Передумови інтеграції України до ЄС

Державні і загальні витрати України на охорону здоров'я в 1999 р. дорівнювали відповідно 2,9 та 4,7 % ВВП, а в 1995 р. були 4,7 та 5,9 % ВВП4. У 2007 p., згідно із звітом про виконання державного бюджету, вони склали приблизно 0,7 % ВВП. І навіть повні витрати на цю мету не переви­щували 3,1 %. Водночас в ЄС державні і загальні витрати на охорону здоров'я складали відповідно 6,6 та 8,9 %, в тому числі у Великій Бри­танії — 5,9 % та 6,8 % ВВП; Австрії — 6,0 та 8,3 %; Нідерландах — 6,1 та8,5 %; Данії — 6,7 та 8,0 %; Бельгії — 6,8 та 7,6 %; Франції — 7,1 та 9,6 %; Швеції — 7,2 та 8,6 %; Німеччині — 8,3 та 10,7 %; серед країн-кандидатів: в Угорщині — 4,1 та 6,4 %; Польщі — 4,2 та 5,9 %; Естонії— 5,1 та 6,4 %; Словаччині — 5,2 та 6,8%; Чеській Республіці — 6,4 та 7,0%; Словенії — 6,8 та 7,8%; Литві — 7,2 та 8,3%.[9]

Фактично ці обмеження є проявом загальної інституціональної неадекватності української економіки з точки зору критеріїв ефективної участі в системі світогосподарських зв'язків і міжнародних інтеграційних угрупо­ваннях. Певний інтерес становлять при цьому оцінки провідних міжнарод­них організацій.

За "індексом лібералізації" Де Мело (М. De Melo), Денізера (С. Deni- zer) і Гельба (A. Gelb), в 1997 р. Україна мала кумулятивний показник 2,55, тоді як, наприклад, Угорщина — 6,84, Польща — 6,81, Словенія — 6,77, Хорватія — 6,53, Чеська Республіка — 6,40 (навіть Росія — 4,32).[22, с. 177]

За "індексом інституціональної якості" Кауфмана -Крея -Зойдо- Лобатона (D. Kaufmann-A. Kray-P. Zoido-Lobaton) та Ведер (В. Weder), який був складений за 6 (Ведер — за 5) агрегованими компонентами (всього понад 300 компонентів) і змінюється в межах від -25 до +25, при середньому показнику для розвинених країн 12,6 Україна мала середній показник -5,8 (-6,4 за індексом Ведер); при цьому Угорщина мала показники відповідно +8,7 та +8,0, Словенія — +8,5 та +8,0, Польща — +7,0 та +6,7, Чеська Республіка — +6,8 та +6,6, Естонія — +6,1 та +5,8.[29, с.130]

При цьому за своєю "інституціональною якістю" країни — члени ЄС групуються так як показано в таблиці В.3

Однак, ЄС та держави, які входять до його складу, є найважливішими донорами України. З 1991 року Європейське Співтовариство надало Україні допомогу на загальну суму в 2,5 мільярда євро. Обсяг фінансової допомоги ЄС Україні збільшується. Щорічне двостороннє фінансування (Національний План Дій) зросло з 47 мільйонів євро в 2002 році до 116 мільйонів євро в 2009 році.[25]

Оскільки Україна є привілейованим партнером ЄС і приймає участь у реалізації Європейської політики сусідства, вона користується перевагами European Neighbourhood & Partnership Instrument (ENPI) (Європейського інструменту сусідства й партнерства (ЄІСП)). У рамках дії цього інструменту партнерство ЄС і України перетворилося з простої технічної допомоги на більш суттєву та цілеспрямовану підтримку реформ і процесу інтеграції з ЄС, до яких прагне Україна.

Діючу assistance strategy for 2007-2010 (стратегію допомоги на 2007-2010 роки) (494 мільйона євро) було визначено в тісному співробітництві з Українським урядом і прийнято в березні 2007 року. Ця стратегія складається з таких нових інструментів, як підтримка бюджету й партнерство, метою яких є сприяння політичним принципам, стратегіям і планам Українського уряду відповідно до стандартів ЄС.

Щодо  глобального рейтингу конкурентоспроможності (швейцарська бізнес-школа IMD в своєму офіційному щорічному рейтингу конкурентоспроможності економік світу) World Competitiveness Yearbook 2010 Україна зайняла передостаннє 57-е місце.[18] Лідируючі ж позиції займають економіки Сінгапуру і Гонконгу, слідом за ними йдуть США.

Серед європейських держав в першу десятку потрапили Швейцарія (4-е місце) з відносно низьким об'ємом бюджетного дефіциту, рівнем інфляції та безробіттям, а також скандінавські Швеція та Норвегія, що зайняли 6-і і 9-і місця відповідно. Варто також відзначити державу з найбільшою економікою в Євросоюзі - Німеччину (16-е місце), яка, не дивлячись на зростання бюджетного дефіциту і держвидатків, демонструє упевнений тренд, залишаючись найбільшим експортером промислових товарів одночасно із сталою діловою репутацією держави.

Таким чином, ми бачимо, що Україна - це держава з 45-мільйонним населенням, з великими економічними і політичними проблемами. Наша країна поки що практично не виконує так звані копенгагенські критерії. На сьогодні Україну не можна назвати країною зі стабільною демократією, де гарантуються права людини та захист національних меншостей. Щодо розбудови ринкової економіки, то хоча ЄС і підтвердив цей статус для України, рівня високорозвиненої держави, спроможної витримати тиск конкуренції в межах єдиного європейського економічного простору, ми ще не досягли. На даний момент економіка України   має ефект стриманого розвитку, у країні панує політична нестабільність, слабкі позиції України у сфері високих технологій, низький рівень розвитку НТП, відсутні масштабні інвестиції в економіку України з боку провідних європейських ТНК та інш.  І нарешті, наша держава, мабуть, ще не готова взяти на себе всі обов’язки членства в ЄС, включаючи орієнтування на цілі економічного та валютного, а також політичного союзу.

2.2. Чинники сприяння та протидії інтеграції України до ЄС

Європейський вибір України відображає життєво важливі інтереси України, викристалізувався з усієї попередньої історії українського народу, його ментальності та глибоких демократичних традицій, грунтується на законному прагненні громадян України бачити свою державу невід'ємною частиною єдиної Європи.

З усіх можливих альтернатив лише євроінтеграційний курс здатний забезпечити нашій державі гідне місце в сім'ї європейських народів. Для України інтеграція в Євросоюз - це рух країни до стандартів реальної, діючої демократії та цивілізованого, соціально орієнтованого ринкового господарства. Саме тому це є стратегічною метою державної політики України.

Інтеграція України в ЄС має свої переваги і недоліки для України, і для Європейського Союзу.

Для нашої держави важливого значення набувають як процес її послідовного наближення до ЄС, досягнення відповідності копенгагенським критеріям членства у ньому, що значною мірою збігається з головними завданнями здійснення системних перетворень в державі та суспільстві, так і стратегічний результат цього процесу - повноправне членство в ЄС.

Як невід'ємна (в географічному, історичному та культурному аспектах) частина Європи Україна орієнтується на діючу в провідних європейських країнах модель соціально-економічного розвитку. Євроінтеграційний курс розглядається саме у контексті реалізації цієї моделі в умовах України.

Вступ у майбутньому до ЄС сприятиме більш активному долученню нашої держави до європейських демократичних цінностей, поширенню на неї зони загальноєвропейської стабільності та безпеки, уникненню нових ліній поділу на континенті. Членство в ЄС дозволить більш ефективно використовувати переваги міжнародної спеціалізації та кооперації, що стане важливою передумовою прискорення економічного розвитку та модернізації країни.

Політичні переваги інтеграції України в ЄС пов'язані зі створенням надійних механізмів політичної стабільності, демократії та безпеки. Зближення з ЄС є гарантією, а виконання його вимог - інструментом розбудови демократичних інституцій в Україні. Крім того, членство в ЄС відкриє шлях до колективних структур спільної безпеки Євросоюзу, забезпечить ефективнішу координацію дій з європейськими державами у сфері контролю за експортом і нерозповсюдження зброї масового знищення, дозволить активізувати співробітництво у боротьбі з організованою злочинністю, контрабандою, нелегальною міграцією, наркобізнесом тощо. [19]

В економічній сфері переваги інтеграції в структури Євросоюзу випливають з функціонування в ЄС сталої та економічно ефективної моделі організації суспільства і наявності колективних механізмів підтримання макроекономічної стабільності. Інтеграція в ЄС сприятиме зростанню продуктивності економіки та темпів технологічної модернізації під впливом конкуренції на єдиному європейському ринку та забезпеченню вільного доступу до новітніх технологій, капіталу, інформації; підвищенню кваліфікації робочої сили за умов її вільного руху в межах єдиного ринку; створенню більш сприятливого інвестиційного середовища; істотному зростанню обсягів торгівлі на ринку ЄС; створенню передумов для прискореного зростання взаємообміну в галузях з підвищеним рівнем науко- і техноємності; підвищенню якості регулятивних інститутів у бюджетній, банківській, фінансовій сферах та корпоративному управлінні.[7] Інтеграція також надасть можливість використовувати фонди регіонального розвитку ЄС для прискорення виходу на рівень економічного розвитку, властивий більш розвиненим країнам Євросоюзу.

Європейський Союз (з урахуванням майбутнього розширення) стане потужним ринком для 500 млн. споживачів. Враховуючи їхню високу платоспроможність, швидкі темпи економічного розвитку країн ЄС, культуру виробництва, споживання, розрахунків, цей ринок має для України значні перспективи. Саме на європейському фінансовому ринку, який сьогодні є найбільшим у світі, Україна може мобілізувати кошти, необхідні для забезпечення макроекономічної стабільності, диверсифікуючи тим самим джерела зовнішніх запозичень.

Розвиток міжнародного співробітництва та економічних зв’язків з ЄС безпосередньо впливає на більш раціональний розподіл ресурсів, підвищення ефективності економічних процесів, тобто має позитивні наслідки в довготерміновому плані.

Соціальні переваги членства в ЄС пов'язані з наявними тут високим рівнем соціальних стандартів і розвитку гуманітарної сфери, ефективним захистом прав працівників, розвиненою системою охорони довкілля.

Наслідком інтеграції України в ЄС стануть суттєві зміни в забезпеченні права на вільне працевлаштування, адекватної оплати та безпеки праці, гарантій соціального забезпечення, належних умов життя громадян, охорони здоров'я, освіти, культури, соціального захисту і соціального страхування відповідно до європейських стандартів.

Сама мета інтеграції в ЄС, як доводить досвід практично всіх нинішніх країн-претендентів "першої хвилі" (Естонії, Польщі, Словенії, Угорщини, Чехії та Кіпру), є потужним стимулом необхідних для цього соціально-економічних перетворень.

Позитиви європейської інтеграції України для Європейського Союзу мають оцінюватися із точки зору внеску, який наша держава може зробити в його розвиток.

Це стосується насамперед геополітичної ролі України як одного з ключових факторів регіональної і загальноєвропейської стабільності та безпеки. Україна уклала угоди про дружбу з усіма своїми сусідами, забезпечила міжетнічний мир і стала загальновизнаним чинником стабільності у Центральній Європі. Її приєднання до ЄС (одночасно з поглибленням співпраці з Російською Федерацією в економічній, соціальній, політичній і правовій сферах) суттєво усунуло б небезпеку відродження протистояння між Сходом та Заходом, утворення нових геополітичних ліній розподілу на європейському континенті.

Україна має потенційно широкі ринкові можливості, значення яких важко переоцінити як на нинішньому етапі торговельно-економічних відносин з Євросоюзом, так і в рамках майбутнього єдиного ринку після її вступу до ЄС. Кадровий, науковий, промисловий (особливо в галузях високих технологій), сільськогосподарський потенціал нашої держави, її зростаюча роль у міжнародній миротворчій діяльності - це той безперечний позитив у євроінтеграційному контексті, який має бути врахований Євросоюзом.

Велике значення для ЄС матиме також транзитний потенціал України, насамперед з точки зору торговельно-економічних зв'язків між ЄС та Росією і країнами Центральної Азії. З входженням України до ЄС значущість цього чинника значно підвищиться.

Розглядаючи недоліки інтеграції України до ЄС, згадаємо такі проблеми  України, як:

1. Обмеженість надійного джерела та потенціалу розвитку експортних можливостей - стійкого платоспроможного внутрішнього ринку;

2. Слабкі позиції України у сфері високих технологій, низький рівень розвитку НТП;

3. Недостатній рівень розвитку сучасної інфраструктури, особливо інформаційної і транспортної, та видів діяльності, що підтримують присутність українських виробників на міжнародних ринках;

4. Невисокий рівень конкурентоспроможності вітчизняних виробників, їх товарів і послуг та економіки країни в цілому;

5. Відсутність масштабних інвестицій в економіку України з боку провідних європейських ТНК, що унеможливлює входження українських виробників до їх міжнародних розподільчих систем;

6. Складнощі створення й удосконалення фондового ринку;

7. Недостатня готовність інституційної структури в Україні, брак кваліфікованих кадрів, ресурсної бази для виконання відповідних заходів.

На прикладі країн Південної Європи  в процесі їхньої інтеграції до ЄС, ми можемо проаналізувати основні  загрози, що постають перед країнами-кандидатами на інтеграційному шляху.

Після підписання угод про асоційоване членство і обрання курсу на скорішу інтеграцію до об’єднаної Європи, відбулося значне зростання обсягів торгівлі між країнами-кандидатами та ЄС. Так, частка товарного експорту ЄС з державами цього регіону зросла з 2,4% у 1992 р. до 7,4% – у 2004 р., тобто у 3 рази, а частка товарного імпорту – з 2,1% у 1992 р. до 5,2% – у 2004 р., тобто майже у 2,5 рази. Крім того, обсяги товарообороту ЄС з регіоном ПЄ були досить значними – ці країни до свого приєднання до ЄС входили до п’ятірки провідних імпортерів з країн ЄС та до десятки провідних експортерів, що було свідченням пріоритетного значення торгових відносин з цим регіоном для ЄС.

Приєднання до ЄС означало для країн  „входження до західного співтовариства добробуту і безпеки ”. Нові члени після вступу до ЄС в

основному подолали замкнутість свого економічного простору та увійшли

до динамічно зростаючого ринку з обґрунтованими нормами та

стандартами. Прийняття до ЄС та пов’язане з цим скорочення тарифних і

нетарифних торговельних обмежень додатково стимулювало зовнішню