Аналіз агропромислового комплексу національної економіки

     Кукурудзу на зерно зібрано на площі 2029 тис. га (75 відс. прогнозу), отримано 8,8 млн. тонн зерна при урожайності 43,3 ц/га. Валовий  збір очікується на рівні 10,6 млн. тонн зерна.

     Гречка  зібрана на площі 192 тис. га (95 відс. прогнозу), отримано 158 тис. тонн зерна при урожайності 8,2 ц/га. Валове виробництво гречки очікується біля 162 тис. тонн.

     Соняшник  при прогнозі 4,5 млн. га, зібрано на  площі 3,9 млн. га (87 відс.), одержано 6,2 млн. тонн насіння при врожайності 16,0 ц/га (15,3 ц/га у минулому році). Валовий збір соняшнику прогнозується в межах 6,5 млн. тонн, або на рівні минулого року.

     Сої підлягає до збирання 1064 тис. га, що на 420 тис. га більше, ніж у минулому році. Зібрано 777 тис. га (73 відс. до прогнозу), одержано 1212 тис. тонн зерна при урожайності 15,6 ц/га (16,2 ц/га у минулому році), очікуване виробництво її прогнозується біля 1,6 млн. тонн, що на 520 тис. тонн більше проти минулого року.

     Продовжується копка цукрових буряків, яких до збирання очікується 499 тис. га, що на 175 тис. га більше минулорічного. Викопано 340 тис. га (68 відс. прогнозу), накопано 10 млн. тонн (торік 5,5 млн. тонн) при врожайності 295 ц/га (296 ц/га у минулому році). Валовий збір цукрових буряків очікується в межах 15,1 млн. тонн, що дасть можливість виробити  біля  1,9 млн. тонн цукру.

     Всіма категоріями господарств посіяно 7,2 млн. га озимих на зерно, що становить 84 відс. до прогнозу і відповідає обсягам  минулого року. Озима пшениця  засіяна на площі 6 млн. га, що становить 89 відс. до прогнозу і на 214 тис. га більше минулого року, жито – на 314 тис. га (91 відс., або на 27 тис. га більше), ячмінь – на 819 тис. га (59  відс., або на 164 тис. га менше минулого року).

     Озимий  ріпак посіяно на площі 1 млн. га, що становить 83 відс. до прогнозу (торік  – 1,3 млн. га). У Івано-Франківській, Львівській, Закарпатській, Волинській, Одеській та Харківській областях посіяно 100-110 відс. прогнозованих площ.

     Зяблевий  обробіток ґрунту проведено на площі 8,3 млн. га, що становить 63 відс. до прогнозу, в тому числі глибока оранка –  на 619 тис. га, або 77 відс. до прогнозу.

     За  даними регіонів на 14.10.2010 із посіяних озимих на зерно на площі 6992,3 тис. га, сходи отримані на 5060 тис. га, або  на 72,7 відс. посіяних площ, з них у  доброму стані знаходиться 2390 тис. га (47,2 відс.), задовільному – 2039,2 тис. га (40,3 відс.), слабких та зріджених – 631 тис. га, або 12,5 відсотка.

      Збільшення обсягів промислового  виробництва харчових продуктів,  напоїв та тютюнових виробів  у січні-вересні 2010 року проти  відповідного періоду 2009 року  становило 2,6 відсотка [8]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виробництво основних сільськогосподарських культур  на 1 жовтня 2010р

[7].

  За  даними, які представлені в таблиці, яку взято з Державного комітету статистики можна побачити, що виробництво зернових та зернобобових культур взагалі по Україні становили 33933,2 тис.т, з них найбільше у   Одеській обл., а найменше на Закарпатті 189, 2 тис.т.; виробництво цукрових буряків становило 4869,3 тис.т, найбільше було у Вінницькій 1173,7 тис.т, а взагалі не вироблялось у АР Криму, на Закарпатті, в Запорізькій та Херсонській областях; щодо соняшникового насіння, то взагалі було вироблено 5025,4 тис.т, найбільше у Дніпропетровській обл. – 626 тис.т, а взагалі не вироблялось у Львівській обл., щодо виробництва картоплі то взагалі вироблено 18021 тис.т, з цього найбільше вироблялось у Вінницькій обл. 1492,6 тис.т, а найменший відсоток у Харківській обл. – 66,2 тис.т.,

      Тваринництво щодо вартості валової продукції є найбільшою галуззю сільськогосподарського виробництва України. Воно покликане задовольнити потреби населення у м’ясо-молочних продуктах, а також потреби легкої та інших галузей промисловості в багатьох видах сільськогосподарської сировини.

    На  розміщення тваринництва впливають  природні умови, ресурси кормовиробництва і передусім природні кормові  угіддя. Здебільшого розміщення і  спеціалізація тваринництва зумовлені  потребами населення, а також  транспортабельністю продуктів. Водночас окремі галузі тваринництва прив’язані до м’ясної, м’ясо-молочної, цукрової, спиртової, крохмале-патокової промисловості.

    У галузевій структурі тваринництва основну роль відіграють скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство. Менше значення робочого конярства, кролівництва, ставкового рибництва, бджільництва, шовківництва тощо.

     У січні-вересні 2010 року в усіх категоріях господарств реалізовано на забій  худоби та птиці в живій масі 2008,9 тис. тонн (106,4 % до відповідного періоду  попереднього року),  вироблено  молока 8898,3 тис. тонн (96,4%), яєць – 12899,6 млн. штук (105,4%), вовни – 4,1 тис. тонн (104,4%).

     Реалізація  на забій худоби та птиці в усіх категоріях господарств зменшилася у 6 областях: Рівненській (на 6%), Чернівецькій (на 5%), Закарпатській (на 4%), Херсонській (на 3%), Київській, Одеській (на 1%).

     Найбільший  ріст реалізації худоби та птиці відбувся у Черкаській (на 33%), Сумській (на 11%), Миколаївській (на 10%), Вінницькій, Кіровоградській (на 6%) областях.

     Виробництво молока в усіх категоріях господарств  зменшилось у всіх регіонах, найбільше  у Луганській, Сумській (на 8%), Донецькій, Дніпропетровській (на 6%) областях.

     Сільськогосподарські  підприємства збільшили обсяги реалізації на забій худоби та птиці на 10,5%, виробництво  яєць - на 8,6 відсотка. Виробництво молока зменшилося на 1,3%, вовни - на 13,8 відсотка.

     У січні-вересні 2010 року сільськогосподарськими підприємствами вирощено 1067,8 тис. тонн  худоби  та  птиці  (на 9,1% більше порівняно з відповідним періодом 2009 року).  Приросту обсягів досягнуто у 14 регіонах, найбільше в Черкаській (на 34%), Івано-Франківській (на 33%),  Миколаївській (на 18%), Хмельницькій (на 17%), Тернопільській (на 11%) областях.

     Обсяг вирощування худоби та птиці на 7,3% перевищує  її реалізацію на забій.

     Вирощування ВРХ становило 132,4 тис. тонн і зменшилося порівняно з січнем-вереснем 2009 року на 9,3 відсотка. Обсяг вирощування  ВРХ на 0,7 % менше її реалізацію на забій.

     Вирощування свиней становило 296,6 тис. тонн (зросло на 20,8%). Обсяг вирощування на 19,2%  перевищує їх реалізацію на забій.

     Вирощування птиці становило 772,1 тис. тонн (зросло на 8,9%). Обсяг вирощування птиці  на 4,8% вище її реалізації на забій.

     Станом  на 01.10.10 в усіх категоріях господарств  поголів’я великої рогатої худоби становило 5336,1 тис. голів (97,1% порівняно  з 01.10.09), в т.ч. корів – 2736,6 тис. голів (96,3%), свиней – 8495,9 тис. голів (111,7 %), овець  та кіз – 2062 тис. голів (102,6%), птиці  – 226,1 млн. голів (105%).

     Поголів’я ВРХ в усіх категоріях господарств  зменшилося  у 22 регіонах. Виключенням є Вінницька та Миколаївська області, де відбувся ріст поголів’я відповідно на 3,3 та 0,5 %. В Закарпатській області поголів’я ВРХ залишилося на рівні відповідного періоду минулого року.

     Найбільше скорочення чисельності поголів’я  ВРХ в усіх категоріях господарств  відбулося в Сумській (на 8%), Житомирській (на 7%), Донецькій, Дніпропетровській (на 6%) областях.

     Чисельність поголів’я корів у всіх категоріях господарств зменшилась в усіх регіонах. Найбільший спад поголів’я відбулося  в Сумській області (на 9%), Київській (на 7%), Чернігівській та Автономній Республіці Крим (на 6%).

     У сільськогосподарських підприємствах  відбулося скорочення поголів’я  ВРХ на 6,2% (в т.ч. корів – на 4,1%), овець та кіз – на 3,2%. Поголів’я свиней збільшилося на 12,7 %, птиці – на 9,2 відсотка.

     Поголів’я  ВРХ  скоротилося  в  сільськогосподарських  підприємствах  24 регіонів. Найбільший спад поголів’я відбувся в Автономній Республіці Крим (на 18%), Івано-Франківській (на 18%), Чернівецькій (на 16%), Волинській, Рівненській (на 12%) областях. Зросло поголів’я лише в Тернопільській області (на 1,1%).

     Сільськогосподарські  підприємства 21 регіону зменшили чисельність  поголів’я корів, найбільше АР Крим (на 14%), Івано-Франківська (на 10%),  Луганська, Чернівецька (на 9%) області. Збільшення чисельності поголів’я корів відбулося у Тернопільській (на 3,5%) та Полтавській (на 0,9%) областях. У Дніпропетровській, Кіровоградській, Херсонській областях поголів’я корів залишилося на рівні відповідного періоду минулого року.

     Середній  надій молока на 1 корову, яка була в наявності на початок року в  сільськогосподарських підприємствах, становив 3160 кг (збільшився на 1,6% порівняно  з відповідним періодом 2009 року), яйценосність однієї курки-несучки  – 209 яєць (на 0,5% менше), середньодобові прирости ВРХ – 455 грамів (на 3,4 % менше), свиней – 380 грамів (на 2,4 % більше)[8].          
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 3. Перспективи  розвитку АПК 

3.1. Основні  проблеми та перспективи розвитку  АПК

    Багатство держави визначається вмінням народу повною мірою використовувати природний  потенціал (і чим він різноманітніший, тим краще). В Україні головним ресурсним потенціалом є земля. Можна навести два приклади. У  країнах Західної Європи з одного гектара посівів цукрових буряків  одержують 8 - 10 тонн цукру, в нас  - лише 4 тонни, а в сприятливому році - 5 тонн. Хоча є всі можливості, щоб  виробляти 10 - 12 млн. т цукру. За цих  умов можна реалізовувати на зовнішньому  ринку близько 7 - 8 млн. т, а це 4 - 5 млрд доларів США. Аналогічним резервом для зміцнення економіки є  соняшник. Вихід в цій галузі на європейський рівень урожайності та переробки може додатково забезпечити 2,5 - 3 млрд доларів .

    Таким чином, лише за рахунок цукрових буряків  та соняшнику ми можемо розв’язати проблему постачання газу для всього народного господарства. Україна  є також великим виробником зерна, м’яса і молока, плодів та ягід. Але  наявні резерви використовуються лише на третину.

    Насамперед  потрібно зорієнтувати вітчизняну промисловість (хімічну, машинобудівну) на виготовлення для галузей АПК необхідних машин, обладнання, добрив та засобів захисту  рослин і тварин. За якістю та стандартами  вони повинні відповідати усім вимогам  технологічного процесу. Візьмемо для  прикладу молочне господарство країни. Сьогодні значне поголів’я корів  знаходиться не тільки в колгоспах , а й в особистих господарствах  населення. Однак молочна продукція  приватного сектора потрапляє на ринки в дуже обмеженій кількості. Виходить, що виробничий потенціал  села не повністю працює на потреби  споживача, усього населення держави. А це великі втрати для суспільства. Потрібно, щоб у кожному з 30 тис. сільських поселень діяли молочні  пункти. Це не важко зробити місцевій владі. Головне - забезпечити пункти потрібним обладнанням, тобто, холодильним  устаткуванням, засобами контролю жирності, загальної якості молока тощо. Йдеться  про забезпечення сучасного рівня  переробки молока відповідно до світової практики.