Методи формування ціни на підприємстві

Недоліком цього методу є ігнорування того, що в умовах ринку ціна є головним аргументом при зміні обсягів продажу  продукції. Тому його використання доцільно на ринку з нееластичним попитом.

Аналогічним методом  ціноутворення, що зорієнтований на забезпечення беззбиткової діяльності підприємства, є метод цільового прибутку. Він базується на використанні графіка беззбитковості. При цьому досліджується взаємозв'язок рівня загальних витрат і величини очікуваних загальних надходжень при різних обсягах продажу продукції. Такий метод ціноутворення вимагає розгляду різних варіантів цін та їх впливу на обсяг реалізації продукції, необхідний для забезпечення беззбитковості й одержання цільового прибутку, а також аналізу ймовірності досягнення цього при кожній можливій ціні продукції.

Формування рівня ціни на основі аналізу беззбитковості та забезпечення цільового прибутку здійснюється з урахуванням рівня витрат та особливостей маркетингової діяльності підприємства при реалізації продукції. При цьому воно визначає таку ціну, яка повинна забезпечити йому бажаний обсяг прибутку. Варіюючи залежно від кон'юнктури ринку рівень ціни та обсяг реалізації продукції, підприємство встановлює таку норму прибутку на свою продукцію, яка забезпечує відшкодування витрат і цільового прибутку. Як свідчить зарубіжний досвід, даний метод найбільшою мірою використовується тими фірмами, що в процесі діяльності значну увагу приділяють ринковим чинникам.

У цілому використання методів ціноутворення на основі витрат в умовах виробничих підприємств небажане протягом тривалого періоду часу. Проведені дослідження показали, що будь-яка методика розрахунку ціни, яка не враховує особливостей попиту і конкуренції на ринку, не дозволяє оптимізувати рівень ціни на продукцію з урахуванням вимог виробника та споживача.

Сутність групи методів  ціноутворення, що зорієнтовані на врахування попиту на продукцію, полягає в тому, що необхідно встановити таку ціну, при якій споживач має бажання придбати дану продукцію. В реальній ситуації, на жаль, споживачі не доводять до відома підприємства, скільки вони готові заплатити за продукцію. Підприємство повинно саме визначити рівень ціни відповідно до попиту на продукцію. Воно може проаналізувати рівень цін на аналогічну продукцію на ринку, ознайомитися з каталогами для замовлень товарів поштою, зіставити рівень цін та якість конкурентної продукції тощо.

Використовуючи  методи ціноутворення  з орієнтацією на конкуренцію, підприємство встановлює свою ціну головним чином орієнтуючись на конкурентні властивості ринку і приділяє менше уваги власним витратам і попиту на продукцію. Основним орієнтиром у даному випадку є ціни конкурентів на аналогічну продукцію. Як і при формуванні ціни на основі попиту, в процесі ціноутворення з орієнтацією на конкуренцію нижній рівень ціни відповідає витратам на виробництво.

Основні методи ціноутворення  з орієнтацією на конкуренцію:

     1.ціноутворення  на основі рівня поточних цін;

2.встановлення ціни  на основі торгів.

Окрім розглянутих прямих методів  ціноутворення в умовах маркетингової  діяльності підприємства також використовується непряме ціноутворення. Сутність його полягає в тому, що для створення  відповідних умов матеріального  заохочення споживачів у придбанні продукції підприємства використовують конкретні маркетингові підходи. Проявляються вони в процесі розробки тактичних заходів цінової політики.

 

2. Визначення ціни

 

Вихідні дані:

Таблиця 2.1.

Таблиця з вихідними  даними

 

витрати компонента А, ум.од/од прод	0.5
витрати компонента В, ум.од/од прод	1.5
ціна компонента А з ПДВ, грн	15
ціна компонента В з ПДВ, грн	25
енергетичні витрати грн/од прод	60
інші матеріальні витрати, грн/од пр	10
кількість основних робітників, чол	25
кількість допоміжного персоналу, чол	12
чисельність адмін персоналу, чол	8
сер зар плата осн  робітників, грн в міс	1000
сер зар плата доп. персоналу, грн в міс	2000
сер зар плата амін. персоналу, грн в міс	3000
основні фонди 1 гр, тис.грн	250
основні фонди 2гр, тис. грн	50
основні фонди 3гр, .тис. грн	300
основні фонди 4 гр, .тис. грн	15
інші заг.виробн витрати, тис. грн	20
Макс. обсяг виробництва, тис. шт.	10

 

 Таблиця 2.2.

Дані стосовно ціни та попиту на продукцію

 

	Ціна од виробу з ПДВ, грн	500	400	350	300	250
	Попит на продукцію, тис.шт	1	4	7	9	10

 

 

 

Визначення ціни на основі повних затрат

Визначимо кошторис річних витрат на виробництво продукції при повному  завантаженні потужності:

Таблиця 2.3.

Визначення кошторису річних витрат

Найменування витрат	розрахунок	Умовно змінні витрати, тис грн	Умовно постійні витрати, тис грн
Матеріальні витрати	(0,5*15/1,2 + 1,5*25/1,2 +10)*10000 = 475000	475	-
Енергетичні витрати	60 * 10000 = 600000	600	-
Зарплата осн робітників	25*1600*12=480000	100	480
Нарахування на зарпл(40%)	192000	40	192
Зарплата доп робітників	12*2000*12=288000	-	288
Нарахування на зарпл(40%)	115200	-	115.2
Амортизація	250000*0,08+50000*0,4+ 3000*0,24+15000*0,6 =121000	-	121
Інші заг. Виробн витрати	20000	-	20
Зарплата амін персоналу	8*3000*12 = 288000	-	288
Нарахування на зарпл(40%)	115200	-	115.2
Повна собівартість тис грн	1958.560	1215	743.56
Собівартість на од продукції, грн./од.пр	195.85	121.5	74.35

При рентабельності витрат 25 відсотків  ціна продукції складатиме:

 195*1,25=244.81 грн

З ПДВ – 244.81*1,2 = 293.77грн

Таблиця 2.4.

Структура собівартості і ціни продукції

Найменування витрат	розрахунок	%
Стуктура собівартості
Матеріальні витрати	475/1958.56*100	24
Енергетичні витрати	600/1958.56*100	31
Заробітна плата	742.56,/1958.56*100	38
Амортизація	121/1958.56*100	6
Інші витрати	20/1958.56*100	1
Структура ціни
Матеріальні витрати	24/125*100	19.2
Енергетичні витрати	31/125*100	24.8
Заробітна плата	38/125*100	30.4
Амортизація	6/125*100	4.8
Інші витрати	1/125*100	0.8

 

 

При збільшенні матеріальних витрат на 20% ціна продукції збільшиться на

19.2 * 0,2 = 3.84% і складатиме

244.81 * 1,0384 = 254.21грн

При збільшенні енергетичних  витрат на 50% ціна продукції збільшиться  на

24,8*0,5 =12, 4% і складатиме

244,81 * 1,124 = 275,17грн

При збільшенні заробітної плати на 15%  ціна продукції збільшиться на

30,4 * 0,15 = 4,56% і складатиме

244,81 * 1,0456 = 255,97грн

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІІ. Пропозиції та шляхи вдосконалення ціноутворення на  підприемствах

 

3.1. Пропозиції  щодо вдосконалення ціноутворення на підприємствах

Шляхи вдосконалення  фінансового планування на підприємствах:

1. Використання при фінансовому плануванні достатньої інформаційної бази, яка б відповідала вимогам менеджера як за кількістю так і за якістю. Слід використовувати такі джерела інформації:
• постанови директивних органів із питань розвитку галузі;
• державні закони;
• вихідні дані, які розраховуються відповідними службами підприємства при розробці проекту плану (прибуток, економічні нормативи);
• результати попередньої роботи зі споживачами із встановлення довгострокових господарських зв’язків та укладення договорів поставок та надання послуг;
• інформація про використання трудових та матеріально-технічних ресурсів (із досвіду закордонних компаній);
• матеріали аналізу виробничо-фінансової діяльності з метою виявлення внутрішніх резервів виробництва та збільшення прибутку підприємства.
2. Наукова обґрунтованість фінансового планування, яке передбачає економічне обґрунтування фінансових показників, а також відображення в них реальних процесів економічного і соціального розвитку, збалансованості в них усіх фінансових ресурсів.
3. Самостійність підприємств у фінансовому плануванні дасть змогу їм при розробці фінансового плану гнучко реагувати на зміни зовнішніх та внутрішніх умов виробництва та збуту. Необхідність самостійності підприємства в фінансовому плануванні довів досвід примусового планування в колишньому СРСР, коли плани були нереальними, а фактичні дані завищеними.
4. Політика цін є одним з найважливіших елементів фінансового планування діяльності підприємства. Ціноутворення - складний процес, оскільки ціна є величиною принципово нестійкою. На неї впливає стан економіки, кон’юнктури ринку, політика конкурентів, посередники, покупці. Процес ціноутворення повинен відображати загальні  цілі  підприємства, бути тісно  пов’язаними із ними. 
5. Принцип економічності полягає в тому що витрати на планування повинні раціонально співвідноситися з отриманими результатами. Враховуючи те, що планування це - досить складний процес, який потребує додаткових витрат часу, фінансів тощо, виконання цього принципу є дуже важливим. Воно може здійснюватися шляхом розробки раціональних форм бюджетів, виключенням дублюючої та не релевантної інформації, а головне – ефективною організацією всього процесу фінансового планування.
6. Принцип гнучкості – полягає в тому,  розроблена система планів повинна допускати можливість коригування при зміні зовнішніх умов стану підприємства.  Необхідність реалізації цього принципу зумовлена постійними змінами зовнішнього середовища та потребою своєчасної адаптацією планів до них. Для забезпечення найповнішої реалізації принципу гнучкості доцільно використовувати систему змінного планування . Її зміст полягає у коригуванні із закінченням встановленого планового періоду планів на наступні періоди. Так, якщо плани розробляються на рік з поділом на квартали та місяці, то із закінченням кожного місяця і кварталу плани на наступні періоди переглядаються з урахуванням змін зовнішнього середовища. Окрім цього гнучкість планування досягається створенням резервів, організацією процесу планування, за якої менеджери можуть обґрунтовано зміцнювати затверджені документи.
7. Точність – досягнення максимально високої точності економічних параметрів, за оптимальних витрат на процес планування.
8. Повнота – планування повинно охоплювати всі галузі діяльності підприємства, а також всі етапи , дії та операції як господарських процесів, так і процесів управління. Якщо при плануванні щось випаде з сфери уваги менеджера, то неминуче виникнення у цій ланці неузгодженості, і як наслідок цього зривів або порушення фінансово-господарської діяльності підприємства. 

Визначення рівня прибутку і рентабельності безпосередньо  залежить від рівня витрат виробництва  і ціни конкурентних товарів , що випускаються виробничими відділеннями чи фірмою вцілому. Нормативна норма прибутку встановлюється з  врахуваням тієї норми прибутків, яку вище керівництво вважає за необхідне отримати для забезпечення подальшого розвитку фірми. Тому рівень цін визначають перш за все, виходячи з цілей досягнення певного спланованого рівня прибутку ( звідси і назва « цільове ціноутворення  ). Слід додати, що цінова норма прибутку встановлюється на плановий період диференційовано за кожним товаром чи групою товарів, а скоріше всього за окремим підрозділом, який виступає центром прибутку. Проводження такої політики передбачає надання виробничим відділам і закордонним компаніям самостійності у встановленні цін, які зазвичай прирівнюються до рівня ринкових. Сам же метод даного ціноутворення часто використовується при укладанні угод із зовнішніми контрагентами та внутрішньофірмовими поставками. Але оскільки цей метод орієнтується на збереження самих цін протягом певного планового періоду, він слабо стимулює діяльність управлінців , які керують закордонними філіалами та дочірніми підприємствами. Тому деякі компанії вносять корективи до цільової норми прибутку, роблячи її рухомою в певних межах, щоб краще враховувати попит і умови конкуренції на зовнішньому ринку. Також даний метод використовується при визначенні розрахункових цін в поєднанні з методом рухомої ціни. Але, слід додати, що в цілях перерозподілу чи викачування прибутків використовуються не лише завищені ціни на товарні поставки, але й встановлюються високі ставки відрахувань за представленими патентами та ліцензцями , технічними послугами та ноу- хау. Тому, як вже наголошувалось в основній частині, потрібно проводити гнучку систему цін, яка спрямовується на встановлення в рамках фірми таких цін, що мають здатність призводити до мінімальних витрат виробництва, при чому не за кожним відокремленим підрозділом, а по підприємству вцілому. Проведення глобальної політики передбачає, що вище керівництво розробляє методологічні принципи побудови цін, визначає їх структуру і рівень як у відносинах з зовнішніми контрагентами , так і у внутрішньофірмових поставках. Гнучкість цінової політики в батьох аспектах визначається поєднанням в управлінні принципів централізації і децентралізації. На деяких підприємствах керівництво саме розробляє стандарти ціноутворення і єдині базиси цін на кожен виріб у загальних масштабах. Відхилення від них допускаються лише у ситуаціях, спричинених занадто жорсткою конкуренцією. В таких випадках гнучкість цін досягається за допомогою знижок відносно прейскурантної ціни.