Международная економика

Світовий ринок

1 Еволюція світового ринку

Міжнародний поділ праці  і його міжнародна кооперація сприяли  виникненню світового ринку, що розвивався на основі внутрішніх ринків, які поступово  виходять за національні межі.

Становлення найпростішої форми  внутрішнього ринку, де усе, що призначено для продажу, збувається самим виробником покупцеві з рук у руки, а  усе, що купується, відразу ж оплачується  і забирається покупцем, відноситься до початкової стадії становлення товарного господарства, заснованого на поділі праці.

Згодом з'явилися національні  ринки товарів, у рамках яких роздрібні  ринки відокремилися від оптових, а ринки праці, ринки капіталу і частина ринку вже орієнтувалася  на іноземних покупців. (Ринок праці  – работоргівля) З XVI до середини XVIII століття мануфактура, засноване на поділі праці, створювала умови для більш масштабного виробництва товарів. Для такого виробництва міські ринки і ярмарки ставали тісними.

Крок за кроком вони розширювалися  до регіональних, державних, міждержавних і, нарешті, світових масштабів. Міжнародні ринки, що представляли собою ту частину національних ринків, що була безпосередньо зв'язана з закордонними ринками, виникли в Європі, на Близькому Схід, на Далекому Сході.

Промисловість була тісно зв'язана з національними ринками. Товари для вивозу за рубіж являли собою готові продукти і вироблялися з місцевої сировини. Торгівля носила двосторонній характер. Великі географічні відкриття спричинили за собою активний розвиток вивозу товарів у відкриті землі і стали найважливішим фактором розвитку капіталізму в Європі.

Вузька  ремісно-мануфактурна база перестала відповідати  ринковим потребам, і під тиском попиту в першій половині XIX століття виникла велика фабрично-заводська індустрія, продукція якого вже не могла збуватися тільки на внутрішньому ринку, їй був потрібний всесвітній збут. Так в епоху первісного нагромадження капіталу відбулося переростання локальних центрів міждержавної торгівлі в єдиний світовий ринок.

Його  остаточне формування завершилося до XIX-XX століть, коли товарне  виробництво у  провідних країнах досягло високого рівня розвитку. Еволюція ринку за схемою "внутрішній ринок (форма госп. спілкування, за якою все, що призначено для продажу збувається самим виробником) — національний ринок (внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців) — міжнародний ринок (частина нац ринків, яка зв’язана з закордонними ринками) — світовий ринок (сфера стійких…) представлена на малюнку

Світовий ринок (world market) — сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, заснованих на міжнародному поділі праці, і інших факторів виробництва.

Світовий ринок характеризується наступними основними рисами:

• він є категорією товарного виробництва, що вийшло в пошуках збуту своєї продукції за національні межі;
• він виявляється в міждержавному переміщенні товарів, що знаходяться під впливом не тільки внутрішнього, але і зовнішнього попиту та пропозиції;
• він оптимізує використання факторів виробництва, підказуючи виробникові, у яких галузях і регіонах вони можуть бути застосовані найбільш ефективно;
• він виконує сануючу роль, вибраковуючи з міжнародного обміну товари і їх виробників, що не в змозі забезпечити міжнародний стандарт якості при конкурентних цінах.

Виступаючи  сферою міждержавного  обміну товарами, світовий ринок впливає на виробництво, показуючи йому, що, скільки і для кого потрібно робити. У цьому змісті світовий ринок виявляється первинним стосовно виробника і є центральною категорією теорії міжнародної економіки.

2 Характерні риси світового ринку

 Світовий ринок став  закономірним результатом розвитку  внутрішніх і національних ринків товарів, які вийшли за межі державних кордонів. Для нього характерні такі риси:

* він є категорією товарного  виробництва, яке у пошуках  збуту 
своєї продукції вийшло за національні межі;

' він виявляється у  міждержавному переміщенні товарів  під впливом не тільки внутрішніх, але й зовнішніх попиту і пропозиції;

* він оптимізує використання  факторів виробництва, підказую 
чи виробнику, у яких галузях та регіонах вони можуть бути за 
стосовані найефективніше;

* він виконує санаційну  роль, вибраковуючи з міжнародного  об 
міну товари та часто їх виробників, які не можуть забезпечити між 
народний стандарт якості за конкурентних цін;

• на ньому існує особлива система цін — світові ціни; •

• на ньому рух товарів  зумовлюється не лише економічними 
факторами (виробничими зв'язками між підприємствами та регіона 
ми країни), а і зовнішньоекономічною політикою окремих держав.

Товар, який знаходиться  на світовому ринку у фазі обміну, виконує інформаційну функцію, повідомляючи усереднені параметри сукупного попиту та сукупної пропозиції. Завдяки цьому кожний учасник може оцінити та адаптувати параметри свого виробництва до світових.

Світовий ринок € сферою міжнародного обміну і тому має зворотний вплив на виробництво: показує йому, що, скільки та для кого треба продукувати, 3 цього боку світовий ринок є первинним відносно виробника і є центральною категорією міжнародної економ1ки та М

3 Виникнення та основні риси світового господарства

Розвиток світового ринку товарів привело на рубежі ХIХ-ХХ століть до інтенсифікації міжнародного економічного спілкування, що стало поступово виходити за рамки міждержавного обміну товарами. Бурхливий розвиток продуктивних сил і ріст моці фінансового капіталу привели до виникнення світового господарства.

Формування світового господарства показують 3 стадії становлення та розвитку класичного підприємства в промисловості економіки більш розвинених країн: підприємницька проста кооперація (від зародження підприємництва в промисловості і приблизно до середини ХVI ст.), велике машинне виробництво.

У період п-го перевороту в  економі. Більш розвинених країнах і розгортання електротехнічної революції (поч. ХХст.) історично завершується формування СГ. Становлення СГ є історична еволюція інституту сім'ї, держави, власності, поєднаних розвитком тов. -гр. відносин, переходом її ф-ння зі сфери обігу в сферу виробництва.

Характерною рисою світового ринку є міждержавне переміщення товару, міжнародна торгівля. При переході товарного виробництва від стадії світового ринку до стадії світового господарства виникає міжнародне переміщення вже не тільки товару, але і факторів його виробництва, насамперед капіталу і робочої сили.

Світове господарство-сукупність національних економік країн світу, зв'язаних між собою мобільними факторами виробництва.

Основою світового господарства, так само як і світового ринку, є міжнародний поділ праці й інших факторів виробництва. (Відмінність світового господарства від світового ринку полягає в тім, що він виявляється не стільки через міжнародний рух товарів, скільки через міжнародний рух факторів виробництва.

Характерні риси сучасного  світового господарства наступні:

• розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, насамперед у формах вивозу-ввозу капіталу, робочої сили і технології;
• ріст на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, що розташовуються в декількох країнах, у першу чергу в рамках транснаціональних корпорацій;
• економічна політика держав, що передбачає підтримку міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатобічній основі;
• виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об'єднань.

Класифікація ф-рів виробництва: Основні (ті, що від природи, чи результат іст. розвитку); розвинені (набуті в результаті соціально-економічного розвитку.; загальні (можуть заст.. в різних галузях виробництва); соц-ні (вик. в окремих галузях)

Регулюється світове господарство за допомогою мір національної (наприклад, надання державних гарантій інвестицій) і міждержавної економічної політики (наприклад, висновок угод про запобігання подвійного оподатковування). У рамках світового господарства економіка окремих країн стає усе більш відкритою й орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.

4 Сучасне світове господарство

Для сучасного  періоду міжнародного економічного розвитку характерне широке залучення країн у міжнародні взаємозв'язки. Це пов'язане з тим, що масштаби сучасного виробництва переросли національні рамки. У міжнародних масштабах переміщуються не лише товари, а й фактори виробництва, насамперед капітал та робоча сила. Охопленою сферою стала не лише сфера обігу, а й сфера виробництва. Для нормального підтримання і розвитку національного виробництва стає необхідною взаємодія з іншими країнами, участь у міжнародному поділі праці та обміні. Посилюється інтернаціоналізація виробництва й усього господарського життя, що стало основою формування світового господарства.

Наведеш вище міркування відображені  у понятті світове  господарство:

• світове (всесвітнє) господарство — це сукупність національ 
них господарств, взаємозв'язаних міжнародним поділом праці, 
міжнародними економічними відносинами [17, с 7];

• світове  господарство — сукупність національних економік країн 
світу, поєднаних мобільними факторами виробництва [18, с. 33];

• сучасне  світове господарство — це сукупність національних 
економік, що перебувають у тісній взаємодії і взаємозалежності, 
глобальний економічний організм, підпорядкований об'єктивним 
законам ринкової економіки [19, с 6];

світове господарство — це сукупність міжнародних  економічних відносин у взаємозв'язку з продуктивними силами та відповідним механізмом регулювання й управління [6, с. 15].

Ці формулювання дещо відрізняються  за змістом, що відображає різні підходи  до визначення структурних  елементів світового  господарства. У перших трьох визначеннях головними елементами є національні економіки (господарства). Згідно з четвертим визначенням міжнародна економічна система розглядається як результат взаємодії усієї сукупності світогосподарських зв'язків та продуктивних сил із задіянням механізму регулювання та управління, як система якісно вищого рівня, ніж проста сукупність національних економік різних держав. Кожне з наведених визначень більшою чи меншою мірою відображає суть світового господарства. Найповнішим можна вважати таке визначення: світове господарство — це сукупність національних господарств, взаємопов'язаних міжнародними економічними відносинами з відповідним механізмом регулювання та управління.

Світове господарство є складною комплексною системою з досить чіткими  межами, якісними і  кількісними параметрами. Його не треба ототожнювати зі світовою економікою, яка стосується здебільшого продуктивних сил, їхніх національних та регіональних особливостей. Не потрібно його ототожнювати і зі світовим ринком. Відмінність світового господарства від світового ринку полягає в тому, що воно проявляється насамперед через міжнародний рух факторів виробництва та товарів (меншою мірою). Для світового ринку переважно характерне міжнародне переміщення товару, міжнародна торгівля. Світове господарство поєднує усі основні параметри світового ринку і доповнює його новими суттєвими рисами, пов'язаними з міжнародною мобільністю факторів виробництва.

Характерними  рисами сучасного  світового господарства є