Международная економика

г) кліринг - це система безготівкових  розрахунків за товари, цінні папери та послуги, яка базується на зарахуванні  взаємних вимог і зобов"язань.

д) угода "світч" - передача зобов"язань, угоди з багаторазовим перепродажем товарів.

е) угода "оффсет" - це поєднання  обміну товарів та послуг з вкладанням капіталу, який використовується головним чином для підтримки реалізації товарів на світовому ринку: для реклами, для поеращення упаковки.

4. Біржова торгівля - це оптова торгівля масовими товарами, що мають стійкі та чіткі якісні параметри, при посередництві бірж. Коньюнктура біржової торгівлі та ситуація на фондовій біржі є одним з найважливіших і достатньо достовірних показників динаміки світових товарних та валютних ринків.

Товарні біржі бувають:

Спеціалізовані:

Лондон, Нью-Йорк - кольорові  метали.

Чікаго, Лондон, Вініпег, Мілан - зерно.

Нью-Йорк, Чікаго, Ліверпуль, Бомбей - бавовна.

Нью-Йорк, Лондон, Гамбург, Париж - кофе, какао.

Універсальні:

Чікаго - зерно, соя, бройлери, срібло, золото.

Лондон - кофе, какао, цукор, каучук.

5. Міжнародний аукціон - це спосіб міжнардного продажу окремих партій товару або окремих предметів, що по черзі виставляються для огляду, і які переходять у власність покупця, що запропонував найвищу ціну.

Види аукціонної торгівлі:

а) публічний "гласний" аукціон;

б) негласний аукціон;

в) голландський аукціон.

Аукціони бувають: спеціалізовані, універсальні, примусові(реалізується майно різного роду боржників, або конфіскованого майна).

Найвідоміші у світі міжнародні аукціони знаходяться в Лондоні, Нью-Йорку, Калькутті, Монреалі, Амстердамі, Колоьбо, Санкт-Петербурзі(хутро), Москві(коні).

6. Міжнародні торги(тендери) - це змагальна форма закупівлі, при якій покупець оголошує конкурс для продавців з різних країн на товір чи послугу, які би відповідали певним техніко-економічним даним. Існують відкриті, закриті та одиничні тендери. Найбільше тендери розповсюджені на світовому ринку машин і устаткування.

7. Міжнародний ярмарок - це великий, періодично діючий і відкритий ринок, що проводиться у визначеному місці і пору року(час), і в установлений термін. Метою ярмарку є: укладання угод, демонстрація зразків товарів, обмін науково-технічною інформацією, ділові переговори.

8. Міжнародна виставка - це демонстрація досягнень в області науки та техніки однієї або декількох країн на території іншої країни з метою зацікавити суб"єктів МЕВ для підписання протоколів про наміри торгувати, обміном науково-технічною інформацією, проведенням ділових зустрічей.

9. Консигнаційна торгівля - це продаж товарів за кордон, коли власник товару передає їх продавцю для продажу з його складу.

 

3. Види міжнародної торгівлі

 

Існують різноманітні види або форми міжнародної торгівлі. їх класифікація за основними ознаками надана в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Основні форми міжнародної  торгівлі

Ознаки класифікації форм міжнародної торгівлі	Характер торговельних операцій
За предметом	- торгівля товарами; - торгівля послугами; торгівля результатами творчої  діяльності
За специфікою взаємодії  суб´єктів	- традиційна (звичайні експортно-імпортні операції); - зустрічна торгівля (товарообмінні  та різні компенсаційні операції)
За специфікою регулювання	- торгівля за нормальних  умов, - торгівля за умова  найбільшого сприяння; - преференційна торгівля; - дискримінаційна торгівля

Основними видами зовнішньоторговельних  операцій є експортно-імпортні операції. Вони вважаються традиційними формами міжнародної торгівлі товарами. При цьому під експортними операціями розуміють діяльність, яка пов´язана з продажем та вивозом за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагентові; імпортні - діяльність по закупівлі та ввезенню іноземних товарів для наступної реалізації їх на внутрішньому ринку своєї країни.

Різновидом експортно-імпортних операцій є реекспортні та реімпортні операції. До реекспортних відносяться операції, що передбачають вивезення за кордон товару, який був раніше ввезений у дану країну та не піддавався будь-якій переробці в ній. Реекспортні операції можуть виникати в різноманітних ситуаціях, але частіше всього їх використовують як складовий елемент у випадку здійснення складних міжнародних торговельних угод або отримання прибутку за рахунок різниці в цінах. Наприклад, Україна імпортує газ із Туркменістану, а потім реекспортує його в Румунію.

При здійсненні реекспортних операцій товар, як правило, не піддається переробці. Проте, можуть бути зроблені незначні операції, які не змінюють основних характеристик товару: зміна упаковки, нанесення спеціального маркування тощо. Якщо вартість додаткових операцій з переробки товару перевищила половину (50%) його експортної ціни, то згідно міжнародній торговій практиці товар змінює найменування і не вважається реекспорт-ним, а операції з його продажу перетворюються в експортні.

Реімпортні  операції пов´язані з ввезенням із-за кордону раніше вивезених вітчизняних товарів, які не були піддані там переробці. Ними, наприклад, можуть виступати товари, які не були продані на аукціоні, або товари, які були забраковані покупцем чи повернуті з консигнаційного складу, або товари, які не знайшли споживача внаслідок зміни ситуації на ринку тощо. Так, Україна вивозить за кордон соняшникову нерафіновану олію при сприятливій кон´юнктурі зовнішнього ринку та реімпортує її, коли ситуація змінюється.

Поряд із традиційними експортно-імпортними угодами існують також різноманітні операції, які входять до поняття «зустрічна торгівля» або «зустрічні операції». Зустрічна торгівля ґрунтується на зустрічних зобов´язаннях експортерів та імпортерів щодо поставки товарів. У міжнародній практиці існують різноманітні класифікації зустрічних операцій. Зокрема, експерти ООН виділяють три види: бартерні угоди, торгові компенсаційні угоди та промислові компенсаційні угоди, а спеціалісти Організації економічного співробітництва та розвитку поділяють міжнародні зустрічні операції на дві категорії - торгова компенсація та промислова компенсація.

Бартерні  угоди — товарообмінні операції, які передбачають обмін одного товару на інший у визначених кількісних та якісних параметрах без розрахунків у валюті. Тому в бартерній угоді вказується або кількість товарів, що постачаються, або сума, на яку сторони зобов´язуються здійснити поставку. При визначенні вартості товарів, що взаємопостачаються, оцінка робиться на основі світових цін із врахуванням витрат на рух товарів. Бартерні угоди передбачають практично одночасне постачання узгоджених товарів у зазначені пункти призначення. Розрив між постачаннями не перевищує одного року.

Компенсаційні угоди (як і бартерні) також передбачають поставку товарів  на рівну вартість без розрахунків у валюті. Відмінність від бартерної угоди полягає в тому, що сторони узгоджують ціни на товари, що взаємопостачаються. Предметом таких угод, як правило, є не два товари, а декілька. Тому в результаті переговорів партнери виробляють списки товарів, що взаємопостачаються, і які є невід´ємною частиною компенсаційної угоди. На відміну від бартерних угод у прямих компенсаційних угодах може також передбачатися різниця у неконвертованому грошовому сальдо, яка повинна бути витрачена в країні кредитора. Такого роду угоди укладаються між універсальними торговими фірмами, експортно-імпортними компаніями, оптовими й роздрібними торгівцями різних країн, які виступають із широкою номенклатурою запропонованих товарів.

Існують також компенсаційні  угоди на комерційної  основі, до яких відносяться  короткострокові  компенсаційні угоди, зустрічні закупки, авансові закупки. В  таких угодах постачання товару може бути частково оплачено товарами, а частково грошима. До того ж, участь у таких операціях можуть брати посередники (треті сторони).

Компенсаційні угоди можуть також бути на основі угод про виробничу кооперацію. В даному випадку передбачається, що постачання промислового обладнання та устаткування буде оплачуватиметься за рахунок зустрічних постачань товарів, вироблених за допомогою закупленого обладнання. Такі угоди можуть здійснюватися в різних формах та розрізняються в залежності від рівня та розмірів поставок. До них, наприклад, відносяться угоди «про розподіл продукції». Ці угоди передбачають оплату будівництва підприємства постачанням виробленою на ньому продукції у встановленій пропорції. Зазвичай ця частка складає від 20 до 40%. Такі угоди одержали широкого поширення особливо у видобувній промисловості. Вони, наприклад, є основною формою залучення іноземного капіталу в нафтову промисловість Росії.

Торгівля  за кооперацією здійснюється не лише у формі  компенсаційних угод. Вона базується на довгостроковій узгодженості безпосередніх виробничих зв´язків між компаніями різних країн. Міжнародна кооперація виробництва є об´єктивним наслідком його спеціалізації і веде до підвищення зацікавленості сторін до встановлення тісної взаємодії один з одним. В таких умовах виробник знає, хто з партнерів і в яких обсягах купуватиме його продукцію. В останні десятиліття торгівля за кооперацією розширила свої межі за рахунок співробітництва у таких сферах діяльності, як науково-технічні досягнення та розробки, підготовка виробництва, організація торгівлі та збуту тощо.

Поряд з угодами з  купівлі-продажу товарів у сучасних умовах набули значного поширення міжнародні операції у сфері послуг. Такі угоди в більшості випадків є самостійними та відокремленими від купівлі-продажу товарів. Виділяються дві групи угод купівлі-продажу послуг: основні та обслуговуючі.

До основних угод купівлі-продажу послуг відносяться: угоди з надання виробничо-технічних послуг, орендні угоди, франчайзинг, угоди з експорту та імпорту туристичних послуг, надання консультаційних послуг у сфері інформації та вдосконалення управління тощо. До послуг, що обслуговують рух товарів, можна віднести операції з міжнародних перевезень вантажів, транспортно-експедиторські операції, операції зі збереження та страхування вантажів, з міжнародних розрахунків і ряд інших.

Виробничо-технічні послуги, що одержали в міжнародній  практиці назву інжинірингових, являють собою  комплекс послуг комерційного характеру з підготування та забезпечення процесу виробництва й реалізації продукції, обслуговування будівництва й експлуатації промислових, інфраструктурних, сільськогосподарських та інших об´єктів.

Орендні угоди - здача у наймання товару іноземному контрагенту. Одна зі сторін угоди (орендодавець) надає іншій стороні (орендарю) предмет оренди в користування на встановлений термін за визначену винагороду. Найбільшого поширення в міжнародній комерційній практиці отримала довгострокова оренда, тобто лізинг. Об´єктами лізингу частіше усього є стандартне промислове устаткування, авіаційні двигуни, судна, літаки, електронно-обчислювальні машини тощо. Зокрема, за лізинговими угодами здійснюється поставка устаткування компанії Інтер-Телеком, продаж автомобілів Укрінмаш. На умовах лізингу планується реалізувати літаки АН-70 та АН-140. З метою залучення інвестицій в економіку України із застосуванням лізингових схем фінансування в Україні були навіть створенні спеціальні організації, такі, наприклад, як компанія ЗАТ «Укрдержлізинг».

франчайзинг - угода, згідно з якою продавець (як правило, велика компанія) надає  покупцю (зазвичай дрібна фірма) можливість користуватися його ім´ям і торговим знаком, постачає необхідне устаткування, транспортні засоби тощо. Діючи на принципах франчайзингу й сплачуючи частину прибутку, що складає, як правило, 2-10% обігу, покупець отримує фінансову й технічну допомогу з боку компанії-продавця. На основі франчайзингу, наприклад, будуються взаємовідносини фірми McDonald´s із місцевими компаніями.

Види  туристичних послуг, що пропонуються на міжнародному ринку, досить різноманітні. Вони продаються або окремо на вибір, або в комплексі.

В останні  роки широкого поширення  набули такі бізнес-послуги, як консалтинг, проведення маркетингових досліджень, аудит, програмування, інформаційне забезпечення, аутсорсинг, тобто перехід від підтримки інформаційних систем своїми власними силами до залучення зовнішніх компаній для здійснення таких операцій. За окремими підрахунками, у Європі аутсорсингом користуються майже 30—50% банків, в основному невеликі за розмірами та розташовані в найбільш розвинутих країнах регіону.

Розширення  торгівлі послугами та зростання потреб в них пов´язано з дією різних чинників. Серед них суттєву роль грають: тісний взаємозв´язок послуг із розвитком виробничих галузей; зміни в структурі попиту, обумовлені зростанням доходів і споживання товарів та послуг; розвиток науки й техніки, особливо інформаційних технологій, які призводять до появи нових видів послуг.