Подсолнечное масло на мировом рынке

 

2.4 Конкуренція  в галузі на внутрішньому ринку

Усі компанії працюють на базі великих українських заводів. Нині в секторі працюють 17 великих  підприємств. Існуючі потужності масложирових підприємств України дозволяють в рік переробляти до 4,5 млн тонн насіння масляних культур (як правило, соняшнику і рапсу), при цьому можна отримати: 1,5 млн тонн соняшникової олії, 380 тис. тонн маргарину, 105 тис тонн майонезу.

Структурними елементами територіальної організації олійно-жирової  промисловості виступають: Дніпропетровський  олійно-жировий завод (ТМ "Олейна"), Волчанський олійно-жировий завод, Запорізький олійно-жировий завод, Пологівський завод, Одеський завод, Вінницький завод, Полтавський олійно-жировий завод (ТМ "Щедрий дар"), Приколотиянський олійно-жировий завод, Кіровоградський, Слов’янський олійно-жировий завод, Каховський олійно-жировий завод (Херсонська область, ТМ "Чумак") [13].

Тип ринку – монополістична конкуренція, тобто присутня велика кількість виробників та споживачів, яким пропонуються схожі товари, але  диференційовані. Такий фактор є позитивним, оскільки велика конкуренція призводить по постійного вдосконалення товару на внутрішньому ринку, що створює конкурентну спроможність товару на зовнішніх ринках.

Одним з самих великих  експортерів олії є Кернел Груп – найбільша вертикально інтегрована агропромислова компанія України, яка викупила вітчизняні підприємства та випускає під їхніми марками соняшникову олію: «Щедрий дар», «Стожар», «Чумак Домашня», «Чумак Золота», «Любонька», на сьогоднішній день частка ринку компанії сягає 22,7% [14].

Наступними лідерами ринку  є Cargill та Bunge, з відповідними частками ринку 15 та 11,6%. Далі, український ринок розподілився між виробниками таким чином: Приват – 8,7%, ВіОйл – 6,7%, Пологівський ОЕЗ — 5,7%, МХП — 5,2% і Креатив — 4% [15].

Компанія Cargill - міжнародна компанія по торгівлі, виробництву і реалізації сільськогосподарської та харчової продукції, яка володіє двома українськими компаніями по виробництву олії в Каховці та Донецьку.

Компанія Бунге є українським підрозділом Bunge Ltd, міжнародної інтегрованої компанії, що працює на ринку сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Тож найбільшими компаніями експортерами є – Кернел Груп, Бунге, Запоріжський ОЖК, Креатив та інші.

Жорстка конкуренція на зовнішніх  продовольчих ринках,  зростаючі  вимоги до якості продовольчих товарів  стали причиною необхідності корінного  технічного переоснащення олійно-жирових  підприємств, оновленню їх технічної  бази, впровадженню сучасних енергозберігаючих  технологій.

Завдячуючи переоснащенню  котелень під технологію спалювання лушпиння соняшнику, олійно-жирові підприємства в умовах, коли невпинно зростають  ціни на енергоносії, практично на 90% забезпечують себе енергоресурсами  – тепловою енергією. Наступним  кроком енергозбереження буде перехід  на режим повного самозабезпечення підприємств електроенергією.

Виробнича база олійно-жирових  підприємств дозволяє переробляти  різні види насіння олійних культур: соняшнику, ріпаку, сої, а вкладені інвестиції є умовою для інвесторів проводити  збалансовану цінову політику щодо олійної  сировини, що стимулює товаровиробників до вирощування олійних культур.

Компанії займаються просуванням  свого товару за допомогою:

• друкованої реклами (спеціальзовані журнали)

• зовнішня реклама

• спонсорство

• «сарафанове» радіо

На даному ринку необхідним кроком є зміна звичок споживання. Піонером використання цього підходу в Україні став бренд "Олейна", який, по суті, створив сегмент бутильованої рафінованої соняшникової олії.

У той час переважна  більшість споживачів віддавало перевагу базарній олії. Маркетологи "Олейни" донесли до споживачів, що їх бренд позбавлений важливих недоліків базарної олії ("не горить, не піниться, не пригорає"; "смак страв, а не олії"), що збільшило попит на даний вид продукції.

На сьогоднішній день, одним  зі шляхів просування товару є Інтернет, тому, наприклад, Digital агентство QMEDIA займеться комплексним просуванням в Інтернеті торгових марок «Стожар» та «Щедрий дар» та проведе редизайн сайтів, зробить їх більш сучасними, щоб користувачам там було цікаво.

Відносно зарубіжних ринків, то національний виробник співпрацює з іноземними компаніями та дистриб’юторами, за допомогою яких відбувається просування товару, оскільки на сьогоднішній день, соняшникова олія постачається у 73 країни світу і український виробник не в змозі особисто співпрацювати з кожним.

Методи управління є особливо важливими в галузі мастильних матеріалів, оскільки є основою здатності  фірми вдосконалюватися та впроваджувати  новації. Так, більшості підприємств  притаманне гнучке виробництво, тобто  здатність переорієнтуватися на виробництво іншого виду масла за одну робочу зміну. Українським підприємствам  притаманна система централізованого управління, хоч і відсутня жорстка  форма, проте підприємства здатні до швидких змін.

Аналіз конкуренції на внутрішньому ринку наведений у  Таблиці 1.5.

Конкуренція на внутрішньому ринку

Таблиця 1.5.

Фактор	Можливості	Загроза
Тип ринку з точки зору конкуренції	Монополістична конкуренція  – що змушує виробників конкурувати  між собою, що призводить до удосконалення  товару
Досвід зовнішньоекономічної діяльності	Більшість українських виробників вже працюють на зарубіжних ринках, можливо з іншими товарами, до дозволяє через існуючі шляхи збуту  виводити олійну продукцію
Досвід маркетингової  діяльності	Є сильні компанії, які за допомогою власних дій на національному  ринку формують культуру споживання	Відсутня можливість особистого продажу на кожному з ринків та унеможливлюється аналіз роботи дистриб’юторів від яких залежить репутація компаній
Методи управління	Гнучкість виробництва, централізована система управління, завдяки якій можливе швидке та ефективне управління та переформування

 

2.5. Втручання  уряду

Проект Закону "Про  ставки вивізного (експортного) мита на окремі види сільськогосподарської  продукції", розроблений Міністерством економічного розвитку України і розміщений на сайті міністерства 29 вересня 2011 року. Документом пропонується, зокрема, з 1 січня 2012 року встановити постійне експортне мито на соняшникову олію в розмірі 10%, але не менш як 84 євро за тонну [8].

Введення такого закону обґрунтовується  таким чином: «Прийняття проекту  Закону України сприятиме створенню  відповідних умов для задоволення  внутрішніх потреб держави у соціально  значущій продукції, недопущенню дестабілізації цінової ситуації на внутрішньому продовольчому  ринку» [8].

За підрахунками асоціації  «Укроліяпром», введення мита зробить невигідним виробництво соняшникової олії і призведе до закриття більшості підприємств галузі, звільненню 30 тис. співробітників та приведе до збитків держави у сумі 3,8 млрд грн, точніше: «Обсяг виробництва знизиться з 3 до 1,6 млн тонн, експорт - з 2,65 до 1,1 млн тонн: виходячи з цього, потрібно робити розрахунки» [9]. Також був виділений той факт, що такі рішення можуть зробити збитковою українську олійно-жирову галузь, яка на даний момент дає до 3,5 млрд гривень доходу в державний бюджет [10].

Тому 6 жовтня у Києві, в ході загальних зборів, члени асоціації «Укроліяпром» підписали звернення до президента, прем'єр-міністра і голови Верховної Ради України з вимогою не вводити експортне мито на соняшникову олію [10]. Аналіз втручання уряду наведений у Таблиці 1.6.

Аналіз втручання  уряду

Таблиця 1.6.

Фактор	Можливості	Загрози
Введення експортного  мита		Зробить невигідним виробництво соняшникової олії і призведе до закриття більшості підприємств галузі, звільненню 30 тис. співробітників та приведе до збитків держави у сумі 3,8 млрд грн

Виходячи з усього вищесказаного, можна зробити висновок, що український  олійний ринок цілком нормально  може працювати без будь-якого  адміністративного втручання. Не виключено, що будь-які обмеження, зокрема введення експортних мит на соняшникову олію, сприятимуть скороченню обсягів  виробництва частини підприємств, що, в свою чергу, призведе до можливої ​​зупинки оліє переробних заводів середньої і малої потужності та, як наслідок, до скорочення виробництва нерафінованої соняшникової олії. А через скорочення обсягів виробництва скоротяться обсяги експорту соняшникової олії українського походження. В результаті Україна, якій належить статус одного з лідерів з поставок соняшникової олії на світовий ринок, ризикує втратити зовнішні ринки збуту.

Висновок 

Детермінант – факторні умови, є найбільш стратегічно важливим для розвитку олійно-жирової галузі в Україні. Це пояснюється родючими ґрунтами, відповідними кліматичними умовами до вирощування соняшника, що дає сировину для виробництва  олії. Також важливим детермінантом  стало – втручання уряду, через  експортне мито на насіння соняшнику, що сприяло збільшенню пропозиції цієї продукції на внутрішньому ринку, зростанню завантаженості потужностей переробних підприємств, збільшенню інвестицій у виробництво олії, зростанню виробництва насіння соняшнику та соняшникової олії в Україні, збільшенню частки експорту Україною на світовому ринку олії.

На сьогоднішній день активний розвиток олійно-жирового комплексу  в Україні трапився завдяки динамічним змінам в структурі експорту - постійно розширюється географія продажу олії українського виробництва.

Варто відмітити, що в ситуації жорсткої конкуренції підприємства олійно-жирового комплексу удосконалюють  технічну базу, а також активно  використовують сучасні енергозберігаючі технології.

Також існують основні  бар’єри розвитку олійно-жирової  галузі:

• застаріле обладнання;
• встановлення експортного мита на соняшникову олію;
• постійні спроби скасування експортного мита на насіння соняшнику;
• брак кредитних ресурсів, особливо в період формування великих обсягів сировини для забезпечення ритмічної роботи олійно-жирових підприємств;
• різкі коливання цін на олійну сировину;
• низька активність олійно-добувних підприємств в переході на переробку нетрадиційного для них олійної сировини: насіння ріпаку та сої;
• недостатнє фінансування розробки нормативної документації, пов'язаної з технічним регулюванням масложирової галузі, системою кодування продукції на всіх її етапах у харчовому ланцюгу і подальшого контролю її виконання тощо.

Вирішення даних проблем буде сприяти стабілізації роботи та підвищення експортного потенціалу галузі. Олійно-жирова галузь - одна з галузей, яка стабільно продовжує працювати навіть в умовах світової фінансової кризи.

Розвиток олійно-жирової галузі в Україні має великі перспективи як з точки зору забезпечення внутрішніх потреб, так і можливостей розширення присутності на зовнішніх ринках, що може стати міжнародною спеціалізацією. Про це свідчать тенденції світового виробництва і споживання олійно-жирової продукції – частка світового ринку 57%. Ці тенденції полягають у переорієнтації в структурі харчування населення економічно розвинених країн від жирів тваринного походження до рослинних масел і жирів, збільшення чисельності населення планети, збільшення використання рослинних олій для технічних потреб (виробництво біодизельного палива, пластмас, миючих засобів, мастил та ін.)

Українським виробникам необхідно  обновити технічний асортимент для  зменшення втрат при виробництві, що призведе до створення ефективної системи виробництва. Держава має  підтримувати стратегічні галузі, шляхом введення допоміжних тарифів, оскільки втручання уряду має негативний вплив на розвиток галузі, через введення експортного мита на соняшникову олію. Також, для збільшення кількості сировини можливо збільшувати урожайність культур, вводити нові технології переробки насіння, впроваджувати енергозберігаючі технології.

 

Список використаної літератури: