Аналіз агропромислового комплексу національної економіки

    Відповідальні завдання постають перед Міністерством  промисловості щодо забезпечення сільськогосподарського виробництва мінеральними добривами. Якщо сільське господарство не буде забезпечуватися  добривами та іншими хімічними засобами, то з економічної точки зору підприємства хімічної промисловості стають непотрібними Україні. Наприклад, в зоні Полісся  без добрив вигідніше взагалі  не сіяти. Але ж допустити цього  ніяк не можна. Не можна і закрити  хімічні заводи, бо люди, які на них  працюють, залишаться без роботи. У  підсумку суспільству належить виявляти увагу до всіх галузей сільського господарства, до питань технічного переозброєння  АПК.

    Якщо  Верховна Рада, Президент і Уряд України вживуть необхідних заходів  по пріоритетному розвитку АПК України  то вже в найближчі роки буде створено всі необхідні передумови для  активізації кардинальних змін у  продуктивних силах інших галузей  матеріального виробництва, бо у  всі часи село було і залишається  однією з головних сил, яка забезпечує економічний суверенітет нашої  держави. Багаті чорноземи, працелюбний народ і бідність – це нинішня Україна [3,122].

    Державна  цільова програма сталого розвитку сільських теорій на період до 2020 року, яка передбачає здійснення таких  етапів:

Програму  передбачено виконати протягом 2011-2020 років.

     Під час першого етапу (2011-2013 рр.) передбачається адаптація політики розвитку сільських  територій і аграрної політики України  до стандартів ЕС шляхом розроблення  та прийняття нових і внесення змін до чинних нормативно-правових актів, а також реалізації пілотних проектів з відпрацювання механізмів запровадження  інтегрального (територіального) підходу  щодо сталого розвитку сільських  територій.

      Під час другого етапу (2013-2020 рр.) передбачається проведення аналізу  виконання першого етапу, коригування  та подальшу реалізацію заходів   Програми в напрямах, що відповідають  стандартам Європейської спільноти  та в масштабах, що забезпечать  досягнення цілей Програми [8]. 
 

3.2.  Основні проблеми інвестування  агропромислового сектору України 

    Сучасний  етап розвитку української економіки  та її аграрного сектора характеризується як етап пошуку ефективної моделі управління інвестиційним процесом, реформування інвестиційної діяльності у напрямку, що сформувався на шляху до ринкової економіки. За допомогою інвестицій сільське господарство може добре розвивати і зміцнювати економіку країни.

    Сприяння  збільшенню інвестицій в українську економіку - це передусім забезпечення сталого економічного зростання. Досвід економічно розвинених країн переконливо  свідчить, що в сучасних умовах позитивні  економічні параметри вирішальним  чином залежать від масштабів  та якісного рівня інвестиційної  діяльності і структурно-технологічних  змін. Можна твердити, що саме рівень розвитку і динамізм інвестиційних  процесів формують у сучасних умовах стратегічну основу сталого  економічного зростання. Її політика має змінити чинну політику росту переважно відновлюваного характеру.

    Аграрний  сектор є одним з найвагоміших секторів народного господарства України. Різкий спад інвестиційної діяльності в сільському господарстві останніми  роками привів до послаблення матеріально-виробничої бази суб'єктів господарювання, зменшення  його прибутковості і рентабельності, низького рівня концентрації і спеціалізації  виробництва, слабкого розвитку інфраструктури аграрного ринку. Пошук шляхів виходу з тієї кризової ситуації, що склалася в аграрному секторі Україні  неможливий без залучення додаткових інвестицій. Тому треба звернути увагу  на те, як впливає інвестиційна діяльність на функціонування агропромислового комплексу  в нашій країні.

    Інвестиції  у сільське господарство в 2004 р. становили 2,7% від загального обсягу валових  інвестицій у промисловість і  сільське господарство, 2005 р. -   2,1%, 2006 р. - 7,5%, 2007 р. - 7,1%, 2008 р. - 6%. Наведені показники є свідченням того, що інвестування сільського господарства залишається досить ризиковою справою, а аграрний сектор інвестиційно-непривабливим [1,89].

    З кожним роком дедалі більше українських  компаній виводять свою продукцію на ринок ЄС та більше іноземних інвестицій надходить в українські переробні  підприємства або у вирощування  зернових і олійних. При цьому  основними інвесторами в сільське господарство є Кіпр, Великобританія та США, в харчову промисловість  – Нідерланди, Швеція й Кіпр(за даними першого півріччя 2008 року).

    Зростання обсягів інвестицій у сільське господарство України розпочалось у 1992 році й  у звя’зку зі вступом нашої держави до СОТ має зростати й надалі. Так станом на 01.07.2008 року, починаючи з 1992 року в агропромисловий комплекс України було залучено 2586,1 млн.дол. США прямих іноземних інвестицій. З них 5% вкладено у підприємства харчової та переробної промисловості, і 2% у сільськогосподарські підприємства [2,73].

    Тенденції кризи аграрного інвестиційного процесу зумовили, головним чином, фактори, що формуються за межами агропромислового комплексу:

    - зменшення обсягів державних  централізованих капітальних вкладень;

    - скорочення власних інвестицій  товаровиробників;

    - знецінення інвестиційних ресурсів;

    - різке погіршення умов отримання  кредитів;

    - скорочення зовнішніх інвестицій  у сільське господарство.

Основними негативними чинниками які впливають  на інвестиційну діяльність України  і з якою стикаються вітчизняні та іноземні інвестори є:

    - недосконала податкова і фінансово-кредитна  система;

    - наявність майже всіх видів  ризику;

    - недотримання зобов'язань з боку  держави;

    - за політизованість економіки;

    - розвиток інфляційних процесів;

    - недостатньо розвинена банківська  система;

    - дефіцит власних джерел інвестиційних  ресурсів підприємств тощо[5,3].

      У бік України постійно лунають  заклики з Європи активніше  розвивати аграрний сектор. Директор  Інвестиційного центру продовольчої  і Сільськогосподарської організації  ООН Чарльз Ріменшнайдер заявив  про необхідність інвестувати  в сільське господарство України.  За словами Ріменшнайдера, інвестиції  в АПК України можуть закріпити  тенденцію високих урожаїв і  змінити на краще ситуацію  з продовольством на світових  ринках. Тобто, АПК України залишається  й надалі привабливим для вітчизняних  та іноземних інвесторів.

    Нині  є у світі 2 регіони, які мають  потенціал росту :Латинська Америка  з Бразилією та Аргентиною і країни Чорноморського регіону – Росія, Казахстан та Україна. І саме у  нашої країни найкращі стартові умови, адже вона знаходиться найближче  до ринків Близького Сходу та Північної  Африки.

    Отже, привабливість аграрного сектору  стає дедалі помітнішою. Перед Україною відкриваються широкі перспективи  у зв’язку зі світовою продовольчою кризою, зростанням попиту на біопаливо, відсутністю можливості розширювати  посівні площі й нарощувати продуктивність сільського господарства основних аграрних країн. А вступ України до СОТ  відкриває для нашої країни нові можливості, й у сфері АПК – особливо[2,77]. 
 
 
 
 
 
 

    ВИСНОВКИ 

       В ході написання даного реферату  було досліджено поставлені завдання.

       Отже, по-перше було досліджено теоретичні аспекти становлення та розвитку АПК. Агропромисловий комплекс (АПК)- один з найбільших і найважливіших секторів економіки України. Агропромисловий комплекс (АПК) — це сукупність ланок народного господарства, діяльність яких тісно пов'язана з виробництвом, зберіганням, транспортуванням, переробкою та збутом продукції.

     АПК складається з 3-ох основних сфер:

     - сільське господарство (рослинництво і тваринництво, що створюють сировину базу для АПК);

     - галузі, що створюють матеріально-технічні  засоби для галузей АПК (сільськогосподарське  машинобудування, виробництво засобів  захисту рослин, мінеральних добрив, комбікормів, виробництво тари);

     - галузі, що забезпечують переробку  сільськогосподарської продукції  (харчова, легка).

     Крім  цього до АПК входять транспорт, матеріально-технічне постачання, інженерні споруди, заготівля, зберігання сільськогосподарської продукції, інформаційне забезпечення, спеціалізована торгівля.

      По-друге, проаналізувала сучасний  стан головних галузей АПК. І визначила, що у структурі сільського господарства домінують такі галузі: рослинництво і тваринництво. Обсяг виробництва валової продукції у  січні-вересні 2010 року галузі рослинництва зменшився на 4 %, галузі тваринництва – збільшився на 3 %.

    По-третє, визначили основні перспективи та проблеми інвестування агропромислового комплексу України. 

     Багатство держави визначається вмінням народу повною мірою використовувати природний потенціал. В Україні головним ресурсним потенціалом є земля.

       Необхідно зорієнтувати вітчизняну промисловість на виготовлення для галузей АПК необхідних машин, обладнання, добрив та засобів захисту рослин і тварин. Привабливість аграрного сектору стає дедалі помітнішою. Перед Україною відкриваються широкі перспективи у зв’язку зі світовою продовольчою кризою, зростанням попиту на біопаливо, відсутністю можливості розширювати посівні площі й нарощувати продуктивність сільського господарства основних аграрних країн. А вступ України до СОТ відкриває для нашої країни нові можливості, й у сфері АПК – особливо.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

1. Економіка АПК. - 2009. - №1. - 89-96.
2. Економіка АПК.- 2009р.-№4.- с.73-77
3. Економіка АПК. - 2009. - №7. - с.120-127.
4. Економіка АПК .- 2010р. -№4.- с. 74-81
5. Супіханов Б.К. Аграрний ринок України / Б.К. Супіханов // Вісник ХНАУ, серія „Економіка АПК і природокористування". - 2009. - №13. - с.3-10
6. www.allbest.ru
7. www.ukrstat.gov.ua - Державний комітет статистики
8. www.minagro.kiev.ua  - Міністерство аграрної політики України