Аналіз факторів, які впливають на потреби в меблях

Економічні інтереси — це причина та умова взаємодії й само­розвитку економічних суб'єктів. Кожне окреме економічне відно­шення існує спочатку потенційно, у формі очікувань та ще незадоволених домагань людини'. Економічні відносини реалізуються як дійсні, коли набувають форми взаємного зв'язку. Потреби-інтере­си не тільки відображають існуючі відносини, а й самі е першою "цеглиною" в структурі соціально-економічних відносин.

У кожному економічному відношенні — між підприємцями і ви­робниками, між виробниками і споживачами, державою і недер­жавним сектором економіки (бізнесом), партнерами, у відносинах між індивідами — мають місце елементи боротьби і співробітни­цтва. Взаємодія інтересів виступає рушійного пружиною соціально-економічного розвитку. "Найближчий погляд на історію, — писав Ф. Гегель, — переконує нас в тому, що дії людей виникають з їх потреб, пристрастей, їх інтересів"" .

Економічні інтереси мають такі особливості: а) вони є об'єктив­ними, оскільки об'єктивні самі економічні відносини; б) вони є матеріальними.

Економічні інтереси можна класифікувати насамперед за суб'єк­тами реалізації їх як державні, групові та особисті. В структурі інте­ресів виділяють виробничі (пов'язані з організацією виробництва) і невиробничі (пов'язані з задоволенням особистих потреб виробни­ка та його потреб як члена суспільства).

Державний інтерес має такі складові свого прояву:

а) суспільно-економічні інтереси — частина інтересів держави та інших суб'єктів господарювання збігається (оподаткування в розум­них межах, виділення державних інвестицій та субвенцій, тарифне стимулювання експорту та ін.);

б) інтереси державної бюрократії — інтереси саморозвитку дер­жавної системи, що є корпоративним придатком до інтересів дер­жави;

в) інтереси самоконтролю та оптимізації громадянського суспіль­ства — держава не може бути виразником інтересів одного класу чи прошарку, в демократичному суспільстві вона частіше виступає як інститут консенсусу.

Груповий інтерес — це сума однорідних інституйованих при­ватних інтересів, носіями яких можуть бути споживачі, акціонери, фондова біржа тощо. Форми прояву групового інтересу різноманітні: корпоративний інтерес бюрократії, підприємств, асоціацій суб'єктів господарської діяльності, трудових колективів. При цьому інтерес трудового колективу залежить від форми власності: на дер­жавних, акціонерних і приватних підприємствах він має різний зміст, В умовах ринкових відносин груповий інтерес може бути пред­ставленим і через тіньову економіку у вигляді мафіозно-криміналь­них структур. [8,c 52]

Особистий інтерес охоплює потреби, що пов'язані з реаліза­цією приватної власності, прав володіння та користування, управ­ління, отримання доходів.

Кожна людина одночасно є носієм різних інтересів, оскільки вона виступає в різних іпостасях: по-перше, як індивід; по-друге, як представник певної верстви суспільства; по-третє, як член пев­ного трудового колективу. Суспільний і колективний інтереси пер­соніфікуються тільки в індивіді.

Отже, має місце складне переплетіння, взаємодія економічних інтересів. Значною мірою інтереси виступають як соціальні проти­лежності.

Взаємодію інтересів можна простежити на прикладі їх прояву в сферах виробництва і обміну. У сфері виробництва підприємці та робітники є протилежними сторонами економічних стосунків, проте вони мають спільні інтереси щодо ринку, виступаючи як виробни­ки або споживачі. Не задовольнивши інтереси споживача, вироб­ник не може забезпечити і власні інтереси. Взаємозалежність цих груп об'єктивно зумовлює їх співробітництво.

Механізм узгодження інтересів визначається насамперед сут­ністю існуючої економічної системи, Державна політика в сфері економічних інтересів виходить з того, що. по-перше, за різних умов суспільного розвитку на перший план можуть виходити ті чи інші інтереси. Якщо вчасно не зробити в економічній політиці ак­цент на певну групу інтересів, то результатом буде відсутність уз­годженості інтересів, що гальмує соціально-економічний "розвиток. При цьому важливо досягти якомога повнішої внутрішньої узго­дженості інтересів.

По-друге, державна політика також може мати різні засоби впли­ву на інтереси людей: а) неекономічний примус; б) економічний примус; в) моральний і соціальний мотиви трудової активності. В останньому випадку має місце підміна впливу на інтереси спону­кальними мотивами до праці.

Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб'єктами конкретних економічних цілей. Так, реалізація індивідуальних інтересів забезпечується через зростання індивіду­альних доходів. Засобом реалізації колективних інтересів є максимізація прибутку та фонду заробітної плати (наприклад, для підприємств не державного сектора, що знаходяться на комерційних засадах господарювання). Нарешті, засіб реалізації суспільного інтересу — максимізація національного доходу та мінімізація фонду відшкоду­вання створюваного суспільного продукту. Отже, проблема поєд­нання інтересів знаходить своє вираження у формуванні певних пропорцій у розподілі доходів. Механізм реалізації корпоративних інтересів полягає у взаємодії з політичними інститутами. Інструмен­том реалізації цього інтересу е відомчо-номенклатурний симбіоз за участю законодавчої влади.

Одним з аспектів класифікації економічних інтересів є виділен­ня інтересів власника, підприємця та робітника.

Інтерес власника полягає в зростанні власності та в одержанні від неї гарантованого доходу. Реалізація цього інтересу передбачає вибір правильної ринкової стратегії, забезпечення конкурентоздатності, а при необхідності — переміщення капіталу в інші об'єк­ти власності, де він може принести більший доход. Інтерес власни­ка передбачає також: ефективне поточне використання капіталу з метою отримання задовільної норми прибутку в кожен певний момент. Головне, що характеризує власника, — його турбота про перспективу, адже саме цього вимагає зростання власності. Він може погодитися навіть на скорочення поточних доходів, наприклад під час реконструкції, якщо це необхідно для зростання доходів у май­бутньому.

Інтереси менеджера полягають насамперед у забезпеченні по­точної ефективності

Такі загальні теоретичні основи розгляду економічних потреб та інтересів як головної рушійної сили соціально-економічного про­гресу.

Висновки

Істотність системи потреб у тому, що людина або суспільство в цілому має набір потреб, кожна з яких вимагає свого задоволення. Те чого ми досягли в будь-якій області, нехай ціною світових воєн, світових криз в остаточному підсумку є слідством із простого бажання або почуття нестачі, або зрушеннями внутрішнього хімізму. Паралельно лежить закон зростаючих потреб. В основі даного закону лежать потреби конкретної людини, а вони характеризують потреби всього суспільства. І в той же час цей закон є рушійною силою економічного росту, у чинність того, що людині потрібно завжди більше чому він досяг.

Будь-яка особиста потреба має суспільний характер, тому особисті потреби по-іншому називаються потреби населення.

Вартість будь-якого товару на ринку залежить від нашої потреби в цьому товарі. Тому що пропозиція залежить від попиту, а попит це одна із граней потреб населення.

Існують безліч методів і факторів формування потреб. Діловим людям початківцям діяльності, спрямованої на роботу із суспільством, необхідно докладно вивчити об'єктивні фактори формування потреб цього суспільства, інакше вони можуть стати жертвами своїх же недоліків.

Люди відрізняються від тварини тим, що вони обдумано провадять, а не збирають.

Діалектичний взаємозв'язок діяльності й потреб суспільства – корінне джерело як їхнього обопільного розвитку так і всього суспільного прогресу, вона є абсолютною й вічною умовою існування й розвитку суспільства. Тобто їхній взаємозв'язок носить характер загальноекономічного закону. Людське суспільство, поряд з іншими законами, у своєму функціонуванні й розвитку регулюється таким найважливішим законом, як законом підпорядкованості всієї системи діяльності системі потреб суспільства, що вимагають підпорядкування всієї сукупної діяльності суспільства задоволенню його суспільно необхідні, що об'єктивно назріли, дійсних потреб суспільства, що виникли в ході буття суспільства. Тому абсолютна мета діяльності того або іншого суспільства – це задоволення його потреб.

Потреби суспільства генетично й історично – першопричина людської діяльності, але разом з тим вони є й результатом цієї діяльності.

Діяльність це спосіб існування суспільства. Так само як і рух це спосіб існування матерії наприклад. Кожний з нас підкоряється закону потреб сам і не розуміючи цього, тому що наші потреби будують сьогодення й майбутнє. Потреби створили й історію. Це звучить занадто різко, але це істина. Щоб зрозуміти це досить задуматися про причини своїх дій, я вже не говорю про первинні потреби, я маю через вищі потреби, тому що багатий підприємець виявляється може жити й на мільйонну частку своїх доходів. Але він заробляє все більші суми грошей. Це та ж діяльність, першопричиною якої є потреби, які в цьому випадку вступають на ще більш високий рівень – азарт, гонка, як у спорті.

Створюється враження, що абсолютно все залежить від наших потреб. Це так. Людина еволюціонувала й стала «хазяїном миру» завдяки своїм потребам.

Список літератури

1.       Башнянин Г.І., П.Ю.Лазур, В.С. Медведєв. Політична економія. Підручник. К-., “Ніка-центр”, Ельга – 2006.

2.       Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. Підручник. -К.: “Вища школа-Знання”, 2006.

3.       Іван Кукурудза Політична економія. Матеріали до лекцій та семінарів. - Черкаси: Редакційно-видавничий відділ Черкаського державного університету, 1999. - 314 с.

4.       Калина А.В., Осокіна В.В. Економічна теорія і практика господарювання: Навч. посібник. – 2-ге видання. – К.: МАУП, 1998. – 308 с.

5.       Ковалюк О.М. Фінансовий механізм організації економіки України (проблеми теорії і практики). Монографія. – Львів., 2007.

6.       Економічна теорія: макро- і мікроекономіка / За ред З. Ватаманюка, С. Панчишина, Навч.пос. – К., “Альтернативи” – 2007.

7.       Основи економічної теорії /за ред. проф. С.В. Мочерного.- К.: “Академія”, 2008.

8.       Основы экономической теории. Учеб. пособие. Отв. редакторы Щетинин А.И., Горбач Н.С. – Днепропетровск: Изд-во “Центр экономического образования”, 2001.

9.       Основи економічної теорії. В 2-х тт. /за ред. Ю.В. Ніколенка. – К.: “Либідь”, 2002.

10.  Україна і світ. Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства: Навчальний посібник для вузів/  За загальною ред.  Б.Д.Лановика. – К.: Генеза, 1998.

2

[1] К. Маркс и Ф. Энгельс. Соч., т. 34, стр. 137

[2] См. К. Маркс и Ф. Энгельс. Соч., т. 23, стр. 188