Детінізація України

Конкретний перелік товарів, щодо яких встановлюється заборона на експорт та імпорт, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Законами України можуть встановлюватися обмеження/заборони і щодо певних методів імпортування товарів в Україну. Це стосується так званого демпінгу/демпінгового імпорту та субсидованого імпорту.

Демпінг/демпінговий імпорт (відповідно до ст. 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність ») - це ввезення на митну територію країни імпорту товару за ціною, нижчою від порівняної ціни на подібний товар у країні експорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробникові подібного товару. Відносини, що складаються в процесі здійснення такого імпорту, регулюються Законом України від 22.12.1998 р. «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту».[2]

Субсидований імпорт - ввезення на митну територію країни імпорту  товару (товарів), що користується пільгами від субсидії, яка надається для  виробництва, переробки, транспортування  або експорту такого товару. Небезпечність  для національної економіки такого імпорту зумовила прийняття спеціального нормативно-правового акта вищої юридичної сили - Закону України від 22.12.1998 р. «Про захист національного виробника від субсидованого імпорту».

Законом «Про зовнішньоекономічну  діяльність» (ст. 30) встановлені обмеження щодо реекспорту, а саме: забороняється реекспорт товарів, імпортованих за рахунок Державного валютного фонду України та валютних фондів місцевих Рад народних депутатів України. Проте орган, який є розпорядником Державного валютного фонду України або валютного фонду місцевої Ради, може дозволити реекспорт в разі неможливості використання імпортного товару на території України за його призначенням.[2]

До видів міжнародної  торгівлі слід віднести:

• торгівлю товарами і послугами;

• біржову торгівлю;

• торгові ярмарки;

• аукціони;

• зустрічну торгівлю;

• торгівлю на компенсаційних угодах тощо.

Товарна біржа — асоціація  юридичних та фізичних осіб, що здійснює оптові торговельні операції на основі стандартів, зразків, у спеціальному місці, де ціни на товари визначаються шляхом вільної конкуренції.

На початку 90-х років  у країнах, де існує ринок, налічувалося близько 50 товарних бірж із загальним  обігом понад 10 трильйонів доларів, що становить 35 % їх валового національного  продукту. На них реалізувалось продукція 60 найменувань.

Зараз в Україні існує  понад 50 універсальних, товаро-сировинних та товарних бірж.

Особливостями українських  бірж порівняно із західними є  малий статутний капітал та універсальність, низький рівень спеціалізації.

Залежно від об'єкта продажу  біржі поділяються на універсальні й спеціальні. Наприклад, на біржі "Чикаго Борд оф Трейд" реалізуються пшениця, кукурудза, овес, соя, бройлери, фанера, золото, срібло, нафта, бензин, мазут, тобто  продовольчі та промислові товари. Об'єктом продажу Київської універсальної  біржі є картопля, капуста, консервовані помідори та огірки, яловичина, свинина, худоба тощо.

Біржі, на яких об'єктом торгівлі є окремі товари або їх групи, називаються  спеціалізованими. В свою чергу вони поділяються на спеціалізовані широкого профілю і вузькоспеціалізовані. Так, американська біржа "Чікаго Меркантайл Ексчендж" включає в обіг сільгосппродукти, Нью-Йоркська — каву, какао, цукор, а "Канзас Сіті Борд оф Трейд" —  пшеницю, тобто лише один товар. До вузькоспеціалізованих  належать Лондонська біржа вовни  та Лондонська міжнародна нафтова біржа.

Ярмарки — надзвичайно  важливий елемент ринкової інфраструктури. Вони бувають всесвітні, міжнародні, регіональні, місцеві. Ярмарки —  це торги, ринки товарів, які періодично організовуються в установленому  місці. Свого часу вони відігравали  важливу роль в економічному житті  країн Західної Європи. З розвитком  суспільного виробництва, розширенням  торговельно-обмінних операцій, посиленням конкуренції з центрів привозу  великих партій наявного товару ярмарки  перетворилися на ярмарки—виставки зразків товарів, які можна замовити.

Аукціони — форма продажу  у визначений час і у визначеному  місці товарів, попередньо виставлених  для ознайомлення. На аукціонах реалізуються певні види товарів, які, зазвичай, користуються підвищеним попитом. Наприклад, головними  центрами аукціонної торгівлі хутром є Нью-Йорк, Монреаль, Лондон, Копенгаген, Стокгольм, Санкт-Петербург, Москва. Особливістю аукціонів є обмежена відповідальність продавця за якість пропонованих товарів.

Отже, аукціон — це продаж реальних товарів на основі конкурсу покупців. Міжнародні аукціони — переважно  комерційні організації, які мають  приміщення, необхідне обладнання та кваліфіковані кадри. Аукціони організовуються  також спеціалізованими брокерськими фірмами, які перепродують товари своїх  клієнтів за комісійну винагороду.

Зустрічна торгівля. Існує  декілька форм зустрічної торгівлі.

Бартерна операція — це один із видів експортно-імпортних  операцій, оформлених єдиним договором, між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, що передбачає збалансований  за вартістю обмін товарами, не опосередкований  рухом грошових коштів у готівковій або безготівковій формі.

Зустрічна закупівля —  це зобов'язання експортера закупити на визначену суму товари в країні імпортера. При цьому товари можуть бути будь-якими, в тому числі такими, що не мають  відношення до предмета даної угоди.

Операції з давальницькою  сировиною — це операції з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, енергоносіїв, ввезених на митну територію України  іноземними замовником для використання у виробленні готової продукції  з наступним поверненням усієї  продукції або її частини до країни власника сировини.[6]

Таким чином, міжнародна торгівля здійснюється за основними видами, які постійно розвиваються і удосконалюються.

 

 

 

3.Суб’єкти зовнішньої  торгівлі.

Україна в особі її уповноважених  органів, місцеві органи влади і  управління в особі створених  ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській  діяльності на території України, діють  як юридичні особи, керуючись принципами зовнішньоекономічної діяльності, закріпленими в ст.2 Закону України “Про зовнішньоекономічну  діяльність ”.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі зовнішньої торгівлі в Україні є:

     -  фізичні   особи  - громадяни України, іноземні  громадяни та особи  без   громадянства,  які  мають   цивільну  правоздатність  і дієздатність  згідно  з  законами України  і постійно проживають на території   України; 

     - юридичні  особи, зареєстровані як такі  в Україні і які мають постійне  місцезнаходження  на  території   України  (підприємства, організації  та об'єднання всіх видів, включаючи  акціонерні та інші види   господарських   товариств,   асоціації,  спілки,  концерни, консорціуми,  торговельні  доми,  посередницькі   та консультаційні фірми,   кооперативи,   кредитно-фінансові   установи,  міжнародні об'єднання,  організації  та  інші),  в  тому числі юридичні особи,  майно  та/або  капітал   яких  є  повністю  у  власності   іноземних суб'єктів господарської  діяльності;

     -  об'єднання  фізичних, юридичних, фізичних і  юридичних осіб, які  не  є   юридичними  особами згідно з  законами України, але які мають   постійне  місцезнаходження  на  території  України  і   яким цивільно-правовими  законами  України  не  заборонено  здійснювати  господарську діяльність;

     -   структурні   одиниці  іноземних  суб'єктів   господарської діяльності,  які  не є юридичними особами згідно  з законами України (філії,  відділення, тощо), але мають постійне  місцезнаходження на території   України; 

     -  спільні   підприємства  за  участю  суб'єктів  господарської діяльності    України   та   іноземних   суб'єктів   господарської діяльності,  зареєстровані  як такі в  Україні і які мають постійне  місцезнаходження на території  України;

     -  інші  суб'єкти  господарської   діяльності,    передбачені законами України.[1]

Суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності можна поділити на:

• суб’єктів зовнішньої торгівлі України;
• іноземних суб’єктів зовнішньої торгівлі.

Наявність саме цих двох категорій суб’єктів дає змогу  надати лише певним проведеним ними операціям  та укладеним угодам характеру зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до п. 3 „Порядку здійснення іноземними суб’єктами господарської  діяльності операцій з продукцією українського походження на території України, що не вивозиться з митної території  України”, операції з продукцією українського походження, яка була отримана у власність іноземним суб’єктом господарської діяльності на території України і не вивозиться з митної території України, а продається, обмінюється чи передається іншим особам, вважається підприємницькою діяльністю на території України й оподатковується відповідно до законодавства України.

Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право  відкривати свої представництва на території  інших держав згідно з законами цих  держав.

Так, деякі операції іноземні суб’єкти можуть здійснювати лише за наявності в Україні офіційно зареєстрованого представництва.

Представництво іноземного суб’єкта - установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб’єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.

Кожний суб’єкт зовнішньої торгівлі має право на одержання будь-якої інформації, необхідної для здійснення торгівлі, що не становить державної або комерційної таємниці. Обсяг інформації, що становить державну таємницю, визначається згідно із законами України.[3,27]

Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності  та інших ознак наділені рівним правом здійснювати будь-які її види, прямо  не заборонені законами України, незалежно  від форм власності та інших ознак. Право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності - це надання законом  можливості такої діяльності за наявності  юридично визначених підстав та умов. Зокрема, фізична особа має право  здійснювати зазначену діяльність з моменту набуття нею цивільної  дієздатності (з 18-річного віку). Фізична  особа, яка має постійне місце  проживання) на території України, для  набуття права на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, повинна бути зареєстрована  як підприємець відповідно до Закону України “Про підприємництво”. Під  постійним місцем проживання розуміють  місце проживання фізичної особи  на території держави не менше  одного року коли ця особа, яка не має  постійного місця проживання на території  інших держав, має намір проживати  на території держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою. Тобто таке проживання на території України не є наслідком  виконання цією особою службових  завдань або зобов’язань за договором (контрактом). Фізичні особи, які  не мають постійного місця проживання на території України, також мають право на здійснення торгівельної діяльності. Але в цьому разі вони повинні бути суб’єктами господарської діяльності за законом держави, в якій мають постійне місце проживання або громадянином якої вони є.

 Юридичні особи мають  право здійснювати торгівельну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

 

 

Висновок

Міжнародна торгівля - найстарша  форма міжнародних економічних  відносин. Вона існувала ще за довго  до формування світового господарства і була його безпосередньою попередницею. Саме розвиток міжнародної торгівлі створив економічні умови для  розвитку машинного виробництва, що найчастіше могло рости лише на базі імпортної сировини і масового заморського  попиту. Зростання прибутку обумовлено застосуванням машин, визначило  появу надлишкового капіталу і вивіз  його за кордон, що поклало початок  формуванню світового господарства, прискорило процес інтернаціоналізації  продуктивних сил.

У  загальному виді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою  якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх  ресурсів і в такий спосіб збільшувати  загальний обсяг виробництва. Суверенні  держави, як і окремі особи і регіони  країни, можуть виграти за рахунок  спеціалізації на виробах, що вони можуть робити з найбільшою відносною ефективністю, і наступного обміну на товари, що вони не в змозі самі ефективно робити.[7]

Сучасна міжнародна торгівля - торгівля між країнами, що припускає  ввіз (імпорт) і вивіз (експорт) товарів.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1.Закон України “Про  зовнішньоекономічну діяльність  ” від 16 квітня 1991 року // Відомості  Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 29, ст. 377. 

2.Закон України “Про  захист національного товаровиробника   від субсидованого імпорту”  від від 22 грудня 1998 року// Відомості  Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 12-13, ст. 80.   

3.Омельченко А.В.Система та  правовий статус суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні.//Адвокат.-№7.-2011.-С.26-30.

3. Опришко В. Ф. Міжнародна економіка. Підручник. — Видання друге, перероблене і доповнене. — К.: КНЕУ, 2003. - 311 с.

4. Циганкова Т. М. , Петрашко Л. П., Кальченко Т. В. Міжнародна торгівля: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. –399с.

5.Електронне джерело інформації, режим доступу:

http://radnuk.info/pidrychnuku/gospodar-pravo/456-mihailov/7450-2010-09-06-19-13-28.html

6.Електронне джерело інформації, режим доступу:

  http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1078.14195.0

7. Електронне джерело інформації, режим доступу:

http://radnuk.info/pidrychnuku/gospodar-pravo/36-kravchyk/562---17------171------.html