Державний борг

   3.2 Напрямки покращення  управління державним  боргом в Україні 

   Певні аспекти організації управління державним боргом частково регламентуються у різних законодавчо-нормативних актах. Це спричинено, в першу чергу, відсутністю єдиного закону «Про державний борг». Спеціальний окремий державний орган з управління боргом відсутній. Ці функції покладені головним чином на департамент державного боргу у складі Міністерства фінансів України.

   Основними завданнями цього департаменту є  реалізація стратегії внутрішніх і  зовнішніх запозичень держави, надання  державних гарантій, погашення та обслуговування державного боргу, у тому числі забезпечення обліку і моніторингу таких операцій.

   У системі управління державним боргом в Україні спостерігається розширення структури та збільшення обсягів  застосовуваних боргових інструментів, зростає кількість активних операцій з державним боргом, впроваджуються механізми використання вільних залишків бюджетних коштів.

   Проте ринок облігацій внутрішньої  державної позики (далі ОВДП) в Україні  має ряд проблем. Зокрема, існує  обмеження попиту на облігації внутрішньої  державної позики. У 2005 р. вдалося продати ОВДП лише завдяки нерезидентам, у попередні роки основними покупцями паперів були Ощадбанк і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

   Попит на ОВДП можна розширити за допомогою  інструментів, які використовують розвинені  країни світу для збільшення місткості ринку. Як приклад можна навести такі способи його розширення:

   - у Великобританії – короткострокові  облігації держави для великих  підприємств;

   - у США – федеральні і муніципальні облігації, ощадні бони (неринкові облігації, що поширюються серед фізичних осіб).

   Однак в Україні такі напрями не розвинені. Необхідним, на мою думку, був би випуск подібних цінних паперів. Проте  застосування теорії внутрішніх запозичень в Україні у 2005 р. шляхом трансформації  зовнішнього боргу у внутрішній не зменшило сукупного боргу держави. Боргову політику України та розвинутих країн світу можна порівняти на основі концепцій, що дістали розвиток в американській економічній літературі.

   Кабінет міністрів України прийняв Концепцію розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2009-2013 роки. Ця Концепція спрямована на задоволення нагальних потреб реформування первинного ринку державних цінних паперів в Україні, зумовлених насамперед високою вартістю державних запозичень на внутрішньому ринку порівняно з їх вартістю на зовнішніх ринках. Метою цієї Концепції є створення засад та умов для забезпечення розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів протягом 2009 - 2013 років. Концепція передбачає здійснення таких заходів: запровадження ринкового ціноутворення при розміщенні внутрішніх державних облігацій; розширення спектра інструментів державної позики; створення системи первинних дилерів державних цінних паперів; підвищення прозорості здійснення державних запозичень; розміщення коштів єдиного казначейського рахунку; управління ризиками, які пов’язані з державним боргом.

   У квітні 2009 р. уряд затвердив постанову  «Про запровадження інституту первинних  дилерів на ринку державних цінних паперів». Згідно з нею первинними дилерами на ринку ОВДП можуть бути банки, які, зокрема, мають ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку – діяльності з торгівлі цінними паперами;і сплачений статутний капітал, еквівалентний не менше ніж 10 млн. євро; практичний досвід роботи на ринку облігацій внутрішньої позики (загальний обсяг торгівлі ОВДП не менше 1 млрд. грн.). У цілому за 2009 рік в результаті розміщення облігацій внутрішньої державної позики до Державного бюджету було залучено 18,84 млрд. грн., а з урахуванням ОВДП, випущених на цілі рекапіталізації та реструктуризації залишку заборгованості Кабінету Міністрів України перед Національним банком, що було передбачено Законом «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ця сума становила 74,53 млрд. грн. Для порівняння, в 2008 р. обсяг первинного розміщення ОВДП склав 9,77 млрд. грн. Середньозважена дохідність за цими цінними паперами за минулий рік становила 20,07% (з урахуванням ОВДП, випущених на рекапіталізацію банків – 12,21%). Погашення та сплата доходу за ОВДП у 2009 р. здійснювалися своєчасно і в повному обсязі, який становив 22,44 млрд. грн., у тому числі основний борг – 17,92 млрд. грн., сплата доходу – 4,52 млрд. грн. Обсяг торгів облігаціями внутрішньої державної позики на вторинному організованому ринку у 2009 р. дорівнював більш ніж 8 млрд. грн. Наприкінці минулого року Мінфін та ФБ ПФТС підписали Договір про включення державних цінних паперів до лістингу ПФТС. З 1 грудня 2009 р. всі державні облігації були переведені до Котирувального списку ПФТС другого рівня. Котирування державних облігацій на ФБ ПФТС має сприяти прозорості ринку ОВДП та дозволить міністерству відстежувати які саме папери найбільш активно торгуються та мають найвищу ліквідність на ринку. На базі цього аналізу можна буде корегувати умови наступних розміщень облігацій на первинних аукціонах.

   У додатку Г наведено заходи для  розвитку внутрішнього ринку державних  цінних паперів на 2009 рік.

   Складовою системи регулювання державним  боргом має стати боргове планування, що органічно поєднане та здійснюється на основі єдиної методології з бюджетним та макроекономічним плануванням.

   З викладеного вище слідує, що основні напрями вдосконалення боргової політики такі:

   - створення умов для активізації купівлі-продажу державних зобов'язань;

   - необхідно розвивати вторинний  ринок державних зобов'язань;

   -державні запозичення необхідно використовувати за цільовим призначенням на розвиток певних галузей народного господарства, а не вкладати в неперспективні проекти;

   - необхідно удосконалити нормативну  базу для чіткого врегулювання  питань щодо державних запозичень;

   - визначення та законодавче закріплення  напрямку боргової стратегії,  зокрема щодо співвідношення  внутрішньої та зовнішньої складової  державних запозичень;

   - створення агентства з управління  державним боргом, що підзвітне  міністерству фінансів та зорієнтоване на управління ризиками боргової діяльності;

   - розробка та впровадження середньострокової  програми регулювання державного  боргу як елементу будови ефективної  системи планування державної  заборгованості.

    Висновки і пропозиції 

   Управління  державним боргом, який є засобом  покриття дефіциту бюджету держави  та інструментом стабілізації фінансового  ринку набуває особливо важливого  значення у період трансформації  національної економіки та розвитку товарно-грошових відносин. Державний борг – це сукупність усіх боргових зобов'язань держави перед своїми кредиторами. Розмір державного боргу, його динаміка і структура, темпи їх росту є показниками фінансового стану держави та ефективності державної боргової політики. Тому визначення основних пріоритетів державної боргової політики, зокрема щодо пропорцій і порядку здійснення зовнішніх та внутрішніх запозичень, є необхідним і актуальним.

   Великі  розміри і швидке зростання державного боргу у більшості країн світу  залишає актуальним питання розробки підходів регулювання державної заборгованості з урахуванням її позитивного і негативного впливу на економіку.

   В умовах розвитку глобалізації, посилення  її впливу на грошово-кредитні

   відносини вивчення та застосування в адаптованому вигляді зарубіжного досвіду регулювання державного боргу буде сприяти формуванню нових поглядів на існуючий механізм вирішення проблем зовнішньої та внутрішньої державної заборгованості.

   Державний борг - сума, яку держава заборгувала  зовнішнім і внутрішнім кредиторам. За наявності боргу державний апарат не може ефективно регулювати економіку країни, тому що значна кількість доходної части потім йде на покриття боргу, для цього скорочуються інші статті витрат і знижується рівень економіки, рівень сукупної виробленої продукції, при цьому знижується рівень життя людей та добробуту держави в цілому. Також розглянуто методи управління державним боргом.

   Варто зазначити, що у проаналізований  період державний борг України значно зріс. Основними факторами, які викликали  дане зростання є світова фінансова криза і падіння курсу гривні до долара США, яке відбулось у 2008 році. В 2009 році державний борг суттєво збільшився (на 67,3% порівняно з 2008 році). Державний борг України становив 227 млрд. грн. (71,63%) або 28 млрд. дол. США. Зменшилась частка зовнішнього боргу із 60,27% до 43%, зокрема через зменшення заборгованості перед іншими країнами і через зменшення частки ОЗДП. Але частка внутрішнього боргу зростала, особливо у 2009 році через активізацію випуску ОВДП.

   Світовою  практикою напрацьовано багато схем, які передбачають зменшення боргового тягаря для країни. Тому в розділі докладніше розглянуто зарубіжний досвід у даному питанні на основі таких країн як Португалія і Великобританія. Також розглянуті проблеми українського управління боргом, запропоновані певні шляхи його покращення. Тому для покращення механізмів управління державним боргом пропонується наступне:

• прийняття Закону України «Про державний борг»;
• створення спеціального агентства з цього питання;
• розвиток ринку державних цінних паперів;
• зниження вартості запозичень;
• мінімізація ризиків пов’язаних із зовнішніми запозиченнями.

   Для розв’язання проблеми заборгованості в довгостроковому періоді необхідне  «оздоровлення» самої економіки, оскільки без забезпечення динамізму її розвитку і реальної, відчутної ефективності фінансова стабільність в країні буде короткочасною і відносною, незалежно від того, які прогресивні фінансові заходи використовуються для її підтримки.

    Список використаних джерел 

   1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. – К.: Офіційне видавництво Верховної Ради України, 1996. – 115с.

   2. Бюджетний кодекс України, прийнятий Верховною радою України від 08.07. 2010 № 2456-VI.

   3. Про Державний бюджет України на 2009 рік: Закон України від 26.12. 2008 № 835- VI.

   4. Про схвалення Концепції розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2009-2013 роки від 25 березня 2009 р. N 316-р/ Кабінет міністрів України, Розпорядження.

5. Оспіщев В.І. Фінанси: курс для фінансистів: навч. посібник / В.І. Оспіщев - К.: Знання, 2008.- 567 с.
6. Юрій С.І. Фінанси: підруч. / С.І. Юрій, В.М. Федосов – К.: Знання, 2008.-611 с.
7. Василик О.Д. Бюджетна система України: підруч. / О.Д. Василик, К.В. Павлюк - К.: КНЕУ, 2004.-346 с.
8. Василик О.Д. Державні фінанси України: підруч. / О.Д. Василик, К.В. Павлюк - К.: ЦНЛ, 2003.- 425 с.
9. Кудряшов В. Фінансування дефіциту державного бюджету/ В. Кудряшов // Економіка України. – 2009. - №4. – с. 52-64.
10. Ривак О. С. Державний внутрішній та валовий зовнішній борг України / О. С. Ривак // Науковий вісник БДФА. Економічні науки : зб. наук. праць / Міністерство фінансів України, Буковинська державна фінансова академія; гол. ред. В.В. Прядко. - Чернівці, 2008. - Вип. 4. - С. 568-584.
11. Філоненко К. М. Зовнішній борг України: аналіз динаміки та структури / К. М. Філоненко // Статистика України. - 2010. - №2. - С. 31-36.
12. Науковий блог НаУ «Острозька академія» [сайт http://naub.org.ua]
13. Перша українська електронна бібліотека підручників [сайт pidruchniki.com.ua]
14. Економіко-правова бібліотека [сайт http://www.vuzlib.net]
15. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [сайт http://www.minfin.gov.ua].
16. Офіційний сайт Рахункової палати України [сайт http://www.ac-rada.gov.ua].
17. Офіційний сайт Національного банку Укоаїни [сайт http://www.bank.gov.ua]

    Додаток A 

   Державний та гарантований державою борг України  станом на 31.12.2007 тис. одиниць