Кейнс:теорія ефективного попиту

  У своїй праці "Загальна теорія..." Дж. Кейнс зосередив увагу на недостатній ефективності споживчого попиту. Саме попит, на його думку, відіграє вирішальну роль у стимулюванні і розвитку виробництва.

  Щоб підняти ефективність попиту потрібно знайти важіль розвитку всього суспільного попиту - попиту на споживчі товари і попиту на інвестиційні товари, тому що сукупний попит - це сума споживчих витрат і інвестицій.

  Якщо  сукупний попит більший від пропозиції, тоді "працюють" стимули росту виробництва. В цьому випадку сукупний попит дійсно ефективний, сприяє забезпеченню високої зайнятості, більш повному використанню виробничих потужностей.

  Основні компоненти сукупного попиту: споживання, інвестиції і державні витрати. Основні фактори, які впливають на сукупний попит: схильність до споживання, очікувана прибутковість капіталовкладень, перевага ліквідності.

   У теорії Кейнса національний доход Y і рівень зайнятості N - залежні змінні. Розмір національного доходу зумовлений рівнем зайнятості. Сам же національний доход, з одного боку, виступає як фактор, що впливає на ріст споживчого попиту, з іншого боку, ріст національного доходу залежить від інвестицій.

       
 
 

  N – зайнятість;                           Y– національний  доход; 

    С – споживчий  попит;                І-інвестиції;

    D – доходи;                                 C/Y – схильність  до споживання;

    Р´ – гранична  ефективність;      r – норма процента;

    L – перевага ліквідності;           М – маса грошей  в обігу 

  Витрати на споживання визначаються схильністю до споживання C/Y. Тут діє психологічний закон, який виражає залежність між споживанням і доходом. З ростом доходу середня схильність до споживання падає під впливом зниження граничної схильності до споживання (DC/DY). А саме з нею зв'язаний споживчий попит. Обсяг заощаджень, який зростає, не встигає поглинатися попитом на інвестиційні товари.

   Рівень інвестиційного попиту і  залежить від очікуваної ефективності капіталу Р' і процентної ставки r. Процентна ставка, або норма процента, - це плата за "розставання" з ліквідністю. Перевага ліквідності - намагання володіти грошима, заощаджувати надлишки у грошовій формі. 
 
 
 
 
 
 

  Процент r - функція попиту на гроші (перевага ліквідності) і кількості грошей в обігу (пропозиція грошей).

  Теорію  Кейнса називають теорією ефективного попиту, виділяючи тим самим найголовнішу ідею. А вона полягає в тому, щоб через активізацію і стимулювання сукупного попиту (загальної купівельної здатності) впливати на виробництво і пропозицію товарів і послуг, підвищити рівень зайнятості. Якщо, наприклад, норма прибутковості дорівнює 12%, а процентна ставка - 6%, то очікувана ефективність капітальних вкладень досить висока і приваблива для інвесторів. Якщо ж норма прибутковості дорівнює 6% і процентна ставка також 6%, то розрахунок на отримання досить високих доходів від розширення і модернізації виробництва, збільшення запасів сировини і комплектуючих виявляться необґрунтованими. Попит на інвестиційні товари падає.

   Згідно з висновками, до яких дійшов Кейнс, економічна рівновага визначається в остаточному підсумку рівністю між заощадженням і нагромадженням. А головною проблемою є недостатність сукупного попиту, якому перешкоджає скорочення граничної схильності до споживання, зниження прибутковості капіталу, розміри якого зростають, надзвичайна перевага ліквідності (готівки). Загальна схема взаємозалежностей відображена на малюнку:  
 
 
 

  Кейнс показав, що у сучасних умовах немає вільного руху цін у бік зниження. Неможливо без кінця знижувати процентну ставку. На якомусь етапі може виникнути така ситуація, коли власники грошей почнуть виявляти обережність і припинять давати їх як позику, будуть тримати гроші в запасі на випадок якихось непередбачених обставин.

 

3. Основні положення аналіз «Загальної теорії…»

  Основними положеннями, на яких ґрунтується аналіз автора «Загальної теорії…» є:  

  1. Сукупний попит не рівнозначний  сукупному доходу. Доходи в найбільш  загальному вигляді розпадаються  на дві частини: споживання  і заощадження.  

  2. Заощадження не обов’язково дорівнюють інвестиціям, вони через різні причини «відстають» і не перетворюються в інвестиції.   

  3. При аналізі ситуації, коли виникає  нерівність на макрорівні, слід  іти не від виробництва, а  від попиту. Розміри попиту відіграють  більш важливу роль при забезпеченні  зайнятості і завантаження виробничих  потужностей, ніж рух і «гнучкість»  цін.  

  4. Розглядати функціональні зв’язки між найважливішими категоріями слід на макрорівні, що дозволить виявити фактори, які впливають на економічний ріст і рівновагу.   

  Розглянемо, під впливом яких параметрів, за Кейнсом, «рухаються» доходи

  

  Кейнсіанський "хрест"  

  Нехай доходи дорівнюють витратам. На графіку  ця рівність відображена у вигляді  прямої OF з кутом ухилу 45°. Всім значенням доходів, що дорівнюють витратам, відповідають точки, які лежать на цій прямій.  

  Відомо, що частина доходу йде на споживання С, а частина відкладається у вигляді заощаджень S. Витрати  зростають, але не у тій мірі, як збільшуються доходи. Для кривої ВС, що відображає рівень споживання, характерно його прирощення з поступовим спаданням.   

  На  початку споживацькі витрати  забезпечуються як за рахунок поточного  доходу, так і за рахунок минулих  заощаджень. У точці А заощадження  дорівнюють нулю. Після досягнення цього рубежу частина доходу починає  відкладатися у вигляді заощаджень S. Тепер споживання зростає, дещо відстаючи  від росту доходу.

  Взаємозв’язки, виражені на графікові, можна проілюструвати числовим прикладом (цифри умовні);

 

  Останній рядок  у наведеному прикладі показує наявність на першому рубежі (точка В) від’ємних заощаджень (S = –50), у точці А – нульових (S = 0), на останньому рубежі (точка F) – позитивних заощаджень (S = 200).  

  Відповідність між сукупним попитом і сукупним доходом – передумова для досягнення рівноваги в економіці. Вона буде мати місце тоді, коли заощадження  дорівнюватимуть інвестиціям. Якщо інвестиції зменшуються, то зменшується  і доход. Менші розміри доходу означають відповідне зменшення  заощаджень, а від розміру заощаджень залежать інвестиції.  

  Таким чином, ще раз схематично виражено зв’язок між доходом, споживанням та інвестиціями. У даному випадку це не вартісна, а, так би мовити, «натуральна» система зв’язків. Але вона дозволяє уявити картину господарського механізму, яка обґрунтовується автором у «Загальній теорії…».   

 

4. «Рецепти» забезпечення ефективного  попиту і                       підвищення рівня зайнятості

  Крім  теоретичних основ, слід відзначити і «рецепти», запропоновані Кейнсом  з метою забезпечення ефективного  попиту як визначального фактора  росту і підвищення рівня зайнятості.   

  1. Грошова політика, регулювання процентної  ставки. Пропонувалося знизити проценти  на кредити, що дозволить збільшити  розрив між вартістю кредитів  і очікуваною прибутковістю капіталовкладень, а пізніше – їх «граничну  ефективність». Підприємці будуть  вкладати кошти не у цінні  папери, а в розвиток виробництва.  Але зниження процентної ставки  – це не головний шлях. Кейнс  попереджав, що не виключена ситуація, коли грошова маса продовжує  зростати, а зниження процентної  ставки практично зупиняється.  Виникає «пастка ліквідності» :

     

  2. Бюджетна політика. Щоб стимулювати  ефективний попит, Кейнс пропонував  збільшити державні витрати, державні інвестиції і державну закупівлю товарів. Пропонувалося також зменшити податки. Але все ж основним Кейнс вважав нарощування витрат. У подальшому збільшення витрат частини держбюджету буде компенсуватися новими податковими надходженнями, які утворюються за рахунок збільшення виробництва і розширення зайнятості.  

  Розрахунок  робився на те, що держава «буде  брати на себе все більшу відповідальність за пряму організацію інвестицій». Передбачалось, що розширення інвестиційної  діяльності держави буде спрямовано насамперед на організацію суспільних робіт – будівництво шляхів, освоєння нових районів, спорудження підприємств.   

  3. Перерозподіл доходів в інтересах  соціальних груп, які отримують  найбільш низькі доходи. Така  політика була покликана збільшити  попит цих соціальних груп, підвищити  груповий попит масових покупців. Схильність до споживання у  суспільстві має збільшитися.  

  4. Політика повної зайнятості, спрямована  на недопущення значного безробіття, на розширення системи соціального  забезпечення. Пропонувався комплекс  заходів соціального характеру,  включаючи виплату грошової допомоги, розвиток системи довгострокового кредиту.  

  Як  основний інструмент Кейнс розглядав  бюджетну політику, у тому числі  збільшення видатків та «розширення» інвестиційної діяльності самої  держави. Непрямі методи регулювання, зокрема зниження процентної ставки, вважалось малоефективним.   

 

5. Концепція мультиплікатора

  Нарощування інвестицій і зумовлений цим ріст національного доходу і зайнятості населення може розглядатися як бажаний  економічний ефект. Останній здобув в економічній літературі назву  ефекту мультиплікатора і означає, що "збільшення інвестицій приводить  до збільшення національного доходу суспільства, причому на величину більшу, ніж початковий ріст інвестицій". У розгадці механізму цього "ефекту" міститься відповідь на питання, чому в наукових дослідженнях Дж. М. Кейнса так багато уваги приділено  концепції мультиплікатора. У перекладі  з англійської, мультиплікатор означає множник, а мультиплікаційний ефект – такий, що збільшує, посилює результат.   

  Однак, характеризуючи "мультиплікатор зайнятості" – співвідношення між збільшенням  сукупної зайнятості в галузях, безпосередньо  пов´язаних з інвестиціями, запропонований власний коефіцієнт Дж. М. Кейнс назвав "мультиплікатором інвестицій". Він  характеризує положення про те, що "коли відбувається приріст загальної  суми інвестицій, то доход збільшується на суму, яка в К разів перевищує приріст інвестицій".  

  У теорії Дж. Кейнса під мультиплікатором розуміється коефіцієнт, або множник, який показує залежність зміни прибутку від зміни інвестицій. Щоб чіткіше  уявити механізм, за допомогою якого  відбувається збільшення або розширення прибутку під впливом інвестицій, розглянемо конкретний приклад.  

  Підприємство  інвестує 45 млн гривень для оплати праці додаткової кількості робітників, яких залучають для випуску додаткової продукції. Припустімо, що у цих робітників 2/3 заробітної плати витрачається на споживання, а 1/3 – йде на заощадження, точніше: ГСС (гранична схильність споживання) = 2/3 і ГСЗ (гранична схильність заощадження) = 1/3. Таким чином, із 45 млн гривень  – 30 млн грн (2/3) йде на споживання, тобто на закупівлю товарів у  виробника. Це перший рівень розгляду.   

  Для другого рівня візьмемо приклад, що робітники в свою чергу також  будуть витрачати 2/3 отриманих грошей на споживання і, таким чином, їх витрати  становитимуть 20 млн грн. Припустимо, що і в подальшому ГСС= = 2/3, тоді знайдемо, що на третьому рівні витрати на споживання становитимуть 13,333 млн грн. Продовжуючи розрахунок, врешті-решт дійдемо до результату, коли вся сума буде витрачена і витрати дорівнюватимуть нулю. Звідси зрозуміло, що 45 млн грн додаткових інвестицій спричинили послідовно вторинні, третинні і т.д. споживчі витрати. Підсумувавши їх, побачимо, що в сукупності вони становлять 135 млн грн.