Концепція економічної ролі держави на різних етапах розвитку суспільства

Усі вказані функції тісно взаємозв'язані і взаємообумовлені. Так, програма перерозподілу доходу на користь малозабезпечених верств населення впливає на розподіл ресурсів, оскільки ці верстви населення купують товари і послуги, які дещо різняться від товарів і послуг, що їх купують багатші верстви суспільства. У свою чергу зниження державних воєнних видатків з метою послаблення інфляційної напруженості також веде до перерозподілу ресурсів із державного сектора до колективного і приватного.

Основними соціально-економічними функціями держави у розвинутих країнах світу є:

1.      Забезпечення простору для розвитку сучасних продуктивних сил шляхом створення якісно нових, прогресивніших форм власності (державної, державно-корпоративної та ін.), реформування попередніх та формування змішаних;

2.      Політика захисту довкілля шляхом створення відповідної законодавчої бази, формування екологічного мислення та ін.);

3.      Регіональна економічна політика інтенсивного спрямування державних інвестицій та стимулювання недержавних інвестицій у відсталі економічні регіони тощо;

4.      Частковий перерозподіл національного доходу на користь найбільших верств населення через механізм прогресивного оподаткування;

5.      Реалізація стратегії планомірного і пропорційного розвитку економіки шляхом визначення мети і пріоритетів макроекономічного розвитку, виділення ресурсів для їх реалізації тощо;

6.      Антимонопольна, в тому числі антитрестовська, політика, спрямована на певне послаблення монополізму в економіці, на захист конкуренції;

7.      проведення антициклічної та антикризової економічної політики з метою послаблення циклічності економічного розвитку та глибини економічних криз;

8.      Забезпечення належного рівня розвитку інфраструктури: доріг, зв’язку, транспорту, водопостачання, спортивних споруд, а також закладів розвитку науки, науково-технічної інформації, освіти, охорони здоров’я, які є об’єктами соціальної інфраструктури;

9.      Розробка і прийняття правових засад економіки;

10.       Виробництво необхідних суспільних товарів (наприклад військового призначення) та надання відповідних послуг (охорона громадського порядку та ін.);

11.       Контроль за рівнем зайнятості шляхом стимулювання економічного зростання, програм створення нових робочих місць тощо;

12.       регулювання зовнішньоекономічних, у тому числі валютних відносин;

13.       Захист населення від негативних наслідків підприємництва, зокрема захист прав споживачів.

Роль держави на етапі становлення, формування ринкової економіки якісно відрізняється від її ролі в умовах функціонування вже сформованої, добре відрегульованої економіки ринкового типу.

Самоорганізація, класичним взірцем якої є ринок, притаманна достатньо стійким системам, однак малоефективна в період переходу від однієї системи до іншої. Крім того, відсутність будь-якого регулювання з боку держави у період трансформації може призвести до того, що старі структури припинуть своє існування, і почнуть відбуватися хаотичні процеси. Тому на етапі становлення ринкової економіки можна виділити декілька специфічних завдань державного регулювання:

      формування нової системи відносин власності, яка властива багатоукладній економіці;

      створення конкурентного середовища й інфраструктури планової економіки (дворівнева банківська система, страхові компанії та довірчі товариства, інвестиційні компанії, біржі та ін.);

      підтримка малого підприємництва, фермерських господарств тощо;

      досягнення макроекономічної стабілізації, цінової та ринкової лібералізації.

Макроекономічна стабілізація сформульована у шести класичних принципах:

1)         макроекономічна стабілізація, яка означає мінімізування дефіциту державного бюджету, припинення занадто великої грошової емісії та пільгового кредитування;

2)         лібералізація цін, тобто їх формування на основі попиту та пропозиції;

3)         приватна власність, у тому числі і у сільському господарстві, гарантована законами, які захищають права власника та забеспечують надійність виконання господарських договорів;

4)         приватизація державних підприємств та легалізація прав приватних осіб на створення нових підриємств, продаж більшої частини державної власності й демонополізацію виробництва в різних галузях;

5)         становлення економіки відкритого типу з урахуванням вільних торгівельних відносин, належний захист іноземних інвестицій;

6)         зменшення прямого державного втручання в економіку.

Роль державного регулювання в перехідній економіці характеризується двома визначальними тенденціями:

- ступінь державного втручання в економіку зменшується;

- відбувається перехід від адміністративних способів державного регулювання до економічних.

У перехідній економіці роль державного регулювання в цілому вище, ніж у ринковому господарстві, що сформувалося. Значна роль держави в період переходу до ринку обумовлена наступними причинами:

1) перехід від адміністративно-командної системи до ринкової не відбувається автоматично, особливо в країнах, що перебувають на етапі індустріального суспільства (Росія, більшість країн СНД, країни Східної Європи). Державі доводиться регулювати формування ринкової інфраструктури;

2) у перехідній економіці ринок не відразу стає головним регулятором господарської діяльності.

На початковому етапі переходу до ринку розпад адміністративно-командної системи звичайно відбувається швидше, ніж створення ринкових механізмів, що може викликати дезорганізацією господарської діяльності. Щоб не допустити цього, державі доводиться більш активно втручатися в економічні процеси.

Роль держави конкретизується у її функціях. У перехідній економіці переважають дві групи регулюючих функцій держави.

Перша група включає функції, пов'язані з формуванням ринкових відносин: створення правової бази господарювання, адекватної умовам ринкової економіки; демонополізація й стимулювання конкуренції; приватизація державної власності тощо.

До другої групи відносяться перерозподільні функції, покликані корегувати недосконалість ринкових механізмів у справі розподілу матеріальних та фінансових ресурсів, доходів населення. До цієї ж групи відноситься функція забезпечення економічної стабільності й стимулювання економічного росту.

Парадоксом перехідної економіки є те, що можливості держави впливати на господарські процеси в цей період зменшуються (у чинність лібералізації, приватизації й ін.), а потреба в державному втручанні зберігається на високому рівні й навіть зростає у зв'язку із загальним кризовим станом економіки й особливо ряду його секторів (соціальна сфера й галузі, що важко адаптуються до ринку).

Регулюючі функції держави здійснюються за допомогою адміністративних і економічних коштів. Перехід від адміністративно-командної до ринкової системи супроводжується скороченням сфери застосування адміністративних коштів і розширенням сфери дії економічних коштів державного регулювання економіки. Ринкові перетворення в перехідній економіці звичайно починаються з руйнуванням керування системою адміністративно-командних коштів: відміняються планові завдання по випуску й збуту продукції, підприємствам надається воля у встановленні цін, виборі постачальників і покупців, безперешкодний вихід на зовнішній ринок тощо.

Однак адміністративні кошти продовжують застосовуватися в декількох областях. По-перше, в умовах спаду виробництва держава на початковому етапі переходу до ринку нерідко зберігає адміністративний контроль над цінами й тарифами на соціально значимі товари й послуги. По-друге, адміністративні кошти регулювання використовуються як кошти антимонопольної політики (держава директивно визначає ціни, обсяг і асортимент продукції або послуг для природних монополій). По-третє, адміністративні кошти застосовуються для регулювання зовнішньоекономічної діяльності (квотування, ліцензування тощо).

При створенні системи економічних коштів регулювання вирішальне значення мають реформування кредитної й податкової систем.[6, C. 38-39]

В перехідній економіці відбувається трансформація інститутів державного регулювання. Держава відходить від безпосереднього втручання в господарську діяльність підприємств, що спричиняє обмеження функцій і поступову ліквідацію галузевих органів керування - міністерств і відомств. Директивне планування трансформується в соціально-економічне прогнозування. Бюджетне й податкове регулювання є прерогативою парламенту. Центральний банк здійснює грошово-кредитне регулювання. Виникають специфічні для перехідного періоду інститути – відомства по приватизації й антимонопольному регулюванні .

Таким чином, роль держави в перехідній економіці є дуже важливою для створення гарно працюючого ринкового середовища.

ВИСНОВКИ

Держава виконує свої функції, застосовуючи економічні й адміністративні методи. Вони взаємозалежні і водночас протилежні. Існують області, де застосування адміністративних методів ефективно і не суперечить ринковому механізму.

Від часу переростання продуктивними силами вузьких меж монополістичної власності починається процес одержавлення капіталістичної економіки або процес все більшого одержавлення системи продуктивних сил і відносин економічної власності, господарського механізму. Тому держава перестає бути лише елементом надбудови і стає невід'ємним елементом базису. Економічна роль держави значно розширюється і поглиблюється порівняно з тим, яку вона виконувала на нижчій стадії розвитку капіталізму. Так, якісно новою економічною функцією держави стає функція відтворення сукупного капіталу — держава виконує таке глобальне економічне завдання, як розвиток усієї економічної системи. Іншими словами, без широкомасштабного втручання держави в економіку у всіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, обміні, розподілі та споживанні) економічна система капіталізму не могла б існувати.

Таке посилення ролі держави зумовлене, насамперед, неспроможністю ринкового регулювання вирішувати складні соціально-економічні проблеми, породжені ринком.

На основі вищесказаного можна дати таке соціологічне визначення сутності держави: це організація економічної, політичної, правової та ідеологічної влади в суспільстві, за допомогою якої забезпечується його цілісність і безпека, здійснюється виконання загальнолюдських та класових соціально-економічних функцій.

Активна участь держави в соціально-економічному розвитку є умрврю існування ринкової економіки. Для побудови концепції функціонування ринкової економіки в Україні на початковому етапі аналіз теоретичних уявлень про роль держави в економічній системі є вкрай необхідним.[22, C. 94]

перелік посилань

1.      Агапова Т. А., Серёгина С. Ф. Макроэкономика: учебник. –
М.: МГУ. – Изд-во «Дело и Сервис», 2000. – 416с.

2. Базилевич В. Д., Баластрик Л. О. Макроекономіка. Навч. посібник. –
   К.: Атіка, 2002. – 368 с.

3.      Селищев А. С. Макроэкономика. 3-е изд. – СПб.: Питер, 2005. – 464 с.: ил.
– (Серия „Учебники для вузов”)

4. Ткаченко А. А. Основи економічної теорії. – Том III, том IV:
   Мікроекономіка. – Запоріжжя: Дике Поле, 1999. – 368 с.
5. Ткаченко А. А. Основи економічної теорії. – Том V: Макроекономіка.
   – Запоріжжя: Дике Поле, 1999. – 184 с

6.      Скакун О.Ф.:Теорія держави і права.  – Харків, «Консум», 2005. – С. 38-39.

7.      Шамхалов Ф. И. Государство и экономика: основы взаимодействия: Учебник. — М., 2000. — 382 с.

8.      Экономическая теория в вопросах и ответах: Учебн. пособие для студентов вузов и преподавателей / Под ред. В. М. Белоусова. — Ростов н/Д.: Феникс, 1998. — 512 с.

9.      Экономическая энциклопедия: политическая экономия. — М.: Советская энциклопедия, 1972. — Т. 1-4.

10. Энгельс Ф. Анти-Дюринг: Соч. — Т. 20.

11. 52.Ядгаров Я. С. История экономических учений: Учебник. — М.: Инфра-М, 2000. — 320 с.

12. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії. – К.: Основи, 1994. – 336с.

13. "Основи економічної теорії", / За ред. С.В. Мочерного, Тернопіль:   АТ Торнес, 1993 - 688 с.

14. "Економіка", Підручник /  Самуельсон, Львів: Світ, 1993 - 493 с.іл

15. Конституція України. – К., 1996.

16. Теорія держави: Навч. посібник/ М.С.Кельман -Тернопіль, 1997.

17. Теорія держави і права.: Навч. посібник. // Ю.А. Олійник, С.Д. Гусаєв, О.А. Смосаренко, К. Юрінком Інтер. – 2001-176с.

18. Білоконенко О. В. Історія економічних вчень: Конспект лекцій. - К.: Європейський університет, 2001. - С. 75-80.

19. Економіка України: десять років реформ / За ред. З. Ватаманюка, С. Панчишина - Львів: ЛНУ ім. І. Франка,2001.- 496 с.

20. Історія економічних вчень. Підручник / Л. Я. Корнійчук, Н. О. Тараненко, А. М. Поручник та ін., За ред. Л. Я. Корнійчука - К.: КНЕУ, 1999.- 564 ст.

21. Кейнс Дж. М. Аналогия экономической классики Т. 2, С.428

22. Петришина Н. «Концепції економічної ролі держави на різних етапах розвитку  суспільства»//Банківська справа – 2007 №3 – с. 85-94

ДОДАТКИ

Малюнок 2.