Аналіз інвестиційної діяльності

Аналіз інвестиційної діяльності в Україні

Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро - і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним із надійніших механізмів соціально-економічних перетворень. 

Економічна  ситуація, яка склалась зараз в  Україні, дуже складна. Серед сукупності причин, що сприяли економічній кризі  та утримують перехід України на траєкторію економічного зростання, чи не найголовнішою є низька інвестиційна активність.

Загальновідомо, що ефективне реформування економіки  будь-якої країни, її структурне перетворення з якісним оновленням товаровиробництва, ринкової та соціальної інфраструктури немислимі без відповідних капіталовкладень, тобто без належного інвестування. Без надійних капіталовкладень неможливо забезпечити створення і впровадження новітніх технологій, систем сучасної організації та управління товаровиробництвом і збутом продукції, розвиток ринкової інфраструктури, інформатизацію суспільства тощо. Це фундаментальні основи для забезпечення конкурентоспроможності національного товаровиробництва, без чого не може бути й успішної інтеграції нашої країни в Європейське співтовариство. Складні відтворювальні процеси відбуваються виключно на базі інвестування. Чим воно активніше, тим швидші темпи відтворення і ефективних ринкових перетворень.

         Крім того інвестиції дають змогу впроваджувати науково-технічні досягнення у виробництво і на цій основі забезпечувати зростання ВНП, продуктивності праці, реальних доходів на душу населення, а також вирішувати багато соціальних проблем. Дослідженнями встановлено пряму залежність між темпами зростання ВНП та інвестиціями, бо конкурентоспроможність і темпи розвитку підприємства визначаються інвестиціями. Без них підприємство будь-якої форми власності приречене на банкрутство. Тому у розвинутих країнах приділяється серйозна увага інвестиційній діяльності. Органи державного управління у цих країнах використовують широкий спектр методів її стимулювання:

• прискорена амортизація;
• раціональна податкова система;
• кредити та регулювання банківських процентних ставок;
• заохочення лізингу

         В Україні  ж дотепер не створено обгрунтованої  системи державної підтримки інвестиційної діяльності підприємств. Як наслідок цього, в інвестиційній діяльності країни утворилося замкнуте коло, коли недоінвестування народного господарства посилює спад виробництва, що, в свою чергу, спричиняє зниження інвестиційних можливостей суб’єктів господарювання та держави. Вивести Україну з цієї ситуації може лише науково обгрунтована інвестиційна політика держави.

         В системі  відтворення, безвідносно до його суспільної форми, інвестиціям належить найважливіша роль в справі відновлення і збільшення виробничих ресурсів, а відповідно, і забезпечення відповідних темпів економічного росту. Якщо уявити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну та споживання, то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки – виробництва, і, можна сказати, складають матеріальну основу його розвитку.  

• Саме  поняття інвестиції (від лат. Investio - одягаю) значить вкладення капіталу в галузі економіки як в самій країні так і за її межами.

         Інвестиції  – це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно – матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо).

         Інвестиції  – це те, що “відкладають” на завтрашній день, для того щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій – це споживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина – це ресурси, які направляються на розширення виробництва (вклади в споруди, машини то будівлі).

         Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в “людський капітал”, які на сучасному розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, тому що на сам кінець результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і саме головне, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав.

         Інвестиції  відіграють центральну роль в економічному процесі, вони визначають загальний  ріст економіки. В результаті інвестування засобів в економіку збільшуються обсяги виробництва, росте національний прибуток, розвиваються та йдуть в перед в економічній конкуренції галузі та підприємства, що в найбільшому степені задовольняють попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст національного прибутку частково знову накоплюється, проходить подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно. Таким чином інвестиції, що утворюються за рахунок національного прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють його ріст, розширене відтворення. При чому, чим ефективніше інвестиції, тим більше ріст національного прибутку, тим значніші абсолютні розміри накопичення (при даній його частці), які можуть бути знову вкладеними в виробництво. При достатньо високій ефективності інвестицій приріст національного прибутку може забезпечити підвищення частки накопичення при абсолютному рості споживання.

         Отже, в широкому розумінні інвестиції є вкладанням капіталу з метою його збільшення. При цьому приріст капіталу повинен  бути достатнім, щоб компенсувати інвестору  відмову від використання коштів на споживання в теперішньому періоді, винагородити його за ризик та відшкодувати збитки від інфляції в майбутньому періоді.

         Таким чином, інвестиції - це те, що „відкладають" на завтрашній день, щоб мати можливість більше споживати в майбутньому.

         Цінності  і майнові права складають  об'єкти інвестиційної діяльності. Основним джерелом інвестування є національний доход, за рахунок якого утворюється фонд нагромадження, що, в свою чергу, умовно поділяється на фонд відшкодування і фонд відновлення. В залежності від фонду, за рахунок якого формуються розрізняють валові і чисті (в їх складі) інвестиційні ресурси.

         Структуру інвестицій можна показати за допомогою  наступної схеми:

         схема № 1

          Структура інвестицій

• Класифікація  інвестицій

         Інвестицій  відіграють важливу роль у розвитку і функціонуванні підприємства. Розрізняють валові та чисті інвестиції.

         Зовнішні  інвестиції (вивезення капіталу) - вкладання  коштів в об'єкти інвестування, розташовані  за межами даної країни. До них належить і купівля різних фінансових інструментів інших країн - акцій іноземних компаній, облігацій інших держав.

         З економічної  теорії відомо, що інвестиції мають  ряд класифікацій. Цікавою є думка про класифікацію інвестицій на групи в залежності від їх мети:

               Вимушені    капіталовкладення.    До    цієї    групи    належать капіталовкладення, які здійснюються з метою підвищення надійності і техніки безпеки на виробництві відповідно до нових законодавчих актів або 
інших абсолютно обов'язкових обставин. У цьому випадку не постає питання здійснювати інвестиції чи ні.

         Збереження позиції на ринку. Охоплює капіталовкладення, які 
потрібні для того, щоб підприємство змогло утримати свої позиції на ринку, а також зберегти створену репутацію та зайняте положення.

         Оновлення основних виробничих фондів, особливо верстатів і апаратів.   Капіталовкладення третьої групи призначені для підтримування 
безперервної  діяльності   підприємства   і   підвищення   технічного  рівня виробництва за рахунок встановлення досконаліших і продуктивніших 
машин та устаткування, впровадження нової технології виробництва.

         Економія  витрат. До цієї групи належать капіталовкладення, які 
мають на меті скоротити витрати, що сприятиме підвищенню продуктивності праці на підприємстві та його прибутковості.

               Збільшення  прибутків. Капіталовкладення п'ятої групи спрямовані на   збільшення   прибутків,   що,   у   свою   чергу,   сприяє   підвищенню прибутковості. Це часто пов'язують з розширенням так званих традиційних сфер діяльності підприємства.

               „Ризикові”  капіталовкладення - капіталовкладення, пов"язані із значним ризиком, - наприклад, призначені для захоплення нових сфер ринку 
або створення нових видів продукції, пов'язані з науково-дослідними 
розробками та зразками. Ці капіталовкладення є успішними в першу чергу в тих галузях, де відсутня серйозна конкуренція і існує велике поле дій.

         Валові інвестиції (ВІ) – це сукупний обсяг інвестицій за конкретний період, спрямованих  на будівництво, придбання засобів  праці і приріст товарно –  матеріальних цінностей.

         Чисті інвестиції (ЧІ) – це сума нових інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань (А) за деякий період часу.

         Динаміка  показника чистих інвестицій відображає економічне становище підприємства. Наприклад, якщо сума ЧІ<0, тобто ВІ<A, то це свідчить про зменшенні випуску продукції на підприємстві, оскільки його виробничий потенціал скорочується. Якщо сума ЧІ=0, тобто ВІ=А, то це означає, що випуск продукції на підприємстві є сталим. Інакше кажучи, для підприємства характерна стагнація. Якщо сума ЧІ>0, тобто ВІ>А, то випуск продукції на фірмі зростає, оскільки виробничий потенціал підприємства розширюється.

         За об’єктами  вкладання засобів інвестиції поділяються  на реальні та фінансові.

         Реальні інвестиції – це вкладання грошових коштів у реальні активи (матеріальні  і нематеріальні). Вкладання засобів  у нематеріальні реальні активи, пов’язані з НТП, називають інноваційними інвестиціями..

         Фінансові інвестиції – це вкладання грошових коштів у різні фінансові активи, передусім у цінні папери для  придбання прав на участь у діяльності інших фірм, боргових прав тощо.

         За характером участі в інвестуванні бувають прямі  та не прямі інвестиції.

         Прямі інвестиції – це безпосередня участь інвестора  у виборі об’єкта інвестування і  вкладанні коштів.

         Непрямі інвестиції – це опосередкована участь у виборі об’єкта інвестування і вкладання коштів іншими способами (фінансовими посередниками). Інвестор купує цінні папери фінансових посередників,  наприклад, інвестиційні сертифікати інвестиційних компаній. Крім того, є також коротко термінові і довготермінові інвестиції.

         Короткотермінові інвестиції – це вкладення капіталу на період не більше одного року.

         Довготермінові  інвестиції – це вкладання капіталу на період понад один рік. У практиці великих інвестиційних компаній довготермінові інвестиції деталізують так: