою міжнародних компаній: Shell, Chevron, ExxonMobil, Halliburton, Eni, Лукойл, деякі інші. Розпочалася модернізація вітчизняної видобувної галузі, відбувається розвиток родовищ на шельфі Чорного та Азовського морів, видобуток сланцевого газу, газу з твердих порід, газу-метану, супутнього вугільним родовищам. Необхідне зниження критичної залежності країни від імпорту енергоресурсів. Лише за умови успішної модернізації паливно-енергетичного комплексу можна сподіватися на інтенсивний розвиток внутрішнього виробництва промислової та агропромислової продукції.

Так склалося, що світова продовольча криза відкриває перед Україною широкі можливості для виходу на зовнішні ринки. Тому розвиток сільського господарства також є одним із  пріоритетів. Важливий момент - активне інвестування в інфраструктуру - від елеваторів до портових потужностей. Вперше планується використовувати механізми державно-приватного партнерства для реалізації проектів, що істотно розширюють потенціал вітчизняного аграрного сектора.

Україна бере курс на відновлення виробництва власної якісної, екологічно чистої та безпечної для здоров’я людини сільськогосподарської продукції в тій кількості, яка дозволить забезпечити повною мірою потреби внутрішнього і частково зовнішнього ринків.

Аграрний сектор у 2012 році розвивається швидше за інші галузі, що, в свою чергу, може дати загальне збільшення робочих місць на кілька мільйонів. За рахунок АПК зростуть суміжні галузі — машинобудування, металургія, хімічна промисловість, ПЕК, будівництво і транспорт.

Уряд приділяє особливу увагу реформам освіти та системи соціального захисту населення. Україні необхідна висококваліфікована робоча сила, яка забезпечить країні конкурентоспроможність на світовій арені. Потрібні фахівці тих профілів, які справді зможуть забезпечити модернізацію країни, в тому числі і технологічну. Це біотехнологи, фармацевти, приладобудівники, будівельники, фахівці з енергоефективності, електроніки та IT-технологій. Уряд працює над розвитком інноваційної інфраструктури, яка включатиме формування мережі наукових парків, технопарків, бізнес-інкубаторів. Тільки розвиток власного виробництва високотехнологічного та енергоефективного обладнання дасть змогу Україні досягти бажаних темпів і якості модернізації економіки.

Велику увагу уряд приділяє збалансованому економічному розвитку регіональних економік. Пріоритети розроблено на основі специфічних потреб кожного регіону, а контроль за використанням бюджетних коштів здійснюється з допомогою конкретних показників. Такий підхід повинен створити максимально оптимальні умови для тісного партнерства між приватним сектором та органами місцевого управління з метою ефективного розв’язання критичних проблем регіону.

Програма соціально-економічного розвитку на 2012—2014 роки визначає ключові напрями підвищення конкурентоспроможності регіональних економік. У ній також зафіксовані принципи надання держпідтримки інвестиційним проектам регіонального та місцевого значення. Таким чином, повинна бути досягнута синергія використання ресурсів державного, регіональних і місцевих бюджетів для прискорення досягнення поставлених державою завдань і цілей у соціальному та економічному розвитку країни.