Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Марта 2012 в 15:28, курсовая работа
Метою даної курсової роботи є аналіз державного бюджету як найважливішого елемента фінансової системи суспільства, основних рис бюджетної системи і бюджетного процесу, виявлення основних теоретичних аспектів проблем формування та ефективного використання бюджетних коштів.
Завдання курсової роботи полягає в тому, щоб систематизувати і узагальнити наявні відомості, дати якомого точні дані, виявити дійсне становище українського державного бюджету і підняти його проблеми.
ВСТУП………………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика бюджету і бюджетної системи…………….5
1.1 Сутнісна характеристика бюджету, як головного фінансового плану держави…………………………………………………………………5
1.2 Бюджетна система та міжбюджетні відносини в Україні…………10
1.3 Загальна характеристика бюджетного процесу в Україні…………14
РОЗДІЛ 2. Структура українського бюджету як об’єкта макроекономічної
політики………………………………………………………………..18
2.1 Сутність та класифікація доходів бюджету, їх вплив на
динаміку національної економіки…………………………………...18
2.2 Сутність, склад, структура видатків державного бюджету та їх
вплив на національну економіку…………………………………….21
2.3 Бюджетний дефіцит і його вплив на розвиток економіки…………25
РОЗДІЛ 3. Аналіз сучасних тенденцій в бюджетній політиці України………...29
3.1 Система поглядів на сутність та ефективність бюджетної
політики……………………………………………………………….29
3.2 Бюджетна політика в Україні: сучасний стан, проблеми і
перспективи…………………………………………………………...35
3.3 Шляхи вдосконалення бюджетної політики України……………...38
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...43
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ….......................................................45
3) Принцип самостійності – Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади АРК та органів місцевого самоврядування. Органи влади АРК та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради АРК та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети;
4) Принцип повноти – до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування;
5) Принцип обґрунтованості – бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;
6) Принцип ефективності – при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнути запланованих цілей, залучаючи мінімальний обсяг бюджетних коштів, і максимального результату, використовуючи визначений бюджетом обсяг коштів;
7) Принцип субсидіарності – розподіл видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживання;
8) Принцип цільового використання бюджетних коштів – бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями;
9) Принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;
10) Принцип публічності та прозорості – Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою АРК та відповідними радами;
11) Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу – кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
Організація функціонування бюджетної системи включає:
Зведений (консолідований) бюджет;
Законодавчу та нормативну базу;
Органи управління;
Комплекс міжбюджетних відносин між платниками податкових і неподаткових платежів, державою і отримувачами бюджетних коштів, державним і місцевим бюджетами.
Щодо міжбюджетних відносин, то під час передання державою права на здійснення видатків виникають міжбюджетні відносини.
Міжбюджетні відносини – це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.
За напрямами взаємовідносини між бюджетами поділяються на вертикальні – між бюджетами різних рівнів, і горизонтальні – між бюджетами одного рівня (в Україні тільки вертикальні).[16,159]
Види взаємовідносин: регламентовані законодавчими та інструктивними документами; договірні – на підставі угоди між відповідними органами влади чи управління.
З метою забезпечення відповідності між повноваженнями на фінансування видатків, закріплених законодавчими актами України за відповідними бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень, здійснюється регулювання міжбюджетних відносин.
Механізм регулювання міжбюджетних відносин базується на використанні фінансових нормативів бюджетної забезпеченості, як певного рівня соціальних послуг у розрахунку на душу населення, надання яких гарантується державою виходячи з наявних фінансових ресурсів та визначеного обсягу міжбюджетних трансфертів.
Існують такі види міжбюджетних трансфертів:
- Дотація вирівнювання;
- Субвенція;
- Кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;
- Інші дотації.
1.3. Загальна характеристика бюджетного процесу в Україні
Формування Державного та місцевого бюджетів – досить складний і тривалий процес. У зарубіжних державах існує практика складання бюджетів на 3-5 років наперед з відповідним уточненням на конкретний рік, який буде виконуватися.[15,336]
У бюджетному процесі України бере участь велика кількість наукових установ, зарубіжних і вітчизняних фахівців, державних органів усіх рівнів, політичних партій і громадських об’єднань. Під час складання бюджету виявляються недоліки минулих років, ураховується прогноз економічного і соціального розвитку нашої держави, здійснюється пошук найефективніших шляхів використання досить обмежених фінансових ресурсів.
Прийнятий Бюджетний кодекс України, який в повному обсязі набуває чинності з 1 січня 2002 року, створює сприятливі умови для подальшої демократизації нашого суспільства. Бюджетний процес є своєрідним мірилом, дзеркалом, індикатором ступеня зрілості нашого суспільства, адже в ньому відображаються рівень інтелекту, здатність законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів задовольнити запити населення нашої держави. На жаль, практика останніх років показує, що постійне протистояння між гілками влади на загальнодержавному та місцевих рівнях не сприяли консолідації суспільства, ефективному вирішенню насущних проблем жителів України.
Прийняття Бюджетного кодексу – важлива віха в реформуванні міжбюджетних відносин, він досить чітко врегулював багато питань, що стосуються бюджетних процесів. У Бюджетному кодексі подано визначення терміна «бюджетний процес»: це регламентована нормами права діяльність, пов’язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.
Що стосується учасників бюджетного процесу, то учасники бюджетного процесу визначені Бюджетним кодексом, де передбачені їх функції, повноваження та відповідальність. Окремі повноваження учасників бюджетного процесу визначені Конституцією України та іншими правовими актами.
Учасниками бюджетного процесу є Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів, Державне казначейство, Національний банк України, Рахункова палата, головні розпорядники і розпорядники бюджетних коштів та інші органи, на які законодавством України покладені бюджетні, податкові та інші повноваження.
Можна виділити такі стадії бюджетного процесу:
1) Складання проектів бюджетів;
2) Розгляд та прийняття закону про державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;
3) Виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;
4) Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.
Розглянемо ці стадії детальніше (рис. 1.6).
Стадія
| Складові стадії | Виконавці | Контрольні терміни |
I. Складання проекту бюджету | 1. Проект основних засад грошово-кредитної політики | НБУ | До 1 квітня |
2. Розроблення основних макроекономічних показників | Міністерство економіки |
| |
3. Проект Основних напрямів бюджетної політики | Кабінет Міністрів | За 4 робочих дні до парламентських слухань | |
4. Парламентські слухання щодо проекту Основних напрямів бюджетної політики | Прем’єр-міністр або Міністр фінансів | До 1 червня | |
5. Постанова Верховної Ради щодо проекту Основних напрямів бюджетної політики | Верховна Рада |
| |
6. Розроблення бюджетних запитів головними розпорядниками бюджетних коштів | Головні розпорядники бюджетних коштів | Установлює Міністерство фінансів | |
7. Підготовка подання проекту бюджету Кабінету Міністрів | Міністерство фінансів |
| |
8. Прийняття рішення про схвалення проекту бюджету і його подання на розгляд Верховній Раді | Кабінет Міністрів | До 15 вересня | |
II. Розгляд та ухвалення закону | 1. Подання проекту закону Верховній Раді | Міністр фінансів | Не пізніше, ніж через 5 днів після подання Кабінетом Міністрів |
2. Доповідь про відповідність проекту Закону про Держаний бюджет України Бюджетному кодексу та іншим юридичним актам | Голова Комітету Верховної Ради з питань бюджету |
| |
3. Прийняття до розгляду проекту закону в першому читанні | Верховна Рада | До 1 жовтня | |
4. Можливе повторне прийняття до розгляду проекту закону, якщо було доопрацювання Кабінетом Міністрів | Комітет ВР з питань бюджету | До 15 жовтня | |
5. Прийняття проекту закону в першому читанні | Верховна Рада | До 20 жовтня (або до 25 жовтня) | |
6. Подання доопрацьованого проекту бюджету на друге читання Верховній Раді | Кабінет Міністрів | До 3 листопада (або до 8 листопада) | |
7. Завершення другого читання проекту закону | Верховна Рада | До 20 листопада | |
8. Винесення проекту бюджету на третє читання | Комітет ВР з питань бюджету | До 25 листопада | |
9. Прийняття Закону про Державний бюджет України | Верховна Рада | До 1 грудня | |
10. Підписання закону | Президент України | У двотижневий термін після ухвалення | |
11. Опублікування закону в «Урядовому кур’єрі» та інших офіційних виданнях | Міністерство фінансів |
| |
III. Виконання бюджету | 1. Затвердження розпису відповідно до бюджетних призначень | Міністр фінансів | У місячний термін після набрання чин-ності законом |
2. Виконання Державного бюджету | Кабінет Міністрів | Протягом року | |
3. Загальна організація та управління виконанням Державного бюджету | Міністерство фінансів | Протягом року | |
4. Бухгалтерський облік усіх надходжень та видатків | Державне казначейство | Протягом року | |
5. Здійснення видатків | Головні розпорядники | Протягом року | |
6. Внесення змін до закону | Міністерство фінансів, Кабінет Міністрів, Верховна Рада | У разі необ-хідності | |
IV. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету | 1. Закриття всіх рахунків, відкритих у поточний бюджетний період | Державне казначейство | 31 грудня поточного року |
2. Зведення, складання та подання звітності про виконання бюджету | Державне казначейство |
| |
3. Складання та подання звітності про виконання кошторисів | Головні розпорядники |
| |
4. Подання річного звіту про виконання Закону про Державний бюджет України | Кабінет Міністрів | До 1 травня року, наступ-ного за звітним | |
5. Висновки щодо використання коштів Державного бюджету | Рахункова палата | У двотижневий термін після подання | |
6. Розгляд звіту про виконання Державного бюджету | Верховна Рада | У двотижневий термін після висновків Рахункової палати | |
7. Рішення щодо звіту про виконання Державного бюджету | Верховна Рада |
| |
8. Опублікування звіту про виконання Державного бюджету | Міністерство фінансів |
|
Рис. 1.6 Стадії бюджетного процесу на загальнодержавному рівні
РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА УКРАЇНСЬКОГО БЮДЖЕТУ ЯК ОБ’ЄКТА МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
2.1. Сутність та класифікація доходів бюджету, їх вплив на динаміку національної економіки
Як економічна категорія доходи бюджету виражають економічні відносини, які виникають у держави з юридичними і фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду країни.[16,164]
Формою прояву категорії доходи бюджету служать різні види платежів підприємств, організацій і населення в бюджет, а їх матеріальним втіленням грошові кошти, які мобілізуються в бюджет. Характеризуючи економічну сутність категорії доходи бюджету, необхідно звернути увагу на те, що бюджетні доходи, з одного боку, є результатом розподілу вартості валового внутрішнього продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого – об’єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості.
Головне матеріальне джерело доходів бюджету – валовий внутрішній продукт. Якщо для покриття фінансових потреб його недостатньо, держава залучає національне багатство (сукупність матеріальних благ, створених працею попередніх і нинішніх поколінь і залучених в процес відтворення природних ресурсів, яким розпоряджається суспільство на визначений момент часу), а саме, доходи від приватизації державного майна, від продажу золотовалютного запасу та інших національних цінностей. Поповнення ресурсів бюджетного фонду може здійснюватись також на основі внутрішніх і зовнішніх позик і за рахунок емісії паперових грошей. Кошти, що залучаються державою на відплатній основі, - тимчасово вільні грошові кошти юридичних осіб, заощадження населення, іноземний капітал (шляхом продажу на фінансовому ринку державних облігацій; отримання кредиту під заставу пакету акцій великих підприємств; отримання державних позик від окремих держав або від міжнародних фінансово-кредитних установ) відображають кредитний метод формування бюджетних ресурсів, що передбачає поворотність запозичень і платність за їх використання. Виходячи з цього, кошти мобілізовані на основі державних позик, необхідно розглядати не як джерело формування доходів бюджету, а як спосіб тимчасового поповнення бюджетного фонду. Аналогічно слід характеризувати і емісію паперових грошей, до якої держава вдається за надзвичайних обставин, коли отримання доходів і позик є затрудненим, а фінансування бюджетних витрат – невідкладним. Це найбільш непопулярний захід, оскільки він посилює інфляційні процеси і має негативні соціально-економічні наслідки. Разом з тим, за своїм змістом кредитні надходження та емісійні доходи – це сума фактичної незбалансованості доходів та видатків бюджету. Таким чином, доходами бюджету є ті грошові кошти, що надходять у розпорядження держави на безвідплатній і безповоротній основі у відповідності із діючим бюджетним і податковим законодавством. Співвідношення способів формування бюджетного фонду – на основі справляння бюджетних доходів, залучення позик і грошової емісії – різниться по країнах і у часі, залежить від конкретної економічної ситуації, від стану самої фінансової системи та ін.
Склад бюджетних доходів, їх структура органічно пов’язані з обсягами вартості валового внутрішнього продукту і визначаються фінансовою політикою держави.
Доходи бюджету класифікують за різними ознаками. Залежно від методів мобілізації доходи бюджету поділяють на податкові та неподаткові. Країни з ринковою економікою доходи своїх бюджетів формують, в основному, за рахунок податків. У доходах центральних бюджетів розвинутих країн вони досягають 80-90 %, а в США – більше 95 %. [16,166]
Неподатковими доходами бюджету є:
- Доходи від використання майна, що перебуває у державній власності ( орендна плата від здачі в оренду державного майна; відсотки за залишками бюджетних коштів на рахунках у кредитних організаціях; дивіденди за акціями, власником яких є держава; повернення державних та бюджетних кредитів та ін.);
- Доходи від продажу майна, що перебуває у державній власності;
- Проценти і дивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майні господарських товариств;
- Доходи від платних послуг, що надаються органами державної влади, а також бюджетними установами;
- Кошти, отримані в результаті застосування заходів громадянсько-правової, адміністративної і кримінальної відповідальності (штрафи, конфіскації, компенсації і інші суми примусового вилучення);
- Інші неподаткові доходи.
У доходи бюджету можуть зараховуватись трансферти – перерахування від фізичних і юридичних осіб, міжнародних організацій і урядів іноземних держав, інших органів державної влади на безоплатній та безповоротній основі.
Доходи бюджету класифікують і за іншими ознаками, наприклад:
- Залежно від державного устрою держави розрізняють:
а) В унітарній державі – доходи центрального (державного) бюджету і доходи місцевих бюджетів;
б) В федеративній державі – доходи федерального бюджету, доходи бюджетів членів федерації і доходи місцевих бюджетів;
- Залежно від рівня бюджетної системи, за яким закріплюються доходи, вони поділяються на закріплені та регулюючі;
- Залежно від джерел надходження виділяють доходи, що надходять від юридичних осіб і від населення;
- Залежно від конкретних видів прямих і непрямих податків (податок на прибуток підприємств, податок на доходи громадян, податок на додану вартість, акцизний збір та ін.);
- Залежно від громадянства суб’єктів оподаткування – сплачувані резидентами або нерезидентами.