Подсолнечное масло на мировом рынке

Висновок відносно факторних  умов у Таблиці 1.2.

Аналіз факторних  умов

Таблиця 1.2.

Фактор	Можливість	Загроза
Технологічні ресурси		Значні втрати сировини при  виробництві олії, що може призвести  до збитків
Людські ресурси	Наявність кваліфікованих кадрів в країні, що не потребує додаткових витрат на навчання робітників
Фізичні або природні ресурси	Клімат, ґрунти України повністю відповідають потребам соняшника при  його вирощуванні, що не потребує додаткових витрат на його збереження
Фінансові ресурси		Відсутність вітчизняного капіталу та висока зацікавленість іноземних  інвесторів в оліє-жировій галузі України
Інфраструктура	Завдяки Євро-2012 транспортна  інфраструктура та система зв’язку  розвиваються, що покращує та полегшує зв'язок українських підприємств  з іноземними ринками	Банківська система зазнала  негативного впливу після світової кризи, що призводить до відсутності  можливості кредитування

Базові факторні умови  цілком задовольняють українську олійно-жирову галузь. Це проявляється у відповідному кліматі та ґрунтах. У такому випадку, компанії не змушені вкладати додаткові кошти на зрошення ґрунтів тощо, чим зменшують свої ризики.

Набуті факторні умови  не відповідають потребам галузі. Україна задовольняє потреби світового ринку на 57%, в майбутньому потреби можуть збільшитися, але вітчизняний виробник не зможе їх задовольнити в достатній мірі, через застаріле обладнання. Також необхідно збільшити сировину базу шляхом виведення нових сортів соняшника та вдосконалення технології виробництва.

2.2. Кластер підтримуючих  галузей

Відомо, що функціонування олійно-жирової галузі пов’язане з такими галузями: машинобудівною (постачання устаткування і апаратури, інструментів і запасних частин), хімічною (розчинники, реактиви, есенції, ароматичні речовини), текстильною (фільтри, пакувальний матеріал, тарні тканини), скляною та паперово-целюлозною [13].

Також важливу роль відіграють посівні площі, тому що при їх збільшенні, збільшуються об’єми виробництва. У  галузевій структурі комплексу  сільськогосподарська ланка представлена виробництвом соняшнику, його насіння. Товарні посіви культури розміщені  на полях колективних та державних  сільськогосподарських підприємств. Під соняшником в Україні зайнято  більше площ ніж під будь-якою іншою  технічною культурою. На відміну  від інших технічних культур  посівні площі соняшнику в  останні роки практично не зменшувались. Вирощують соняшник господарства 19 областей і Автономної Республіки Крим. Товарних посівів немає у Тернопільській, Івано-Франківській, Львівській, Волинській та Рівненській областях.

Машинобудування України, на відміну від інших держав світу, базується на технологіях, що залишилися з часів Радянського союзу, це знижує її конкурентоспроможність та можливості на світовому ринку.

До галузей, які забезпечують розвиток і обслуговування матеріально-технічної  бази комплексу, належать сільськогосподарське машинобудування та машинобудування  для харчової, комбікормової промисловості, гірсько-складського господарства. Перше з них виробляє плуги, сівалки, жатки, комбайни для зернового господарства, друге — в основному технологічне устаткування для зерносховищ, елеваторів, млинів, круп'яних заводів, кондитерських та макаронних фабрик, хлібозаводів, комбікормових підприємств тощо. Підприємства цих машинобудівних галузей зосереджені у Києві, Харкові, Одесі, Кіровограді, Дніпропетровську, Херсоні та інших містах.

Відкрите акціонерне товариство "Хімтекстильмаш" – це українська компанія, що займається виготовленням обладнання для виробництва рослинної олії; товариство з обмеженою відповідальністю "ТАН" – займається виробництвом обладнання для олійно-жирової промисловості; товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціальне проектно-конструкторське та технологічне бюро "ЕНЕРГОМАШПРОЕКТ" - виробництвом та монтажем теплоенергетичного обладнання, а також проектно-конструкторськими роботами тощо [7].

Хімічний комплекс України - це більш ніж 250 підприємств, з яких майже 100 є справжніми велетнями  індустрії, де зайнято майже 220 тисяч  висококваліфікованих працівників, що становить 5,4% від усього промислово-виробничого  персоналу країни. Їхні обсяги виробництва  складають майже 7% від загального обсягу промислового виробництва країни та цілком задовольняють олійно-жирову галузь, при цьому 70% продукції поставляється на експорт.

За відносно короткий період олійно-добувний комплекс Україна значно оновив і збільшив свій виробничий потенціал. Було побудовано п'ять нових оліє-екстракційних заводів сумарною продуктивністю 1 млн. 350 тис. тонн / рік переробки насіння соняшнику, два олійно-пресових заводу, сумарною продуктивністю 527 тис. тонн / рік.

Була проведена корінна  реконструкція на чотирьох оліє-екстракційних заводах з установкою нових екстракторів сумарною продуктивністю 1 млн. 470 тис. тонн / рік переробки насіння соняшнику. При цьому було демонтовано 6 застарілих оліє-екстракційних ліній (3 лінії НД-1250; 2 лінії МЕЗ-350, 1 лінія Ольє - НД-1250), які перебували в експлуатації більше 50 років.

В даний час олійно-добувний комплекс Україна має в своєму розпорядженні сучасними високопродуктивними олійно-екстракційний лініями як ДЕ КОШТОРИСІВ - 3 лінії, ЄВРОПА Краун -3 лінії; та іншими АНДРІОТТІ, Бернардинів.

Важливе значення у розвитку ресурсно-виробничого потенціалу масложирової галузі України має його науково-технічне забезпечення.

У сфері забезпечення якісним  олійним сировиною (насінням соняшнику, ріпаку, сої) велику роль виконують  Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр'єва  УААН (м. Харків), Український науково-дослідний  інститут олійних культур УААН (м. Запоріжжя), Івано-Франківський інститут хрестоцвітих культур УААН. Ці інститути активно працюють в напрямках: селекції високопродуктивних сортів і гібридів олійних культур, стійких до основних хвороб і шкідників; вдосконалення системи їх насінництва та виробництва насіння вищих репродукцій для щорічного сортооновлення в країні; розробки для різних зон країни адаптивних, екологічно безпечних технологій обробітку олійних і ефіроолійних культур.

Важливе значення у розвитку ресурсно-виробничого потенціалу олійно-жирової Галузі України має йо науково-технічне забезпечення.

У сфері забезпечення якіснім  олійнім сировина (насінням Соняшнику, ріпаку, сої) велику роль виконують  Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр'єва  УААН (м. Харків), Український науково-дослідний інститут олійних культур УААН (м. Запоріжжя), Івано-Франківський інститут хрестоцвітих культур УААН. Ці інституті активно Працюють в напрямком: селекції високопродуктивних сортів и гібридів олійних культур, стійких до основних хвороб и шкідників; вдосконалення системи їх насінництва та виробництва насіння вищих репродукцій для щорічного сортооновлення в Країні; розробка для різних зон Країни адаптивних, Екологічно безпечне технологій обробітку олійних и ефіроолійних культур [17].

Відповідно до сайту «Державної підтримки українського експортера», про запроси підприємств олійно-жирової  галузі, що надані до імпортерів видно, що українські виробники олії мають потребу лише у сировині. Тобто, можна зробити висновок, що кластер підтримуючих галузей достатньо відповідає потребам олійно-жирової галузі.

Фактори	Можливості	Загрози
Сировинна база	В Україні функціонують ряд  інститутів, які займаються розробкою  високопродуктивних сортів соняшнику та хімічних добавок
Технічна база	Національна Академія Наук України займається розробкою техніки  та технології для олійно-жирового комплексу України та впроваджують обладнання у виробництво національних підприємств, які в свою чергу бажають займатись виробництвом даного обладнання, через розвиток олійно-жирової галузі

 

2.3. Умови попиту  на внутрішньому ринку

Проаналізувавши умови попиту на внутрішньому ринку, можна зробити  висновок відносно майбутньої перспективи  розвитку товару відносно міжнародних  конкурентів, тобто при високому внутрішньому споживанні олії в країні, по Портеру, вимоги постійно зростають  до якості товару.

Споживання соняшникової олії власного виробництва в Україні  виросло за останні роки з 7,5 кг в 1998 р. до 12 кг в 2010 р., при рекомендованій нормі споживання 13 кг на людину, що пов'язано зі збільшеною купівельною  спроможністю населення. Під впливом  споживчого попиту, що посилюється, і  зростання обсягів виробництва  в кондитерській і хлібопекарською  галузях, зростає також виробництво  усередині країни маргарину і  майонезу, і нині на це йде 1/5 сумарного  виробництва соняшникової олії [7]. Дані про споживання олії в ведучих країнах світу наведені в Таблиці 1.3.

 

Споживання рослинної  олії на душу населення в рік

Таблиця 1.3.

Країна		Споживання рослинної  олії на душу населення в рік, кг
Україна		12
Казахстан		18
Росія		14
Індія		13
США		35
Англія		26
Германія, Франція, Італія		28
Голландія, Бельгія, Швеція		22
Канада		15

Такий стан попиту у кожній країні пояснюється тим, що в Україні  та Росії з рослинних олій в  основному користуються соняшниковою (традиційно високе споживання соняшникової олії, тому що ми - країна соняшника, на сьогодні в домашньому споживанні українці використовують близько 98% соняшникової олії та лише 2% займає решта олій, зокрема 1,8% - оливкова [12]) та по закладеним національним цінностям – тваринним жиром. Цього не можна сказати про інші зарубіжні країни, в їх споживчий кошик входить: соняшникова олія, оливкова, лляна, кедрова тощо.

Як вже зазначалося  раніше, сьогодні на Євросоюз, Індію, Єгипет, Туреччину, Іран, Алжир і ПАР припадає 70-74% світового імпорту масла. За прогнозами, наведеними в дослідженні OECD-FAOAgriculturalOutlook 2010-2019, до 2019 року світове  споживання рослинного масла зросте на 30% (на 42 млн тонн), а світовий імпорт - на 34% (на 20 млн тонн). Власними потужностями буде забезпечена тільки половина цього приросту, решту країнам-імпортерам доведеться ввозити. Це визначає перспективність даного ринку і орієнтири для виробництва рослинного масла [1].

За один тиждень ціна на соняшникову олію знизилась на 1200 грн за тонну. В результаті вартість олії на вітчизняному ринку не перевищує 8400-8600 грн за тонну, в той час як ще 21 вересня ціна продукту складала 9600-10000 грн за тонну. Другою причиною падіння цін стало підвищення пропозиції на ринку. Начальник відділу АПК ДІАЦ "Держзовнішінформ" відносить цей фактор, у першу чергу, до українського ринку: «Йде активна збиральна кампанія, внаслідок якої з'явилася велика пропозиція соняшнику на ринку. Це призвело до його здешевлення». 

 За даними Міністерства агропромислової продукції, на 30 вересня зібрано 6,4 млн тонн соняшнику. Очікується рекордний врожай на рівні 8,2 млн тонн (проти 6,8 млн. т в 2010 р.). Це дозволяє розраховувати на те, що буде вироблено 3,5 млн тонн соняшникової олії при внутрішній потребі, яка не перевищує 0,5 млн тонн.

 Експорту в цьому  випадку буде підлягати понад  3 млн. тонни, що вказує на пряму залежність ринку від світової кон'юнктури. Відповідно, будь-які коливання цін у світі будуть негайно позначатися на українських виробниках [11].

В Україні традиційно високе споживання соняшникової олії, тому що ми - країна соняшника, на сьогодні в  домашньому споживанні українці використовують близько 98% соняшникової олії та лише 2% займає решта олій, зокрема 1,8% - оливкова. Тому можна виділити такі сегменти: споживачі оливкової олії, кукурудзяної, «базарної» - вважається, що її корисність вища від соняшникової олії національних виробників, також споживачі соняшникової олії, що розділяються на два – рафінованої та нерафінованої, і вже на сьогоднішній день виведений новий товар, що орієнтований на новий сегмент – мікси (змішування різних олій) [12].

Взагалі можна виділити ці сегменти, але їхня більшість мотивується можливо, не корисністю олії, а її ціною. І тому українські виробники стверджують, що культура споживання в Україні не розвинена. І тому вони спершу мають сформувати саму культуру споживання, а потім виводити на ринок новий товар [12].

Тому можна стверджувати, що дана ситуація на українському ринку  не стимулює виробників до удосконалення  свого товару для отримання конкурентний позицій. Усі можливості галузі наведені у Таблиці 1.4.

Аналіз умов попиту внутрішньому ринку

Таблиця 1.4.

Фактори	Можливості	Загрози
Величина попиту на внутрішньому ринку	Внутрішнє споживання товару росте з кожним роком, що призводить до створення споживачами певних вимог до якості товару, та в свою чергу, його удосконалення зі сторони  підприємств, що надає йому конкурентних переваг на міжнародному ринку
Динаміка попиту	Попит зростає, що в свою чергу призведе до запровадження  нових технологій, та оновлення технічної  бази
Насичення ринку	Переважає пропозиція в десятки  разів, що спонукає вітчизняного виробника  виходити на зарубіжні ринки
Вимогливість/культура споживання		Оскільки в української  нації існує поняття, що олія, яка продається на базарі, є кращою ніж бутильована, то національний споживач не висуває ніяких вимог до виробників, що не сприяє, в свою чергу, удосконаленню товару, тобто культуру споживання необхідно розвивати