Державний бюджет України

• здійснення податкової політики в напрямі стимулювання підприємницької діяльності вітчизняних виробників товарів і послуг;

• здійснення структурних реформ за критерієм економічного зростання і підвищення рівня економіки в країні;

• оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх реалістичного фінансування;

• пошук додаткових джерел доходів бюджету.

Виходячи з основних завдань розглянемо завдання бюджетної політики на 2009 рік:

1. Забезпечення збалансованості та стійкості бюджетної системи:

- утримання загального обсягу державного, в тому числі гарантованого боргу, відносно валового внутрішнього продукту на рівні не вищому, ніж у 2008році;

- визначення дефіциту бюджету на економічно безпечному рівні - не більш як 2 відсотки валового внутрішнього продукту з можливістю додаткового збільшення запозичень в обсязі до 1 відсотка валового внутрішнього продукту на фінансування видатків, пов'язаних із підготовкою та проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу;

- забезпечення збалансованості бюджету Пенсійного фонду України;

- визначення у Законі про Державний бюджет України на 2009 рік переліку захищених статей видатків соціального характеру.

2. Підвищення ефективності витрачання бюджетних коштів.

3. Покращення матеріального становища та добробуту громадян:

- встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- забезпечення диференціації розмірів пенсій, у тому числі призначених у різні роки;

- продовження переходу від системи соціального захисту, що ґрунтується на наданні пільг, до політики зростання доходів та підтримки незахищених верств населення .

Основними проблемами при формуванні бюджетної політики є:

• максимально точне визначення обсягу ВВП, із врахуванням інших макроекономічних показників: рівня інфляції, обсягу виробництва, споживання та нагромадження,

• впровадження науково обґрунтованих розрахунків дохідної бази бюджет.

3.3. Шляхи вдосконалення бюджетної політики України

Головне завдання бюджетної політики - сприяти динамічному економічному розвитку країни за допомогою раціонального управління державними доходами, у тому числі - оптимізації збору податків, а також державними видатками. З метою підвищення ефективності бюджетної політики бюджетна система України повинна будуватися з урахуванням принципів стабільності, економічної обґрунтованості, достовірності, соціальної справедливості (неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами), збалансованості, фінансової єдності, адміністративної самостійності, рівнозначності видатків, повноти, прозорості.

Стратегічними напрямами сучасної бюджетної політики мають стати:

- забезпечення повного і своєчасного виконання фінансових зобов'язань держави на всіх рівнях влади;

- усунення дестимулюючих елементів і посилення стимулюючих функцій бюджетної політики, насамперед в напрямах реформування податкової системи і політики бюджетних видатків;

- значне зменшення боргового навантаження на економіку;

- забезпечення стратегічної спрямованості бюджетної політики;

- розмежування у бюджетах усіх рівнів поточних видатків і видатків на розвиток, визначення джерел, за рахунок яких мають формуватися видатки на розвиток.

При цьому найважливішими критеріями формування та виконання державного і місцевих бюджетів відповідно до вимог економічної безпеки країни повинні стати:

- відповідність бюджетної політики національним інтересам;

- забезпечення суверенітету держави у здійсненні національної бюджетної політики;

- зміцнення держави на основі забезпечення фінансовими ресурсами можливостей реалізації її функцій у здійсненні внутрішньої та зовнішньої політики;

- реальність цілей бюджетної політики та створення умов для їх досягнення;

- забезпечення цілісності і єдності бюджетної системи як фінансової основи і передумови цілісності та єдності Української держави;

- здатність бюджетної системи забезпечити єдність економічного простору країни, фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської та податкової систем;

- узгодженість у бюджетному процесі річних і стратегічних завдань державної політики економічного розвитку.

Підвищення ефективності бюджетної політики в Україні вимагає вжиття наступного комплексу заходів:

1.                       Якісне поліпшення нормативно-правової бази, що регламентує перебіг бюджетного процесу в Україні, шляхом її уніфікації, консолідації і спрощення, приведення у відповідність до законодавства, що регламентує соціальну сферу життєдіяльності країни. Усунення суперечностей у чинній нормативно-правовій базі оподаткування. Підвищення кваліфікованості та професіоналізму розробки та реалізації бюджету на усіх рівнях.

2.                       Вдосконалення всієї системи бюджетного планування, безумовного дотримання бюджетно-фінансових і грошово-кредитних пропорцій. Зокрема, необхідно підвищувати якість розробки проектів Державного бюджету України на основі підвищення якості макроекономічних прогнозів основних макроекономічних показників; обов'язкового проведення попередньої незалежної експертизи щодо реалістичності таких прогнозів. Потребує розробки система оцінки бюджетних ризиків, умовних зобов'язань або довгострокової бюджетно-податкової стабільності як частини макроекономічних прогнозів.

3. Запровадження досконалої бюджетної статистики, яка б уможливлювала отримання достовірної інформації щодо виконання поточних бюджетів, залишків бюджетних коштів на початок певного періоду, рівня наявної бюджетної заборгованості тощо, а також спиралася на міжнародні стандарти у питаннях збирання даних та їхньої обробки і поширення, забезпечення достатнього рівня прозорості бюджетного процесу.

4. Чітке визначення ролі, повноважень і обов'язків у бюджетному процесі всіх його учасників, усунення дублювання, суперечливості і недостатньої визначеності їхніх функцій.

5. Розробка системи оцінки ефективності використання бюджетних коштів, яка включала б:

- встановлення безумовної відповідальності за використання бюджетних коштів керівників міністерств, відомств, установ, що є головними розпорядниками;

- визначення критеріїв, за якими можна оцінити ефективність бюджетних видатків, що здійснюються головними розпорядниками бюджетних коштів і розпорядниками нижчого рівня;

- запровадження бюджетної класифікації, яка повинна базуватися на конкретних комплексних програмах;

- розробку механізмів, методик здійснення оцінки ефективності використання бюджетних коштів;

- оцінку ефективності програм за визначеними критеріями;

- організацію чіткої взаємодії Міністерства фінансів України з міністерствами, відомствами, установами, державними адміністраціями, що відповідають за здійснення конкретних програм.

6. Скорочення прихованого дефіциту Державного бюджету України шляхом ліквідації заборгованості із заробітної плати, пенсій, стипендій, допомог, платежів за енергоносії та водопостачання, недопущення недофінансування решти бюджетних видатків. Погашення бюджетних заборгованостей повинне здійснюватися виключно грошовими коштами. Слід припинити нарахування податків та штрафних санкцій на суб'єктів господарювання, перед якими Державним або місцевими бюджетами не виконано в повному обсязі зобов'язань.

7. Посилення контролю за реалізацією державою права власності на підприємствах державної та змішаної форм власності з метою спрямування частини доходів від цієї власності відповідно до орієнтирів бюджетної політики. Слід активізувати політику щодо підприємств з державною власністю з метою забезпечення їхньої ефективності та конкурентоспроможності, здійснення інвестицій у ці підприємства, стимулювання їхнього розвитку. Державний сектор в українській економіці повинен відігравати стабілізуючу та стимулюючу роль.

8. Завершення створення єдиної системи управління державним боргом, що дасть можливість здійснювати активну боргову політику і диверсифікацію методів управління державними активами на основі їхньої інвентаризації й оцінки ефективності.

9. Вдосконалення міжбюджетних відносин. Зокрема, вирішуючи комплекс завдань, що стоять у цій сфері, необхідно:

- здійснити децентралізацію бюджетних ресурсів шляхом законодавчої фіксації частки ресурсів зведеного бюджету, що мають йти на виконання функцій місцевого самоврядування (що підвищить зацікавленість у поліпшенні економічної ситуації не лише на певній території, а й у державі в цілому), і перерозподілу на цій основі надходження до бюджетів різних рівнів податків, обов'язкових зборів і платежів, що дозволить зміцнити власну фінансову базу органів місцевого самоврядування;

- невідкладно приступити до розробки науково обгрунтованих методів оцінки доходів і планування видатків місцевих бюджетів, провести відповідну інвентаризацію і терміново скласти повний перелік установ і організацій, що фінансуються з місцевих бюджетів.

- здійснити передачу на державний рівень фінансових зобов'язань загальнонаціонального характеру і відповідних їм податкових ресурсів;

- провести чітке розмежування видатків між рівнями бюджетної системи, підвищення ступеня автономності податкових повноважень;

- запровадити політику поступового фінансового вирівнювання територій на основі зближення середньої дохідної бази на душу населення по територіях, державних мінімальних стандартів, які б гарантувалися на всій території;

- фінансувати видатки щодо надання субсидій і пільг тому рівню влади, який їх приймає, що сприятиме ліквідації популізму у цьому питанні;

- збільшувати частку банківського кредитування доходів місцевого самоврядування;

- домагатися суттєвого підвищення рівня прозорості виконання місцевих бюджетів, що сприятиме зменшенню викривлень у розподілі державних коштів, порушень пріоритетності фінансування видатків і нагромадження бюджетної заборгованості. Проте при цьому необхідно диференціювати обсяги звітів про виконання місцевих бюджетів.

Реалізація перелічених заходів дозволить виключити затримки бюджетних виплат і поетапно погасити усі бюджетні заборгованості, пожвавити товарообіг, припинити розгортання кризи рентабельності економіки і платежів, що є необхідною умовою для динамічного економічного зростання.

ВИСНОВКИ

Підводячи підсумок сказаному, можна безперечно зробити висновок про кризу бюджетної політики, що проводиться в Україні на рівні державної влади. Бюджет є передумовою фінансової стабільності держави, він має виконувати функцію фінансової конституції. В Україні на сьогодні ефективна бюджетна система не побудована.

Основні проблеми такі:

       починаючи з 1990 року стан державного бюджету почав критично погіршуватися , дефіцит українського державного бюджету до тепер має постійну тенденцію до росту;

       економічна криза, якою характерезується сьогоднішній стан  економіки України, деформує систему податків, а відповідно і  систему бюджетів, тому сьогоднішні тенденції в сфері державних фінансів характеризуються наростанням бюджетної кризи;

       незбалансованість державних доходів і витрат пов’язана, головним чином, з падінням обсягів виробництва і його ефективності, збільшенням витрат на соціальні програми і з розширенням різних соціальних пільг, а також з недосконалістю податкової системи, що дозволяє платникам податків вишукувати лазівки для ухиляння від сплати податків.

         Вирішення проблем бюджетних витрат України в умовах перехідного періоду пов’язано, насамперед, з послідовним скороченням прямої участі держави у сфері виробництва. Передача відповідних функцій приватному сектору дозволяє істотно скоротити поточні витрати бюджету, а також створити передумови для збільшення майбутніх доходів у результаті підвищення ефективності  роботи приватизованих господарських об’єктів.

        Важливим інструментом стабілізації стає проведення політики жорсткого обмеження бюджетних витрат і підвищення ефективності використання державних засобів. Для цього необхідно перейти до системи бюджетного планування, у рамках якої кожній групі (програмі) державних витрат буде виділятися певна частина у вигляді квоти витрат у відсотках від ВВП. Завданням Міністерства фінансів і його бюджетних органів у такій системі стає пошук найбільш ефективних варіантів використання виділених асигнувань.

Відповідно до статті 95 Конституції України бюджетна система має будуватися на засадах справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Для забезпечення повноцінного виконання 92, 95, 132, 142, 143 та інших статей Конституції України Верховна Рада України 21 червня 2001 року ухвалила Бюджетний кодекс України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.      Конституція України. Затверджена ВРУ 28.06.1996р. IV 254/96 – ВР.

2.      Бюджетний кодекс України. Затверджений ВРУ 21.06.2001р. №2542 – III.