Аналіз інвестиційної діяльності

„Нова енергія” (проекти, що передбачають використання альтернативних джерел  енергії або  диверсифікацію постачання енергоносіїв в Україну);

„Нова якість життя” (проекти, спрямовані на розв'язання проблеми забезпечення громадян доступним житлом, створення умов для здобуття громадянами якісної освіти,  поліпшення медичного обслуговування, забезпечення безпечного для життя і здоров'я довкілля);

„Нова інфраструктура” (проекти, спрямовані на підвищення ефективності використання транзитного потенціалу України);

„Олімпійська  надія – 2022” (проекти, спрямовані на підтримку  олімпійського руху в Україні, розвитку спорту вищих досягнень).  

Усунуто адміністративний бар’єр для входження іноземного капіталу в Україну щодо обов’язковості реєстрації іноземних інвестицій, який був запроваджений наприкінці 2009 року.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України  щодо стимулювання іноземних  інвестицій та кредитування”  від 27.04.2010 
№ 2155 знято обов’язковість реєстрації іноземної інвестицій та необхідність  реєстрації інвестиції за двома різними процедурами.  

Прийнято Закон України № 2404-VI від 01.07.2010 „Про державно-приватне партнерство”, що визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державно-приватного партнерства в Україні, зокрема для регулювання відносин, які виникають при реалізації проектів у окремих сферах економічної діяльності.

Сфери: пошук, розвідка родовищ  корисних копалин  та їх видобування; виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і постачання природного газу; будівництво та/або експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури; машинобудування; збір, очищення та розподілення води; охорона здоров'я; туризм, відпочинок, рекреація, культура та спорт; забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем; оброблення відходів; виробництво, розподілення та постачання електричної енергії; управління нерухомістю  

Закон визначає основною ознакою  державно-приватного партнерствазабезпечення вищих техніко-економічних показників ефективності діяльності, ніж при здійсненні такої діяльності державним партнером без залучення приватного.

Також, ознаками державно-приватного партнерства  є довготривалість взаємовідносин (від 5 до 50 років), передача приватному партнеру частини ризиків, внесення приватних інвестицій, незмінність  терміну дії договору цільового  призначення та форми власності об’єкта ДПП.

З метою  сприяння залученню й ефективному  використанню вітчизняних та іноземних  інвестицій для забезпечення розвитку економіки України, прискорення  її інтеграції в європейську і  світову економічні системи, забезпечення права приватної власності і права на підприємницьку діяльність утворено Раду вітчизняних та іноземних інвесторів при Президентові України. Очолив зазначену Раду Президент України.

Прийнято Закон України № 2880-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гарантування прав концесіонерів”. Законом вносяться зміни до Земельного кодексу України та до Закону України„Про концесії” з метою посилення державних гарантій прав концесіонерів, що повинно створити сприятливі умови для об’єднання інтересів держави та бізнесу при укладанні та виконанні договорів концесії.

Податкове оточення

З метою  систематизації податкового законодавства  Урядом Верховна Рада України 2 грудня 2010 року прийняла Податковий кодекс, який став першим в Україні кодифікованим  законодавчим актом, який буде направлений на комплексне регулювання питань, пов'язаних з оподаткуванням.

Основними новаціями Податкового кодексу, що стосуються інвестиційної діяльності, є наступні:

- стимулювання  переходу України на інноваційну  модель розвитку, зокрема шляхом поетапного зниження ставки податку на прибуток з 25% до 16% (2011 р.  – 23%, 2012  р. – 21%, 2013 р. – 19%, 2014 р. – 16%);

-  тимчасове (до 1 січня 2020 року) звільнення від оподаткування  прибутку виробників біопалива на виробництво електричної та теплової енергії, а також прибутку підприємств з  видобування та використання газу (метану) вугільних родовищ;

- строком  на 10 років з 1 січня 2011 року  звільняється від оподаткування  прибуток, отриманий від надання  готельних послуг  у готелях категорій „п’ять зірок”, „чотири зірки” та „три зірки”, у тому числі новозбудованих чи реконструйованих, або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрація існуючих будівель і споруд, а також підприємств галузей легкої промисловості (крім підприємств, які виробляють продукцію на давальницькій сировині), прибуток від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії, прибуток підприємств суднобудівної та літакобудівної промисловості;

- розширена  класифікація основних засобів  у податковому обліку, передбачено 16 груп основних фондів замість 4 груп у діючому законодавстві;

- врегульовано  питання оподаткування операцій  з фінансового лізингу, що дозволить  надати нових стимулів цій  формі інвестування;

- запроваджується оподаткування за ставкою 5% доходів на вклади (депозити), процентного або дисконтного доходу за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом, процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці, доходи у вигляді дивідендів та деякі інші доходи, пов’язані з інвестиційною діяльністю;

- створюються  передумови інвестиційної привабливості  країни шляхом зменшення ставки  податку на додану вартість  до 17%;

- запровадження  „автоматичного” відшкодування  податку на додану вартість  сумлінним платникам податків  та Єдиного реєстру податкових накладних та впроваджено відповідальність держави за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість таким платникам.

Регуляторний  вплив

З метою  поліпшення бізнес-клімату й створення  сприятливих умов для надходження  інвестицій здійснено низку заходів з покращення регуляторного середовища в Україні.

У сфері дозвільної системи:

– розширено  застосування декларативного принципу започаткування бізнесу відповідно до прийнятого Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” щодо провадження господарської діяльності на підставі подання декларації” від 07.07.2010 № 2451-VI.

Згідно  з цим принципом суб'єкт господарювання набуває права на провадження  певних дій щодо здійснення господарської діяльності без отримання документа дозвільного характеру шляхом повідомлення адміністратора або відповідного дозвільного органу про відповідність його матеріально-технічної бази вимогам законодавства (далі – декларативний принцип).

Постановою  Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 р. № 725 затверджено Перелік певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської  діяльності,  які не можуть провадитися на підставі подання декларації відповідності матеріально-технічної бази суб’єкта господарювання  вимогам законодавства.

У сфері ліцензування:

– прийнято Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України  щодо обмеження державного регулювання  господарської діяльності” від 19.10.2010  № 2608-VI, котрим відмінено ліцензування 23 із 66 видів діяльності, провадження яких не пов'язано із загрозою безпеці держави, життю та здоров’ю людей, погіршенням стану навколишнього природного середовища, а також стосовно яких існують інші засоби державного регулювання (державні стандарти, будівельні норми і правила, технічні умови, міжнародні стандарти якості тощо).

Важливим  чинником зростання інвестиційної  активності має стати реалізація проектів з підготовки проведення в  Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу у 2012 році, найбільші обсяги фінансування яких припадатимуть саме на 2011-2012 роки.

Проблематика  сприяння інвестиціям знайшли своє відображення у Програмі економічних  реформ на 2010-2014 роки „Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна  держава”. Зокрема, в рамках програми реформ здійснюватимуться конкретні заходи з покращення бізнес-клімату, а саме: удосконалення дозвільної системи, ліцензування, адміністративних послуг, започаткування та ліквідації бізнесу, державного нагляду та контролю, технічного регулювання, формування митних процедур.

• Переваги та недоліки інвестування в Україні

Характеризуючи  сучасний стан інвестицій в Україні, можна зазначити, що на даний момент наша держава не здобула серйозних досягнень у забезпеченні національної конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості. При розрахунку індексу глобальної конкурентоспроможності України, беручи до уваги розвиток таких економічних параметрів, як інституції, інфраструктура, макроекономіка, охорона здоров'я, освіта, ефективність ринків, технологічне оснащення, бізнесове середовище та інноваційну сферу, наша держава, згідно з оцінкою Всесвітнього економічного форуму, що міститься у «Глобальному звіті про конкурентоспроможність 2007—2008», знизилась з 69-ї до 73-ї позиції із 131 країни світу. Падіння рейтингу України пов'язано з низькою продуктивністю економіки. Для України було виділено як конкурентні переваги, так і бар'єри. До переваг віднесено гідну вищу освіту, розмір державного боргу, вартість робочої сили, залізничну мережу, інноваційний потенціал. Лімітуючи фактори склали торговельні бар'єри, інвестиційне законодавство, прозорість державної політики, надійність банківської системи, митні процедури.

Водночас  експерти ООН відносять Україну до двадцятки найпривабливіших для прямих іноземних інвестицій країн. Пояснення привабливості України полягає в тому, що раніше вкладення у неї розглядалися як інвестиції у дочірній регіон Росії. «Помаранчева» революція генерувала переусвідомлення ситуації, унаслідок чого Україну почали розглядати як повноцінну європейську державу. Водночас представники багатьох іноземних компаній відкрито стверджують, що надходження масштабних інвестицій в Україну ускладнюється відсутністю стабільності навіть на короткий проміжок часу. Унаслідок цього привабливість українських компаній для іноземних інвесторів не зменшується, але деякі з них займають вичікувальну позицію.

• Ризики  інвестування в Україні

До основних ризиків в Україні належить часто змінюване законодавство, залишається невирішеним земельне питання.

Відповідно  до Земельного кодексу, іноземні громадяни  можуть мати земельні ділянки для  ведення особистого сільського господарства тільки на умовах оренди, а отримати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення вони можуть виключно (й тільки одночасно) з придбанням об'єктів нерухомості, а також для спорудження таких об'єктів для підприємницької діяльності. У Земельному кодексі України існує юридична колізія: ст. 22 забороняє іноземцям володіти землею, а ст. 81 і 82 — дозволяють одержувати її у спадок, зобов'язуючи протягом року її відчужувати. У різних випадках ці норми закону трактуються по-різному.

Інвестиції  та інвестори мають бути захищені на законодавчому рівні, і в разі звернення до органів судової влади інвестор повинен бути впевнений у неупередженості системи, а прийняті закони — не мати зворотної чинності.

Неабияку  загрозу становить корупція. За даними на кінець жовтня 2007 р., Україна сприймається в світі як країна, що значною мірою охоплена цим явищем. Згідно з доповіддю міжнародної організації GRECO (Council of Europe Group of States against Corruption), корупція в Україні є системним і масштабним явищем, що зачіпає все суспільство й державні інститути, включаючи суддів, та становить реальну загрозу принципам демократії й верховенству закону.

Дошкульного удару інвестиційному іміджу, загрозу  економічній безпеці держави  та її конкурентоспроможності в очах світової спільноти завдає відносно новий феномен — рейдерство, тобто захоплення контролю над підприємством будь-якими способами, що включають підкуп менеджерів компаній, що поглинаються, чиновників і суддів, підробку документів і судових рішень, відверто кримінальні силові методи (шантаж, погрози, побиття), силове захоплення. Розмах рейдерства в Україні досить великий, кількість захоплень сягає 3000 на рік. Причому на відміну від європейського чи американського рейдерство українське має відчутну кримінальну складову: протиправні дії здійснюються із залученням озброєних формувань, окремих співробітників судової та правоохоронної систем.