Моделі зовнішньої торгівлі та їх застосування на практиці

Теорія міжнародної торгівлі Д. Рікардо, а раніше А. Сміта була покликана  довести в протилежність меркантилістам необхідність і доцільність вільної зовнішньої торгівлі.

А. Сміт у роботі “Дослідження про природу  і причинах багатства народів” (1776 р.) пояснює існування міжнародної  торгівлі та її вигідність різницею в абсолютних витратах виробництва товарів в різних країнах. Міжнародний розподіл праці і спеціалізація вважались доцільними, оскільки в кожній країні існували особливі умови та ресурси, що забезпечували їй переваги перед іншими країнами: можливість виробляти певні товари з меншими витратами (або можливість виробляти за одиницю часу більшу кількість товару).

А. Сміт довів, що країни зацікавлені  у розвитку вільної торгівлі, оскільки можуть вигравати від неї незалежно  від того, виступають вони експортерами чи імпортерами.

В теорії абсолютних переваг А. Сміта принципи розумної поведінки переносяться на сферу міжнародної торгівлі. Цей принцип дозволив забезпечити загальну економію затрат в країнах, що торгують, оскільки кожна країна виробляє, головним чином, ті товари, на які вона витрачає менш ресурсів, ніж інші країни.

Теорія абсолютних переваг: країни експортують ті товари, які вони вироблюють з найменшими витратами (у виробництві яких вони мають абсолютні переваги), та імпортують ті товари, котрі вироблюються іншими країнами з найменшими витратами (у виробництві яких переваги належать торговим партнерам).

Мiжнародна торгiвля може розвиватися i розвивається на основi принципу абсолютної переваги, але оскiльки в мiжнародних масштабах мобiльнiсть факторiв відсутня, то країни можуть виграти вiд взаємноi торгівлi завдяки наявностi порiняльної переваги.

Д. Рікардо  у праці “Начала політичної економії та оподаткування” (1817 р.) довів доцільність  зовнішньої торгівлі і в тих випадках, коли країна не має абсолютної переваги в виробництві будь-яких товарів. Коли за відсутністю торгівлі зберігаються розходження між країнами у відношенні витрат виробництва різних товарів, кожна країна буде мати порівняльні переваги: завжди знайдеться товар, виробництво якого буде більш ефективнішим, ніж виробництво інших при існуючому співвідношенні витрат у різних країнах. Відношення витрат виробництва цього товару к витратам виробництва інших товарів буде нижче, ніж аналогічне співвідношення в інших країнах. Саме на цьому товарі країна повинна спеціалізуватися та експортувати його в обмін на інші товари.

 

?Приклад

Припущення  моделі:

1. заданий обсяг економічних ресурсів;
2. обмежена кількість учасників світової економіки (країна А і країна В).

Нехай при  даних ресурсах країна А може виробити за рік 60 одиниць товару Y або 30 одиниць товару Х або будь-яку комбінацію цих товарів в межах кривої виробничих можливостей.

Країна  В (або інший світ) за допомогою наявних ресурсів може виробити 80 одиниць товару Y або 100 одиниць товару Х, або будь-яку їх комбінацію в межах кривої виробничих можливостей.

Країна  В має абсолютну перевагу в виробництві двох товарів, а країна А не має переваг в виробництві жодного з товарів. Однак, співвідношення витрат виробництва товарів Х та Y у цих країнах різні.

               

            Країна А                                     Y                    Країна В   

                                                               100

        Y                                                                80

       

        60

 

 

                                                                           30

        30                        Е₁                                   28                                              Е₁

        20                             Е₂                                                                     Е₀

                    Е₀

                         20  30   40     60     Х                                                   65    75      100   Х

 

Рис. 1.1. Спеціалізація  виробництва на основі принципу порівняльної переваги

 

Ми будемо виходити з припущення про постійність витрат виробництва товарів Х та Y в країнах, тобто, постійності витрат заміщення, представляючи криві виробничих можливостей у вигляді прямих ліній. Різний нахил цих кривих в країнах свідчить про різне співвідношення витрат виробництва Х та Y.

Для країни А це співвідношення складає:

60Y=30Х, або Х=2Y, Y=0,5Х.

Для країни В:

80Y=100Х, або Х=0,8Y, Y=1,25Х.

В умовах спеціалізації:

• країна А спеціалізується на виробництві товару Y;
• країна В спеціалізується на виробництві товару Х.

Відносні ціни товарів на конкурентних ринках визначаються відносними витратами і прагнуть до вказаних вище співвідношень.

В закритій економіці товарів споживається стільки, скільки виробляється, або певна комбінація товарів Х та Y.

Припустимо, що економіка країни А знаходиться на межі виробничих можливостей, та обирає 30Y та 15Х, країна В – 40Y та 50Х.

Сумарне виробництво складає: 70Y + 65Х.

В умовах спеціалізації виробництво товару Y буде здійснено країною А і складатиме 60 одиниць, а країна В буде виробляти 100 одиниць товару Х (крайні точки кривої виробничих можливостей).

Сумарне виробництво в умовах спеціалізації складає: 60Y + 100Х.

Для оцінки добробуту визначимо відносну ціну товару Х в товарі Y.

70Y + (65 х 0,8) = 122Y – в умовах закритої економіки;

60Y + (100 х 0,8) = 140Y – в умовах спеціалізації.

Виразимо відносну ціну товару Y в товарі Х.

(70 х 0,5) + 65 Х = 100Х – в умовах закритої  економіки;

(60 х 0,5) + 100 Х = 130Х – в умовах спеціалізації.

За умов спеціалізації сукупний обсяг випуску товарів Х та Y більший, ніж в умовах закритої економіки.

При порівнянні умов міжнародної торгівлі в двох країнах спостерігається, що товар  Y можна купити в країні А за 0,5Х, а продати в країні В за 1,25Х.Товар Х можна купити в країні В за 0,8Y, а продати в країні А за 2Y, одержавши значний виграш. Виходить, якщо країни відкриті для міжнародної торгівлі, то країна А буде експортувати товар Y в країну В, а купувати (імпортувати) в неї більш дешевий товар Х. Країна В, навпаки, буде вивозити товар Х (експортувати) в країну А в обмін на більш дешевий товар Y

Розвиток обміну між країнами приводить  до вирівнювання відносних цін в  обох країнах. Світова ціна встановиться в проміжку між відносними цінами, існуючими в країнах до початку обміну.

Світова ціна буде знаходитись в проміжку:

0,8Y < 1X < 2Y або 0,5X < 1Y < 1,25X.

Якщо припустити, що ціна світового ринку вийде за ці межі і встановиться на рівні 1Y=2Х, то взаємної торгівлі не буде, так як обом країнам стане вигідніше експортувати товар Y, а товар Х продавати у себе вдома.

Припустимо, що економіка двох країн знаходиться  в умовах автономії (споживається стільки, скільки виробляється) та країна А виробляє та споживає 20 одиниць товару Y і 20 одиниць товару Х, (т. Е₀), а країна В, відповідно, 65Х й 28Y (т. Е₀).

Припустимо, що ціна на світовому ринку встановилась на рівні 1Х = 1Y. Як і у випадку абсолютної переваги, для одержання найбільшої вигоди країнам необхідно повністю спеціалізуватися на виробництві одного товару: товару Y в країні А і товару Х в країні В.

При новому співвідношенні цін країни можуть розширити межі свого споживання (див. пунктирні лінії на мал.). Тепер, наприклад, країна А може або виробляти 60Y та обмінювати їх на 60Х, або виробляти 60Y, частково споживати товари Y, а частково обмінювати їх на Х. Якщо споживання товару Y залишиться на минулому рівні (20Y в т. Е₀), то з вироблених 60Y залишені 40Y країна може обміняти на 40Х на світовому ринку, розширивши в 2 рази споживання товару Х (т. Е₂).

Можна вибрати і інше співвідношення товарів Х та Y, наприклад, 30Х та 30Y (т. Е₁). Аналогічні розсуди можна провести для країни В, що спеціалізується повністю на виробництві товару Х (споживання виросте до т. Е₁).

В цілому споживання в двох країнах  в результаті встановлення торгових відносин і спеціалізації виробництва суттєво розшириться.

Сумарне виробництво товарів Х та Y в двох країнах також зросте и складе 100Х та 60Y, тоді як до спеціалізації воно дорівнювало відповідно, 85Х х (20+65) та 48Y х (20+28).

Зовнішня  торгівля, таким чином, вигідна як окремим країнам, так і світовому господарству в цілому.

 

	Закриті ринки			Відкриті ринки
	Товар Х	Товар Y	Всього	Товар Х	Товар Y	Всього
Країна  А споживання	20	20	40	30	30	60
Країна В споживання	65	28	93	70	30	100
Всього (виробництво і споживання)	85	48	133	100	60	160

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Теорія порівняльних переваг за умов постійних та зростаючих витрат заміщення.

 

Теорія Д. Рікардо була заснована  на різниці в витратах виробництва  між країнами, а також на припущенні про постійність витрат заміщення в кожній країні. Це значить, що в якій би точці кривої виробничих можливостей країни А ми не знаходились, для виробництва додаткової одиниці товару Х ми повинні відмовитись від випуску двох одиниць товару Y (або для збільшення на одиницю виробництва товару Y треба відмовитися від виробництва 0,5 одиниць товару Х). Графічно це відбивалось в тому, що криві виробничих можливостей були прямими лініями.

Однак на практиці припущення про постійність витрат заміщення є невірною. У деяких галузях зростання виробництва супроводжується підвищенням граничних витрат, а отже, випуск кожної додаткової одиниці товару потребує відмови від більшої кількості інших товарів. Переміщення виробництва з однієї галузі в іншу веде до росту витрат заміщення, так як для випуску різних видів продукції необхідно різне сполучення ресурсів, різна технологія і т.п.

Витрати заміщення – кількість товару, від якої треба відмовитися, щоб забезпечити розширення випуску альтернативного товару.

Припущення  про постійність витрат заміщення мала наслідком той факт, що максимальний виграш від зовнішньої торгівлі досягався при повній спеціалізації країн на товарах, у виробництві яких вони мали порівняльні переваги. Але прикладів повної спеціалізації в світі практично не існує, що пояснюється тим, що витрати заміщення зростають по мірі росту обсягів виробництва. Все це привело до заміни даного припущення на припущення про зростаючі витрати заміщення.

Зростаючі витрати заміщення – витрати, які супроводжуються відмовою від все більшого обсягу продукту при розширенні виробництва альтернативного продукту та зумовлені неповним пристосуванням ресурсів до випуску різних продуктів. Це означає, що при розширенні однієї галузі за рахунок інших випуск кожної додаткової одиниці товару супроводжується відмовою від все більшого обсягу продукції в інших галузях.

    Y                        лінія співвідношення цін світового ринку

                                                      1Y = 1Х

 

            S₂

   50                               лінія співвідношення цін в закритій економіці

                 S₁                                 2Y = 1Х

 

       40                                     X

Рис. 1.2. Визначення рівноваги в  умовах закритої економіки

 

В умовах зростаючих витрат заміщення країни можуть отримати виграш від зовнішньої торгівлі, якщо вони будуть спеціалізуватися на виробництві тих товарів, де вони мають порівняльні переваги. Але при зростаючих витратах:

• по-перше, невигідна повна спеціалізація;

• по-друге, в результаті конкуренції між країнами граничні витрати заміщення вирівнюються.

 

?Приклад

Припустимо, в закритій економіці, при наявних  ресурсах, за рік може бути виготовлено 50 одиниць товару Y або 40 одиниць товару Х.

Співвідношення  цін на внутрішньому ринку встановлюється на рівні 2Y = 1Х, або 1Y = 0,5Х (т. S₁). Країна має порівняльні переваги в виробництві товару Y, тому після встановлення торгових відносин з іншими країнами їй буде вигідно експортувати товар Y, а в обмін купувати більш дешевий товар Х. Внутрішнє виробництво вигідне до т. S_1.

Якщо  світова ціна буде зафіксована на рівні 1Х = 1Y, то країна скоріше за всього змінить структуру свого виробництва і буде спеціалізуватися на випуску товару Y. Для цього вона буде переводити ресурси з галузі Х в галузь Y. Але тепер ресурси не повністю взаємозамінні. Це означає, що при збільшенні виробництва товару Y співвідношення витрат буде змінюватись, наприклад, 1Y = 0,5Х до 1Y = 0,6Х, 1Y = 0,8Х.