Міжнародна економічна система

                                             Повна конвертованість

За поточними операціями                                  За рухом капіталу

Для резидентів       Для нерезидентів      Для резидентів  Для нерезиденті 

Юридичні  Фізичні  Юридичні Фізичні    Юридичні Фізичні  Юридичні Фізичні

                                        Внутрішня конвертованість

                                             Зовнішня конвертованість

4. Валютний курс –

      Мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн.

      Коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, що визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку.

Функції валютного курсу

      Інтернаціоналізація грошових відносин

      Забезпечення взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів.

      Використовується для порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національних чи іноземних валютах.

      Використовується для періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті компаній та банків.

      Перерозподіл національного продукту між країнами.

Багатофакторність валютного курсу відображає його зв’язок з іншими економічними категоріями: вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом тощо. При чому відбувається складне їх переплетення та висунення в якості вирішальних то тих,  то інших  факторів.

Фактори, що впливають на валютний курс:

      Темп інфляції

      Стан платіжного балансу

      Різниця процентних ставок в різних країнах

      Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції

      Ступінь використання визначеної валюти на євроринку та  міжнародних розрахунках

      Прискорення чи затримка  міжнародних платежів

      Ступінь довіри до валюти на національному та світових ринках

      Валютна політика

      Продуктивність праці

      Довгострокові темпи зростання національної валюти

      Місце і роль  країни у світовій торгівлі

      Вивіз капіталу

Види валютних курсів (Бор. с.115)

      Фіксований – в основу покладено монетний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових  одиницях)

1) реально фіксований (золотомонетний стандарт)

2) договірно-фіксований – ординарний (прив’язаний до СДР, долара США, до французького франка до інших валют); кошиковий (прив’язаний до  штучно побудованих комбінацій валют основних торговельних партнерів Австрії, Алжиру); валютний курс, заснований на системі змінного паритету.

      Плаваючий – визначається через зіставлення паритетів купівельної спроможності валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного “ кошика” товарів

1) незалежне плавання (на девізних ринках)

2) кероване (регульоване) плавання (втручання центральних банків)

3)змішане плавання по відношенню до однієї валюти (долара США) – всього чотири країни застосовують Бахрейн, Саудівська Аравія, Катар, Об’єднані Арабські Емірати)

           4)спільне плавання (валютне угрупування ЄС використовують)

Номінальний  валютний курс – це конкретна ціна національної валюти на іноземну валюту і навпаки.

Реальний валютний курс:

1) - це номінальний помножений на співвідношення рівня цін в двох країнах;             

  2) - розраховується на базі середніх цін в країнах, які є головними партнерами даної країни (свідчить про конкурентоспроможність товарів відносно до імпортерів)

Спот курс – курс обмін на протязі не більше 2 робочих днів з моменту досягнення угоди про курс – це курс на ринку на певну дату.

Форвардний курс – узгоджений курс, обмін за цим курсом здійснюється в майбутньому, понад 3 дня після узгодження.

Купівельна спроможність (сила валюти) – виражається як сума товарів та послуг які можна придбати за певну грошову одиницю і визначається у порівнянні з базовим періодом.

Паритет купівельної спроможності – співвідношення купівельних спроможностей двох чи більше валют відносно певного набору (кошика) товарів і послуг.

Теорія паритету КС валюти – шведський економіст Густав Кассель (1866-1944)  - сьогодні відбувається її 2-ге народження – Кассель підготував для Ліги Націй меморандум, в якому запропонував використовувати ПКС у міжнародній валютні й політиці. Цей показник мав розраховуватись на базі середньозважених товарних цін і використовуватись у валютному обміні, зовнішній торгівлі, при наданні кредитів.

Сьогодні перерахунок національних показників виробництва продуктів на душу населення, продуктивності праці, рівнів заробітної плати в різних країнах і регіонах світу у долари (долар – загальний еквівалент) здійснюється на базі паритетів купівельної спроможності валют (ПКС). Визначено відносно стабільний набір споживчих благ, їх вага в купівельному кошику (хоча він потребує періодичного перегляду).

Цей набір оцінюється спочатку в національних валютах відповідно до внутрішніх цін, потім ці вартості зіставляються і на цій основі вираховується доларова ціна фунта стерлінгів, євро та інших валют. Так складається натуральний, або природний, курс валют.

Сьогодні, за даними МВФ і Світового банку, розраховуються на основі натуральних курсів, переведених у долари, валові продукти країн світу.

В основу валютного курсу при системі золотомонетного стандарту було покладено:

Золотий паритет

      Співвідношення двох грошових одиниць за кількістю чистого золота, що було в них покладено. Цей вміст , або вага чистого золота в грошовій одиниці країни, встановлювався державою і законодавчо фіксувався.

Класичний механізм “золотих крапок”. Діяв при двох умовах : вільна купівля – продаж золота  та його необмежене вивезення; межі коливань валютного курсу визначались затратами, пов’язаними з транспортуванням золота за кордон (фрахт, страхування, втрата процентів на капітал, затрати на апробування та ін.) і Відхилення валютного курсу від золотого паритету в умовах золотомонетного стандарту не перевищувало 1% від паритету в кожний бік.

Після краху золотомонетного стандарту виникає валютний паритет. 

Валютний паритет визначається купівельною спроможністю валют.

Валютний кошик

      Метод співвідношення середньозваженого курсу однієї валюти по відношенню до визначеного набору інших валют (визначається склад валют, їх доля в кошику, розмір валютних компонентів, тобто кількість одиниць кожної валюти у наборі) .

      Розрізняють: стандартний кошик з зафіксованим складом валют на визначений період; регульований  кошик зі змінним складом; симетричний (з однаковими долями валют); асиметричний (з різними долями валют)

Максимальна межа відхилення (точка ревальвації) (експортна точка)

Валютний курс = золотий паритет + витрати на перевезення золота

                                                            Валютний(золотий паритет)

Валютний курс

Мінімальна межа відхилення (точка девальвації) (імпортна точка)

       Валютний курс = золотий паритет “-“ витрати на перевезення

Рис.1.  Можливі відхилення валютного курсу від валютного паритету

5. Міжнародна валютна ліквідність (МВЛ)

      Здатність країни (чи групи країн) забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань прийнятними для кредитора платіжними засобами

      Сукупність джерел фінансування та кредитування світового платіжного обігу.

      Сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані у міжнародних розрахунках

МВЛ визначається відношенням золотовалютних резервів центральних банків країн світового співтовариства (BP) до загальної суми річного імпорту товарів та послуг (IP):

МВЛ=ВР:ІР *100%

Основні компоненти МВЛ

      Офіційні золоті резерви країни-запаси золота у злитках та монетах

      Валютні резерви країни - іноземна валюта резервна для міжнародних розрахунків

      Резервна позиція в МВФ (право країни – члена на автоматичне отримання безумовного кредиту в іноземній валюті в межах 25% від її квоти )

      Розрахунки в СДР та євро

Стан МВЛ виражається такими показниками:

      Якість резервів, що визначається часткою золота у ліквідних резервах, темпами знецінення резервних валют, динамікою їхнього курсу та попиту на них на світових ринках, зовнішньою заборгованістю країн-емітентів резервної валюти;

      Відповідність обсягу резервів потребам у них, що визначається кількістю ліквідних резервів порівняно з обсягом міжнародних операцій певної країни, сальдо платіжного балансу, в тому числі поточного , зовнішнім боргом, рухом короткострокових і довгострокових капіталів.

Міжнародна ліквідність виконує такі головні функції:

      виступає засобом міжнародних платежів, що використовуються головним чином для покриття дефіциту платіжного балансу;

      є засобом валютних інтервенцій.

Резервна валюта - національна валюта провідних країн світу, яка накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків

Об’єктивні посилки для здобуття статусу резервної валюти

      Домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів і капіталів, в золото-валютних резервах.

      Розвинена мережа кредитно-банківських установ, в тому числі за кордоном.

      Організований та місткий ринок позичкових капіталів.

      Лібералізація валютних операцій.

      Вільна оборотність валюти, що забезпечує попит на неї в інших країнах

      Активна зовнішня та валютно-кредитна політика.

      Упровадження валюти в міжнародний оборот через банки та міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації.

Резервні валюти (світові гроші) це:

      Національні валюти ведучих промислово розвинених країн – долар США, фунт стерлінгів, японська ієна, німецька марка, французький франк (дві останні були такими до 1 січня 2002р.)

      Міжнародні валюти (СДР)

      Регіональні (ЕКЮ, з 1 січня 1999р. – євро).

Міжнародні валютно-фінансові організації - інституціональний елемент валютної системи.

      Регламентація діяльності національних органів управління та регулювання валютних відносин країни (центральний банк, міністерство економіки, міністерство фінансів; в деяких країнах – органи валютного контролю)

      Міждержавне валютне регулювання здійснює МВФ (1944р.), а в Європейській валютній системі – Європейський фонд валютного співробітництва (1973-1993рр.), замінений Європейським валютним інститутом (1994-1998рр.), а з 1 червня 1998р. – Європейським Центральним банком.

6.Еволюція світової валютної системи

                            Основні етапи створення світової валютної системи

      Становлення, формування передумов , визначення принципів нової системи; при цьому зберігається її спадкоємний зв’язок з попередньою системою.

      Формування структурної єдності, завершення побудови, поступова активізація принципів нової системи.

      Створення повноцінно функціонуючої нової світової валютної системи на базі закінченої цілісності та органічної зв’язки її елементів.

У XVI – XVIII ст. Панівною формою функціонування національних валютних систем був біметалізм – грошова система  в якій роль загального еквівалента закріплюється за двома благородними металами (як правило, за золотом та сріблом), передбачається вільне карбування монет з обох металів та їх необмежений обіг.

Форми біметалізму:

1)     система паралельної валюти – це коли законодавство не встановлює певного співвідношення між золотом та сріблом;  золоті та срібні монети приймаються під час купівлі, продажу та інших операцій відповідно до ринкової вартості цих металів;