Кредитование и контроль

    - за методом стягнення процентів;

    - за характером кругообороту коштів.

    За  об'єктами кредитування (напрямами  використання) в Україні споживчі кредити поділяються на два види:

    - на споживчі цілі та на нагальні  потреби;

    - на затрати капітального характеру.

    За  строками кредитування споживчі кредити  поділяють на:

    - короткострокові (строком від  1-го дня до 1-го року);

    - довгострокові (строком понад  1 рік).

    За  способом надання споживчі кредити  поділяють на цільові і нецільові (на невідкладні потреби, овердрафт  та ін.).

    За  забезпеченням розрізняють позики незабезпечені (бланкові) і забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствами, страхуванням).

    За  методом погашення розрізняють  кредити, які погашаються одночасно, й кредити з розстрочкою платежу [5].

    За  методом стягнення процентів  кредити класифікують так: кредити  зі стягненням процентів у момент його надання;

     
Позики зі сплатою процентів у момент погашення кредиту; 
позики зі сплатою процентів рівними внесками протягом усього строку кредитування (щоквартально, один раз у півріччя, або за спеціально обумовленим графіком).

    За  характером кругообороту коштів кредити  поділяють на разові і відновлювальні (револьверні). В групу револьверних, як правило, включають кредити, які  надаються клієнтам за кредитними картками, або кредити за єдиними активно-пасивними  рахунками у формі овердрафту.

    Суть  револьверного кредиту за кредитною  карткою можна розглядати за такою  схемою:

    - видача кредитної картки.

    - купівля товару за картку.

    - передача торговельних рахунків.

    - перерахування коштів на поточний рахунок.

    - щомісячно рахунок за куплені товари.

    - повернення коштів. 
 

78. Особливості  застосування застави майнових  прав. 

    Застава  -  це  спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не  
встановлено   законом.

    В силу застави кредитор (заставодержатель) має право  в  разі  
невиконання  боржником  (заставодавцем)  забезпеченого    заставою  
зобов'язання одержати задоволення з  вартості  заставленого  майна  
переважно перед іншими кредиторами.

     Застава  виникає  на  підставі  договору,  закону або рішення  
суду. 

    Заставою  може  бути  забезпечена будь-яка  дійсна існуюча або  
майбутня вимога,  що не суперечить законодавству України,  зокрема  
така,  що  випливає з договору позики,  кредиту,  купівлі-продажу,  
оренди,  перевезення  вантажу  тощо.

     Застава може мати місце щодо  вимог, які  можуть  виникнути   у  
майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення  
заставою таких вимог.

    Застава  має  похідний  характер  від    забезпеченого    нею  
зобов'язання.

    Предметом застави можуть бути майно та майнові  права.  
Предметом  застави  може  бути  майно,  яке  відповідно    до  
законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на  яке  
може бути звернено стягнення.

    Предметом  застави  може  бути  майно,  яке  стане  власністю  
заставодавця  після  укладення  договору  застави,  в  тому  числі  
продукція, плоди  та  інші  прибутки  (майбутній  урожай,  приплід  
худоби тощо), якщо це передбачено договором.

    Предметом застави не можуть бути:

    - культурні цінності,   що   є  об'єктами  права  державної  чи  
комунальної власності  і  занесені  або  підлягають  занесенню  до  
Державного реєстру національного культурного надбання;

    - пам'ятки культурної  спадщини,  занесені до Переліку пам'яток  
культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

    Предметом застави  не можуть бути вимоги, які мають  особистий  
характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом.

    Предметом   застави  не  можуть  бути    об'єкти    державної  
власності, приватизація яких заборонена  законодавчими  актами,  а  
також майнові комплекси державних підприємств  та  їх  структурних  
підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

     Предметом  застави  підприємств   державної  форми  власності,  
приватизація   яких   заборонена   законодавчими   актами,  та  їх  
структурних підрозділів,  що знаходяться в процесі корпоратизації,  
можуть бути їх товари в обороті або в переробці.

    Застава  майна  охоплює  його  приналежності  та  невіддільні  
плоди, якщо інше не  передбачено  законом  чи  договором.  Застава  
майна може включати віддільні плоди  тільки  у випадках,  межах та  
порядку, передбачених законом чи договором.

     Застава  майна    може    здійснюватися    шляхом    передачі  
товаророзпорядчого документа (коносаменту, складського посвідчення  
- варанта тощо) кредиторові.

    Застава  цінних паперів може здійснюватись  шляхом передачі їх  
заставодержателю  або  у  депозит нотаріальної контори, приватного  
нотаріуса чи банку.

    Майно, що перебуває у спільній власності, може бути  передано  
в заставу тільки за згодою всіх співвласників.

    Майно, що перебуває у спільній частковій  власності  (частки,  
паї), може бути самостійним предметом застави за  умови  виділення  
його в натурі.

    Заміна  предмета застави може здійснюватися  тільки  за  згодою  
заставодержателя,  якщо інше не встановлено договором або законом.

    Ризик випадкового  знищення   або   випадкового   пошкодження  
предмета  застави  несе  власник заставленого майна,  якщо інше не  
встановлено договором або законом.

    У разі  випадкового  знищення  або  випадкового   пошкодження  
предмета   застави   заставодавець   на   вимогу  заставодержателя  
зобов'язаний надати рівноцінний  предмет  або,  якщо  це  можливо,  
відновити знищений чи пошкоджений предмет застави.

    Законом чи договором  передбачається перебування  заставленого  
майна  у  володінні  заставодавця,  заставодержателя  або  третьої  
особи.

    Сторонами     договору     застави      (заставодавцем      і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник,  так  і  третя  особа  
(майновий поручитель).

     Заставодавцем при заставі майна  може бути його власник,  який  
має право відчужувати заставлене майно на підставах,  передбачених  
законом, а також  особа,  якій  власник  у  встановленому  порядку  
передав майно і право застави на це майно.

      Державне підприємство, за яким  майно  закріплено  на  праві  
повного господарського відання, самостійно здійснює заставу  цього  
майна, за винятком  цілісного  майнового  комплексу  підприємства,  
його структурних підрозділів,  будівель  і  споруд,  застава  яких  
здійснюється  з  дозволу  та  на  умовах,  погоджених  з  органом,  
уповноваженим управляти  відповідним  державним  майном.  Відкрите  
акціонерне товариство,  створене  у  процесі  корпоратизації,  всі  
акції якого перебувають у державній  власності,  здійснює  заставу  
належного  йому  майна  за  погодженням   із   засновником   цього  
товариства  у  порядку,  передбаченому  для державних підприємств.

    З моменту прийняття рішення про  приватизацію майна державного  
підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного  в  
процесі корпоратизації, застава їх майна  здійснюється  з  дозволу  
відповідного  органу  приватизації [1].  

  

Завдання 11 

      У кредитному портфелі банку налічується 35 кредитів на суму 2890 тис. грн., з яких п'ять кредитів — на 240 тис. грн. —  з простроченими термінами повернення, при цьому по трьом кредитам на суму 140 тис. грн. прострочення виникло  більш ніж 12 місяців тому; три  кредити — на 600 тис. грн. — з  пролонгованими термінами; в складі решти 17 кредитів більше половини таких, де очікуються проблеми.

      1. Дати оцінку кредитного портфеля  банку.

      2. Яку роботу необхідно провести  банку для покращення стану  кредитних операцій?

      3. Що банк повинен зробити для  реструктуризації свого кредитного  портфеля? 

      Розв’язання: 

     При розв’язанні задачі використовуємо Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 № 279, із змінами (далі – Положення).

     У відповідності до Положення, оцінку стану обслуговування боргу банки зобов'язані здійснювати щомісяця:

     а) за станом погашення позичальником/контрагентом – юридичною особою кредитної заборгованості за основним боргом (у тому числі за операціями репо) та відсотків/комісій за ним на підставі кредитної історії позичальників та їх взаємовідносин з банком обслуговування боргу є:

     «добрим»: якщо заборгованість за кредитом і відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи календарних днів;

     «слабким»: якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та відсотки/комісії за ним сплачуються з максимальною затримкою від 8 до 30 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але відсотки/комісії сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днів;

     «незадовільним»: якщо заборгованість за кредитом прострочена понад 90 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів.

      Відповідно  до перелічених у главах 4 і 5 цього  Положення критеріїв здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія  кредитної операції таким чином:

 

     Таким чином, обслуговування боргу позичальниками є сумнівним.