Матеріальне стимулювання праці

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ХАРЧУВАННЯ  ТА ТОРГІВЛІ 

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧУВАННЯ ТА

ТОРГІВЛІ 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

на  тему: 

«Матеріальне стимулювання праці персоналу за сучасних економічних умов»  
 
 
 

Виконала: студентка

2-го  курсу

факультету менеджменту,

гр. МО-28

денного відділення

Карпук  М. С

Керівник: ст.викл.Волосов А.М 
 
 

Харків-2010 

План

Вступ

1.Сутність та функції заробітної плати

2.Види, форми і  системи заробітної плати

3.Організація оплати праці на підприємствах

4. Заробітна плата в Україні

Висновок

Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Вступ

Заробітна плата являє собою один з основних факторів соціально- економічного життя кожної країни, колективу, людини. Високий рівень заробітної плати може надати сприятливий вплив на економіку в цілому, забезпечуючи високий попит на товари і послуги. І, нарешті, висока заробітна плата стимулює зусилля керівників підприємств дбайливо використовувати робочу силу, модернізувати виробництво. В даний час мінімальна оплата праці не виконує ролі соціального гарантії, адекватно відображає соціально - економічні умови та зіставною з мінімальним споживчим бюджетом. Більш того, вона стала грати невластиву їй роль технічного нормативу при визначенні розмірів стипендій, пенсій, соціальних виплат, штрафів і пені. Специфіка перехідного періоду полягає в тому, що в умовах лібералізації соціально - трудових відносин держава вже не контролює організацію оплати праці, а ринкові регулятори ще не вступили в повну силу. Це призвело до того, що процеси в цій області придбали стихійний, безсистемний характер. В результаті склалися непропорційні, а часом і потворні форми праці, при яких працівникам замість грошей видаються товари і продукція, вироблена на підприємстві. Для нинішньої ситуації в області оплати праці характерна збільшена диференціація в рівні заробітної плати між галузями, регіонами та підприємствами. Значно вище середньої по країні рівень заробітної плати в паливо - енергетичних галузях, кольорової металургії, на транспорті, в фінансових і кредитних установах. До числа найважливіших в даний час належить також проблема усунення надмірної диференціації в оплаті праці керівників підприємств і інших працівників, що є однією з причин ситуації, що напруженості в соціально - трудовій сфері. В умовах ринкової економіки з організацією заробітної плати на підприємствах пов'язані рішення двоєдиного завдання:

- Гарантувати оплату праці кожному  працівникові відповідно з результатами  його праці та вартістю робочої  сили на ринку праці 

     - Забезпечити роботодавцю  досягнення в процесі виробництва  такого результату який дозволив  би йому після реалізації продукції  на ринку праці і товарів відшкодувати витрати і отримає прибуток.Тим самим через організацію заробітної плати має досягатися, необхідні компроміс між інтересами роботодавця і працівника сприяє розвитку відносин соціального партнерства між двома рушійними силами ринкової економіки. Метою даної роботи є розгляд стану організації оплати праці, проаналізувати діючі елементи організації заробітної плати, форми і системи оплати праці, з'ясувати їх недоліки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Сутність  та функції заробітної  плати

Заробітна плата-це грошове вираження вартості та ціни робочої сили, яка виступає у формі заробітку витраченого власником підприємства працівнику за виконану роботу.

    Оскільки  існує  ринок  робочої  сили  і  ринок  праці,  то  розмір  заробітної  плати  встановлюється,  з  одного  боку,  залежно  від  вартості  робочої  сили,  а  з  другого- від  ефективності  праці.  Залежність  заробітної  плати  від  цих  складових  не  є  рівнозначною.  Внаслідок  входження  ринку  праці  у  ринок  робочої  сили  як  певної  підсистеми,  вирішальну  роль  у  встановленні  величини  заробітної  плати  відіграє  власність  на  робочу  силу  та  її  вартість.Заробітна  плата  є  водночас  макро-  і  мікроекономічною  категорією,  важливою  складовою  виробництва.  Її  рівень  пов’язаний  з  потребами  працівника  і  процесом  виробництва,  його  результатом,  бо  джерела  коштів  на  відтворення  робочої  сили  створюються  у  сфері  виробництва  і  їх  формування  не  виходить  за  межі  конкретного  підприємства.

    Сутність  заробітної  плати  з  огляду  на  сучасне  уявлення  можна  з’ясувати  за  умов  розгляду  заробітної  плати  з  п’яти  позицій.

1. заробітна  плата- це  економічна  категорія,  що  відображає  відносини  між  власником  підприємства  і  найманим  працівником.
2. заробітна  плата- це  винагорода  у  грошовому  виразі,  яку  за  трудовим  договором  власник  або  уповноважений  ним  орган  сплачує  працівникові  за  виконану  ним  роботу.

Заробітна  плата  залежить  від  складності  та  умов  роботи,                            професійно  ділових  якостей  працівника.

3. у  сучасному  товарному  виробництві  заробітна  плата- це  елемент  ринку  праці,  що  виступає  як  ціна  за  якою  найманий  працівник  продає  свою  робочу  силу.
4. для  найманого  працівника  заробітна  плата- це  його  трудовий  дохід  який  він  утримує  у  результаті  реалізації  здатності  до  праці  і  який  має  забезпечити  об’єктивно  необхідне  відтворення  робочої  сили
5. для  підприємства- це  елемент  витрат  на  виробництві,  що  включається  до  собівартості  продукції  робіт,  і  водночас  головний  чинник  забезпечення  матеріальної  заінтересованості  працівників  у  досягненні  високих  кінцевих  результатів.

    Купівля- продаж  робочою  силою  об’єктивно  постає  у  формі  купівлі- продажу  праці,  тому  вартість  робочої  сили  перетворюється  на  заробітну  плату,  тобто  набуває  перетвореної  форми.  Перетворена  форма,  оскільки  заробітна  плата  приховує  купівлю- продаж  робочої  сили  і  стирає  межі  між  додатковою  і  необхідною працею, приховує  наявність  експлуатації.  Вартість  робочої  сили,  виражена  в  грошах,  набуває  форми  ціни  робочої  сили. З  урахуванням  цього  заробітну  плату  у  загальноекономічному  контексті  можна  визначити  як  грошове  вираження  вартості  та  ціни  товару  „робоча  сила”  та  частково  результативності  функціонування  робочої  сили.

      Сутність заробітної плати виявляється у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення. Винятково важлива роль заробітної плати у функціонуванні економіки зумовлена тим, що вона має одночасно та однаково ефективно виконувати ряд суспільно значущих функцій. Слово «функція» у перекладі з латинської означає призначення, сфера діяльності, роль. Отже, функція заробітної плати – це її призначення і роль як складової сфери практичної діяльності що до узгодження і реалізації інтересів головних суб’єктів соціально-трудових відносин – найманих працівників та роботодавців.Найважливішою функцією зарплати є відтворювальна. Заробітна плата виступає основним джерелом коштів на відтворення робочої сили, а отже, її параметри мають формуватися виходячи з вартісної концепції оцінки послуг робочої сили.

    Намагання людини поліпшити свій добробут, задовольнити різноманітні потреби спонукає її до активної трудової діяльності, поліпшення якості робочої сили, повнішої реалізації свого трудового потенціалу, більшої  результативності праці.За таких умов заробітна плата має стати основною ланкою мотивації високоефективної праці, встановлення безпосередньої залежності заробітної плати від кількості та якості праці кожного працівника, його трудового внеску. Отже, одна з основних функцій зарплати – мотивуюча.

Як  важлива складова ринку праці  заробітна плата має виконувати також регулюючу функцію.Вона полягає у впливі заробітної плати на співвідношення між попитом та пропозицією,на формування персоналу підприємств, рівень його зайнятості, а також міжсекторіальну диференціацію заробітної плати. Регулююча функція займає проміжне становище між відтворювальною і мотивуючою функціями, виконуючи щодо них інтегруючу роль з метою досягнення балансу інтересів найманих працівників та роботодавців. При визначенні індивідуальної заробітної плати вкрай важливо реалізувати принцип однакової винагороди за однакову працю, забезпечити соціальну справедливість. Вирішення цих завдань пов’язане з реалізацією на практиці соціальної функції зарплати.Важливу роль виконує і стимулююча функція заробітної плати. Вона слугує засобом залучення громадян до суспільно корисної праці, створює заінтересованість у підвищенні класифікації, оволодінні суміжними професіями, стимулює високо продуктивну та якісну працю.Належне місце серед інших має зайняти оптимізаційна функція. Реалізація цієї функції на практиці безпосередньо пов’язана із запровадженням прогресивних форм і систем заробітної плати, удосконаленням усіх елементів оплати праці.Функція формування платоспроможного попиту населення полягає в узгоджені платоспроможного попиту, під яким розуміємо форму виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, з одного боку, і виробництва споживчих товарів – з іншого.Оскільки платоспроможний попит формується під дією двох основних факторів – потреб та доходів населення, то за допомогою заробітної плати в ринкових умовах встановлюються пропорції між товарною пропозицією та попитом.

    Кожна з розглянутих функцій зарплати має власних персоніфікованих носіїв, тобто суб’єктів, які найбільш зацікавлені  в її реалізації. Так, у реалізації відтворювальної та мотивуючої функцій  найбільше зацікавлені наймані  працівники; регулюючої – державні органи, що зацікавлені в повноцінному функціонуванні ринку праці; соціальної – переважно наймані працівники, а також держава як гарант прав і свобод найманих працівників та соціальної справедливості в суспільстві; оптимізаційної – роботодавець, оскільки саме він має отримати певний виробничий результат від використання найманої робочої сили, адже тільки це дає йому змогу мати очікуваний доход та прибуток тощо.

    Основні функції зарплати тісно взаємоповязані і лише за їхньої сукупності досягається  ефективна організація заробітної плати. Протиставлення будь-якої з них  неминуче призводить до кризових явищ в економіці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.Види,  форми  і  системи  оплати  праці

    Номінальна  заробітна  плата - це сума грошей, яку одержує  працівник  за  годину, день,тиждень,місяць у касі підприємства.  Включає в себе  відрахування  на соціальне страхування і прибутковий податок. Вона  характеризує рівень заробітної плати незалежно від зміни цін товари  і послуги, тому є одним з факторів підвищення добробуту і рівня життя робітників. На одержану номінальну заробітну плату працівник має придбати  продукти  харчування,одяг,взуття,заплатити за комунальні  послуги,  та  інші товари, необхідні для існування його самого та його сім’ї.  Суттєво знижують номінальну заробітну плату чисельні  податки  та  платежі.  До  того ж ціни  на товари та послуги не є постійними, вони, як правило, зростають.  Тому  розміри  номінальної  заробітної плати  не  дають реального  уявлення  про  реальний  життєвий рівень працівника.

    Реальна  заробітна  плата -це та кількість товарів і послуг, яку працівник може  придбати  на  свою  номінальну  заробітну плату,  очищену від відрахувань на  прибутковий податок.

Виділяють  такі  фактори,  які  визначають  рівень  заробітної  плати:  1.розмір  номінальної  заробітної  плати;  2.  рівень  цін  на  товари  та  послуги;  3.  розмір  сплачуваних  податків.  Рух  реальної  заробітної  плати  визначається  за  такою  формулою:

І_рзп =І_нзп /І_ц

де  І_рзп – індекс реальної заробітної плати; І_нзп  - індекс  номінальної заробітної  плати;  І_ц – індекс  цін  на  товари  та  послуги.

Ця  формула показує, що номінальна і реальна заробітна  плата  необов’язково  змінюється  в  одному і тому самому напрямі.  Так,  номінальна  заробітна плата може  зростати,  а реальна знижуватись або залишатись  незмінною.  Бувають випадки,  коли  номінальна  заробітна плата зростає меншими темпами,  ніж знижуються  ціни.  У даному  разі  реальна заробітна плата зросте  швидше  номінальної зоробітної  плати.  Якщо  ціни на  товари  зростають швидше  ніж номінальна  заробітна плата,  то  реальна заробітна плата знижується. Важливими  складовими  організації  заробітної  плати  є  її  форми,  які  забезпечують  зв’язок  між  оплатою  праці  та  її  результатами  (індивідуальними  та  колективними).