Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Февраля 2013 в 22:30, контрольная работа
В межах світової економічної системи між національними ринками та їх суб’єктами складаються різноманітні виробничі, торговельні, кредитні, валютні, науково-технічні та інші відносини.
Капітал є одним із факторів виробництва – ресурсом, який необхідно затратити для виготовлення будь-якої продукції. Капітал представляє собою нагромаджений запас засобів в продуктивній, грошовій чи товарній формах, необхідний для створення матеріальних і нематеріальних благ та послуг.
На багатосторонньому рівні, наприклад на основі підготовленої Всесвітнім банком і діючій з 1966 р. Конвенції по врегулюванню інвестиційних суперечок між державами і громадянами інших країн. Зараз число країн-учасників Конвенції більше 100, і у разі виникнення розбіжностей між ними і діючими на їх території іноземними інвесторами останні можуть звернутися в Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних суперечок при Всесвітньому банку у Вашингтоні.
На двосторонньому рівні, переважно через ув'язнені між двома країнами угод про взаємний захист і заохочення інвестицій. [8]
Проблемні особливості іноземного інвестування в Україну
Іноземних інвесторів в Україні приваблюють вигідне географічне положення; потенційно великий ринок; висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна; низький курс національної валюти; можливість вивозу прибутку.
Причини, які перешкоджають інвестуванню в Україну - зав`язаність української економіки на колишніх республіках СРСР; незбалансованість економіки; нерозвинена інфраструктура; не конвертованість національної валюти; недостатньо гнучка податкова система; низька культура праці; невідповідність управлінських форм світовим; економічна і політична нестабільність, що зумовлює відповідні ризики.
Шляхи розвитку проблемних аспектів - утворення сприятливого інвестиційного клімату (податкові пільги, правове забезпечення інвестицій). Сприяння інвестицій у провідні галузі промисловості. Розвиток системи страхування інофірм. Активна роль держави в запобіганні та компенсації можливих негативних соціальних наслідків реалізації інвестиційних проектів в Україні. Створення умов для активізації вітчизняного бізнесу. Поглиблення ринкових реформ. Удосконалення існуючого законодавства в галузі ЗЕД та забезпечення контролю за його дотриманням.
В Україну інвестиції здійснюють такі групи:
1) Транснаціональні корпорації—головне завдання яких полягає у розширенні своїх представництв.
2) Середні та невеликі фірми—які знаходяться, як правило, в скрутному фінансовому становищі і прагнуть швидко отримати надприбуток на українському ринку.
3) Власники венчурних капіталів, що “відмивають” незаконні гроші.
Середня сума внесків іноземних інвесторів незначна, крупні інвестори прийдуть в Україну коли будуть створені належні умови і гарантії їх нормальної роботи, розроблена надійна система страхування іноземних інвестицій.
За даними журнала EUROMONEY Україна стосовно ділової репутації (надійності) знаходиться на 150 місці в світі. [7]
Транснаціональні корпорації в процесі міжнародного руху капіталу
На міжнародні корпорації, які являються, як правило, найбільшими фірмами розвинених країн, доводиться основна частина міжнародних прямих інвестицій і міжнародної торгівлі.
В 1974 р. при Економічній і соціальній Раді ООН були створені Комісія по ТНК і Центр по ТНК як її робочий орган. Це свідчило про визнання світовою спільнотою зростаючої ролі ТНК в міжнародній економіці. Пізніше Комісія була перетворена в підрозділ Конференції ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД).
Між головною компанією ТНК і її зарубіжними філіями відбувається інтенсивний рух капіталу і товарів. Ціни, по яких головна компанія продає товари своїм філіям і купує товари у них, часто сильно відрізняються від цін вільного ринку. Ці ціни називаються трансфертними і використовуються для переведення прибутку і скорочення податків.
В ході переговорів у рамках Комісії ООН з ТНК були визначені деякі загальні правила міжнародного інвестування, яких бажано дотримуватися як ТНК, так і приймаючим країнам.
Право входу. Це правила, при дотриманні яких ТНК дозволяється створити філію на території суверенної держави. У ідеалі вони припускають відсутність необхідності отримання дозволу на інвестиційну діяльність від влади приймаючої країни. Переважним шляхом регулювання права входу є встановлення списку виключень, при яких іноземні інвестиції забороняються.
Справедливий і недискримінаційний режим. Передбачає надання іноземним інвесторам такого ж правового режиму, як і національним інвесторам, тобто свободу репатріації прибутку, перекладу зарплати та ін. платежів, право на компенсацію втрат в результаті певних обставин.
Припинення контракту. Означає право приймаючої країни націоналізувати філію ТНК за умови дотримання чинного законодавства і виплати нормальної компенсації інвесторові. Компенсація вважається нормальною якщо вона є достатньою (ринкова вартість підприємства), ефективною (у прийнятній для інвестора валюті по ринковому курсу на день перекладу), швидкою (без необгрунтованих затримок, або з ринковим відсотком по затриманих сумах). Компенсація може не виплачуватися за рішенням суду у разі грубого порушення ТНК законів приймаючої країни і злочинної діяльності ТНК. В цьому випадку ТНК може звернутися в арбітражний суд.
Врегулювання суперечок. Переважним способом являються переговори між ТНК і приймаючою країною. Інакше суперечка вирішується судом приймаючої країни на основі свого законодавства або незалежним арбітражем (Міжнародна конвенція по врегулюванню інвестиційних суперечок під егідою МБ).
ТНК своєю політикою роблять вплив як на країни базування, так і на приймаючі країни.
Головна причина негативного відношення до ТНК в країнах базування:
1) Разом з виробництвом за рубіж переноситься частина робочих місць, які втрачаються для трудящих в країні базування;
2) Відводиться від оподаткування частина прибутку, в результаті ці податки не потрапляють до бюджету і не можуть бути використані для фінансування соціальних і інших суспільно значимих програм в країні базування.
Тому представники держави і трудящих нерідко вимагають введення податку на відплив національного капіталу за рубіж або яких-небудь інших обмежень міжнародної діяльності ТНК. Але макроекономічний аналіз показує, що в цілому позитивний результат ефективнішого використання національного капіталу за кордоном перекриває негативні моменти.
Приймаючі країни в основному побоюються політичного тиску з боку ТНК і проникнення в галузі, пов'язані з національною безпекою. Часто місцеві виробники аналогічних товарів, що не витримують іноземну конкуренцію, вимагають від уряду вжиття протекціоністських заходів. Але в умовах низького рівня заощаджень і недоліку інвестиційних ресурсів, значне більше число приймаючих країн прагне не обмежувати приплив іноземного капіталу, а всіляко притягнути ТНК шляхом надання податкових і інших пільг.
Сучасні особливості глобального руху капіталів в Україну
Україна, як і всі постсоціалістичні країни не відіграє істотну роль в міжнародному русі капіталу. Про це можна судити хоча б по тому, що на країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються, припадає лише 4-5% міжнародних потоків, тобто 95-96% рухається між розвинутими країнами.
Однак, незважаючи на мізерність кількісних показників, міжнародний рух капіталу, передусім його імпорт в Україну, має велике значення. Він може сприяти пожвавленню економіки і переходу до економічного зростання.
Проте діє ціла низка факторів, що стримують потік іноземного капіталу в Україну. Серед них найбільш істотними є криза українського зовнішнього боргу та непривабливість України як партнера-позичальника. Ставши незалежною, наша держава активно включилась в систему зовнішніх запозичень і вже станом на 1993 рік борги зовнішнім кредиторам становили понад 4 млрд. доларів. Добиваючись відстрочки старих боргів, Україна водночас вимушена була робити нові зарубіжні запозичення.
Причому розраховувати
можна було головним чином на кредити
міжнародних економічних органі
Великими за обсягом та значенням були позики Світового банку на реструктуризацію вугільної галузі, структурну перебудову сільського господарства, розвиток підприємств, перебудову фінансового сектора, реформування державного управління тощо.
При цьому надання кредитів жорстко зв'язувалось з виконанням Україною певних макроекономічних умов: скорочення пропозиції грошей, зниження державних витрат, перевищення процентною ставкою рівня інфляції, скорочення бюджетного дефіциту тощо. А самі кредити жорстко прив'язувалися до певних проектів, головним чином лібералізації торгівлі, приватизації. Залучення все нових і нових кредитів призвело до того, що на початок двотисячного року зовнішній борг країни перевищив 12 млрд. доларів, тобто більш як 1200 доларів в розрахунку на душу населення. За таких умов на обслуговування зовнішнього боргу необхідно витрачати майже половину всієї суми державних видатків.
Як вже зазначалось, одним із факторів, що стримує притік капіталу в Україну, виступає непривабливість нашого національного ринку для зарубіжних інвесторів. Одержуючи іноземні кредити, і передусім по лінії МВФ, думалось, що притік в країну позичкового капіталу викличе приплив підприємницького капіталу, тобто реальних інвестицій, які в першу чергу потрібні для структурних перетворень в ключових галузях економіки. Однак на перешкоді стала непривабливість нашого вітчизняного ринку; політична нестабільність в країні, несприятливі правові умови, нестабільна система оподаткування і т.ін.1 Все це та відсутність довір'я приватних інвесторів не дозволило залучити необхідний нам підприємницький капітал. Саме підприємницький, а не позичковий. Справа в тому, що, по-перше, з притоком підприємницького капіталу не зростає зовнішній борг країни, по-друге, співробітництво з іноземними фірмами долучає українські підприємства до нових технологій та способів організації виробництва і забезпечує прямий вихід на світові ринки з конкурентоспроможними товарами, по-третє, реальні інвестиції дають поштовх економіці, який може сприяти виведенню її із депресії та забезпечити масштабне зростання в кінці 90-х років прямі іноземні інвестиції в Україну становили в межах 2 млрд. доларів. Найбільші суми інвестицій надійшли з США, Нідерландів, Німеччини, Росії, Великобританії, Кіпру і Ліхтенштейну. В загальній мізерності іноземних інвестицій вони ще і вкрай нерівномірно розподілені по галузях та регіонах України. Переважна частина всіх інвестицій припадає на харчову промисловість, внутрішню торгівлю та інші галузі, які неспроможні істотно вплинути на стан вітчизняного виробництва. В той час як на базові галузі, передусім машинобудування та металообробку, припадає приблизно 10% прямих іноземних інвестицій.
Така ж строкатість має місце і в розподілі прямих інвестицій по регіонах України. В кінці 90-х років понад 30% їх осідало в Києві та Київській області, 6-7% -у Дніпропетровській, Черкаській та Одеській областях. В решті областей їх обсяги були такими, що не могли більш-менш істотно вплинути на економічну ситуацію.
Щодо прямих інвестицій з України в зарубіжні країни, то вони значно менші від прямих інвестицій в Україну. В кінці 90-х років їх загальна сума була в межах ЩХ млн. доларів. З ни2спонад30%дрипадало на Росію.
Слід мати на увазі, що в 90-х роках значні суми валютних засобів вивозилися з країни нелегально. Втеча капіталу за кордон здійснювалась передусім по лінії експорту. Фірми-експортери правдами і неправдами намагаються зберігати свою виручку на рахунках у зарубіжних банках, замість того щоб інвестувати їх в економіку України. Поряд з цим мала місце практика, коли фірми-імпортери, здійснивши передоплату майбутніх поставок, не завжди ввозили в країну оплачений товар в повному обсязі. Траплялися випадки, коли контракти виявлялися фіктивними і товари в країну не надходили зовсім. Крім того, поза сферою контролю перебували такі операції по переміщенню капіталу за кордон, як внески в статутний капітал спільних підприємств, купівля нерухомості за кордоном.
Список джерел:
1 Міжнародна економіка: Підручник / А.П. Румянцев, Г.Н. Климко, М58 В.В. Рокоча та ін.; За ред. А.П. Румянцева. – 3-тє вид., с. 117
Електронні ресурси:
2 http://revolution.allbest.ru/
3 http://ebk.net.ua/Book/
4. http://www.br.com.ua/referats/
5. http://uk.wikipedia.org/wiki/
6. http://uk.wikipedia.org/wiki/
7. http://uareferats.com/index.
8. http://books.efaculty.kiev.ua/