Аналіз зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД

Протягом перших років незалежності України було підписано також такі угоди про  вільну торгівлю з країнами - республіками колишнього СРСР:

- з Азербайджаном - 28 липня 1995 р.;

- з Білорусією - 17 грудня 1992 р.;

- з Вірменією - 7 жовтня 1994 р.;

- з Грузією - 9 вересня 1995 р.;

- з Естонією - 24 травня 1995 р.;

- з Казахстаном - 17 вересня 1994 р.;

- з Киргизстаном - 26 травня 1995 р.;

- з Латвією - 21 листопада 1995 р.;

- з Литвою - 4 серпня 1993 р.;

- з Молдовою - 29 серпня 1995 р.;

- з Росією - 24 червня 1993 р.;

- з Туркменістаном - 5 листопада 1994 р.;

- з Узбекистаном - 29 грудня 1994 р.;

Практична реалізація досягнутих домовленостей є справою  складним і тривалим. Основні перешкоди тут - взаємні неузгодженості держав, відкрите затягування переговорів і невиконання їх положень (включаючи і деякі багатосторонні міжнародні угоди, в які входять і інші країни світу), а також створення митного союзу низкою держав-членів СНД [8].

Інвестиційне  співробітництво країн СНД сприяє стабілізації і розвитку економіки  кожної з них. Воно не може стати  успішним без узгодженої політики, що враховує багаторічну спільну  діяльність, спеціалізацію, кооперацію і виробництво необхідної продукції.

Двосторонні експортно-імпортні відносини між Росією і Україною є найбільшими за обсягами та найбільш диверсифікованими за номенклатурою  на усьому пострадянському просторі. Вони найкращим чином ілюструють специфіку та суперечності торгових і економіко-політичних стосунків між новими незалежними державами. Росія займає особливе місце в зовнішньоекономічній політиці України у відношенні країн СНД.

 

 малюнок 2.1.

 

Різке падіння  імпорту українських товарів  у Росію почалося з серпня 1996 року, коли вийшов указ президента Російської Федерації № 1216 «Щодо оподаткування податком на додану вартість товарів, що походять з території України і ввозяться на митну територію Російської Федерації». Цим документом було введено з 1 вересня 1996 стягування ПДВ з імпортованих у Росію українських товарів. Згодом термін був перенесений на 1 жовтня. З цього дня український товарний експорт у Росію упав майже в півтора рази.

 

 

 малюнок 2.2.

 

Якщо з  січня по вересень 1997 року середньомісячний обсяг експорту товарів з України до Росії становив $ 495,9 млн., то з жовтня по грудень ця величина упала до $ 306,5 млн. У першому півріччі 1998 року середньомісячний обсяг експорту українських товарів знизився до $ 271, 5 млн

Україна експортує  в Росію чорні метали, транспортне  обладнання, продукцію неорганічної хімії, цукор, м'ясо, м'ясні вироби. Основними статтями імпорту з Росії є паливно-енергетичні продукти, транспортні засоби, лісоматеріали, кольорові метали, ядерні реактиви.

Слід зауважити, що російський імпорт в Україну знизився в набагато меншій мірі, що з'ясовно відмінностями в структурі товарних потоків. Як відомо, близько 90% товарів, що ввозяться з Росії в Україну, припадає на енергоносії, сировину і напівфабрикати. А от у структурі експорту товарів і послуг з України в Росію власне послуги і роботи складають близько 47%, причому основна частка припадає на транзит нафти і газу.

Табл. 2.2. Показники  зовнішньої торгівлі товарами і послугами  з

Російською  Федерацією за 2001 - 2010 роки, млн. дол  США

Роки	ЗТО	Експорт	Імпорт
2001	12532,2	5155,2	7377,0
2001  / 2000 (%)	82,9	74,3	90,2
2002	10406,8	4564,7	5842,1
2002  / 2001  (%)	83,0	88,5	79,2
2003	11574,3	5564,7	6009,6
2003  / 2002  (%)	111,2	121,9	102,9
2004	11751,2	5741,0	6010,2
2004  / 2003 (%)	101,5	103,2	100,0
2005	12069,3	5499,4	6569,9
2005  / 2004 (%)	102,7	95,8	109,3
2006	15441,2	6505,2	8936,0
2006  / 2005 (%)	127,9	118,3	136,0
2007	20350,0	8197,9	12152,1
2007  / 2006 (%)	131,8	126,0	136,0
2008	23350,5	10070,3	13280,2
2008  / 2007  (%)	114,7	122,8	109,3
2009	26171,5	11787,7	14383,8
2009  / 2008  (%)	112,1	117,1	108,3
2010	33597,1	16069,3	17527,8
2010  / 2009 (%)	128,4	136,3	121,9

 

 

Частка зовнішньоторговельного обороту України та РФ в загальному обсязі зовнішньої торгівлі України  товарами і послугами за останні роки наведена в таблиці:

Табл. 2.3. Зовнішньоторговельний  оборот України та РФ

Роки	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Експорт	31,3	30,0	30,8	29,0	25,0	23,8	21,6	24,9	25,7	27,6
Імпорт	45,8	45,0	39,2	35,5	35,5	36,6	39,2	34,0	29,5	26,7
ЗТО	38,5	37,0	34,7	32,0	30,0	29,8	29,5	29,4	27,6	27,1

 

Структура експорту українських товарів у Росію  виглядає так: 15%-металургійна продукція; 14,3% - машинобудівна; 13% - продовольство; 5,5% - хімічні товари. Питома вага цих  товарів у російському імпорті в Україну складає відповідно 4,2%; 9%, 0,3% і 4,5%. 

2.3 Основні тенденції розвитку експортного потенціалу України у рамках СНД

 

Актуальність  розвитку експортного потенціалу України  обумовлюється несприятливим станом зовнішньої торгівлі-основної складової зовнішньоторговельних зв'язків. Вирішення цієї проблеми має не тільки економічне, а й політичне значення, оскільки експортний потенціал країни визначає її положення у всесвітньому поділі праці, а також авторитет і вплив у міжнародних відносинах. Динамічний ефективний розвиток експортного потенціалу є запорукою забезпечення економічної безпеки держави.

Слід зазначити, що нарощування експортного потенціалу - найбільш складне завдання економічної  реформи і, очевидно, без підтримки  держави всі спроби експортерів пробитися на ринок і втриматися на ньому будуть спорадичними і приреченими на невдачу. Формуючи експортну стратегію в Україні, необхідно передбачити, насамперед, вирішення наступних основних проблем:

- Забезпечення  диверсифікації ринків збуту вітчизняних товарів та послуг; подолання монокультурного експортних поставок через збільшення частки продукції високого рівня обробки;

- Збільшення  поставок наукоємної, високотехнологічної  продукції і доведення питомої  ваги цієї продукції до рівня, властивого розвинутим країнам;

- Поліпшення  механізму управління зовнішньоекономічною  діяльністю, впровадження ефективних  форм взаємодії із зарубіжними  країнами на основі підвищення  мобільності товарів, послуг, капіталів  і робочої сили.

          Якщо Україна в найближчі роки не зможе розв'язати ці проблеми, то на світовому ринку за нею остаточно закріпиться роль постачальника сировини, напівфабрикатів та товарів з невисоким рівнем готовності.

Зростаюча загроза  такого розвитку подій вимагає звільнитися, врешті-решт, від ілюзій і тверезо оцінити можливості виходу України на світову господарську арену. Враховуючи, що вироблювана в Україні продукція має високу енергоємність і матеріалоємність, вимоги вітчизняних стандартів на продукцію поки що не відповідають міжнародному рівню, а також наявність ще цілого ряду технологічних, управлінських, інституціональних та інших несумісних, очікування на швидке інтегрування України у світову економічну систему виглядають нині дуже проблематичними. Тому у зовнішньоекономічній сфері Україні необхідно зберігати і розширювати всі ті ринки, на які тривалий час поставляється вітчизняна продукція, і, перш за все, ринок СНД.

При розробці стратегії  розширення зовнішньоекономічних зв'язків  необхідно мати на увазі, що економіка  України сьогодні ще не готова до завоювання нових ринків. Низький технічний рівень виробничого потенціалу країни не в змозі забезпечити випуск конкурентоспроможної на світовому ринку продукції. Інтереси західних фірм, як правило, обмежуються прагненням використовувати зв'язки з Україною з метою придбання цінного і, перш за все, дешевої сировини, відводячи нам роль сировинного придатка розвинених країн Європи.

Реорганізація української економіки розглядається  західними країнами, перш за все, як завоювання ринкового економічного простору, де діятиме жорстка конкуренція між нашими та іноземними партнерами. Країни Західної Європи в перспективі будуть орієнтуватися, в основному, на сировинний імпорт з України, зберігаючи при цьому жорсткі бар'єри на готовою українську продукцію. Тому, очевидно, що на сучасному етапі більш доцільно направляти новий український промисловий експорт на традиційний ринок країн Співдружності.

Пріоритетність  ринку СНД для української  експортної продукції обумовлюється  наступними чинниками:

- Низьким рівнем транспортних витрат внаслідок географічної близькості торгових партнерів, що, з одного боку, підвищує конкурентоспроможність українських товарів на ринку країн СНД, а з другої - знижує ціни для споживачів; значними масштабами і ненасиченістю, а, значить, і величезною ємністю пострадянського ринку. Правда, цей фактор робить російський ринок надто привабливим не тільки для України, тому недосвідчені українські дилери часто програють у торговельних війнах більш спритним закордонним фірмам. Так, затягування поставок 600 тис. т українського бурякового цукру в межах безмитної квоти, можливо, пояснюється діяльністю постачальників більш дешевого кубинського цукру-сирцю; відсутністю високих вимог до якості продукції, що дозволяє Україні експортувати в СНД значно більшу частину готової продукції, ніж в інші країни світу;

- Налагодженими  виробничими та торговими зв'язками.

Розвиток торговельно-економічного співробітництва з країнами СНД  дало б можливість Україні в стислі терміни збільшити обсяги валового внутрішнього продукту майже на 50%. В той же час вірогідність збільшення цього показника на основі розвитку торгівлі з країнами далекого зарубіжжя обмежена лише 4-8 відсотками і стосується в основному експорту сировинних товарів. Нехтування перевагами інтеграції призвело країни СНД не тільки до поглиблення розбіжностей національних інтересів, але й до конкурентної боротьби між собою на світових ринках. Через відсутність скоординованих дій на зовнішніх ринках країни СНД тільки за 2006-2009 рр.. втратили в сукупності більше 3,0 млрд. дол США.

Як показують  дослідження Центру вивчення кон'юнктури  цін та ринку СНД, за рахунок поліпшення координації зовнішньоекономічної діяльності країн СНД є можливість збільшити сумарний торговий баланс Співдружності на 15-20 млрд. дол США. Головне ж полягає в тому, що глибша інтеграція країн СНД створить умови для стабільного зростання національних економік. 

РОЗДІЛ 3 ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМ ТА ІНСТРУМЕНТІВ ПОКРАЩЕННЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ СНД

3.1.  Перешкоди зовнішньої торгівлі в Україні

 

Україна зробила  суттєві кроки вперед в питанні  усунення торговельних бар'єрів у процесі  вступу до СОТ, зокрема, мала місце консолідація митних зборів та уніфікація митних процедур.

            Види перешкод зовнішньої торгівлі України:

1. Складнощі  в регуляторній та правовому  середовищі