Аналіз та прогнозування розвитку складових суспільної системи

    Пасивні види туризму орієнтовані на спокійнішу і менш напружену, щодо фізичних навантажень, програму туру або туристської подорожі. Вони розраховані на осіб, схильних до розміреного відпочинку, пізнавальних турів, що потребують менш напруженого циклу переміщень і фізичних навантажень. Це відпочинок на морських, гірських, водолікувальних курортах, оздоровлювальні тури. Це стосується і турів для сімей з дітьми, туристів похилого віку і пенсіонерів.

    Отже, класифікаційні системи щодо туризму  достатньо чіткі, стрункі й ґрунтовні. Втім, виникають труднощі у порівнянні українських та закордонних класифікаційних  систем. Це зумовлено здебільшого диференціацією рекреаційних ресурсів та різним соціально-економічним становищем країн. Тому брали до уваги специфіку виокремлення видів туризму щодо України. Окрім того, більшість українських класифікацій застарілі й потребують суттєвого оновлення.

       Практична частина 

      Одним із найважливіших завдань керівництва будь-якої держави є збір інформації про туристів, необхідної як для власного міністерства туризму, так і для суб’єктів туристичного бізнесу. Офіційним органам необхідно знати розмір внесків в економіку країни у вигляді бюджетних надходжень, кількості робочих місць, інвестицій, змін у платіжному балансі. Піклування про рівноцінний розвиток усіх регіонів країни потребує, щоб статистичні дані були якомога точними. Крім того, керівництво повинне мати можливість порівняти власні результати у туристичній сфері із результатами, отриманими іншими країнами, а також оцінити, наскільки ефективними можна вважати заходи щодо залучення туристів за конкретний період часу.

      Аналіз  туристичного ринку можна розпочати з динаміки основних показників ринку туристичних послуг з 2005 року по 2009 рік. Кількість іноземних громадян, що відвідали Україну, мала тенденцію до збільшення з 2005 по 2007 рік (з 16453,7 тис. чол. до 17334,7 тис. чол.). Але вже у 2008 році кількість іноземних туристів почала поступово знижуватись і становила 15498,6 тис.чол.; в 2009році – 16948,8 (рис. 1). Зменшення кількості туристів зумовлене початком світової фінансової кризи і відповідно наступними чинниками у світовій економіці:

      — початок скорочень на підприємствах;

      — економія коштів населенням унаслідок зниження розміру заробітних плат;

• негативні очікування і відповідно прагнення до заощаджень.

     Якщо  спрогнозувати кількість іноземних  туристів на 2010 – 2012рр, то можна сказати, що їхня кількість знову почне  зростати і в 2010р складатиме 17099,6 тис. чол., у 2011 – 17250,4 тис. чол. і в 2012 році через проведення «Євро – 2012» кількість іноземних туристів зросте на 25% і складатиме 21186,8 тис. чол.    

Рис. 1. Кількість іноземних туристів в Україні 
 

      Важливим  показником впливу туризму на економіку країни є показник частки у валовому внутрішньому продукті країни. Частка туристичного бізнесу у валовому внутрішньому продукті протягом періоду з 2005 по 2009 роки мала майже незмінний показник (1,6 % у 2005 році і 1,5 % у 2009 році), з цього можна констатувати, що динаміка росту туризму співпадала з динамікою зростання ВВП України (рис. 3). Якщо розглядати ці показники у грошовому виразі, то у 2005 році 1,6 % туризму у ВВП складав 7,2 млрд. грн., а у 2009 цей показник становив 15,7 млрд. грн.

      Якщо  робити прогноз на майбутнє, то можна сказати, що в середньому чистка туризму у грошовому виразі щорічно змінювалась на +2,2 млрд. грн. Отже цей показник буде дорівнювати в 2010р. – 17,8 млрд. грн.; 2011 – 20 млрд. грн.; 2012 – 24,2 млрд. грн. (сума більша внаслідок проведення Євро – 2012, а отже приплив туристів буде значно більшим).  

      Рис. 2. Частка туризму у ВВП України. 

     У той же час слід зазначити, що туризм як вид діяльності має мультиплікативний  ефект, і тому його вплив на розвиток економіки України та складову частку у ВВП слід розглядати з урахуванням суміжних галузей. Туристична сфера у грошовому виразі мала 38,6 млрд. грн. і 8,7 % від загального ВВП у 2005 році, і цей показник мав тенденцію до зростання до 2008 року (85,1 млрд. грн. і 9,3 % від загального ВВП). Дещо зменшилася частка туристичної сфери у ВВП країни у 2009 році (84,5 млрд. грн. і 7,8 % від загального ВВП) Це в першу чергу пов’язано з негативними факторами у суміжних до туризму галузях, причиною яких є світова фінансова криза. Макроекономічні показники в частині оподаткування на 2009 рік, розраховані у 2008 році, під час кризи не корегувались, що відповідно призвело до додаткового навантаження на підприємства туристичної сфери. В 2010 році цей показник складатиме 96 млрд. грн., в 2011 – 107,5млрд. грн.  і в 2012 – 124 млрд. грн. Відсутність дієвого механізму підтримки бізнесу під час кризи призвели до закриття ряду підприємств чи зменшення обсягів виробництва і відповідно зменшення податкових надходжень до бюджету. На рисунку 4 наведені показники частки туризму та суміжних галузей у ВВП країни. 

Рис. 3. Частка туризму та суміжних галузей у ВВП України. 

      Наступним фактором, що необхідно врахувати, досліджуючи  тенденції розвитку туризму в  Україні, є зайнятість у туризмі. У побудові конкурентоспроможної туристичної сфери головна роль належить високоінтелектуальному людському капіталу та інноваціям, без яких неможливе інтелектуальне суспільство. Все більше вчених визнає верховенство знань, творчої ініціативи працівників в усіх сферах діяльності. На жаль, серед загальної кількості працівників нашої країни поки що тільки 21 % кваліфіковані, тоді як в Японії — 72 %, Німеччині — 56 %, США — 43 %. Тому серед туристичних ресурсів особлива увага приділяється науково-технічним розробкам і підприємницьким здібностям працівників. Такі здібності в туризмі виявляються в мистецтві економічного управління суб’єктами підприємництва та діяльністю всієї туристичної сфери країни.

      Розглядаючи зайнятість у туризмі, слід враховувати  і загальний показник зайнятості у туристичній сфері. Так, зайнятість безпосередньо у туризмі має нестабільний характер, але в цілому зберігає показник 1,2–1,3 відсотка від загальної кількості працюючих на протязі досліджуваного періоду, тоді, якщо розраховувати ці показники з урахуванням суміжних галузей, отримаємо 7,2 відсотка, чи 1471,1 тис. чол., у 2005 році і 14,9 %, чи 1571,5 тис. чол., у 2008 році. У 2009 році кризові явища стали причиною скорочень у туристичній сфері і показник кількості працівників знизився до 1257,3 тис. чол., в той же час відсоток у загальній кількості зайнятих збільшився до показника 15,7 %.

      Проаналізувавши вище зазначені дані можна спрогнозувати  розвиток цих показників на 2012 рік, вони складають 21,2% або 2109,4 тис. чол. (рис.5). Аналізуючи показники зайнятості у туризмі, можна зробити висновок, що його вклад у загальнонаціональний ринок зайнятості незначний, в той же самий час туризм є чинником, що акумулює створення нових робочих місць у суміжних галузях. Важливим негативним фактором зайнятості у туристичній сфері є сезонність. Сезонність у туристичній сфері призводить до періодичного характеру зайнятості її робітників, що, в свою чергу, провокує втрати кваліфікованого персоналу. 

      Рис. 5. Частка зайнятості у туризмі та туристичній сфері у загальній зайнятості. 

      Інвестиційна  активність у туристичній сфері  залежить від обсягів прибутку, які  бажає отримати інвестор від капіталовкладень. У цілому інвестиційна активність у  туристичній сфері залежить від  наступних чинників:

      — ступінь новизни технології;

— вартість одержання і використання капіталовкладень в економіку туризму;

      — вартість грошового капіталу;

      — державна політика.

     Інвестиції  у туристичній сфері слід також  розглядати у розрізі туризму  окремо та загальних обсягів інвестування (враховуючи інвестиції у суміжні галузі).

      Загальний обсяг інвестицій у туризм України  мав тенденцію до збільшення на протязі 2005–2008 років (з 1,5 млрд. грн. до 3,2 млрд. грн.), але в той же час слід констатувати, що динаміка росту цих  інвестицій не відповідала темпам зростання  обсягів інвестицій в економіку країни в цілому. Якщо розглядати інвестиції в туристичну сферу в цілому, то тут маємо показник у 19,7 млрд. грн. у 2005 році і 50,0 млрд. грн. у 2008 році. У 2009 цей показник зменшився до 47,0 млрд. грн. Розглядаючи показники інвестицій у туристичну сферу у відсотках до загального обсягу інвестування в економіку країни, маємо показник 20,3 % у 2005 році і 19,9 % у 2008 році. У 2009 цей показник зменшився до 17,5 %. Аналізуючи ці показники, можна зробити висновок, що інвестиції у туристичну сферу є достатньо великими і важливими для країни (майже 20 % загального інвестування в економіку країни), але вони також мають тенденцію до зменшення. Основною причиною зменшення інвестицій у туристичну сферу є політична нестабільність в Україні і відповідно постійне зменшення рейтингових оцінок інвестиційної привабливості країни. У 2009 році до цього додався ще один негативний фактор — криза.

      Прогноз на 2010 – 2012 рр. виглядає так:

      2010р  – 52 млрд. грн. (туризм – 3,7 млрд. грн.)

      2011р  – 56 млрд. грн. (туризм – 4,4 млрд. грн.)

      2012р  – 58 млрд. грн. (туризм – 5 млрд. грн.)

        Основні показники інвестування  у туристичну сферу наведені  у рисунку 6.

      Рис. 6. Інвестиції у туризм та туристичну сферу. 

Висновки 

      Розвиток  туристичної галузі в нашій державі має важливе значення, оскільки Україна має всі можливості для цього. Також необхідно враховувати той факт, що відсутність в Україні у перші роки незалежності структур і важелів державного регулювання туризму призвело до руйнування важливих складових інфраструктурної галузі, розпаду соціально орієнтованого внутрішнього туризму, погіршення матеріально-технічної бази.

      Туристична  галузь набуває дедалі більшого значення для розвитку економіки та соціальної сфери України. Особливої актуальності розвиток даної галузі господарської діяльності набуває в умовах наближення Євро – 2012. Розвиток туристичної сфери позитивно вплине на економічне зростання виробництва, зокрема, предметів споживання, агропромислового комплексу, спортивно – оздоровчих баз, розвиток дорожнього будівництва та транспорту, підприємств торгівлі і харчування, закладів культури тощо. Перспективи розвитку туризму в Україні визначається дією широкого спектра ресурсних, екологічних, історико – культурних, соціальних, економічних і політичних чинників, які мають чітко визначені регіональні особливості.

      Така  багатоплановість розробки фінансових аспектів розвитку туризму викликає низку невирішених і дискусійних питань, зокрема, щодо пошуку джерел фінансування галузі, що і визначило вибір теми даної роботи.

      В умовах підготовки та організації проведення Євро - 2012 в Україні та Польщі постали  питання необхідності покращення не лише спортивної, але й туристичної  інфраструктури, розвитку туризму і  рекреації, промоції туристичних можливостей  обох країн на міжнародному рівні. На загальнодержавному рівні в програмних та стратегічних документах, розподілі бюджетних коштів значна увага в процесі підготовки до Євро - 2012 приділена потенційним приймаючим містам чемпіонату, водночас прикордонні регіони України практично відокремлені від загального процесу підготовки, що є помилковим, особливо в контексті  посилення рівня транзитності  прикордонних регіонів внаслідок очікуваної значної кількості уболівальників та туристів.

      У туристичній інфраструктурі - доволі проблем, отож є над чим працювати, тим паче, що очікуватимемо справжній туристичний бум у 2012-му - році проведення чемпіонату Європи з футболу. І це стосується не лише Києва, Львова, Одеси, куди вже традиційно прокладено сотні туристичних маршрутів, але й східного регіону, де, порівняно, не так часто зустрічають гостей з інших країн. Утім, тут також є на що подивитися: щедра природа, багата історія, чудові народні традиції.

      Враховуючи  нинішній стан туризму в Україні, для досягнення поставленої мети необхідно в короткі строки вирішити досить складні проблеми. Сучасна туристична індустрія — дуже складна й багатогранна економічна система. Туризм не тільки прямо чи опосередковано охоплює більшість галузей економіки, у тому числі промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, страхування, зв’язок, торгівлю, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, сферу побутових послуг, культуру, мистецтво, а й стимулює їхній розвиток. Туризм може і повинен стати одним із найефективніших засобів отримання прибутку, стимулювання ринкових відносин, активного впливу на зайнятість населення. Крім економічного, важливим є і політичний аспект впливу туризму, оскільки імідж країни на світовій арені залежить і від вражень туристів, які її відвідали. Значну роль туризм відіграє також у питаннях охорони здоров’я та духовної культури населення.