Ринок цінних паперів в контексті зовнішньоекономічної політики

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

 

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

 

 

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

КАФЕДРА: МЕНЕДЖМЕНТ ЗЕД

 

 

Контрольна  робота

 

з дисципліни:

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА

 

ТЕМА: «РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ В КОНТЕКСТІ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ»

 

 

Виконала:

студентка ІV курсу

група ЗМЗЕД  – 41

Срібна Надія  Володимирівна

 

 

 

Київ 2011

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………….…..3

1. Сутність та регулятивна інфраструктура ринку цінних паперів……………..5

2. Міжнародна організація комісій з цінних паперів та

організація міжнародного співробітництва…………………………………….16

3. Стандарти регулювання ринку цінних паперів у європейському співтоваристві…………………………………………………………………….23

Висновок…………………………………………………………………………30

Список літератури………………………………………………………………32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  теми. Цінні папери мають величезне значення для міжнародної торгівлі. Ще з часів середньовіччя (виникнення перших цінних паперів, хоча деякі дослідники бачать їх прообраз у Давньому Римі) вони давали змогу прискорювати обіг товарів унаслідок можливості спершу швидкого і безпроблемного переміщення грошей, що оформлялися лише одним папером, а згодом і самих товарів, оформлених і переданих врученням лише документа, а не самого товару.

Цінні папери в країнах англо-американської системи права називають оборотними документами (negotiable instruments). Подібні найменування у міжнародному торговельному обороті виходять із традиційного розуміння їх як документів, але сучасні цінні папери (особливо акції та облігації) випускаються і перебувають в обігу найчастіше в бездокументарній формі. Внаслідок цього змінилося і загальноправо-ве розуміння терміна "цінний папір" (оборотний документ).

Цінний папір (оборотний документ) у більшості  правових систем — об'єкт, призначений для посвідчення існування певного майнового права, створений у такий спосіб, що використання даного права можливе лише в силу володіння цим об'єктом, а перехід права до іншої особі може здійснюватися тільки шляхом розпорядження об'єктом.

Особливість правової характеристики традиційного цінного  папера полягає в його двоїстій правовій природі. З одного боку, він становить  собою майнове право (саме це є  основою розуміння цінного папера), з іншого — це документ, який засвідчує  наявність такого майнового права, річ (рухоме майно), що має характеристики, властиві речі. Двоїста правова природа цінного папера зумовлює й особливості, пов'язані з його випуском та оборотом, які за своєю сутністю є оборотом майнових прав, що мають певні ознаки, властиві обігу речей.

Таким чином, актуальність наукового дослідження проблем  функціонування ринку цінних паперів  в контексті зовнішньоекономічної політики і здійснення господарської  діяльності у цій сфері зумовлена: проведенням поглиблених економічних  і правових реформ в Україні; недостатньою розробкою юридичних аспектів на ринку цінних паперів та її регулювання в зовнішньоекономічній політиці.

Метою роботи є виявлення й узагальнення ринку цінних паперів в контексті зовнішньоекономічної політики, яке регулює відносини на ринку.

Для досягнення вказаної мети дослідження було поставлено наступні задачі:

• охарактеризувати сутність та регулятивну інфраструктуру ринку цінних паперів;
• дослідити міжнародну організацію комісій з цінних паперів та організацію міжнародного співробітництва;
• вивчити й узагальнити стандарти регулювання ринку цінних паперів у європейському співтоваристві.

Об’єктом  дослідження виступають правові аспекти функціонування та регламентації ринку цінних паперів, функціонування комплексу правових засобів, які використовуються у контексті зовнішньоекономічної політики.

Предметом дослідження є складний і внутрішньо суперечливий комплекс теоретичних та практичних проблем розглядуваних правовідносин, ступінь узгодженості нормативно-правових актів, що становлять правову основу функціонування ринку цінних паперів в контексті зовнішньоекономічної політики.

Робота складається  зі вступу, трьох пунктів, висновку та списку літератури.

 

 

 

 

1. Сутність та регулятивна інфраструктура

ринку цінних паперів

 

У міжнародному торговельному обороті використовуються різні види національних цінних паперів:

• облігація (англ. — bond) — цінний папір, що засвідчує існування боргу з боку юридичної особи або державного органу, які її випустили, і містить зобов'язання сплатити власникові облігації зазначену в ній суму при настанні терміну її погашення;

• вексель —  цінний папір, що підтверджує нічим  не обумовлене зобов'язання векселедавця (простий вексель — англ. — promissory note) або іншого зазначеного у векселі платника (перекладний вексель — англ. — bill of exchange) виплатити після настання передбаченого векселем терміну визначену грошову суму векселе тримачеві;

• чек (англ. — check) — цінний папір, що містить безумовне зобов'язання банку сплатити визначену грошову суму за вказівкою пред'явника чека, виписаного чекодавцем або банком;

• коносамент (англ. — bill of lading) — цінний папір, виданий перевізником або його агентом, що визначає умови договору перевезення, вказує найменування відправника вантажу; описує вантаж, прийнятий до транспортування, способом, що дає змогу його ідентифікувати, і містить зобов'язання передати товар у визначеному місці відправнику вантажу або особі, якій буде передано коносамент;

• акція (англ. — certificate of stock) — цінний папір, що підтверджує право участі в акціонерному товаристві;

• складське  посвідчення (англ. — warehouse receipt) — цінний папір, що підтверджує прийняття складом товару на збереження;

• варант (заставне свідчення, англ. — warrant) — цінний папір, що засвідчує право застави на товар, який перебуває на складі, на користь власника даного документа;

• делівері ордер (англ. — delivery order) — цінний папір, що містить вказівку власникові складу, перевізникові або іншій особі, яка видає складське посвідчення чи коносамент, передати визначену партію товару вказаному в делівері ордері особі. Цей документ використовується для дроблення великої партії товару, оформленої одним коносаментом.

У міжнародному торговельному обороті використовуються також інші види цінних паперів, визнані  національним законодавством певних держав, наприклад трастові сертифікати (англ. — certificate of trust) та ін.

Цінні папери залежно  від критеріїв класифікації поділяють  на кілька груп. Так, доктрина континентальної  системи права поділяє цінні  папери на підставі природи прав, що вони оформляють, на такі групи:

• грошові цінні  папери (векселі, чеки, облігації тощо), в яких виражено право вимоги визначеної грошової суми;

• цінні папери участі (акції та їх різновиди), в  яких виражено право участі в акціонерному товаристві, або іншому господарчому товаристві;

• товарні цінні  папери (коносамент, делівері ордер, варант та ін.), в яких виражено право на товар.

Англо-американська доктрина містить іншу класифікацію оборотних документів відповідно до їх природи і поділяє їх на групи:

• інвестиційні папери — оборотні документи, що підтверджують  право участі в акціонерному товаристві (акції) або відносини позики між їхнім власником (позикодавцем) і позичальником (облігації);

• торговельні  папери — оборотні документи —  вексель, чек, депозитний сертифікат;

• товаророзпорядчі документи — оборотні документи, подібні за своїми ознаками до товарних цінних паперів.

Відповідно  до належності прав, засвідчених цінним папером, ці папери поділяють на такі види:

• пред'явницькі, коли права, засвідчені цінним папером, належать будь-якій особі, що є його власником. При цьому для передання іншій особі прав, засвідчених цінним папером на пред'явника, досить вручення цінного папера цій особі;

• іменні, коли власником цінного папера визнається лише зазначена в ньому особа. Права, засвідчені іменним цінним папером, переходять до іншої особи лише у разі випуску замість попереднього цінного папера нового із зазначенням імені нового її власника, а в реєстрі цінних паперів — відповідного запису;

• ордерні, коли зазначена в цінному папері особа може як сама здійснити права, надані цим папером, так і передати ці права іншій особі за допомогою спеціального передатного напису на цінному папері (індосаменту). При цьому зазвичай індосант несе відповідальність не тільки за існування права, засвідченого цінним папером, а й за його здійснення. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, якою повинно бути здійснене виконання) або ордерним (із зазначенням особи, якою або за наказом якої повинно бути здійснене виконання). Індосамент буває обмежений тільки дорученням здійснювати права, засвідчені цінним папером, без передання цих прав індосатові. У цьому разі індосат виступає представником індосанта.

Законодавство деяких держав (наприклад, США) регулює  такий вид облігацій, як конвертована — проста або дисконтна облігація, що випускається акціонерним товариством і надає її власнику за його вибором право на її погашення або на обмін на акції цього акціонерного товариства. Правові доктрини і законодавства окремих країн містять й інші класифікації цінних паперів.

Цінний папір  повинен мати визначену для нього  застосованим національним законодавством форму, що забезпечує ідентифікацію  наданих за цінним папером прав, а також уможливлює його передання. Більшість національних правових систем визнають випуск цінних паперів як у документарній, так і бездокументарній формі.

Документарним цінним папером є цінний папір, право  на який підтверджується документом на матеріальній основі, що має обов'язкові реквізити.

Бездокументарний цінний папір — форма цінного папера (переважно акції або облігації), права на який підтверджуються записом на рахунку без видачі документа на матеріальній основі, що має обов'язкові реквізити. Право володіння бездокументарним цінним папером переходить від однієї особи до іншої з моменту його переведення, чому відповідають записи на рахунках особою, яка здійснює облік за даними цінним паперам (депозитарієм).

Операції з  бездокументарними цінними паперами можуть відбуватися тільки в разі звернення до особи, яка офіційно здійснює запис прав. Будь-яке передання, надання або обмеження прав за бездокументарними цінними паперами повинні фіксуватися цією особою (депозитарієм), в іншому разі, як правило, така операція з цінним папером не матиме чинності.

У міжнародній практиці розрізняють такі моделі ринків цінних паперів:

1) основна регулятивна  роль на ринку цінних паперів  належить державі (Франція);

2) регулювання  поділено між державою і саморегульованими  органами, добровільними об'єднаннями  професійних учасників ринку цінних паперів (Великобританія);

3) засновані  на жорстких, детально розписаних  правилах і формальних процедурах, ретельному контролі їх дотримання (США);

4) такі, що базуються  на широкому використанні крім  твердих розпоряджень також неформальних  домовленостей, традицій, рекомендацій, погодженого стилю поводження, переговорів, розв'язання складних ситуацій та ін. (Великобританія).

В Україні діє  модель фондового ринку, наближена  до Франції, коли основна регулятивна  роль на ньому належить державі, тобто  у правовому регулюванні фондового ринку переважають приватноправові засади. Так, у Законі України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" визначено правові засади державного регулювання ринку цінних паперів і державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні. За цим законом державне регулювання ринку цінних паперів — це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних і запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері (ст. 1).

Державне регулювання  ринку цінних паперів здійснюється з метою:

• реалізації єдиної державної політики у сфері випуску  та обігу цінних паперів та їх похідних;

• створення  умов для ефективної мобілізації  та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;