Регіональна структура світового господарства

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський  національний економічний  університет

Івано-Франківський інститут менеджменту 
 
 
 

Індивідуальна науково-дослідна робота

з дисципліни <<Міжнародна економіка>> 
 
 
 
 

                                                                                 Виконав:

                                                                         Студент групи МЕМТ-32

                                                    Бердар В. М.

                                                 Перевірив:

                                                                        Викладач Пробоїв О. А. 
 
 
 

м. Івано-Франківськ

2010 р.

ЗМІСТ

    Вступ                                                                                                               3

I. Теоретична частина                                                                               

1. Регіональна структура світового господарства                                            5

    1.1 Структура світового господарства.                                                           5

    1.2 Суть і структура світового господарства.                                                7

    1.3 Регіональна структура світового ринку товарів та послуг.                  12

2. Тести                                                                                                              16

    II. Практична частина                                                                               

2. Економічний розвиток Саудівської Аравії                                                  22

    2.1 Нафтова промисловість та її роль.                                                          23

    2.2 Промисловість.                                                                                         25

    2.3 Сільське господарство.                                                                            26

    2.4 Транспорт.                                                                                                 27

    2.5 Державний бюджет.                                                                                 29

Висновки                                                                                                           31

Список використаної літератури                                                                      33 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВСТУП 

    На  сучасному етапі суспільного  розвитку значну роль для економіки  кожної окремої країни і світу  вцілому відіграє світове господарство, яке поєднує національні господарства, що пов’язані і взаємодіють за законами міжнародного поділу праці.

    Він полягає в спеціалізації окремих  країн на виробництві певних товарів  та послуг і товарному обміні цими продуктами на світових ринках. МПП  виникає між країнами, що захищені своїм державним суверенітетом. Формування спеціалізації господарства підкоряється дії закону порівняльних переваг, запропонованим Д.Рикардо  в 1917 р., який стверджує, що кожній країні, навіть тій, яка має абсолютні  переваги з виробництва будь-яких товарів, вигідніше зосередити свої зусилля на виробництві тих товарів  і послуг, у виробництві яких вона досягла порівняно більшої ефективності, і експортувати їх в обмін на товари, яких вона не виробляє. А це означає, що кожна країна має порівняльну  перевагу у виробництві якого-небудь товару чи послуги і може дістати  зиск, торгуючи ними або обмінюючи  їх на інші товари чи послуги.

    Для реалізації можливостей, що виникають  у процесі розвитку МПП та забезпечення руху товарів, послуг, капіталу, робочої  сили, на світових ринках потрібна постійна підтримка міжнародних двосторонніх та багатосторонніх відносин, укладенні  зовнішньополітичних та зовнішньоторгових  угод, як між окремими фірмами, так  і між урядами країн.

    Економічні  зв’язки між країнами мають багатовікову історію. Протігом століть вони існували переважно як зовнішньоторгівельні, вирішуючи проблему забезпечення населення  товарами, які національна економіка  виробляла неефективно або не виробляла взагалі. З розвитком  еволюції зовнішньоекономічні зв’язки  переросли межі зовнішньої торгівлі і перетворились в складну  сукупність міжнародних економічних  відносин, що стосуються інтересів  всіх держав.

    Міжнародні  зв’язки виступають сьогодні найважливішим  фактором економічного роста, структурних  зрушень і підвищення ефективності національного виробництва, одночасно  є і каталізатором диференціації  країн, нерівномірності їх розвитку. Це можна довести тим, що сучасне  світове господарство як в політичному, так і в соціально-економічному відношенні неоднорідне і характеризується великою кратністю. Як колись, на світовій арені серед суб’єктів економічної  діяльності країни з різним рівнем промислового розвитку, умовами і  стандартами життя суспільства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.1 Структура світового господарства.

    Структура - внутрішня будова системи та сукупність стійких зв'язків у ній, що забезпечують її цілісність. Кожна система має  цілу множину структур. Наприклад, в  географії господарства розрізняють  такі прості структури, як галузеву, суспільну, політичну, функціональну, територіальну  тощо, а також складні структури - соціально-економічну, функціонально-господарську, територіально-господарську та інші.

    З-поміж  численних структур світового господарства найважливішими є соціально-економічна, функціонально-господарська та територіальна.

    Під соціально-економічною структурою розуміють співвідношення економічних укладів і систем власності, характер взаємодії держави і приватного капіталу, розстановку політичних та економічних сил у державах та в світі в цілому.

    Співвідношення  економічних укладів і систем власності визначає, в чиїх руках  у тій чи іншій країні знаходиться  багатство і реальна влада. В світі ще трапляються регіони, де є дофеодальні уклади, там зберігається вплив родоплемінної общини, а влада належить племінним вождям. Це, наприклад, характерно для більшості країн тропічної Африки, острівних територій Океанії тощо. В десятках країн велике значення мають феодальні системи власності. Особливо це характерно для мусульманського світу. У країнах Південно-Східної Азії і Південної Америки відіграє значну роль поміщицьке господарство (господарство латифундій). Разом з тим, незважаючи на значну втрату впливу ідей соціалізму, в окремих країнах продовжує відігравати важливу роль поєднання державної і кооперативної форм власності і вплив відповідних партійних еліт. Це країни централізовано керованої економіки та постсоціалістичні країни перехідної економіки.

    Але більша частина економічного потенціалу світу зосереджена в країнах, де власність і влада знаходиться  в руках державно-корпоративних комплексів. Багатство концентрується в руках великих фірм. Вони є власниками основних фондів і навіть землі та інших природних ресурсів, зростає їхня фінансова могутність. Держава ж в основному забезпечує правову та організаційно-управлінську базу функціонування комплексів. Державно-корпоративні комплекси прямо або опосередковано керують виробництвом, контролюють політику, впливають на сферу культури, освіти та науки.

    розвиток  господарства в країнах з потужними  державно-корпоративними комплексами неминуче виходить за межі національних ринків. Інтернаціоналізація гос-подарського життя стимулювала розвиток різноманітних міжнародних форм економічної діяльності, як, наприклад, транснаціональних корпорацій (ТНК).

    Транснаціональна  корпорація - це, як правило, великі виробничі  концерни, торговельні або фінансові  корпорації, сфера діяльності яких - весь світ.

    Саме  діяльність ТНК є причиною того, що в усьому світі можна бачити марки «Тойота» чи «Нісан», «Форд» чи «Дженерал моторе», «БМВ» чи «Фольксваген»  або продукцію радіоелектроніки фірм «Тосіба», «Мацусіта» («Панасонік»), «Соні», «Дженерал електрік», «Вестінгауз» ІБМ та ін. Особливо активна діяльність ТНК США, Японії, ФРН, Великобританії, Франції.

    функціонально-господарська структура країни чи світового господарства залежить від сучасного розвитку стану суспільного поділу праці  в усіх його формах, в тому числі  стану міжнародного поділу праці. На сьогодні, аналізуючи стан господарства не тільки економічно розвинутих країн, а й країн, що розвиваються, вже недостатньо обмежуватися розглядом тільки галузей. Практично скрізь іде процес формування міжгалузевих систем, а в межах країн - і міжгалузевих комплексів. Цей процес зумовлений розвитком технологічних зв'язків, інвестиційної діяльності та вимогами сучасного менеджменту і маркетингу.

    Наприкінці XX ст. практично скрізь сформувалися світові міжгалузеві системи: енергетики, виробництва матеріалів, машинобудування, агробізнесу (агро-виробнича сфера), транспорту.

    В економічно розвинутих країнах, крім перелічених утворень із всесвітнім охопленням діяльності, сформувалися міжгалузеві системи, які охоплюють національні ринки і набувають рис комплексів. Це - комплекси: воєнно-промислові (особливо СІЛА, ФРН, Франції, Росії, Китаю); наукових досліджень і конструкторських робіт, або науково-виробничі (найрозвинутіші в СІЇЇА, Японії, ФРН, Великобританії, Франції, а також в Росії, Україні, Китаї); атомно-енергетичні (в усіх економічно розвинутих і найбільших постсоціалістичних країнах); аерокосмічні (особливо в СТА, Росії, Японії, Франції, Китаї, формується такий комплекс і в Україні); індустріально-екологічні та ін.

    Формуються  інші міжгалузеві утворення, наприклад, міжнародна індустрія туризму, міжнародна індустрія інформації тощо.

    Територіальна структура світового господарства - це географія соціально-економічної, функціонально-галузевої структур.

1.2 Суть і структура світового господарства.

Світове господарство  - являє собою сукупність соціальних економік і особливої сфери суспільно-виробничих зв'язків, що виходять територіальні межі окремих країн   міжнародних, економічних відносин. В сучасних умовах економічна замкнутість нац. господарства не лише не раціонально, бо позбавляє економіку відособленої країни переваг,  що випливають з міжнародного поділу праці, спеціалізації та кооперації, а й практично неможлива. Таким чином поняття с/г не можна зводити до простої суми нац. економік не меншою мірою його суть визначається зв'язком між нац. госп. , який забезпечує їхню реальну єдність на основі міжнародного поділу праці науково-технічної виробничої кооперації. В міжнародній торгівлі валютних і кредитних відносин, тобто міжнародними ек. відносинами.

Міжнародні  економічні відносини  - являють собою систему госп. відносин між різними країнами світу. Елементами цієї системи є міжнародне науково-технічне  і виробниче співробітництво; вивіз капіталу і міжнародний кредит; світова торгівля; міграція робочої сили; міжнародні валютні відносини. Особливості розвитку сучасного господарства є:

1 Прагнення  до цілісності, єдності світового  господарства.

2 Вплив НТР на процес утворення єдиного світового господарства, оскільки завдяки впливу розширюються можливості міжнародного транспорту. Створюються єдині телекомунікаційні   системи   і   широке   застосування комп'ютерної техніки.

3. Поглиблення  міжнародного поділу праці, міжнародної  спеціалізації і кооперації.

      4. Відбуваються створення великої  кількості міжнародних економічних  організацій.

Ринок праці це сукупність економічних  відносин між найманими працівниками, підприємцями і біржами праці (державними, приватними) з приводу організації  використання і купівлі-продажу  робочої сили, тобто це посередник між роботодавцем та найманими працівниками. Продавцями на ринку праці виступають особи, які досягли працездатного  віку, випускники шкіл, технікумів, особи, що міняють роботу. Покупцями виступають п-ва, установи, які утворилися чи розширюються. Суб'єктами ринку робочої сили є : найманий працівник, роботодавець, а також посередники.