Передумови інтеграції України до ЄС

      ступінь впливу політики уряду і законодавства на конкурентоспроможність за допомогою торгівельної політики, політики конкуренції, надання державної допомоги, підтримки малих та середніх підприємств тощо;

      прогрес досягнутий у реструктуризації підприємництва;

      рівень і темпи торговельної інтеграції держави-кандидата з ЄС досягнутий напередодні розширення (обсяг і структура торгівлі з державами-членами);

      достатня частка малих фірм в структурі економіки, почасти завдяки тому, що малі фірми, як правило, отримують більшу вигоду від спрощеного входження в ринок й почасти через те, що домінування великих фірм може означати більшу інертність у пристосуванні до умов ринку.

   В 1995 р. на засіданні Європейської Ради в Каннах (Франція) було прийнято рішення, що найефективнішим способом виконання інституційних критеріїв є адаптація національного законодавства до acquis communautaire (спільного доробку ЄС, під яким розуміють сукупність актів законодавства, політичних документів та практики їх застосування, що у кожний даний момент існують у Європейському Союзі). Впровадження аcquis у національні правові системи є необхідною умовою завершення процесу вступу держави-кандидата в ЄС.

Крім того, існують п'ять так званих критеріїв конвергенції (зближення), виконання яких дає країнам право вступу до економічного та валютного союзу. Вони стосуються цінової стабільності, дефіциту бюджету, державного боргу, стабільності національної валюти та відсоткових ставок [22]:

      відношення державного дефіциту до ВВП не повинне перевищувати 3%;

      відношення державного боргу до ВВП не повинно перевищувати 60%;

      достатній рівень стабільності цін і сталість середніх темпів інфляції (цей рівень не повинен перевищувати три кращих показники країн-членів більше, ніж на 1,5%);

      довгострокова номінальна відсоткова ставка не повинна перевищувати три кращих показники стабільності цін країн-членів більше, ніж на 2%;

      протягом щонайменше двох років і без значного напруження з боку відповідної країни нормальне відхилення величини обмінного курсу національної валюти не повинне виходити за граничні значення, передбачені механізмом обмінного курсу країн-членів ЄС.

Процедура вступу до ЄС включає наступні етапи :

1. консультативний етап передбачає подання заяви на вступ та укладання угоди про асоціацію ( Європейської угоди, угоди про асоціацію, або угоди про стабілізацію та асоціацію);

2. оцінюючий етап передбачає оцінку відповідності критеріям членства та офіційне набуття статусу країни-кандидата на вступ;

3. переговорний етап передбачає проведення двосторонніх конференцій з питань відповідності країни-претендента 31 розділу вимог відповідності та підготовку проекту угоди про вступ;

4. ратифікаційний етап передбачає узгодження угоди з Європейським Парламентом та ухвалення Європейською Радою, ратифікацію країнами-членами ЄС та країнами-кандидатами на вступ (за необхідністю на референдумі);

5. імплементаційний етап передбачає набуття угодою чинності.

1.3. Державна політика національної безпеки за умов глобалізації

Безпека - стан об'єкта захисту, який відрізняється динамічною стабільністю та своєчасністю вплинути на хід подій, з метою збереження цього об'єкта.[23, c.22] Для формування збалансованої державної політики та ефективного проведення комплексу узгоджених заходів щодо захисту національних інтересів у політичній, економічній, соціальній, воєнній, екологічній, науково-технологічній, інформаційній та інших сферах створюється система забезпечення національної безпеки України. Система забезпечення національної безпеки - це організована державою сукупність суб’єктів : державних органів, громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян об’єднаних цілями та завданнями щодо захисту національних інтересів, що здійснюють діяльність у межах законодавства України.

Правову основу забезпечення національної безпеки України становлять Конституція України, Закон України "Про національну безпеку України", інші закони і нормативно-правові акти, а також визнані Україною міжнародні угоди. Діяльність щодо забезпечення національної безпеки має бути доступною для контролю відповідно до законодавства України.

Основними функціями системи забезпечення національної безпеки в усіх сферах її діяльності є :

1.    Створення і підтримка в готовності сил та засобів забезпечення національної безпеки включає:

-створення правових засад для побудови, розвитку та функціонування системи;

-формування організаційної структури системи та державних органів забезпечення національної безпеки, що входять до її складу, розподіл їх функцій;

-комплексне забезпечення життєдіяльності складових частин системи: кадрове, фінансове, матеріальне, технічне, інформаційне тощо;

-підготовку сил та засобів системи до їх застосування згідно з призначенням;

2.Управління діяльністю системи забезпечення національної безпеки, що включає

-вироблення стратегії і планування конкретних заходів щодо забезпечення національної безпеки;

-організацію і безпосереднє керівництво системою та її структурними елементами;

-оцінку результативності дій, витрат на проведення заходів щодо забезпечення національної безпеки та їх наслідків;

       3.Здійснення планової та оперативної діяльності щодо забезпечення національної безпеки, що включає:

-визначення національних інтересів та їх пріоритетів;

-прогнозування, виявлення та оцінку можливих загроз, дестабілізуючих чинників та конфліктів, причин їх виникнення, а також наслідків їх прояву;

-запобігання та усунення впливу загроз та дестабілізуючих чинників на національні інтереси;

-локалізацію, деескалацію та розв'язання конфліктів;

-ліквідацію наслідків конфліктів або впливу дестабілізуючих чинників;

4.Участь у міжнародних системах безпеки, що включає:

-входження в існуючі та утворення нових систем безпеки;

-утворення та участь у роботі двосторонніх і багатосторонніх керівних, виконавчих та забезпечуючи органів ( політичних, економічних, воєнних тощо);

-розробку відповідної нормативно-правової бази, що регулювала б відносини між державами та їх взаємодію в галузі безпеки;

-спільне проведення планових та оперативних заходів у рамках міжнародних систем безпеки.

2. ПЕРЕДУМОВИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ЄС

2.1. Ключові тенденції розвитку економік ЄС та України наслідки та інтеграційна сумісність

Євроінтеграція є головним та незмінним зовнішньополітичним пріоритетом України, що закріплений у Законі України "Про основи національної безпеки України", Постанові Верховної Ради України "Про основні напрями зовнішньої політики України", Посланні Президента України до Верховної Ради України та у багатьох інших документах.

Зараз динамічно розвивається торговельно-економічне співробітництво між Україною та Європейським Союзом. Стабільно зростає двосторонній зовнішньоторговельний оборот та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку. За даними Держкомстату України, за результатами 2009 року Європейський Союз вийшов на першу сходинку і став найбільшим зовнішньоторговельним партнером України. Його частка склала 31 % від загального обсягу зовнішньої торгівлі у цей період. Так, загальний зовнішньоторговельний оборот України товарами та послугами з країнами ЄС у 2008 році склав 30,6 млрд. дол. США. Обсяги експорту товарів та послуг з України до країн ЄС за 2006 рік склали 13,09 млрд. дол. США, а обсяги імпорту товарів та послуг з країн ЄС склали 13,16 млрд. дол. США.[4]

Основними формами економічного співробітництва між Україною і ЄС є торгівля, інвестиційна діяльність та технічна допомога. Торгівлі належить центральне місце в загальній сис­темі економічної взаємодії.

Обсяги експорту-імпорту товарів до країн ЄС у 2009 року порівняно з попереднім роком становили 46% та 47,4%, відповідно 3959 млн.дол. та 6631 млн.дол. США. Негативне сальдо складало 2672 млн.дол. (у І півріччі 2008р. мінус 5390,4 млн.дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту складав 0,60, у І півріччі 2008р. – 0,61. У загальному обсязі експорту частка країн ЄС становила 22,8%, імпорту – 33,5% (у І півріччі 2008р. відповідно 26,4% і 33%). Головними партнерами, як в експорті, так і в імпорті товарів залишаються Німеччина (відповідно 507 і 1682,6 млн.дол.), Польща (464,6 і 968,3 млн.дол.) та Італія (526,8 і 507,7 млн.дол.). Обсяги експорту товарів зменшились проти І півріччя 2008р. до усіх країн ЄС, крім Португалії – збільшення на 27,4 млн.дол. (у 22,3р.), Іспанії – на 13,9 млн.дол. (на 4,8%) та Бельгії – на 4,2 млн.дол. (на 5,3%). Обсяги імпорту товарів зменшились з усіх країн ЄС, крім Кіпру – збільшення на 3,2 млн.дол. (на 15,6%), Люксембурґу на 0,8 млн.дол. (на 9,7%) та Мальти на 0,5 млн.дол. (на 26,5%). Вагому частку товарної структури українського експорту до країн ЄС складали чорні метали – 18,6%, електричні машини – 9,9%, зернові культури – 6,2%, енергетичні матеріали, нафта та продукти її перегонки – 5,9%. Найбільші експортні поставки чорних металів здійснювались до Італії – 235,5 млн.дол., Болгарії – 98,3 млн.дол., Польщі – 80 млн.дол.; електричних машин – до Угорщини – 139 млн.дол., Німеччини – 82,1 млн.дол., Польщі – 46,2 млн.дол., зернових культур – до Іспанії – 155,7 млн.дол., Нідерландів – 29,7 млн.дол., Сполученого Королівства – 13,7 млн.дол., енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки – до Словаччини – 81,2 млн.дол., Болгарії – 39,1 млн.дол., Угорщини – 22,2 млн.дол. Польщі – 15,1 млн.дол. та Італії – 11,1 млн.дол.

Основу товарного імпорту з країн ЄС складали механічні машини – 15,4%, фармацевтична продукція – 9,2%, полімерні матеріали, пластмаси – 7,6%, електричні машини – 6,8%, папір та картон – 5,8%. Найбільші імпортні надходження механічних машин здійснювались з Німеччини – 364,9 млн.дол., Італії – 147 млн.дол., Польщі – 63,4 млн.дол., фармацевтичної продукції – з Німеччини – 167,3 млн.дол., Франції – 87 млн.дол., Угорщини – 40,5 млн.дол., полімерних матеріалів, пластмаси – з Німеччини – 120,2 млн.дол., Польщі – 88,5 млн.дол., Італії – 50,7 млн.дол., електричних машин – з Німеччини – 115 млн.дол., Австрії – 48 млн.дол., Угорщини – 45 млн.дол., паперу та картону – з Польщі – 101,1 млн.дол., Фінляндії – 75 млн.дол., Німеччини – 52,3 млн.доларів.

Обсяг прямих інвестицій в економіку України з країн ЄС на 01.07.2009 становив 30,0 млрд.дол.США, що складає 79,0% загального обсягу інвестицій в Україну (на 01.07.2008 – 28,8 млрд.дол., 79,1%).

Рис. 2.2. Прямі інвестиції в Україну

Головними країнами-інвесторами, на які припадає понад 77% загального обсягу інвестицій з ЄС, є Кіпр – 8063,7 млн.дол. (26,9% загального обсягу інвестицій з країн ЄС), Німеччина – 6530,9 млн.дол. (21,8%), Нідерланди – 3717,1 млн.дол. (12,4%), Австрія – 2490,0 млн.дол. (8,3%) та Сполучене Королівство – 2330,0 млн.дол. (7,8%). Значні обсяги прямих інвестицій з країн ЄС зосереджено на підприємствах промисловості (22,1%). Серед галузей переробної промисловості суттєві обсяги інвестицій внесено у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів; у металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів. Також  інвестиційно привабливими для нерезидентів є організації, що здійснюють фінансову діяльність (22,0%), операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям (9,8%) та підприємства торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (7,9%). Так, нерезидентами з Кіпру до підприємств промисловості інвестовано 1833,2 млн.дол. (22,7% до загального обсягу інвестицій з країни), організацій і установ, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, – 1748,1 млн.дол. (21,7%) та фінансову діяльність – 1714,0 млн.дол. (21,3%). З Німеччини та Нідерландів до підприємств промисловості надійшло 1172,9 млн.дол. (18,0%) та 1428,6 млн.дол. (38,4%) відповідно, у тому числі переробної – 1145,0 млн.дол. (17,5%) та 1293,9 млн.дол. (34,8%). Нерезидентами з Австрії найбільше інвестицій внесено до фінансових установ – 1011,6 млн.дол. (40,6%). Інвесторів зі Сполученого Королівства приваблюють підприємства промисловості, де зосереджено 640,1 млн.дол. (27,5%), організації, які здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, – 486,5 млн.дол. (20,9%), а також підприємства торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 393,6 млн.дол. (16,9%). Обсяг інвестицій з України в економіку країн ЄС на 01.07.2009 складає 5945,0 млн.дол., або 95,5% загального обсягу інвестицій з України (на 01.07.2008 – 5949,1 млн.дол., 96,0%).[9]

Порівняємо розвиток економік ЄС та України. У  наведеній в додатках таблиці В.2  ми бачимо, що Україна має 80 місце у світі за ІЛР та  середній рівень ІЛР проти високого країн ЄС. Значне розходження в рівнях соціальних стандартів виступа­є одним з основних факторів послаблення інтересу до України з боку нинішніх членів ЄС. Відставання за рівнем людського розвитку — це, врешті-решт, відставання у сфері здатності витримувати жорсткі умови міжнародної конкуренції, що прямо входить в коло критеріїв придатності країни до членства в Євросоюзі згідно з Копенгагенськими критеріями.

Особливе значення мають такі чинники розвитку людського капіталу, як витрати на освіту та охорону здоров'я. Так, за рівнем державних витрат на освіту Україна в 2007 році мала показник на рівні 5,1 % ВВП, а за два роки раніше — навіть 3,6%, тоді як в 1995 році він дорівнював 5,42. В країнах ЄС протягом останніх років показник тільки державних витрат на освіту стабільно знаходиться на рівні 5,0 % ВВП, причому в багатьох краї­нах цей рівень є істотно більшим. Так, він становить в Австрії та Португалії 5,7 % (2006 p.), Данії — 8,3 % (2007 p.), Франції — 5,8 %; (2006 p.), Фін­ляндії — 5,9 % (2007 p.); Швеції — 8,4 % (2006 р.).