Моделі зовнішньої торгівлі та їх застосування на практиці

МОДУЛЬ 1. ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ.

 

Тема 1. Моделі зовнішньої торгівлі та їх застосування на практиці.

 

1. Моделювання, його сутність. Типи  моделей міжнародних економічних  відносин.

2. Необхідність зовнішньої торгівлі. Теорія порівняльних переваг Д. Рікардо.

3. Теорія порівняльних переваг за умов постійних та зростаючих витрат заміщення.

4. Теорія зовнішньої торгівлі  Хекшера-Оліна, можливості її  застосування.

 

ВСТУП

 

Мета викладання дисципліни “Моделювання міжнародних економічних відносин” – на основi моделювання економічних процесів світового господарств формування інтегрованих знань щодо закономірностей розвитку міжнародних економічних відносин, тобто поєднання економічних знань з математичним апаратом.

Для досягнення мети викладання курсу  “Моделювання міжнародних економічних відносин” поставленi такі основні завдання:

• вивчення сучасних моделей міжнародних економічних відносин (математичних, графічних, інтеграцій);
• освоєння методів та інструментів моделювання;
• ознайомлення з можливостями застосування моделей в економічному аналізі світової економіки;
• поглиблення розуміння сучасних теорій світового господарства.

Структура курсу:

1. Моделі зовнішньої торгівлі: спеціалізація, встановлення ціни, розподіл доходів.
2. Моделювання торгової політики: вплив мита, експортної квоти, тарифу, нетарифних обмежень на стан економіки.
3. Моделювання платіжного балансу.
4. Моделювання валютного курсу.
5. Моделювання зовнішнього боргу країни.
6. Моделювання внутрішньої та зовнішньої рівноваги.

 

 

 

 

 

 

 

1. Моделювання, його  сутність. Типи моделей міжнародних економічних відносин.

 

Економічні процеси у відкритій  економіці можуть пояснюватися як за допомогою використання у відмінному – міжнародному – контексті теоретичних  положень та підходів, розроблених  для закритої економіки з використанням універсальних інструментів мікро- і макроекономічного аналізу, так і специфічних теоретичних конструкцій, що враховують потоки капіталу та обмін товарами і послугами із зовнішнім світом.

У вузькому розумінні предмет моделей відкритої економіки визначають:

• функціонування національних грошових одиниць;

• характеристика міждержавної мобільності чинників виробництва та обміну товарами і послугами;

• механізми виникнення кризових явищ у платіжному балансі.

Економічна модель – це формалізований опис економічного процесу або явища, що відбиває найбільш суттєві зв’язки між його складовими. Опис таких явищ здійснюється в вигляді рівнянь, графіків.

Моделі – абстрактне відбиття дійсності, враховують тільки найсуттєвіші зв’язки, не можуть бути всеохоплюючими, а тому мають межі застосування.

Значення побудови моделей економічних явищ, в тому числі міжнародних економічних відносин, в тому, що вони дають можливість виявити зміни одних параметрів внаслідок змін інших, прогнозувати економічні явища, робити висновки для зовнішньоекономічної політики.

Елементи, що можуть входити до моделі:

Зовнішні змінні – змінні, значення яких визначається за межами моделі (наприклад, рівень тарифу).

Внутрішні змінні – змінні, ймовірне значення яких встановлюється внаслідок рішення моделі.

Змінні запасу – вимірюються в певний момент часу, характеризують стан об’єкту на певну дату.

Змінні  потоку – вимірюються за одиницю часу (місяць, рік), характеризують протікання економічного процесу.

Типи моделей відкритої економіки:

1. Статичні моделі – порівнюють рівноважні стани економічної системи. Перехід від одного до іншого рівноважного положення відбувається протягом поточного періоду часу. Стійка (незмінна) рівновага економічної системи у часі.
2. Динамічні моделі – пояснюють траєкторію переходу економічної системи від попередньої до наступної рівноваги. Поділяють вихідні припущення відповідних статистичних моделей, однак пропонують якісно відмінне пояснення траєкторії таких важливих макроекономічних показників, як номінальний і реальний обмінний курси, у коротко- довгостроковому плані.
3. Моделі економічного зростання – розкривають довгострокові аспекти динамічного зв’язку між доходом і чинниками виробництва – робочою силою, інвестиціями, технологіями тощо.

Моделі відкритої  економіки  поділяються на два класи:

1. Моделі міжнародної торгівлі виявляють причини, рушійні сили міжнародних товаропотоків, а саме:

• вплив обміну товарами та послугами на економічний добробут;

• структуру інвестицій і споживання у відкритій економіці;
• механізми функціонування інтеграційних утворень;
• особливості використання інструментів зовнішньоекономічної політики.

2. Макроекономічні моделі сукупного попиту і пропозиції передбачають розгляд:

• зв’язків між показниками доходу і платіжного балансу;
• поведінки реального обмінного курсу;
• проблем вимірювання платіжного балансу;
• особливостей систем обмінних курсів.

Відкритою вважається економіка, де підтримуються торговельні, фінансові або будь-які інші зв’язки із зовнішнім світом, наприклад, міграція робочої сили.

 

Характеристики відкритості економіки:

Традиційно  економіка вважається відкритою, якщо сумарний обсяг імпорту й експорту перевищує 5% від ВВП.

На сьогодні цьому критерію відповідають практично всі країни – незалежно  від ступеня економічного розвитку.

Таблиця 1.1

Питома вага зовнішньої торгівлі у ВВП (%), 1970- 2000

 

Група країн	Країна	1970	1980	1990	1997	2000
Промислові країни	США	7,9	17,4	15,4	19,3	20,1
	Японія	-	23,7	26,2	17,1	15,4
	Німеччина	38,0	46,0	49,9	44,8	59,7
	Великобританія	31,4	40,2	40,4	45,2	45,2
Країни, що розвиваються	Аргентина	-	14,4	11,3	18,0	17,6
	Мексика	-	20, 0	31,3	56,3	60,0
	Південна Корея	-	62,5	51,1	63,4	72,8

 

Відкритість економік країн Організації  економічного співробітництва та розвитку зросла з 32,1 до 35,3%. Показовим є підвищення відкритості економіки США, в окремих європейських країнах – Бельгії, Нідерландах, Ірландії – обсяги зовнішньої торгівлі перевищили ВВП.

Для країн із значним розміром економіки  характерний нижче середнього рівень відкритості – великі економіки характеризуються вищою диверсифікацією виробничих взаємозв’язків в межах цілісної економіки.

Таблиця 1.2

Питома  вага зовнішньої торгівлі у ВВП для  трансформаційних економік (%),

1992-2000 рр.

 

Країна	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000
Естонія	110,0	105,9	130,4	122,2	104,5	151,1	150,9	116,0	144,0
Польща	32,6	34,2	41,9	41,1	43,0	47,6	47,0	43,2	50,4
Угорщина	53,9	50,3	61,0	63,5	65,0	88,4	103,6	108,4	98,0
Чехія	62,9	76,7	77,5	92,4	87,8	88,5	100,2	104,7	113,1
Словаччина	90,6	99,2	96,4	100,6	105,9	95,9	111,7	109,1	128,3
Україна	46,1	47,4	55,9	77,1	72,7	63,0	73,0	73,6	96,6

 

Трансформаційні економіки мають більш відкритий характер.

У більшості теоретичних моделей  розрізняються поняття:

Велика відкрита економіка – самостійно впливає на цінові співвідношення у міжнародній торгівлі та рівень світової процентної ставки;

Мала відкрита економіка – не має таких можливостей.

 

Інші  трактування відкритості економіки:

Крім обсягів  зовнішньої торгівлі відкритість економіки характеризується  додатковими індикаторам:

• різниця між світовою процентною ставкою і ставкою в країні,
• обсяги інвестицій,
• ступінь регулювання зовнішньої торгівлі та валютний контроль,
• особливості торговельного протекціонізму та міграційного законодавства.

 

Оцінки  відкритості:

Відкрита  економіка виграє від міжнародного розподілу праці та ефективного використання капіталу.

Економія  від масштабів виробництва поліпшує фінансові показники промислових  компаній, виникають умови для  прискореного економічного зростання.

Збільшення відкритості економіки  на 14% веде до щорічного зростання ВВП на 1%.

 

 

Таблиця 1.3

Оцінки відкритості  економіки

 

Переваги	Недоліки
прискорення економічного зростання; міжнародний розподіл праці; економія від масштабів виробництва; збільшення віддачі на капітал; антиінфляційний тиск.	обмеження платіжного балансу; втрата незалежної економічної політики; нездорова конкуренція між країнами (зниження зарплат, соціальних виплат); послаблення екологічних стандартів; нестабільність фінансових ринків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Необхідність зовнішньої торгівлі. Теорія порівняльних переваг Д. Рікардо.

 

Основи  теорії міжнародної торгівлі були закладені  наприкінці XVIII – початку XIX ст. англійськими економістами А. Смітом та Д. Рікардо.