Методи формування ціни на підприємстві

Для деяких товарів, які  мають відому товарну марку, користуються особливим попитом покупців, встановлюють так звані престижні надбавки на ціни. Такий прийом використовують для деяких вин, сортів пива, парфум. Іноді надбавка в кілька разів перевищує вартість товару.

З практики торгівлі відомо, що на покупця впливає та обставина, з якої цифри починається ціна. Припустімо, що коли замість 300 дол. встановити ціну 299 дол., то це відчутно підвищує попит. Через це в рекламних оголошеннях для залучення покупців, як правило, оголошуються ціни, виражені непарними числами.

1.3. Види цін

Класифікація цін

У ринковій економіці  ціни класифікують за різними критеріями.

• Залежно від розмірів купівлі-продажу товарів є ціни біржові, внутрішньофірмові трансфертні, роздрібні.
• За способом формування (впливом конкуренції) ціни поділяють на конкурентні, монопольні та регульовані.
• Згідно з територією дії розрізняють поясні, національні, світові ціни.
• Є також ціни вихідні (базисні, пропозиції), прейскурантні, виробництва, пільгові.

Багатоманітність цін  у багатьох випадках залежить не від конкретного виду товару, а від характеру купівлі-продажу, від ситуації на ринку. Наприклад, цукор може продаватись за біржовою (оптова торгівля) і роздрібною ціною (для населення).

Ціни залежно від  розмірів купівлі-продажу товарів

Біржо — це ціна на товари, що реалізуються у порядку біржової торгівлі. Вона є важливим і досить достовірним джерелом інформації про рівень і динаміку цін на відповідні товари. При визначенні біржової ціни враховують усі угоди між продавцями і покупцями кожного дня на біржових зборах, позабіржові угоди, що зареєстровані на біржі, а також усі заявки про пропозицію товарів і про попит на них. Вони надходять від брокерів або від учасників зборів. Ці дані уважно вивчаються, враховуються попит і пропозиція, запропоновані ціни. І котирувальна комісія визначає ціну товару на відповідний день. В окремих випадках можуть встановлюватися верхня і нижня межі ціни. Інформація про біржові ціни публікуєтьсяв бюлетенях товарних бірж, у періодичних (щоденних, щомісячних тощо) котировках.

У країнах з ринковою економікою широко використовуються внутрішньофірмові  трансфертні ціни. Вони застосовуються при обміні товарами і послугами  у межах міжнародних монополій. Об'єктивною основою існування таких цін є розвиток виробничої кооперації всередині монополії. Внутрішньофірмові ціни використовуються при поставках деталей, вузлів, агрегатів, комплектуючих виробів. Як правило, відомості про такі ціни обмежені, оскільки є комерційною таємницею, їхній рівень значно відрізняється від цін, що використовуються, коли така продукція поставляється як запасні частини.

Населення купує товари за роздрібними цінами у магазинах  і підприємствах громадського харчування.

Роздрібна ціна формується виходячи з витрат виробництва і  обороту товарів, прибутку виробничих об'єднань, підприємств і торгових збутових організацій.

В умовах становлення  ринкової економіки існують державні роздрібні, ціни сільськогосподарського ринку, ціни кооперативної торгівлі, ціни різноманітних комерційних  структур.

Великі партії товару реалізуються оптовикам за цінами виробництва. Така ціна дорівнює сумі всіх виробничих і маркетингових витрат плюс середній прибуток на весь авансований капітал. Ціна виробництва в деяких країнах ринкової економіки становить 40-60 відсотків від роздрібної ціни.

Ціни за способом формування

В умовах ринкової економіки  більша частина цін формується в  умовах вільної конкуренції, тобто  під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Такі ціни можна розглядати як конкурентні.

Серед конкурентних цін можна виокремити ціни, які встановлюються для завоювання лідерства на ринку. Окремі підприємці можуть свідомо піти на зниження цін нижче, ніж ринкові, щоб перемогти своїх конкурентів. Однак це явище не може бути тривалим. І до таких заходів вдаються тільки ті підприємці, що мають, як кажуть, «запас міцності», що грунтується на передовій техніці, технології, значних фінансових ресурсах.

Ринкова економіка не може повністю уникнути монопольних цін. Це, як правило, ціни, що встановлюються монополістами  на рівні, вищому, ніж ціни виробництва. Монополії встановлюють, як правило, більш високі ціни збуту своїх товарів і більш низькі ціни на придбання товарів у інших фірм.

На противагу конкурентним цінам  монопольні ціни встановлюються в умовах відсутності вільної конкуренції. Монополістові вже не доводиться боротися за своє місце на ринку. Він сам має змогу визначати кількість товару і його ціну. А оскільки конкуренції немає, то немає й необхідності модернізувати виробництво та впроваджувати нові технології.

Держава з ринковою економікою прагне обмежити існування монопольних  цін, розробляє для цього, як уже  зазначалось, анти-монопольне законодавство. Проте усунути повністю монополію  в усіх галузях господарства неможливо. В більшості випадків монополія зберігається за державою. Це підприємства зв'язку, які приватизувати недоцільно, тому що це загрожує хаосом в такій важливій галузі. У державній власності залишаються, як правило, видобуток цінних металів, виробництво алкогольних напоїв, оборонна промисловість.

Деякі ціни через ряд  причин регулюються державою, тому їх називають регульованими.

Ціни залежно від  території їхньої дії

Дія кожної ціни поширюється  на певну територію. В межах однієї країни (це стосується, як правило, великих  за територією країн) існують поясні ціни. По суті, йдеться про диференціацію цін за поясами, кожний з яких включає певний регіон, що складається з адміністративних одиниць (наприклад областей). Він характеризується спільними природно-економічними умовами виробництва, реалізацією і споживанням певних видів продукції. В Україні, наприклад, найнижчі ціни на картоплю на півночі, на баштанні культури — на півдні.

Поясна ціна обумовлена істотними відмінностями у видатках на виробництво продукції, а також  на її транспортування до місця споживання.

Кожна країна залежно  від структури виробництва, національної вартості на продукцію має свої і  національні ціни.

Наприклад, в Італії, де вирощуються цитрусові культури, ціни на них значно нижчі, ніж в  Україні, де апельсини, мандарини, лимони — це імпортна продукція, яка обмежена кількістю ввезення і видатками на транспортування.

Особливе місце серед  цін, що встановлюються залежно від  території, належить світовій ціні. Це експортна ціна світових постачальників товару та імпортна ціна в країнах його ввезення. Для того щоб зовнішньоторговельна ціна була світовою, вона має відповідати таким основним вимогам:

• бути ціною, за якою здійснюються великі комерційні угоди, що передбачають не пов'язані між собою експортні або імпортні операції;
• платежі за такими комерційними операціями, як правило, мають здійснюватися у вільно конвертованій валюті;
• бути ціною не випадкових, а регулярних експортних або імпортних комерційних угод, що укладаються у важливих центрах міжнародної торгівлі, де постійно здійснюються значні за обсягом зовнішньоторговельні операції за цим товаром;
• угоди мають укладатися без будь-яких обмежень адміністративного або фінансового характеру.

Рівень світової ціни на товар, як правило, залежить від групи  країн, які експортують більшу частину цього товару на світовий ринок. Наприклад, світові ціни на нафту залежать від організації країн — експортерів нафти, до якої входять основні країни, що добувають нафту (вона має назву ОПЕК), ціни на автомобілі — від США, Японії та Німеччини.

Ціни міжнародної торгівлі не можна ототожнювати з цінами фактичних угод, тобто з конкретними контрактними цінами, інформація про які в більшості випадків має конфіденційний характер. Відхилення контрактних цін від світових можуть бути значними. Вони залежать від відмінностей характеристик і умов поставок товару, ціна якого вважається світовою.

Ціни різного призначення

Для стимулювання продажу  окремих товарів встановлюють так  звані пільгові ціни. Їх використовують для залучення покупців до магазину і збільшення обсягу продажу товарів, що пропонуються в магазині за звичайними цінами. Розрахунок тут такий: покупець прийшов купити певний товар за зниженою ціною, про який він дізнався з реклами, але знайомство з іншими товарами (а це найефективніше відбувається в самому магазині) спонукає його купувати їх уже за звичайними цінами.

У пільгових цінах  використовуються різноманітні знижки, які слід розглядати як винагороду споживачам за певні дії, наприклад, за оперативну своєчасну оплату рахунків за куплені товари, за кількість купленого товару, коли після певного обсягу (допустімо, 100 одиниць) ціна за один виріб зменшується, тощо.

Якщо ціна встановлена  для товарів без знижки, заздалегідь  зазначена продавцем, її називають вихідною, базисною або ціною пропозиції.                                      

Як правило, ціни на промислову, сільськогосподарську продукцію і послуги фіксуються в спеціальних довідниках-прейскурантах, тому їх називають Такі ціни калькулюються виробниками виходячи з виробничих витрат, очікуваного прибутку і умов реалізації товару на ринку. Вони встановлюються на певний період. Ціна змінюється, якщо змінюються виробничі витрати або умови реалізації на ринку.

У багатьох випадках у  встановлених прейскурантних цінах  надаються знижки. Без оголошення величини ціни покупець, по суті, знижку на ціну не відчуває, тобто він сприймає ціну як звичайну.

1.4 Функції  ціни

Ціна разом з іншими державними регуляторами відіграє активну  роль у вирішенні багатьох соціально-економічних  завдань. Значення та місце цін у регулюванні економічних процесів як на мікро-, так і на макрорівні виявляється через їхні функції. В економічній літературі немає єдиної думки відносно кількості функцій цін. Проте найпоширенішою є точка зору, що ціна виконує, як мінімум, п’ять функцій:

• обліково-інформаційну;
• розподільчу;
• стимулюючу;
• балансуючу;
• раціонального розміщення виробництва.

Обліково-інформаційна функція ціни — це вираз у грошовій формі різних за своєю натуральною формою ресурсів, витрат та результатів виробництва. Тільки за допомогою цін можна визначити вартість витрачених матеріалів, сировини, енергії та праці, обчислити величину сукупних витрат на виробництво продукції та прибуток від її реалізації.

Між тим в умовах ринку  облікова функція ціни не може бути зведена тільки до визначення витрат та цін, за якими виробник бажав би продавати свою продукцію. Під впливом таких чинників, як попит, пропозиція, конкуренція, державне втручання в процес ціноутворення та інші, ринкова ціна може істотно відхилятися не тільки від величини витрат виробника, а також від рівня пропонованих ним цін. Тому тільки на ринку, в процесі купівлі-продажу може бути підтверджена доцільність здійснених витрат. Саме тут ціна показує, що коштує суспільству задоволення конкретної потреби в тій чи іншій продукції.

Таким чином, на цінах базується  весь вартісний облік різноманітних  економічних процесів та вимір їхніх  результатів. Завдяки цьому на основі цін визначаються всі вартісні макро- та мікропоказники, зокрема, валовий  внутрішній продукт, національний дохід, інвестиції, обсяг виробництва, товарообіг, рентабельність, продуктивність праці та ін.

Крім того, ціна є особливим носієм інформації, який застосовується як інструмент аналізу, прогнозування та управління розвитком підприємств, галузей, регіонів та економіки країни в цілому. У кінцевому підсумку ціна виступає як засіб обліку результатів економічної діяльності суспільства і є одним із критеріїв вибору певних господарських рішень.

Суть розподільчої функції полягає в тому, що за допомогою цін здійснюється розподіл або перерозподіл національного доходу між галузями економіки, регіонами, формами власності, підприємствами та соціальними групами населення. Ціновий перерозподіл доходів здійснюється через співвідношення цін на різні види продукції певних галузей, рівень самих цін та їхню структуру. Так, завдяки встановленню високих роздрібних цін на престижні товари та предмети розкоші (вироби з натурального хутра, ювелірні прикраси з дорогоцінних металів та каміння) забезпечується перерозподіл коштів певної частини населення з високим рівнем доходів. Додаткові доходи, які надходять від реалізації цих товарів, а також алкогольних та тютюнових виробів через бюджет використовуються для соціального захисту малозабезпечених верств населення (надання житлових субсидій, безплатного проїзду в міському електротранспорті пенсіонерам тощо).

Реалізація розподільчої функції  досягається за рахунок включення  до цін окремих товарів акцизного  збору, податку на додану вартість та інших податкових платежів, які спрямовуються  до загальнодержавного та місцевих бюджетів. Завдяки податковим надходженням до загальнодержавного бюджету забезпечується перерозподіл доходів і в регіональному аспекті. Так, в Україні за рахунок бюджетних коштів дотується розвиток Волинської, Івано-Франківської та деяких інших областей.