Аналіз факторів, які впливають на потреби в меблях

Спрощена функція корисності концентрує увагу на основних чинниках, що впливають на вибір споживача, який здійснюється в межах споживання тільки двох товарів в їх різних кількісних комбінаціях.

Розділ 2. Потреби суспільства і їх задоволення

2.1.Формування і розвиток суспільних потреб

Поняття   «формування потреб» населення в теорії і практиці розглядається в двох аспектах: по-перше, як об'єктивний процес їхнього розвитку, по-друге, як визначений вид діяльності суспільства і держави.

У першому значенні воно характеризує об'єктивний процес руху потреб, обумовлений законом їхнього узвишшя; у другому – виступає як вид цілеспрямованого впливу суспільства і держави на виховання гармонійно розвитої особистості.

При аналізі формування потреб як об'єктивного процесу важливо правильно виявити визначальні його фактори.

Фактори формування потреб – умови й обставини, під впливом яких складаються і розвиваються потреби населення.

Ці фактори підрозділяють на об'єктивні і суб'єктивні.

До об'єктивних факторів відносяться ті, котрі діють незалежно від волі і свідомості людей і є зовнішніми стосовно самої людини чи носію суб'єкту потреб. До них відносяться соціально-економічні і культурно-побутові умови життя населення в даній країні, від яких безпосередньо залежать ступінь розвиненості потреби і можливості їхнього задоволення; рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, що визначає умови життя населення; рівень суспільного виробництва  і науково-технічного прогресу; інтенсивність його проникнення в сфері особистого споживання; природно-кліматичні умови; половозрастаючий склад населення, чисельність родин, їхній склад і т.п.

Суб'єктивні фактори залежать від  самого індивіда, психофізіологічних особливостей особистості. Це думки, переваги і смаки людини, його похилості, звички і т.п. Однак, як відомо із соціології, і вони формуються у визначеному соціальному середовищі, що істотно на них впливає.

Процес формування і розвитку особистих потреб характеризуються визначеними закономірностями. Розрізняють загальні закономірності  формування і розвитку потреб і специфічні.

Загальні закономірності формування потреб притаманні будь-якому суспільному ладу і виявляються на всіх етапах розвитку людського суспільства, наприклад ріст загальних розмірів потреб, якісне їхнє узвишшя й удосконалювання. [7,c 25]

Специфічні характеризують окремі сторони розвитку особистих потреб, у тому числі ті, котрі притаманні визначеним суспільно-економічним формаціям.

Засобу формування потреб важелі за допомогою яких держава і суспільство цілеспрямовано впливає на процеси розвитку потреб. До них відносяться: виховно-пропагандистська діяльність, рекламні заходи, що мають ціль збудити і сформувати потребу в конкретному товарі і послузі. Використання різних методів впливу на споживача припускає знання мотивів його поводження, смаків переваг. Специфіка сучасного попиту така, що економічно не вигідно випускати товар, розрахований на універсальний рівень вимог. Доцільне створення таких виробів, що відповідали б специфічним вимогам визначеного контингенту споживачів у залежності від демографічних характеристик, умов проживання, кліматичних і побутових особливостей. Наприклад нема рації будувати салон модного одягу в міських центрах, чи продавати кондиціонери на Калимі чи на Алясці.

Можна досить ефективно використовувати диференційований підхід до вивчення, задоволенню і формуванню попиту різних категорій споживачів на основі так називаної сегментації ринку, що розглядає ринок не як однорідну масу, а як суму сегментів (секторів), у кожнім з який виявляється особливий характер попиту. Сегментація ринку припускає проведення робіт з типології споживачів, тобто виявленню найважливіших типів споживачів і їхніх специфічних вимог у залежності від демографічних, соціально-економічних, психологічних і інших розходжень. Наприклад, дослідження в області формування попиту населення на одяг свідчить про наявність двох основних вікових груп, що пред'являють різні вимоги до сучасного одягу. Так перша група – молодіжна – висуває підвищені вимоги до естетичних параметрів, зовнішньому вигляду предметів одягу, її відповідності моді і т.п. Друга група людей старших віків – перевага віддає зручності одягу, застосовуваним матеріалам. У даному випадку варто подбати і про дизайн магазина, віці, полі і зовнішніх даних  продавця. Тобто необхідно прорахувати усе виходячи з потреб тієї частини суспільства з якою має справу магазин, чи салон .

Деякі види потреб  формуються роками у суспільстві. Вони передаються з покоління в покоління й укореняються в підсвідомості членів суспільства. На це впливає безліч факторів, у тому числі і суспільний пристрій, якість природних ресурсів, ідеологія. Мають місце традиції і звичаї. Усе це відноситься до нецінових факторів зміни попиту.

Уже не раз я застосовувала слово «попит» замість слова «потреби». Близькість цих понять очевидна: припустимо потреба пройшла стадії зародження і терпить стадію розквіту, тоді попит на об'єкт цієї потреби, тобто благо, буде зростати. Але поняття «потреба» набагато ширше і різноманітніше.

Методи формування потреб – конкретні способи використання окремих засобів для активного цілеспрямованого впливу на потребі населення.

Розрізняють економічні, соціально-психологічні й організаційні засоби і методи формування потреб.

До економічних засобів формування потреб відносяться  ті, котрі зв’язані з господарською діяльністю суспільства, окремих підприємств і галузей, а так само індивідів як носіїв потреб. Основним з цих засобів є: виробництво товарів, особливо нових, котре викликає до життя і формує потреби в них; прогресивні зміни так називаної інфраструктури споживання (наприклад газифікація й електрифікація побуту, розвиток автомобільних доріг, комп'ютерних мереж, і інших шляхів сполучення які зв'язують жителів різних районів, і спрощують передачу інформації. Це впливає як на самих споживачів, так і на їхній спосіб життя в цілому.

До соціально-психологічних засобів формування потреб відносяться ті, за допомогою яких виявляється вплив на свідомість споживачів. За допомогою цих засобів можна стимулювати розвиток одних потреб, обмежувати соціально-безперспективні, нераціональні потреби .

Це в основному реклама, засоби пропаганди й агітації, застосовувані печаткою, радіо, телебаченням, засобами інтернету, а також промисловістю, торгівлею, установами культури, охорони здоров'я утворення і т.д.

Організаційні засоби зв’язані  із самою організацією процесу. До них відносяться виставки-продажі, різного роду перегляди товарів, виставки товарів-новинок, демонстрація моделей одягу.

Організаційні засоби використовуються в тісній взаємодії із соціально-психологічними.

Існують безліч методів і факторів формування потреб. Діловим людям початківцем діяльність, спрямовану на роботу із суспільством, необхідно докладно вивчити об'єктивні фактори формування потреб цього суспільства, інакше вони можуть стати жертвами своїх же недоліків. [8,c 16]

2.2.Виробництво і потреби суспільства.

Категорія діяльності виражає собою якісно специфічний тип активності живих систем, що характеризується насамперед такою ознакою, як продуктивність, вона носить продуктивний характер. У цьому її специфіка і корінна відмінність від живих систем біологічного рівня. «Істотна відмінність людського суспільства від суспільства тварин полягає в тому, - писав Ф. Енгельс, - що тварина в кращому випадку збирають, тоді як люди роблять. Вже одне це – єдине, але фундаментальне – розходження унеможливлює перенесення, без відповідних застережень, законів тваринних суспільств на людське суспільство»[1] .

Діяльність людини, як і активність живої істоти, предметна, тобто й активність і діяльність спрямовані на оволодіння предметом потреби. Але якщо в першому випадку предмет потреби – природна річ у неї, так сказати, природно-готовому, природному виді, то в другому випадку предмет потреби – продукт, зроблений людиною з речовини природи і за законами природи. Для задоволення своїх потреб людина трудиться і тим самим, відзначав К. Маркс, віна регулює і контролює обмін речовин між собою і природою, тобто приводячи в рух свої природні сили (руки, ноги, голову, пальці), людина виявляється здатною привласнити речовини природи у формі, придатної для свого власного життя[2] . Така зміна характеру людської активності веде до того, що задоволення потреб відбувається безпосередньо, тобто діяльність людини спрямована не на безпосереднє оволодіння предметом потреби (як це має місце у тварин), а на оволодіння засобом праці, за допомогою якого в наступній діяльності природний предмет (предмет праці) перетвориться, пристосовується до потреб, стаючи продуктом праці. Це зміна характеру сполучної ланки – заміна біологічної активності просвітньою діяльністю – і визначає якісно нове співвідношення між істотно важливими факторами відтворення людини – його діяльністю, її результатами і потребами.

Задоволення потреб залежить не просто від наявності в природному середовищі тих чи інших предметів, здатних стати предметом потреб, а головним чином – від характеру і рівня розвитку праці, тобто практичної просвітньої діяльності здатної перетворити предмет у продукт праці для задоволення потреб.

При аналізі категорії діяльності  ми відзначали, що людська діяльність спрямована на задоволення потреб людей, що система  діяльності суспільства в кінцевому рахунку служить задоволенню  системи соціальних потреб.

Насамперед ще раз відзначимо, що природа людських потреб, характер їхнього формування і роль у життєдіяльності людини завжди були об'єктом пильної уваги як суспільствознавців – філософів, соціологів, економістів, психологів – усіх, хто досліджує різноманітні суспільні явища, так і ряду представників природничих наук – тих з них, що вивчають об'єкти живої природи, джерела й особливості їхньої активності, функціонування і самовідтворення.

Сучасний стан ряду наук і практичної діяльності в країнах обумовлює можливість і необхідність усе більш глибокого і всебічного дослідження цих детермінант людської діяльності.

По-перше, задача аналізу суті і закономірностей формування потреб суспільства обумовлюється його специфічною сутністю, що вироджується в основному законі функціонування суспільства, що вимагає безпосередньої підлеглості всієї системи діяльності суспільства його дійсним, суспільно-необхідним потребам.

По-друге,  накопичений великий емпіричний і теоретичний матеріал у ряді наук – біології, психології, економіці, етиці, естетиці, соціології – що дозволяє зробити визначений крок вперед у теоретичній розробці проблеми потреб людини, що і здійснюється в трьох основних напрямках. Це:

А) дослідження методологічних і соціологічних аспектів взаємозв'язку системи потреб і системи діяльності суспільства;

Б) аналіз понятійної сторони проблеми потреб людини, розгляд взаємозв'язку категорії потреби з іншими категоріями тієї чи іншої науки;

В) конкретно-соціологічний аналіз усього реального багатства взаємозв'язків між різного роду і виду потребами людини і відповідними видами діяльності, зокрема, починаються енергійні дослідження етичних і естетичних потреб соціальних суб'єктів. [9,c 54]

Багатоплановий характер досліджень потреб людини пред'являє «підвищений попит» на розробку методологічного аспекту цієї проблеми, на аналіз її а рамках загальсоціологічної теорії, як категорії історичного матеріалізму, понятійний зміст якої і могло б бути методологічною основою конкретних чи частково наукових досліджень. Ми і зупинимося насамперед на цьому аспекті проблеми потреби, розглянувши попередньо в самому загальному сутнісному плані стан досліджень цієї проблеми в деяких фундаментальних науках, оскільки, з однієї сторони вони дають визначений матеріал для узагальнення, а з іншого боку – у них «просвічує» тією чи іншою мірою методологічна позиція.

У сучасних біологічних і фізіологічних дослідженнях потреби живого організму розглядаються як об'єктивне явище, як нестаток, як недолік тих чи інших елементів, життєво необхідних для відтворення і розвитку живого організму. Останній розглядається як саморегулююча система, що зберігається у своїй якості лише при безупинного надходження в нього, засвоєння їм визначених елементів матерії і при забезпеченні об'єктивно необхідних вимог організму, щоб, говорячи словами професора Н. А. Бернштейна, організм, як визначена стійка організація зберегла «свою системну тотожність сама із собою».

Дефіцит тих чи інших елементів і умов, що позначається на стійкості, стабільності функціонування даної біологічної системи, обумовлює виникнення і характер вимог запитів даної системи і способів їхнього задоволення, тобто виникнення специфічних потреб.

Отже, виникнення потреб при індивідуальному і видовому розвитку живого організму зв'язується з його функціонуванням, із усім комплексом процесів його життєдіяльності. Тобто потреби зв'язані з об'єктивною сутністю організму, сформованої в процесі еволюції, і виражають внутрішню необхідність зміни таких станів організму, задоволення яких об'єктивно неминуче для нормальної життєдіяльності останнього. Біологічні потреби є, отже, результатом безупинно йдуть в організмі природних процесів самовідновлення і самовідтворення, а тому вони і розглядаються як об'єктивний фактор біологічної активності, що детермінує.

Людина відрізняється від тварини тим, що він обдумано робить, а не збирає. У процесі соціалізації людини суспільством у нього закладаються способи виробництва, і формуються його вищі потреби.

2.3. Взаємозв'язок потреб, виробництва і попиту

Взаємозв'язок потреб і виробництва характеризується насампе­ред впливом виробництва на потреби, який полягає в тому, що, по-перше, виробництво разом з фантазією створює нові потреби, пере­творює їх з одиничних (властивих окремим людям) на масові, тобто забезпечує розширене відтворення потреб; по-друге, виробництво створює споживчі блага, отже, забезпечує задоволення потреб.

Вплив потреб на виробництво полягає в тому, що, по-перше, задоволення потреб характеризує природну спрямованість вироб­ництва в будь-якому суспільстві; по-друге, потреби стимулюють розвиток виробництва. Саме поява нових потреб приводить до появи нових галузей, будівництва нових підприємств, реконструкції існуючих; по-третє, рівень розвитку потреб, їх багатство, різнома­нітність та місце тих чи інших потреб у структурі людських ціннос­тей характеризують рівень розвитку суспільства в цілому (його багатство, ступінь цивілізованості) і кожної окремої людини (роз­винена людина має багаті, різноманітні потреби).