Міжнародні економічні відносини та їхні основні форми

За перші десятиріччя самостійності було прийнято законодавчі акти щодо залучення іноземних інвестицій, активізації зовнішньої торгівлі, створення спеціальних (вільних) економічних зон і розвитку спільного підприємництва.

Таким чином, беручи до уваги національні інтереси України, інтеграція до європейських структур буде головним чинником, що визначатиме зовнішню політику держави у майбутньому. В Постанові Верховної Ради України про "Основні напрямки зовнішньої політики України", прийнятою Верховною Радою України в 1993 році, підкреслюються, що перспективною метою української зовнішньої політики є членство у Європейських Співтовариствах, а також інших західноєвропейських або загальноєвропейських структурах [1, c. 4].

Як необхідна інституційна умова включення України у світові господарські зв’язки виступає її участь у роботі міжнародних економічних організацій. Неможливо бути інтегрованим у світове співробітництво, не дотримуючись «правил гри» його учасників. Ці «правила», хай навіть і жорсткі, але загально визначені в цивілізованому світі, якраз і розроблюються міжнародними економічними організаціями, такими як СОТ, МВФ, МБРР, МОП.

Україна як член ООН входить до держав світового співтовариства. Це означає, що вона визнає і виконує Статут ООН, міжнародне право, які регулюють міждержавні, політичні, соціальні, культурні і, безумовно, економічні міжнародні відносини. Останні мають важливе значення для економічного розвитку України.

Розгляд проблеми розвитку України у системі світового господарства свідчить, що її економіка має значний інтеграційний потенціал, усі підстави і значні можливості для поступового входження у світову економіку. Україна традиційно займає одне з провідних місць серед держав СНД щодо розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Це зумовлено тим, що в нашій країні існують вагомі об'єктивні матеріальні передумови, які, виступаючи як інтеграційний потенціал, сприяють розвиткові зовнішньоекономічних зв'язків: природні й трудові ресурси, виробничі потужності, науково-технічний потенціал, географічне розташування, транспортне забезпечення, геополітичне становище. Опираючись на ці передумови, Україна досягла певних результатів у розвитку експортного та імпортного виробництва як товарами, так і послугами.

За даними проведеного аналізу, за І квартал 2008р. експорт товарів в Україні склав 13790,7 млн.дол. США, імпорт – 16233,2 млн.дол.США. Порівняно з відповідним періодом 2007р. експорт збільшився на 28,5%. Зовнішньоторговельні операції проводились з партнерами зі 199 країн світу. Обсяги експортних поставок до країн СНД становили 35,9% від загального обсягу експорту, Європи – 28,8% (у т.ч. до країн Європейського Союзу – 27,1%), Азії – 24,1%, Америки – 5,9%, Африки – 5 %. У порівнянні з І кварталом 2007р. збільшились обсяги експорту товарів до Азії (у 1,5 раза), Америки (на 37,8%), країн СНД (на 30,3%), Австралії і Океанії (на 29%), Європи (на 12,9%), Африки (на 11,1%).

Обсяг ринку послуг складає приблизно 25% світового товарного обігу, причому темп росту даного сектору світової економіки значно перевищує темп росту світового товарного обігу. Також торгівля послугами впливає на зайнятість населення національної економіки в значно більшому ступені, ніж товарний ринок. За даними проведеного аналізу зовнішньої торгівлі послугами в Україні за січень-березень 2008р., експорт послуг склав 2559,2 млн.дол. США, імпорт - 1399 млн.дол. США. Порівняно з січнем-березнем 2007р. експорт збільшився на 40,6%), імпорт - на 43,2%. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами становило - 1160,2 млн.дол. (у січні-березні 2007р. - 843,1 млн.дол.).

Розвиток і посилення ефективності господарювання виробничих підприємств України значною (якщо не вирішальною) мірою залежать від загальнодержавного інвестиційного потенціалу, який формується за рахунок різних фінансових джерел, у тому числі іноземних інвестицій. Згідно проведеного аналізу, у І кварталі 2008р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 3244,0 млн.дол. США прямих інвестицій, У той же час нерезидентами вилучено капіталу на суму 239,4 млн.дол. У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо, за І квартал 2008р. склав 3364,8 млн.дол., що майже у 4 рази більше приросту за відповідний період попереднього року. У І кварталі 2008р. з України в економіку інших країн світу спрямовано 12,7 млн.дол. прямих інвестицій. Інвестування здійснювалось переважно у вигляді грошових внесків, частка яких в загальному обсязі складає 85,8%. Таким чином, обсяг прямих інвестицій з України на 1 квітня 2008р.у загальному склав 6163,6 млн.дол., а у країни ЄС - 5926,5 млн.дол. (96,2% загального обсягу), у країни СНД - 180,5 млн.дол. (2,9%), в інші країни світу -52,1 млн.дол. (0,9%).

Україні, на її нелегкому шляху становлення реальної господарської самостійності та суверенітету, створення ефективної ринкової економіки, вкрай необхідно забезпечити нову якість зовнішньоекономічної діяльності, спрямованої на швидке її входження до світового господарства.В останні роки країна крокує у напрямі відкритості зовнішньому світові, проте процес становлення національного зовнішньоекономічного механізму йде суперечливо і з великими труднощами. І це пояснюється не лише внутрішніми проблемами самої України, а й наявними у світі складними зовнішньоекономічними умовами, гострою конкуренцією на світових ринках. Щоб успішніше витримати значну конкуренцію, зберігати та історично розширити ринки збуту своєї продукції, Україні насамперед необхідно:

–   вдосконалювати концепцію розвитку зовнішньоекономічних зв'язків держав;

– забезпечити впровадження ціноутворюючих принципів на базі світових цін;

–   всіляко підсилювати експортну спрямованість у зовнішній торгівлі, особливо у сфері поставок продукції машинобудування, галузей високих технологій;

– вдосконалювати механізм валютно-фінансових відносин з іншими державами.

Перспективи та основні напрями подальшого розвитку зовнішніх економічних зв'язків України з урахуванням їх світової і регіональної геополітичної структури можуть бути визначені таким чином:

Пріоритетним завданням для України є забезпечення взаємовигідних і стабільних економічних зв'язків з країнами СНД, які утворили Економічний союз, та з країнами Балтії. Через створення умов для ефективних торговельних відносин з цими країнами можна прискорити досягнення стабілізації у вітчизняному виробництві.

Зовнішньоекономічні зв'язки з цією групою країн будуть розвиватися переважно на двосторонній основі з одночасним вдосконаленням торговельних режимів на засадах взаємної рівності і спрямовуватимуться на:

–   поліпшення торговельного режиму з Російською Федерацією;

– забезпечення стабільних поставок в Україну на взаємовигідних умовах паливно-сировинних товарів відповідно до потреб народного господарства. З цією метою вживатимуться заходи для збільшення експорту українського капіталу, насамперед у формі прямого інвестування відповідних підприємств нафтогазодобувної та гірничодобувної промисловості країн СНД, освоєння розташованих на їхніх територіях окремих родовищ на основі концесій [16, c. 120].

Основним етапом на шляху набуття Україною повноправного членства в ЄС має стати створення економічних і правових передумов для початку переговорів про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Розвитку відносин з групою країн «Великої сімки» приділятиметься значна увага, оскільки саме вони є потенційно найважливішими постачальниками нових технологій і високотехнологічних виробів, а також найпотужнішим джерелом інвестицій.

Пріоритети співробітництва з чотирма з них (Великобританія, Італія, Франція, Німеччина) збігаються з їх визначенням стосовно країн ЄС.

Співробітництво з Японією спрямовуватиметься в першу чергу на залучення інвестицій у ті ефективні галузі, де Україна здатна брати участь у загальносвітовій спеціалізації (зокрема, електрозварювальна техніка, штучні алмази, окремі рідкісноземельні метали), а також на спільне проведення науково-технічних досліджень і впровадження їх результатів у виробництво.

Крім країн зони ЧЕС, що входять до СНД та ЄС, Україна активно співпрацює з Туреччиною з метою виходу на ринки країн Близького Сходу для забезпечення диверсифікації джерел надходження нафтопродуктів, а також імпорту для легкої промисловості.

Завдання зовнішньої економічної політики України стосовно Болгарії та Румунії переважно зберігатимуться згідно з визначеними завданнями щодо відносин з країнами Центральної Європи.

Крім того, співробітництво з Болгарією та Румунією матиме важливе значення для розвитку придунайської торгівлі.

Активізація економічних стосунків з країнами Близького та Середнього Сходу - Ліваном, Кувейтом, Єгиптом, Сирією, Саудівською Аравією, Об'єднаними Арабськими Еміратами та іншими країнами регіону має велике значення з точки зору забезпечення економіки України альтернативними джерелами енергоносіїв та фінансовими «портфельними» інвестиціями. Регіон може стати також великим споживачем інженерно-технічних послуг України по спорудженню промислових та цивільних об'єктів, транспортної і комунальної структури.

Протягом багатьох років між Україною та країнами Латиноамериканського континенту існували розгалужені економічні зв'язки (українська сторона здійснювала поставки енерготурбін, тракторів, екскаваторів, автонавантажувачів, кранів, українські фахівці брали участь у будівництві різноманітних об'єктів). Надалі потрібно поновити і розширити зв'язки, що існували раніше, для просування українських товарів на Латиноамериканському ринку. Враховуючи заінтересованість Аргентини, Бразилії, Чілі в реалізації своїх національних космічних програм, корисним вбачається співробітництво у сфері обміну ліцензіями та «ноу-хау» в аерокосмічній галузі.

Отже, ми бачимо, що нині Україна впевнено заявляє про себе на міжнародному політичному рівні, і вона повинна ще активніше виявляти свої можливості в економічному плані. Як свідчить світовий досвід, зайняти гідне місце на світовому ринку можна, здійснюючи такі кроки: по-перше, виробляти продукцію, що має попит на ринку, але дешевшу, ніж в інших; по-друге, створювати нові високотехнологічні та високоякісні товари, що випереджують попит. У сучасних умовах Україна зобов’язана розвивати нову державну стратегію, створювати нову модель торгово-економічних відносин, в основі яких – єдність виробництва, експорту та імпорту в процесі кругообігу та обігу капіталу, розширеного відтворення.

Охарактеризувавши роль та місце України у системі міжнародних економічних відносин, можна визначити ключове завдання економічної політики України до 2015 року - це перехід від експортно-сировинного до інвестиційно-інноваційного типу економічного розвитку. Таким чином, період 2009–2015 рр. має стати важливим етапом прискорення економічного та соціального розвитку України шляхом здійснення прогресивного характеру структурних перетворень в економіці, поглиблення її зовнішньої інтегрованості та значного поліпшення діяльності ринкових інститутів, оскільки за протилежних умов Україна буде все більше і більше відноситися до числа країн з повністю залежним розвитком, в якій рівень соціальних протиріч буде нагромаджуватися.

Отже, мова має йти про створення умов для ефективного і динамічного економічного зростання, що базується на інвестиціях та інноваціях, які забезпечать структурно-технологічну модернізацію вітчизняної економіки та стабільне підвищення добробуту громадян України.

Висновки

Основу сучасних міжнародних економічних відносин складають ринкові системи і механізми. За умов економічної інтеграції, конкуренції у боротьбі за ринки збуту готової продукції країни, що розвиваються дедалі більше уваги приділяють взаємному співробітництву.

Міжнародні економічні відносини повинні розвиватися за декількома принципами: - поглиблення міжнародного поділу праці; - розвиток продуктивних сил під впливом науково-технічного прогресу; - розширення можливостей перевезень вантажів на далекі відстані; - бурхливий розвиток комунікаційних можливостей; - створення міжнародних організацій; - спільне вирішення глобальних проблем існування людства.

Історично першою формою міжнародних економічних відносин була зовнішня торгівля. Вона зародилася на ранніх стадіях становлення товарного виробництва, заснованого на базі суспільного поділу праці.

Після створення в середині XIX століття великого фабрично-заводського виробництва і формування світового ринку почали складатися нові форми міжнародних економічних відносин, зокрема такі, як: міжнародна міграція робочої сили, міжнародний рух капіталу, міжнародна інвестиційна діяльність, науково-технічні зв'язки, міжнародні валютні відносини, регіональна економічна інтеграція, міжнародний туризм.

Україна також входить в систему міжнародних економічних відносин. Питома вага України у світовій економіці досить помітна. За економічним потенціалом країна входить до першої шістки країн Європи (окрім неї - Росія, Німеччина, Франція, Італія, Великобританія). Українська продукція добре відома у багатьох країнах: для деяких країн та регіонів є важливим партнером в економічній співпраці.

Напрямками міжнародної економічної діяльності України є: зміцнення позицій на ринках Східної Європи; зміцнення співпраці з економічно розвинутими країнами Західної Європи, США, Канадою, Японією; розширення торговельної співпраці з країнами Середземномор’я, Близького та Середнього Сходу.