Організація діяльності міжнародних бірж, аукціонів та торгів

       Основні аукціонні центри з продажу каракулю – це Лондон і Санкт-Петербург. Переважне значення на лондонських аукціонах має південно-африканський каракуль. Найважливішими центрами з продажу інших видів хутра є Санкт-Петербург і Лейпциг.

       На  санкт-петербурзьких аукціонах реалізується в значних кількостях шкурки лисиці, соболя, білки, ондатри, сурка, горностая, нерпи та ін. Аукціони з продажу шкірок блакитного песця провадяться в Копенгагені, Осло, Лондоні, з продажу кролика в Лондоні. Хутрові аукціони організуються також у Німеччині, Італії, Франції, Гонконзі, Південній Кореї, Японії, але їх роль у світовій торгівлі хутром незначна.

       Важливими центрами аукціонної торгівлі немитою вовною є Лондон, Ліверпуль, Кейптаун, Мельбурн, Сідней, Веллінгтон (Нова Зеландія). Через аукціони в цих центрах реалізується 75–80 % продажів немитої вовни на світовому ринку. Основними центрами аукціонної торгівлі ковдровою вовною є Ліверпуль, де реалізується в основному індійська і пакистанська ковдрова вовна. На аукціоні в Ліверпулі продається також вовна кіз [10].

       Для аукціонної торгівлі чаєм характерне її переміщення в міста виробництва  цього товару. Індія через аукціони в Калькутті і Кочіне продає близько 70 % усього чаю, що експортується, а через аукціони в Лондоні – 30 %. Шрі-Ланка приблизно 70 % чаю, Що вивозиться, продає через аукціони в Коломбо і 30% – через Лондонський аукціон. Індонезія реалізує чай через аукціони в Лондоні, Гамбурзі та Антверпені. Африканські країни більшу частину чаю, що експортується, реалізують через аукціони в Найробі (Кенія) і Малаві. Так, через аукціони в Найробі продається 85–90 % кенійського чаю. На цих аукціонах продається також чай з Танзанії, Уганди, а інколи з Конго, Маврикії, Родезії і Мозамбіку [10].

       Всесвітню відомість дістав чайний аукціон  у Сінгапурі, в якому беруть участь фірми із США, Японії, Австралії, КНДР, тютюном є Нью-Йорк, Амстердам, Бремен, Лусака (Замбія), Лімба (Малаві), квітами – Амстердам, овочами і фруктами – Антверпен, Амстердам, рибою – США і порти західноєвропейських країн (крім Ісландії і Норвегії), кіньми – Довіль (Франція), Лондон, Москва.

       Щодо  міжнародних торгів, то оцінка їх діяльності полягає у наступному. Динамізація конкурентного середовища, зростаюча складність предметів торгівлі, загальна тенденція до глобалізації світових товарних ринків зумовили формування таких тенденцій в практиці проведення міжнародних тендерів: збільшення кількості фірм – учасниць торгів; зростання кількості торгів на нові види машин, обладнання, техніки та послуг; загальне збільшення кількості торгів на будівництво комплексних об'єктів; переорієнтація пріоритетів з цінових факторів конкуренції на техніко-економічні показники і пільговість умов фінансування; поширення торгів на інженерно-консультаційні послуги; зростання кількості консорціумів; поширення практики проведення торгів з розбивкою об'єктів на частини для виявлення вузькоспеціалізованих фірм-учасниць; розвиток багатостороннього співробітництва з будівництва об'єктів; поширення участі в торгах місцевих фірм країн замовниць.

       Крім  того, останнім часом у практиці міжнародних тендерів спостерігається  тенденція до розширення прав організаторів  торгів і тендерних комітетів, які  доповнюють зусилля держави зі стимулювання національного виробництва шляхом залучення місцевих фірм до виконання тендерних замовлень. Для цього в умови тендеру включаються положення, які надають право тендерному комітету відхиляти будь-яку пропозицію без пояснення причин. Так результати торгів можуть бути анульовані замовником внаслідок несприятливих, з його точки зору, умов, запропонованих усіма оферентами. Також з метою зниження ціни та покращення умов пропозиції широко застосовується практика повторних торгів.

       Цінові  аспекти є не єдиною сферою впливу тендерних комітетів. Останнім часом вони стали дедалі ширше використовувати в інтересах національних замовників так звану конкуренцію кредитів, тобто визначення переможця тендеру залежно від того, чи бере він на себе зобов'язання з участі в кредитуванні або навіть фінансуванні спорудження об'єктів. Нерідко кредитно-фінансові умови тендерних пропозицій стають вирішальним критерієм при виборі постачальника або підрядника. Така практика призвела до того, що останнім часом утворився певний різновид міжнародних торгів, в яких беруть участь оференти тільки з країн-кредиторів.

       Розширення  практики проведення міжнародних тендерів зумовило тенденцію до регламентації  проведення торгів. За правові джерела  процесу організації та проведення міжнародних тендерів використовуються [20]:

• рекомендації міжнародних організацій (ЄЕК, ЮНІДО);
• міжнародні угоди з процедури проведення тендерів;
• рекомендації національних організацій у сфері консультаційного інжинірингу;
• міжнародні торговельні звичаї.

       Сукупність  цих правових джерел встановлює стандартизовані вимоги до організаторів та учасників торгів, такі як: обов'язкова публікація оголошень про проведення торгів, за винятком закритих; необхідність представлення пропозицій у закритих конвертах з метою запобігання відтоку комерційної інформації та її використання конкурентами з метою отримання переваги перед іншими учасниками торгів; проведення розкриття конвертів з пропозиціями та оголошення їх умов у присутності представників учасників торгів та подальше оприлюднення в засобах масової інформації даних про переможця та основних параметрів пропозиції.

       Сучасними напрямами регламентації міжнародних  торгів є розробка документів і рекомендацій щодо стандартизації кваліфікаційних  вимог до учасників торгів і правил проведення перекваліфікації; оптимізації  витрат на підготовку тендерної документації і тендерних пропозицій, а також термінів їх підготовки; залучення найбільшого числа учасників тендеру та активізації конкурентної боротьби; ліквідації дискримінації стосовно іноземних учасників з дотриманням принципів національного режиму [19].

       Отже, оцінка діяльності міжнародних бірж, аукціонів та торгів є доволі оптимістичною. Дані міжнародні товарні ринки потрібно підтримувати, оскільки вони виступають важливим інструментом маркетингової, рекламної, комерційної і техніко-економічної діяльності зацікавлених фізичних і юридичних осіб.  

2. Комплексний аналіз діяльності на міжнародних біржах, аукціонах та торгах.

       Структурно  біржовий товарооборот можна умовно поділити на дві групи:

• сільськогосподарські товари і товари лісової промисловості;
• промислова сировина і продукція.

       На  товари першої групи припадає понад 2/3 усього товарообороту на міжнародних  товарних біржах. Основними товарами в цій групі є маслинні культури та продукти їх переробки (38 % обороту  першої групи), зернові культури (22 %), м'ясо та живі тварини (18%). Інші товари мають менше значення: на текстиль, цукор, каву, какао та інші продовольчі товари припадає в сумі 20 %, пиломатеріали – 1,3 %, каучук – 1 % [26; С. 3].

       Серед товарів другої групи більше половини товарообороту припадає на паливні  матеріали; дорогоцінні метали становлять близько 30 % товарообігу, а питома вага кольорових металів (міді, алюмінію, свинцю, олова, нікелю та інших) – приблизно 20 % [26; С.3].

       Біржі мають універсальний чи спеціалізований  характер у залежності від того, наскільки широкою номенклатурою товарів вони торгують.

       Для універсальних бірж характерна широка товарна номенклатура, для спеціальних  – вузька (в основному по групам товарів). Серед провідних універсальних бірж – Чикагська, Лондонська, Токійська, Сінгапурська товарні біржі.

       До  спеціалізованих можна віднести – Лондонську біржу металів, Нью-Йоркську торгову біржу, Паризьку товарну біржу. Незважаючи на подібність функцій цих організацій, а також видів операцій та технік біржової торгівлі, серед міжнародних товарних бірж немає однакових. Різниця обумовлена історією створення й розвитку бірж та діючим національним законодавством.

       Аналіз  діяльності міжнародних аукціонів  пропоную на основі всесвітньо визнаними аукціонними фірмами, як «СОТБІС» (Нью–Йорк, США) та «Крістіс» (Лондон, Великобританія), які спеціалізуються на продажу антикваріату, художніх цінностей і виробів дорогоцінних металів.

       Авторитет цих фірм завойовувався десятиріччями  через уважне ставлення до клієнтів і високі професійні навички організаторів  аукціону. 
«СОТБІС» заснований в 1844 р. торговцем Самуелем Бейкером, який вирішив зробити ставку на продаж з аукціону бібліотек після смерті їх власників. Майже 200 років фірмі не було рівних у цьому бізнесі. Через «СОТБІС» пройшли найвідоміші книжкові зібрання, в т. ч. бібліотеки Наполеона і Тайлерана. У наш час не лише в Нью-Йорку, а й у Лондоні є штаб-квартира «СОТБІС», а в 40 країнах п'яти континентів знаходяться понад 90 офісів та аукціонних залів фірми. Щорічно фірма організовує до 250 аукціонів за 70 напрямами і продає понад 250 тис. предметів. Тут і вироби образотворчого мистецтва, книги, рукописи, музичні інструменти, поштові марки, ювелірні вироби та ін. [8].

       На  сьогодні «СОТБІС» освоює нові території: розширює операції в Німеччині, Ізраїлі, Австрії, відкрито представництва в Сеулі і на Тайвані. Першою серед західних аукціонних фірм «СОТБІС» влаштувала продаж товарів мистецтва в Китаї, має плани проникнення на ринки Східної Європи. Проведяться міжнародні аукціони у Москві [8].

       «КРІСТІС» є головним конкурентом «СОТБІС». Він контролює майже 41 % цього ринку («СОТБІС» – 50 %). Дві третини угод конкуренти укладають щорічно протягом двох тижнів навесні і восени, коли провадяться аукціони з продажу полотен імпресіоністів, творів авангарду і сучасного мистецтва. 
В останні роки на цьому ринку активізувалась діяльність японських бізнесменів, які дебютували в 1990 р. на художньому аукціоні фірми «Сінва», а через рік з'явився щомісячний комп'ютеризований аукціон «Амонте» [9].

       Аналіз  діяльність міжнародних торгів показує, що  тендери одержали широке поширення в зовнішній торгівлі як у країнах що розвиваються, так і у розвинутих країнах. Активізація застосування тендерних методів укладення контрактів зв'язана з посиленням ролі господарських і адміністративно-контрольних державних органів в умовах прискорення науково-технічного прогресу. Разом з тим причини активного використання тендерів лежать більш глибоко і зв'язані з виникненням товарно-грошових відносин і розвитком продуктивних сил.

       Для країн, що розвиваються, широке застосування міжнародних тендерів зв'язано насамперед з реалізацією планів економічного розвитку при обмеженості власних можливостей. Це визначає закономірний характер залучення іноземних фірм до будівництва об'єктів національної економіки на конкурсній основі. При цьому здійснюються цільові постачання значного обсягу машин, устаткування і транспортних засобів на об'єкти капітального будівництва різного призначення, по даним СОТ, у країнах, що розвиваються, такі постачання досягають 70% від загального імпорту цієї категорії товарів.

       Розширюючи  представлення про світовий ринок  технології й устаткування, міжнародні тендери в той же час дозволяють замовникам із країн, що розвиваються, пред'являти більш тверді вимоги до їх учасників у частині високого науково-технічного рівня проектних і технологічних рішень, пільгового фінансування і стислих строків будівництва. В даний час ринок об'єктів капітального будівництва в країнах, що розвиваються, перетворився в яскраво виражений «ринок замовника», на якому умовою одержання замовлення є обов'язкове виконання вимог, закладених у тендерній документації [19].

       Тендери на видачу замовлень і підрядів у  розвинутих країнах носять в основному  антимонопольний характер і розглядаються  як один із засобів протидії обмежувальній  діловій практиці.

       Вивчення  даного питання показує, що в цілому використання механізму тендерів при  формуванні контрактних зобов'язань  як у сфері створення об'єктів  капітального будівництва, так і  в сфері світової торгівлі машинно-технічною  і будівельною продукцією має  тенденцію зростання. Так, згідно з даними дослідницьким інститутом Heritage Foundation, щорічний приплив замовлень для монополій США і Західної Європи, одержуваних у ході тендеру, оцінюється в 35 млрд. дол. У країнах, що ж розвиваються, де проводиться до 80% від загального числа тендерів на створення об'єктів капітального будівництва, проведених на світовому капіталістичному ринку, від 20 до 40% вартості всіх імпортованих товарів приходиться на товари, замовлення на які видані в результаті проведення тендеру [10].

       За  оцінками експертів, на частку всіх інструментів організованої торгівлі, разом узятих, приходиться, як мінімум, 20% світового  товарообігу, а на міжнародні тендери  – приблизно 15%, тобто переважна  частина. Статистичні дані Міжнародного економічного форму про обсяг товарообігу окремих країн на міжнародному ринку представлені у таблицях 2.1 та 2.2 [7].