Німеччина у світовій економіці

Обсяг сільськогосподарського виробництва в ФРН складає 1,5% від ВВП країни. Паливно-енергетичний баланс ФРН на початку ХХІ ст. (2004): нафта - 38.5%; природний газ - 21.5%, кам'яне вугілля - 13.1%; ядерна - 12.9%; лігніт - 11.2%; гідро- і аероенергія - 0.8%, інші джерела - 2.0%. У абсолютних цифрах ФРН споживає (2001): нафта - 190.3 млн т. вугільного еквівалента (+1.6% до 2000), природний газ - 106.6 млн т. вуг. екв. (+4.3%), ядерна енергія - 63.7 млн т.вуг. екв. (+1%), лігніт до 55.6 млн т.вуг. екв. (+5.3%), гідро- та аероенергія - до 3.8 млн т.вуг.екв. (+5.6%) і змішані джерела енергії - 9.9 млн т.вуг.екв. (+5.3%); кам'яне вугілля - 65.0 млн т.вугільного еквівалента.

Машинобудування країни займає перше місце за кількістю зайнятих та часткою в експорті продукції (50%). Розвинуте, як важке металомістке, машинобудування, так і наукомістке, що базується на наукових досягненнях. Особливо великого розвитку набула автомобільна промис-ловість. Всесвітньо відомі марки “Фольксваген” та “Мерседес” вироб-ляються саме у ФРН. Так, у квітні 2008 року автомобільні концерни збільшили обсяги виробництва і виготовили рекордну кількість автомобілів – понад 500 тисяч одиниць. Це на 25% вище порівняно з минулим роком.

Серед галузей обробної промисловості найбільш розвинуті машино-будування та хімія.  Хімічні промисловість використовує великі запаси сировини, які є в країні (вугілля, калійні солі, сірчасті руди, нафту, природний газ). Хімічна індустрія виробляє силу-силенну різних видів продукції – від кислот і добрив до пластмас, синтетичного пального і найрізноманітніших лікувальних засобів. Найбільший район хімічної індустрії – Рур. А також великим центром хімічної промисловості є Кельн. Легка і харчова промисловість поступається за своїм значенням перед галузями важкої промисловості. ФРН імпортує багато сировини для легкої промисловості, особливо для текстильної, найбільшої з її галузей. Більша частина текстильних підприємств зосереджена на заході країни. Широким кільцем навколо Руру, орієнтуючись на збут продукції серед його великого населення, і в районі Кельна розкинулись “текстильні” міста і містечка. Здавна розвинута текстильна промисловість на південному заході у верхній течії Рейну та в Баварії.

1.2.5. Рівень розвитку  науки і техніки

 

Видатні наукові досягнення і винаходи мають у Німеччині давні традиції: Йоганн Гутенберг винайшов друкарство, Генріх Герц довів існування електромагнітних хвиль, Пауль Эрліх розробив технологію хемотерапії, Альберт Эйнштейн обґрунтував  теорію відносності, а молодий німецький учений Карлхайнц Бранденбург винайшов шлях до "віртуального світу" — формат MP3. Свого розквіту німецька наука досягла наприкінці ХІХ сторіччя. Аж до 20-х років минулого століття німецька була міжнародною мовою вчених. З приходом до влади в Німеччині націонал-соціалістів німецька наука занепадає. У геноциді єврейського населення Європи брали участь і німецькі вчені, а провідні вчені-євреї були вигнані з країни. Серед них — лауреати Нобелівської премії Эрвін Шрьодінгер і Макс Борн. Після війни вчені, що втікали від нацизму, не повернулися в "країну масових убивць", як одного разу назвав Німеччину Альберт Эйнштейн. Вони роз'їхалися по всьому світу, багато з них переїхали до Америки. Наука довгий час була на узбіччі суспільного розвитку Німеччини — відбудова після війни, розподіл на сектори впливу країн-переможниць у 2 світовій війні не давали піднятись науці та розгорнути дослідження вчених у великих проектах. І саме Академії наук, до яких належить обране коло вчених, які підтвердили свій науковий рівень видатними науковими досягненнями, являють собою найкращий простір для регулярного обговорення наукових результатів та зведень, координації наукових проектів та вивчення найперспективніших напрямів досліджень.

Історично так склалось, що у Німеччині існує 7 Академій наук, що діють у різних землях Німеччини:

• Берлін-Бранденбурзька Академія наук (1992/1700) — місцезнаходження Берлін;
• Академія наук Геттінгену (1751) — місцезнаходження Геттінген;
• Баварська Академія наук (1759) — місцезнаходження Мюнхен;
• Саксонська Академія наук (1846) — місцезнаходження Лейпціг;
• Гайдельберзька Академія наук (1909) — місцезнаходження Гайдельберг;
• Майнцська Академія наук (1949) — місцезнаходження Майнц;
• Вестфальська Академія наук (1970) — місцезнаходження Дюссельдорф.

Крім того, у Німеччині  у Галлі знаходиться ще одна Академія природничих наук "Леопольдіна", яка не є членом Союзу Академій наук ФРН.

 

Новий етап історії німецької науки  розпочався у 1990 році. Після об'єднання  ФРН та НДР 3 жовтня 1990 року, Німеччина  стала ще більш багатоликою. Найскладніші процеси трансформації науки проходили у східних землях Німеччини. У об'єднаній Німеччині зіштовхнулися дві, зовсім різні, системи: на Заході — плюралістична наука, заснована на принципах федералізму, на Сході — строго централізована. Основна складність полягала у тому, що індустрія та наука "соціалістичного табору", до якої складовою частиною входила і НДР, були орієнтовані на зв'язки із науковими установами всередині цього табору, і найчастіше з Республіками СРСР, — у 50-60 рр. ХХ ст. було укладено близько 60 різних угод в галузі науки та техніки. Тісній науково-технічній кооперації сприяла майже однакова структура організації науки та наукових досліджень, а також навчання та підготовка молодих східнонімецьких вчених у Радянському Союзі його розпаду та об'єднання східної та західної частини, східна Німеччина повинна була інтегруватись у загальнонімецькі кордони та переходити до створення власного наукового профілю, що був би орієнтований і на споживчу економіку та ведення конкурентної боротьби із західними високорозвиненими країнами. Інституціональна модель науки ФРН дала процесові чітке спрямування.

І, проте, існує думка, що Німеччина  стала відставати від ведучих  наукових держав світу. У 90-х роках, під час об'єднання Німеччини, витрати на науку й освіту дійсно були значно скорочені, і ведучі позиції, що країна займала ще в 70-80-і роки, були здані. Це не могло не позначитися і на відтоці молодих німецьких учених.

Для порівняння: у Японії витрати  на наукові дослідження зросли в 90-х роках з 500 до 700 доларів США  на душу населення, у Сполучених Штатах — з 600 до 800 доларів. У Німеччині витрати на науку так і залишилися на рівні 500 доларів. У результаті ФРН обігнали багато європейських країн (наприклад, Фінляндія і Швеція). Але ця тенденція зупинена — Німеччина стає фабрикою ідей. Незважаючи на важкі часи для державної скарбниці, на науку та освіту знову виділяються підвищені бюджети. У 2004 році витрати на наукові дослідження в Німеччині становили вже 640 доларів США на душу населення. Бюджет міністерства освіти і науки ФРН виріс на 20%. Відбулася кардинальна зміна самого підходу до проблеми фінансування наукових досліджень; але, як видно зі звітів Союзу АН ФРН, цих коштів не вистачає на дійсно широкий розвій академічної науки країни.

 

2. Оцінка ефективності розвитку зовнішньої торгівлі у динаміці за 2003-2005 р.р.

2.1. Характеристика абсолютних  показників розвитку зовнішньої  торгівлі.

 

Зовнішня торгівля –  одна з найдинамічніших галузей  економіки Німеччини, стимулятор її економічного зростання. Зовнішньоекономічні зв’язки Німеччини характерні тим, що це один з найважливіших експортерів і імпортерів світу. Стимулювання німецького експорту сприяє розвинута система фінансування і страхування зовнішньоекономічної діяльності. Крім того, у цілях сприяння  зовнішньоекономічної діяльності німецьким фірмам надається державна фінансова підтримка для їх участі в зарубіжних виставках і ярмарках, завдяки чому ініціюється близька 20% усього німецького експорту, розширяється мережа німецьких зовнішньоторговельних палат. Висока конкурентоспроможність німецької промисловості на світових ринках забезпечується, як правило, за рахунок переваг в її нецінових параметрах, зокрема, переваг в якості і технічному рівні продукції, відмінному сервісі, чіткому дотриманні термінів поставок і ін.

ФРН є одним з найбільших у світі експортерів капіталу. Німецькі компаніі  займають 3-тє місце  в міжнародному рейтингу ОЕСР за обсягом  інвестицій за кордон. Експорт капіталу з Німеччини був офіційно дозволений у  1952 році. Зворотну тенденцію має динаміка прямих інвестицій. Частка прямих капіталовкладень німецьких фірм за кордон у загальному обсязі зарубіжних інвестицій останніми роками складає від  25 до 35%, тоді як аналогічний показник для іноземних капіталовкладень в економіку ФРН не  перевищує 5%. Головні інвестори ФРН – кредитні інститути, інвестиційні і страхові компанії. У виробничому секторі найбільша інвестиційна активність спостерігається в хімічній промисловості і автомобілебудуванні (1-е місце у світі по експорту, суднобудування — 2-е місце у світі, всі види станків, електротехніка, оптика, найрізноманітніші види моторів та двигунів, інструментів, електронна техніка, годинники, літаки, космічні апарати, різні види озброєнь, обладнання для зв'язку, медикаменти — 1-е місце у світі по експорту).

Уряд ФРН надає гарантії для прямих інвестицій німецьких компаній за кордон і цим підвищує свою експансію на світовому ринку.  Головними експортними партнерами Німеччини є країни Європейського Союзу 56% (Франція 11%, Великобританія 8%, Італія 8%, Голландія 6%, Бельгія та Люксембург 5%), а також США 10% та Японія 2%.

Про потенціал Німеччини  як зовнішньоекономічного партнера свідчить динаміка її зовнішньоторговельного обороту, що в 2003 p. становив 2 521,5 млрд. нім. марок, а в 2004 p. - 2 622,8 млрд. марок, а в 2005 р. – 2735,4 млрд.марок. Структуру експортно-імпортних операцій ФРН відповідно до частин світу та країн характеризують дані табл. 1.

Структура зовнішньоторговельного обороту

Федеративної Республіки Німеччини  по країнах

та частинах світу, в %

Частини світу та країни	Експорт з  ФРН			Імпорт у  ФРН
	2003 p.	2004 p.	2005 р.	2003 p.	2004 p.	2005 р.
Європа	72,4	72,6	73,1	69,6	71,9	72,0
у тому числі:
країни Європейського Співтовариства	56,5	55,2	56,0	50,9	52,1	53,0
Республіка Польща	2,4	2,4	2,6	2,2	2,5	2,6
Російська Федерація	1,1	1,6	1,9	2,7	2,6	2,9
Угорська Республіка	1,7	1,7	1,8	2,0	2,2	2,1
Україна	0,24	0,32	0,38	0,16	0,15	0,15
Чеська Республіка	2,1	2,3	2,4	2,7	2,6	2,7
Африка	1,9	1,9	1,7	2,3	2,1	2,1
Америка	13,9	14,0	13,8	11,3	10,7	11,0
у тому числі:
США	10,3	10,6	10,7	8,8	8,3	8,6
Азія	10,6	10,6	10,6	16,3	14,8	14,4
у тому числі:
КНР	1,6	1,9	2,0	3,4	3,6	3,6
Японія	2,2	2,1	2,1	5,0	4,1	4,5
Австралія та Океанія	0,9	0,7	0,7	0,3	0,4	0,3
ВСЬОГО	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0

 

Прослідкувавши динаміку експорту за 2003-2005рр., можна зробити висновок, що його обсяги збільшуються.

 Зовнішньоторговельний обіг (2005) = ЕХ+ІМ = 731,24+ 641,12 = 1372,36  млрд. дол. США

ЗТО (2004) = 671,17 + 605,11 = 1276,28 млрд. дол. США

ЗТО (2003) = 617,87 + 582,03 =  1199,90 млрд. дол. США

Спостерігається зростання обсягів зовнішньоторговельного обігу.

В 2007 році Німеччині вдалося  відстояти свій титул лідера світу з експорту, випередивши Китай. У  грудні 2007 року у Женеві Федеральне міністерство економіки оприлюднило попередні підрахунки Світової організації торгівлі (СОТ). Згідно з ними, обсяги експорту німецьких товарів у всьому світі в межах річного періоду за перші дев’ять місяців 2007 року зросли на 19% і склали 657 мільярдів євро. Однак за обсягами експорту до Німеччини дедалі ближче підтягується Китай. Федеральне міністерство економіки заявило, що попередні показники у торгівлі за 2007 рік підтвердили конкурентоспроможність економіки Німеччини у всьому світі. Висока якість продуктів і технологічні інновації є вирішальними чинниками успіху німецького експорту і в остаточному підсумку окуповують себе.

 

2.2 Оцінка результуючих показників розвитку зовнішньої торгівлі (сальдо торговельного балансу; сальдо балансу послуг; індекси стану балансу; індекс «умови торгівлі»; індекс чистої торгівлі)

 

Сальдо торговельного  балансу = ЕХ – ІМ    

Сальдо торговельного балансу (2005) =731,24 - 641,12  = 90,12 млрд. дол..США

Сальдо торговельного балансу  (2004) =671,17 - 605,11  = 66,06 млрд. дол.США

Сальдо торговельного  балансу  (2003) = 617,87 - 582,03  =35,84 млрд. дол.США

Протягом 3-х аналізованих років  сальдо торговельного балансу  країни додатне і торговельний баланс активний через те, що експорт перевищує імпорт. Спостерігається тенденція до збільшення торговельного сальдо.

 

 

Сальдо балансу  послуг = ЕХ послуг – ІМ послуг

Сальдо балансу послуг 2005 =  5,406,800 млн. дол.

Сальдо балансу послуг 2004 =  4,286,200 млн. дол.

Сальдо балансу послуг 2003 = 3,785,500 млн.дол.

Отже, прослідковується тенденція до збільшення сальдо балансу послуг, баланс послуг – активний через те, що експорт послуг випереджає імпорт.

Індекс стану  балансу ЕХ / IM * 100%

Індекс стану балансу 2005 = 731,24 / 641,12 * 100%= 114,05 %

Індекс стану балансу 2004 = 671,17 / 605,11 * 100% = 110,9 %

Індекс стану балансу 2003 = 617,87 / 582,03 * 100% = 106,2 %

Цей показник підтверджує, що торговельний баланс Німеччини додатній, оскільки індекс більше за 100, отже експорт покриває імпорт більше ніж на 100%. Як бачимо протягом аналізованих років цей показник суттєво не змінився, спостерігається лише незначне його збільшення.