Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Сентября 2011 в 20:34, лекция
Розвиток світових продуктивних сил на сучасному етапі все більш набуває характеру цілісності та безперервності їх національних елементів. Це обумовлює перевагу доцентрових сил у розвитку світового господарства та зростання відкритості національних економік, виступає каталізатором інтернаціоналізації господарського життя.
Сутність, головні передумови і цілі інтеграційних процесів у світовому господарстві
Етапи інтеграційного процесу й основні типи інтеграційних об'єднань
Західноєвропейська економічна інтеграція. ЄС
Північноамериканська економічна інтеграція. Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА)
Таким чином, на початку 90-х років країни Європейського Співтовариства практично завершили створення основ "спільного ринку" 12-ти і наблизились до етапу "повної інтеграції" – формування економічного, валютного та політичного союзу.
П'ятий етап ( 1993 р.— до нинішнього часу).
Завдання побудови спільного ринку вдалося успішно вирішити до початку 1993 р. шляхом створення Внутрішнього (Спільного) ринку – простору без внутрішніх кордонів, у межах якого забезпечено чотири свободи (свобода пересування товарів, послуг, робочої сили і капіталу). Це стало великим досягненням для країн-членів Співтовариства, але на порядку денному виникла необхідність вирішення нових завдань. Європейське Співтовариство повинно перейти від спільного ринку через економічний союз до економічного і валютного союзу з єдиною зовнішньою політикою. Основні положення щодо створення Європейського валютного союзу (ЄВС) були закріплені у Маахстрихтських угодах, які було підписано в 1992 р. Договір набрав чинності 1 листопада 1993 р.
У 1995 р. до ЄС приєднуються Австрія, Фінляндія та Швеція.
Просування
до економічного і валютного союзу
Європейського Союзу
Підготовчий: до 31 грудня 1996 р.
В ході першого етапу країни-учасниці зняли майже всі обмеження на взаємний рух капіталів і почали здійснювати програми стабілізації своїх бюджетів, цін та інших показників фінансової політики, виконання яких признано обов’язковим для участи в ЄС. Це так звані Маастрихтські критерії, які висуває ЄС до своїх потенційних членів. Серед них потрібно виділити такі:
Організаційний: до 31 грудня 1998 р.
Присвячений формуванню правової та інституційної бази ЄС.
Установлення
Європейського валютного
Завершальний: до липня 2002р.
Перехід до євро відбувається на протязі трьох фаз.
Фаза А
Фаза В: з 1 січня 1999 р.
Фаза С: з 1 січня 2002 р.
У
процесі західноєвропейської
Різниці в наявності та стані ресурсного потенціалу, структурі, темпах та рівнях економічного розвитку призвели до появи в межах ЄС двох груп країн - економічно сильних (Німеччина, Франція, Італія, Великобританія) і відносно слабких економічно (Ірландія, Іспанія, Португалія, Греція).
Найбільші диспропорції в межах національних економік притаманні Італії (високорозвинена північ та менш розвинутий південь), Великобританії (відносна економічна відсталість Північної Ірландії та Уельсу), Франції, Іспанії, Португалії.
Функціонування ЄС як інтеграційного угруповання з єдиною наднаціональною системою управління породжує групу нових суперечностей: диспропорції ринкової та регульованої сфер; суперечності між національними та наднаціональними органами тощо. Зокрема, незважаючи на декларовану демократизацію процесу вироблення й прийняття рішень на засадах компромісу і консенсусу, актуальними для ЄС залишаються такі проблеми інституціональної інтеграції, як демократичний контроль над політикою ЄС, розподіл повноважень і функцій між органами ЄС, політика щодо прийняття нових членів.
Зовнішні суперечності розвитку західноєвропейської інтеграції виникають у процесі взаємодії факторів регіональної та глобальної інтернаціоналізації. З одного боку, розширення ринку ЄС є ключовим інтеграційним фактором як на макро-, так і на мікроекономічному, корпоративному рівні. З іншого боку, більшість західноєвропейських корпорацій технологічно та фінансове пов'язані з американськими і японськими ТНК, які поряд зі своїми національними інтересами реалізують також інтереси атлантичної та тихоокеанської інтеграції.
Отже,
ЄС - найуспішніша регіональна організація.
Прогрес ЄС на шляху до економічної інтеграції
трансформує його у центр залучення для
всіх інших країн і угруповань, які бажають
укласти довгострокові відносини різного
рівня - від отримання привілеїв у торгівлі
до вступу.
Інформаційно:
На початку 1993 р. великим досягненням для
країн-членів Співтовариства стало створення
Внутрішнього (Спільного) ринку – простору
без внутрішніх кордонів, у межах якого
забезпечено чотири свободи: свобода пересування
товарів, послуг, робочої сили і капіталу.
Але на порядку денному виникла необхідність
вирішення нових завдань, тепер вже політичних.
У зв’язку з цим з назви Європейського
Співтовариства було вилучено слово “економічне”
як підтвердження того, що віднині будуть
вирішуватися не тільки завдання економіки.
Це нововведення було закріплено в Маастрихтському
Договорі, який було підписано в 1992 р.
Договір набрав чинності 1 листопада 1993
р. Саме з цього дня європейські співтовариства
стали офіційно називатися Європейським
Союзом.
Зміна назви зовсім не формальність: трансформація співтовариства у Союз передбачає, що в багатьох сферах країни-члени перейдуть від координації дій національних урядів до проведення спільної політики. Отже, у відповідності з Маастрихтським Договором було окреслено дві нові сфери співробітництва:
1. Єдина зовнішня політика і політика у галузі забезпечення безпеки;
2. Правосуддя і тісна взаємодія у вирішенні внутрішніх питань.
Отже, Європейський Союз – це правова і інституціональна основа функціонування Європейського Співтовариства як об’єднання трьох відомих співтовариств (ЄОВС, ЄЕС, Євроатом). Європейський Союз на відміну від Європейського Співтовариства не має права юридичної особи.
Для більш зрозумілого пояснення відмінностей між поняттями “Європейський Союз” і “Європейське Співтовариство” користуються схемою у вигляді своєрідного будинку, котра наведена на рис.
Дана схема (“будинок”) складається з трьох стовпів:
1)
сама більша колона (основа основ),
котра може втримати весь дах
– це Європейське
2)
друга колона символізує
3)
третя колона –
А дахом цього “будинку” виступає Європейський Союз – зведення законів і регулюючих актів для впровадження в життя головних напрямів співробітництва.
Таким чином, незважаючи на широко розповсюджену думку про те, що введене поняття “Європейський Союз” цілком і повністю витіснило попереднє поняття “Європейське Співтовариство”, ця точка зору виявляється помилковою. На сьогоднішній день обидва терміни існують і кожний з них має конкретну сферу застосування.
4.Північноамериканська економічна інтеграція. Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА)
Північноамериканська асоціація вільної торгівлі (НАФТА) була створена шляхом підписання угоди в грудні 1992 р. між трьома країнами – США, Канадою і Мексикою, – що вступила в силу з 1 січня 1994 р. Виникненню НАФТА передувало укладення у 1989 р. угоди між США і Канадою про зону вільної торгівлі, що поклало початок інтеграції в Північній Америці. Мексика приєдналася до угоди в лютому 1991 р.
Передумовами створення НАФТА:
Сформований торговельний блок об'єднує країни, в яких разом мешкає 370 млн. осіб, щорічний обсяг виробництва товарів і послуг сягає 6 трон. дол. США. Можна означити специфічність цього вільного ринку: