Економіка

Розглядаючи структуру економічних ресурсів (факторів виробництва), ми визначали здатність до підприємництва одного з них. У цій главі ми повинні ретельно розглянути економічну природу підприємництва, простежити еволюцію теоретичних уявлень про зміст цього явища, виявити тенденції розвитку форм і моделей підприємництва в сучасних умовах.

 

§ 1. Зміст, основні принципи та ознаки підприємництва

Підприємництво - явище досить широке і багатовимірне. Тому в теорії поняття "підприємництво" розглядається як різноаспектне (рис. 10.1).

Будь-яка людська діяльність є  суб'єктивною, оскільки вона здійснюється суб'єктом (людиною). Підприємницька діяльність - не виняток із правил. Залежно від виконуваних функцій у найзагальнішому вигляді розрізняють такі види підприємництва за суб'єктами діяльності (рис. 10.2).

Чинне законодавство України певною мірою обмежує можливість займатися  підприємницькою діяльністю деяким категоріям громадян:

- військовослужбовцям;

- службовим особам органів прокуратури, державної безпеки, МВС, суду, державного арбітражу, державного нотаріату;

- представникам органів державної влади та управління;

- громадянам, що мають судимість за економічні злочини тощо.

 
Будь-яка економічна діяльність має  бути доцільною. Метою підприємницької  діяльності є максимізація доходу в  результаті спрямування зусиль підприємця на певний об'єкт.

Об'єкт підприємництва - сукупність певних видів економічної діяльності, в межах якої шляхом комбінації ресурсів підприємець домагається максимізації доходу.

Підприємництву характерні певні риси і засади (принципи).

Принципи підприємницької діяльності:

- орієнтація на запити, смаки та уподобання споживачів;

- прагнення бути на вістрі  подій, що відбуваються в інноваційній  сфері економіки, застосувати найновіше першим;

- максимальне використання конкурентних  переваг; -дотримання принципів ділової етики;

- постійний творчий пошук, прагматизм, наслідування демократичних традицій.

Ознаки підприємництва як економічної діяльності:

- самостійність;

- новаторство;

- ініціатива;

- творчість;

- ризиковість;

- економічна та соціальна відповідальність;

- масштабність мислення;

- діловитість.

 

§ 2. Теорії та моделі підприємництва

Теоретичне осмислення явища "підприємництво" пройшло довгий шлях. Вважають" що вперше цей термін був введений у  науковий обіг французьким банкіром Р. Кантільйоном у ХVIII ст. Він називав підприємцями людей з нефіксованими доходами, оскільки вони займаються ризиковою діяльністю: ремісників, торговців, селян, лихварів, розбійників і злидарів.

Класик англійської політичної економії А. Сміт визначав підприємця як власника, що ризикує заради комерційного успіху. Він сам організує економічну діяльність, сам управляє, сам розпоряджається її результатом.

Французький економіст Ж.-Б. Сей  уперше підкреслив роль підприємця як особи, що вміло комбінує фактори виробництва.

Німецький економіст та соціолог В. Зомбарт визначав підприємця таким чином:

а) як завойовники, оскільки він духовно  розкріпачений, багатий на ідеї, готовий  ризикувати, настирливий та має сильну волю;

б) як організатора, який уміє об'єднувати навколо себе людей заради реалізації своїх ідей;

в) як творця, що вміє переконати покупців купити саме його товар, привернути інтерес  до себе та своєї справи, завоювати їхню довіру.

Австро-американський економісти. Шумпетер, першим зауважив, що підприємець - не обов'язково власник капіталу. Руйнування уявлення про обов'язкове поєднання в одній особі власника і підприємця зумовлене розвитком кредитних відносин, де жоден комерційний банк не є власником усього капіталу: одна частина його представлена власним капіталом, інша- залученим. Корпоративна форма підприємництва наочно відображає відокремлення функції підприємництва від функції власності. Остання функція стає пасивнішою, а дедалі активніша роль переходить до організації та управління.

Розглянемо співвідношення понять "бізнес" та "підприємництво".

Термін "бізнес" ширше використовується за кордоном. Вітчизняна наука частіше  вживає термін "підприємництво".

Бізнесмен - людина, що має свою справу. Часто таких людей називають  підприємцями (рис. 10.4). Але в наукових виданнях дедалі частіше підкреслюють, що бізнесмен може виконувати просто репродуктивну функцію, тобто з  року в рік виробляти одні й  ті самі товари та надавати послуги. Підприємці ж є новаторами, яких вирізняє з-поміж  інших людей творчий пошук, відкриття, бажання освоювати нові ринки  збуту, запроваджувати нові форми організації  виробництва та збуту, віднаходити  нові ресурси та їхні комбінації, свідомий ризик тощо.

Із зміною технологічного способу  виробництва економічна поведінка  підприємців змінюється. Перехід  від індустріальних до інформаційних  технологій зумовлює перехід підприємницької  діяльності від класичної до інноваційної моделі (табл. 10.1).

 

§ 3. Організаційно-правові форми  підприємництва

Підприємництво здійснюється у  певних організаційно-правових формах, які підприємець обирає вільно, але  не довільно. Останнє зумовлено такими об'єктивними обставинами:

- вимогою відповідності форми  організації підприємництва чинному законодавству;

- змістом обраної підприємницької діяльності;

Таблиця 10.1. Порівняльна характеристика класичної та інноваційної моделей  підприємництва

Поведінка підприємця

 1.Класична (прирістна) модель підприємництва

 2.Інноваційна модель підприємництва

Мета підприємницької  діяльності

 1.Максимізація доходу

 2.Оптимізація потенціалу дохідності

Засоби досягнення мети

 1.Застосування підходів, вироблених на основі попереднього власного досвіду

 2.Застосування нових, нетрадиційних підходів, пошук нових ресурсів та їх комбінацій, нових систем управління, заохочення тощо

Варіантність дій

 1.Одно-альтернативність з урахуванням минулого досвіду

 2.Багато-альтернативність, творчий пошук перспектив

Ставлення до ризику

 1.Мінімізація ризику

 2.Усвідомлений ризик 3 балансуванням сукупності ризикових варіантів

Реакція на зміни в економічному середовищі

 1.Реакція на зміни, що відбулися, стали фактом

 2.Прагнення передбачити виникнення проблем та знайти засоби пристосування до них (якщо їх настання не можна попередити) і застосування превентивних засобів для запобігання небажаних наслідків

Система заохочень

 1.Заохочення стабільності та ефективності

 2.Заохочення творчості, новаторства, ініціативи- наявністю чи відсутністю достатньої кількості капіталу для реалізації підприємницького проекту тощо.

Підприємницька діяльність здійснюється через певні організаційні структури - підприємства.

Підприємство - господарська ланка, якій властиві такі риси:

- наявність єдиного майна, необхідного  для здійснення певного економічного  процесу, що відособлює його економічно;

- технологічна зумовленість факторів  виробництва (для виробництва  хліба потрібні інші засоби  виробництва і працівники, аніж  для виробництва швейних виробів);

- певне місце у системі суспільного  поділу праці (спеціалізація,  кооперація, комбінування, інтеграція);

- певне місце в соціумі.

За формою організації підприємств розрізняють:

- індивідуальне (одноосібне володіння);

- товариство (партнерство);

- корпорація.

Індивідуальні підприємства є власністю  однієї особи, котра покладає на себе не тільки фінансовий ризик, а й виключну відповідальність за управління. Підприємець  є водночас і власником, і працівником, і бухгалтером, і управлінцем.

Переваги індивідуальних підприємств:

- економічна свобода вибору  сфери діяльності, обсягів виробництва,  напрямів використання доходу тощо;

- оперативність;

- безпосередня зацікавленість  у продуктивній праці, ефективному  розподілі та використанні доходу;

- низькі організаційні витрати.  Недоліки індивідуальних підприємств:

- обмежені фінансові можливості  застосування досягнень НТП, новітніх форм організації праці;

- обмежена можливість організації відпочинку тощо.

Товариства (партнерства) - форма організації  підприємництва, що ґрунтується на спільному (пайовому) формуванні громадянами  чи юридичними особами статутного капіталу, на розподілі прав та відповідальності залежно від частки у статутному фонді та місця у структурі управління товариством (рис. 10.6).

Юридична особа - це ділове підприємство, що має власний статут, рахунок  у банку і занесене у державний  реєстр, тобто пройшло процедуру офіційного заснування.

Повне товариство - об'єднання громадян та (або) юридичних осіб з метою  здійснення спільної господарської  діяльності на основі угоди (договору) між ними. Повне товариство не є  юридичною особою, його члени зберігають повну самостійність, але несуть повну солідарну відповідальність за зобов'язаннями не тільки майном підприємства, а й своїм власним майном.

Ця форма застосовується там, де переважає частка інтелектуальної  праці (брокерські, аудиторські, адвокатські фірми).

Товариство з обмеженою відповідальністю ґрунтується на відповідальності, яка  обмежується тільки капіталом підприємства, і підприємець не відповідає своїм  майном. Ця форма менш ризикова для  підприємця і тому більш поширена.

Змішане товариство (командитне) - об'єднання  кількох фізичних і (або) юридичних  осіб для спільної діяльності на основі договору. Воно складається із дійсних  членів (комплементарів), які несуть повну (необмежену) відповідальність за зобов'язаннями товариства, та членів-вкладників (командитистів), які відповідають за зобов'язаннями товариства тільки своїми внесками.

Переваги товариств над одноосібними підприємствами:

- зростання фінансових можливостей;

- більша довіра з боку кредитних установ;

- зниження ризику банкрутства;

- зростання ефективності внаслідок  обміну досвідом та розподілу функціональних обов'язків.

Недоліки товариств:

- загострення суперечностей між  інтересами учасників товариства;

- розбіжності щодо вироблення єдиної стратегії;

- розбіжності у прийнятті управлінських  рішень. Корпорація (акціонерне товариство) - форма об'єднання

капіталів учасників акціонерного товариства (АТ). Вона засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає  право акціонеру на отримання  доходу та участь в управлінні товариством. Акціонерні товариства бувають закритого (ЗАТ) та відкритого типу (ВАТ). Різниця  між ними в тому, що перші не випускають акцій, або випускають їх без права  вільної купівлі-продажу, а другі (ВАТ) - випускають акції, які вільно купують та продають.

Переваги акціонерних товариств:

-значно кращі умови залучення фінансових ресурсів;

- менший ризик банкрутства (за обмеженої відповідальності);

-порівняно більша стійкість;

-ефективний менеджмент та маркетингове обслуговування. Недоліки акціонерних товариств:

- організація та ліквідація АТ вимагає значних витрат;

- розбіжності в інтересах учасників  АТ утруднюють досягнення ефективного управління;

- складна організаційна структура  управління породжує бюрократизацію.

У сучасній ринковій економіці активізується  роль об'єднання підприємств (рис. 10.6).

Картель - угода (гласна або негласна) між незалежними підприємствами щодо проведення єдиної цінової політики, розподілу ринків збуту, узгодження умов обміну патентами, ліцензіями тощо. Виробнича діяльність картельною угодою не регламентується.

Синдикат - форма об'єднання підприємств, які виробляють однорідну продукцію, що передбачає збереження виробничої самостійності при втраті права  на самостійний збут продукції. Створена спільна структура займається реалізацією  товарів, а доходи розподіляються за часткою кожного підприємства у реалізованій продукції.

Трест - форма об'єднання, яка передбачає втрату юридичної та економічної  самостійності як у виробництві, так і в реалізації. Трест несе повну відповідальність усім своїм  майном за результати господарської  діяльності всіх підприємств, що входять  до його складу. Частка кожного підприємства визначається пакетом акцій, пропорційно  цій частці розподіляються і доходи.

Концерн - об'єднання багатьох промислових, фінансових, торговельних підприємств, які формально зберігають свою самостійність, але фактично підпорядковані фінансовому  контролю та керівництву головної фірми, котра несе відповідальність за господарську діяльність об'єднаних підприємств  у межах пакетів акцій кожного з них.

Конгломерат - багатогалузеве об'єднання, яке виникає на основі інтенсивної  експансії головної фірми у чисельні, мало пов'язані між собою галузі економіки шляхом скуповування пакетів акцій інших підприємств.

Риси конгломерату:

- відсутність галузевого ядра;

- зміна власника підприємства  за незмінних виробничих програм;

- незмінність товарів та послуг, що пропонуються на ринку;

- провідна роль банків та  інших фінансово-кредитних установ,  які здійснюють стратегію поглинання  та підпорядкування через інтенсивну спекулятивну діяльність.

Диверсифікати - багатогалузеві корпорації, об'єднані системою участі, виробничою кооперацією, патентно-ліцензійними угодами, спільними виробничими та науково-дослідними програмами, єдиною системою фінансування.